КрасаДати фінансову незалежність. Як програма «Краса для всіх» від L’Oréal Україна змінює життя жінок
Безоплатне навчання для жінок, які перебувають у складних життєвих обставинах
Уже всьоме L’Oréal Україна запускають програму «Краса для всіх». Її основна мета – допомогти жінкам, які перебувають у складних життєвих обставинах, здобути безплатну освіту у сфері краси.
Окрім можливості опанування професії перукарки чи візажистки, учасниць постійно супроводжує психологиня, яка допомагає з різними запитами, повʼязаними з карʼєрою й особистими переживаннями. Багато випускниць програми стали власницями салонів, успішними викладачками й практиками.
Ми поговорили з випускницями програми – Мариною Мороховець, Мариною Торопчиною й Тетяною Дурицькою. Вони розповіли про страхи на самому початку проєкту, їхню мотивацію вчитися й практикуватися, досягнення, які вони здобули після завершення «Краси для всіх». Також запитали в психологині Анастасії Романчі про те, як проходять індивідуальні та групові консультації з учасницями й із якими запитами вони найчастіше звертаються. А викладачка програми та бренда Matrix Ганна Юзвишина розповіла про унікальність проєкту та його здобутки.
Реалізація програми здійснюється L’Oréal Україна за підтримки Фундації L’Oréal і спільно з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні.
Текст: Ольга Дуденко
Марина Мороховець
випускниця програми 2023 року
Після окупації наше житло повністю зруйнували, так само як машину та майно
Після 2022 року все моє життя змінилося, і той бізнес, що працював раніше, уже не міг функціонувати. Я не знала, що відбуватиметься далі, що потрібно робити, але думала, що обовʼязково треба вміти щось своїми руками й вкладати в себе, свої знання. Я одразу згадала, як ми з іншими дівчатами після деокупації шукали майстрів, щоби привести себе до ладу. Чому б не піти в цю сферу? Так я почала шукати щось для свого навчання.
Спочатку я пройшла курси з відновлення волосся в технолога, навчилася холодних відновлень, ботоксу, кератину. Після цього шукала для себе місця в перукарнях. Так я пропрацювала в перукарні, поки моя сусідка не надіслала мені посилання на форму для участі в програмі «Краса для всіх». Якщо я вже пішла цим шляхом, чому б не спробувати розвиватися далі? Однаково треба навчитися і стригти, і фарбувати, щоб пропонувати повний спектр послуг.
Я подала заявку, через деякий час мені зателефонували організаторки проєкту. Одним із критеріїв відбору були жінки з незахищених верств населення. Я опинилася в дуже складних обставинах: після окупації наше житло повністю зруйнували, так само як машину та майно. На щастя, я, чоловік і двоє дітей залишилися живими. Ми вже втретє починаємо життя з нуля, оскільки самі з Маріуполя. Там ми все втратили, тепер така сама ситуація сталася з нами й на Київщині.
Я пройшла співбесіду до проєкту й почала навчання. Усе починалося з теорії в онлайн-форматі, а практику ми відпрацьовували з іншими дівчатами офлайн. Нам багато чого розповідали про колористику, відтяжки волосся, і з часом ми практикувалися на моделях. Було дуже цікаво, особливо якщо врахувати, що все навчання відбувається в колективі, вам завжди є в кого запитати поради.
З досвідом у мене зникли будь-які страхи чи обмеження: я просто взяла себе в руки й зрозуміла, що мені немає куди діватися
Програма дала свій поштовх до того, щоби не боятися. Звісно, усе не так легко, як може здаватися і в плані навчання, і в плані практики. Спочатку було страшно дивитися на палітру з фарбами, ти не розуміла, що і як змішувати, які формули використовувати. Зараз із цим узагалі немає проблем.
З нами постійно була психологиня, яка дуже допомагала дівчатам упоратися з різними ситуаціями. Усі ми різні: у кожної свій поріг страху, свої переживання, у когось не було бажання продовжувати після того, як щось не виходило. Класно, що проєкт давав можливість спробувати себе в професії, бо хтось розумів, що йому щось не подобається в роботі. У будь-якому разі варто спочатку побачити, чи ти тримаєш ножиці, як ти фарбуєш волосся, як створюєш відтяжки.
Завдяки проєкту я значно розширила свій кругозір, а в професії почала пропонувати більше послуг
Якщо в дівчат опускалися руки, психологиня підключалася до нашого робочого процесу. Вона дуже допомагала опрацьовувати як наші страхи, так і особисті проблеми, які в кожної були різні. Усі ми дуже залежимо одне від одного, тому спілкування й віддача викладачів під час навчання зробили свою справу. Ми пропрацьовували комунікацію з клієнтами, щоби не боятися цього, бути професійними в наданні послуг.
Завдяки проєкту я значно розширила свій кругозір, а в професії почала пропонувати більше послуг. Зараз займаюся не тільки відновлювальними процедурами волосся, але й фарбуванням, стрижками. «Краса для всіх» – це дуже крута база, особливо якщо ти новачок, але далі потрібно однаково навчатися й навчатися. Мені дуже допомогло те, що я працювала з крутими професіоналами, практиками й вчилася з дівчатами, які також ділилися своїм досвідом, підтримували й підказували. Самій це було б складніше пройти.
У нашій професії не можна стояти на місці: нові продукти виходять постійно, зʼявляються нові стрижки, укладки. Добре, що нам дали змогу навчатися безплатно, бо на той момент у мене б не було можливості оплатити курси.
Багато людей у воєнних умовах залишаються без домівок, щоденно переживають руйнування і втрати, особливо у фронтових і прифронтових областях. У таких ситуаціях ти рідко знаєш, як діяти, що робити далі. Тому такі навчання й інвестування в себе можуть стати дуже корисними. Де б ви не опинилися, ви будете знати, що вмієте й що можете запропонувати іншим як фахівчиня.
З досвідом у мене зникли будь-які страхи чи обмеження: я просто взяла себе в руки й зрозуміла, що мені немає куди діватися. Наче очам страшно, але руки роблять. На цьому шляху не все легко: будуть і досягнення, і проблеми, але все варто того, щоб їх пройти.
Марина Торопчина
випускниця програми 2019 року, співробітниця GxBar
Я внутрішньо переміщена особа з Луганська з 2014 року, і хрещена порадила податися на «Красу для всіх»
Узяти участь у проєкті мені порекомендувала моя хрещена. Ми внутрішньо переміщені особи з Луганська з 2014 року, і хрещена порадила податися на «Красу для всіх» як внутрішньо переміщена особа.
Я сама перукарка: після девʼятого класу я пішла до коледжу й навчалася на перукаря, але з переїздом до Києва це послаблювалося. Потрібно було винаймати квартиру, у мене була бабуся, за якою я мала доглядати. Коли я побачила проєкт із можливістю навчатися на перукаря, то згадала своє професійне минуле, написала заяву й прийшла на співбесіду.
Відбір проводили у форматі інтервʼю, де викладачі й організатори запитували, для чого нам потрібен проєкт, що ми від нього очікуємо, чи маємо ми досвід у перукарській справі. Мене одразу взяли, і я почала навчання.
Цей проєкт дає дуже потужну платформу, бо все ж таки перукарська справа ніколи не стоїть на місці. Вона стрімко розвивається, і, якщо ти не працюєш у цій сфері навіть пів року, ти вже чимало втрачаєш. На додачу, нас навчали працювати з доволі популярним брендом фарби – L'Oreal Matrix, що є робочою основою для багатьох салонів краси.
Дуже багато жінок навчалися з нуля, починаючи від теми побудови волосся. Практику ми проводили на манекенах – штучних головах із волоссям, а потім запрошували моделей. На екзаменах робили зачіски, стрижки, укладки, фарбування – усе це ми пройшли. До теоретичних і практичних занять додавалися групи з психології, щоб ми не тільки вчилися перукарської справи, а й отримували підтримку з огляду на складні ситуації, у яких опинилися.
Моє найголовніше досягнення в тому, що зараз я працюю в одному з найкращих салонів України – мережі GxBar
Найбільша проблема моєї професії – це спілкування з людьми. Ми всі різні, у нас різні характери, і тобі треба знайти звʼязок із будь-яким клієнтом. Якщо від початку спілкування з клієнтом не ладнається, навряд чи сам процес буде приємним для вас обох. Але з часом ти практикуєшся, комунікуєш із більшою кількістю людей, і в тебе все виходить. Насправді я доволі комунікабельна й умію підлаштовуватися під різних людей, тому для мене це не є особливою складністю.
Рано чи пізно ви можете вигоріти, і в цьому сенсі допомога психологів була дуже корисною. Ми з експерткою могли розбирати, чому мені складно дається та чи та комунікація, чим я переймаюся, як я можу налагодити контакт. Так само це стосувалось особистих переживань. Коли я переїхала з Луганська, я взагалі не знала, що робити, і психологиня мене дуже підтримала в тому, щоб я рухалася далі й утілювала в життя те, до чого прагнула. Це такі рани, які нешвидко можуть загоїтися, але з плином занять ти навчаєшся висловлювати свої переживання й опановувати себе.
У Луганську в мене лишилося купа дипломів і нагород, а в Києві все треба починати з нуля
У процесі навчання мені було дуже комфортно, я дуже заглибилася в проєкт. Класно, що є можливість учитися на власних помилках і слухати лекції від практиків – перукарів, які самі працюють у салонах і викладають там.
Моє найголовніше досягнення в тому, що зараз я працюю в одному з найкращих салонів України – мережі GxBar. Саме навчання однозначно дало мені платформу для цього. Після програми я деякий час працювала в іншому салоні краси, але змінила його, оскільки не бачила там розвитку. Тому написала резюме та пройшла кастинг до GxBar. Якраз те, що ми вивчали фарби Matrix на курсах, мені знадобилося, бо GxBar також працює з цими фарбами.
Я працюю тут уже понад три роки. У мене зʼявляється дедалі більше впевненості в спілкуванні з людьми, і в цьому не останню роль відіграв саме проєкт. Паралельно з пошуком себе в тебе нерідко зʼявляються сумніви стосовно свого становища, страх через переїзд, війну, але пройти співбесіду вже було значним кроком для мене.
Коли ми виїжджали з Луганська, ми їхали в невідомість. У нас не було подальшого плану, знайомих чи житла. Моїй бабусі було 74 роки, і я переконувала її поїхати, бо вона не хотіла залишати дім. У новому місті я працювала на різних роботах – бровісткою, нянею, навчалася в університеті, ми потроху облаштовували житло, у чому нам дуже допомагали інші люди. У таких умовах ти нічого не знаєш, і навіть просто піти влаштуватися до салону чи перукарні – складно.
Участь у цьому проєкті для мене – ще й можливість надолужити ті знання, які я втратила через перерву в професії. У Луганську в мене лишилося купа дипломів і нагород, а в Києві все треба починати з нуля. Тому брати участь чи не брати – такого питання переді мною навіть не стояло. Я без тіні сумніву наважилася подати заявку, хвилюючись лише за те, пройду я чи ні.
«Краса для всіх» була поштовхом і новим життям, тому я дуже вдячна цьому проєкту. Це можливість для українок розвивати й свій бізнес, і свій особистий бренд. Ті знання, які ти отримуєш, дають значну впевненість у собі, і з цією впевненістю ти йдеш і влаштовуєшся на роботу. Ти знаєш, що на тебе чекає успіх, адже з тобою твої навички та старання.
Тетяна Дурицька
випускниця 2018 року, власниця салону «Територія краси», викладачка проєкту
Мені подобається, що моя професія здатна покращити людині настрій
Задовго до участі в «Красі для всіх» я навчалася самостійно: знаходила якісь матеріали в інтернеті або купувала курси. Це не було ефективним, адже я точно не знала, що роблю правильно, а що ні. Коли ж я потрапила до проєкту, нас навчали з нуля й настільки детально, що в мене не залишалося жодних прогалин у темах. Часом на дорогих курсах інформацію не розкладають по поличках, як тут.
Нам давали можливість самостійно прописувати формули з колористики, щоб ми з дівчатами долучалися до процесу й уміли робити це якісно. Усе не настільки легко, як здавалося на перший погляд, бо ми проходили навчання за різними напрямами: колористика, стрижки, зачіски. На кожному з них були свої викладачі, які ділилися своїм досвідом, і добре, що його представляли так різноманітно. Нам дали дуже насичену базу, від якої можна відштовхуватися й починати роботу.
Мені й допомогли мої уважність і наполегливість. Я записувала буквально кожне слово викладачів, завжди ставила питання, якщо вони були, а вдома розбирала вивчене. Від педагогів не було закритості – вони максимально відкриті до того, щоби пояснити тобі щось або зрозуміло розповісти матеріал.
Мені дуже сподобалося, що були й індивідуальні, і групові заняття з психологинею. Це мотивувало нас дійти до кінця, давало змогу краще дізнатися одна одну й зближувало. Я навчалася в одній із найбільших груп, нас було 30 жінок, і з усіма я комунікувала. Була дівчина, якій психологиня запропонувала піти на фотосесію для того, щоби та більше відкривалася. І ця дівчина попросила допомогти їй: я зробила для неї зачіску й поїхала на фотосесію. Тож якщо в нас були складні моменти в процесі роботи, ми підтримували одна одну.
Робота руками – це гарантія того, що в тебе буде постійна зайнятість
Нерідко на практичних заняттях ми мали працювати в групах. Це додатково прокачувало комунікацію та вміння пускати людей до своєї зони комфорту.
У кожної на іспиті було завдання створити свій образ, і після випробування мене запросили до компанії Matrix попрацювати технологом. Для мене це був доказ того, що я рухаюся в правильному напрямку, а мою роботу відзначають. У майбутньому це дало можливість виставляти належну цінову політику для своїх послуг, не знецінювати себе.
Зараз, коли я працюю ще й викладачкою в проєкті «Краса для всіх», – це зовсім інший досвід. Це мегавідповідальність, особливо коли памʼятаєш себе на цьому ж місці. Часом ми були розгубленими, постійно потребували присутності й нагляду викладачів, їхньої експертності. Розуміючи ці потреби зсередини, я намагаюся так само допомагати дівчатам, які розпочинають розвиток у проєкті. Інколи доводиться відпрацьовувати певну техніку багато разів, підходити й перевіряти роботи, якомога зрозуміліше тлумачити інформацію. Здається, якщо ти щось знаєш, це знають усі, але це не так.
Додатково зараз я роблю стрижки в шпиталях для військових, які отримали поранення
Мій розвиток у проєкті був поступовим. Я набиралася впевненості в собі, опановуючи нові знання, переконуючись, що моя робота важлива і з кожним заняттям я переходжу від однієї сходинки до іншої. Іноді я почувалася знесиленою, коли щось не виходило, злилася на себе, але продовжувала вчитися. Якщо діалогу із собою не виходило, тоді вже зверталася до психологині, і вона могла підбадьорити.
Крім цього, у нас були дуже заряджені викладачі. Я дивилася на них й усвідомлювала, що, як би тяжко не було, я ітиму далі. Сумніви, звісно, були: ти запитуєш себе, чи потрібно це тобі взагалі, але навіть не розглядаєш можливості покинути проєкт.
Робота руками – це гарантія того, що в тебе буде постійна зайнятість. Куди б ти не переїхала, де б не опинилася, ти завжди зможеш працювати руками, заробити собі на життя. На жаль, трапляються різні ситуації, але я бажаю, щоб будь-яка робота йшла насамперед у задоволення.
Мені подобається, що моя професія здатна покращити людині настрій. Інколи до мене приходять виснажені клієнти, розповідають про свої проблеми, завантаженість на роботі, а потім бачать результат – якусь зачіску чи укладку – їм стає краще, їхній вираз обличчя зовсім змінюється. Тому сфери обслуговування, як на мене, завжди будуть актуальними.
Я стала набагато впевненішою й уже позиціюю себе як топмайстриня. Зрозуміла, що я хочу проявляти свою індивідуальність через творчість і маю не боятися того, що вмію. Після проєкту я наважилася кинути виклик долі й відкрити власний салон – «Територію краси». Це не було легким процесом, але, незважаючи на ковід і повномасштабну війну, мій бізнес продовжує працювати, а я не зупиняюсь і росту. Додатково зараз я роблю стрижки в шпиталях для військових, які отримали поранення.
Анастасія Романча
психологиня проєкту
У проєкті «Краса для всіх» я працюю вже понад рік. До цього я співпрацювала з громадською організацією Pro Women UA, що надає консультації для жінок, які опинилися в складних життєвих обставинах, була шкільною психологинею та проводила приватну практику як психологиня. Так вийшло, що в основному я консультувала саме жінок, тому мій досвід був корисним для програми.
Якими є обов'язки психолога в проєкті
Спочатку ми проводили співбесіди з дівчатами. Було трохи важко, оскільки анкет подали багато: 200–300 анкет на 30 місць. Основний критерій участі – це складна життєва ситуація. Це можуть бути люди, які пережили гендерно зумовлене насильство, окупацію, втратили рідних унаслідок війни, жінки, які мають інвалідність або виховують дітей з інвалідністю. До цього додавалася мотивація – наскільки жінкам цікавий і важливий проєкт.
Після співбесід ми вже очно знайомимося з дівчатами, починається навчальний процес. Щотижня я організовую групову зустріч для дівчат і працюю з тими, хто виявляє бажання щодо індивідуальних консультацій. Хтось обмежується однією консультацією на тиждень, комусь потрібні дві. Групові зустрічі в основному призначені для 6–7 людей, де ми працюємо над певною тематикою. Наприклад, професійне вигорання чи синдром самозванця.
Окремо я працюю з викладачами, якщо в них є запити стосовно взаємодії з учасницями. Іноді трапляється якась конфліктна ситуація, або дівчата незадоволені певним аспектом програми, і тоді ми намагаємося налагодити комунікацію: визначаємо, чого б хотіли учасниці й викладачі, і доходимо до спільного рішення. Тобто я забезпечую комфортну атмосферу взаємодії в проєкті, підтримую мотивацію дівчат і намагаюся зробити процес навчання максимально зручним.
Найчастіші запити учасниць
Серед них я би виділила синдром самозванця. Можуть виникати травми, повʼязані з війною й окупацією, бо чимало дівчат виїжджали з окупованих територій, багато хто втратив своїх рідних. Є певний страх починати щось нове. Жінки запитують: «Завершиться курс, і що далі?» Усе це ми пропрацьовуємо як на групових, так і на індивідуальних консультаціях.
Як проходять групові консультації
На групових консультаціях ми з дівчатами вибираємо цікаві для них теми, і я подаю їх у форматі різних матеріалів, блоками. Наприклад, ми говоримо про наші емоції й почуття, я коротко розповідаю теоретичні моменти, чим емоції відрізняються від почуттів, які їхні прояви. Дівчата ставлять питання, якщо щось незрозуміло, і потім ми пробуємо різні техніки на практиці. Наприклад, можемо спробувати дихальні техніки на перемикання уваги. Учасниці діляться враженнями, що для них спрацювало, що сподобалося, а що ні, і ми обговорюємо методи, які допоможуть конкретно їм.
Іноді ми використовуємо арттерапію: проводимо заняття з олівцями, фломастерами, фарбами й створюємо щось. Після завершення роботи ділимося своїми емоціями, багато дівчат поширюють власні малюнки в загальному чаті.
Групові консультації призначені насамперед для того, щоб надати жінкам знання, проводити для них психоедукацію. Розказати, що означає певне явище, як із цим можна впоратися, дати практичний інструментарій, який може допомагати їм щодня, щоб вони могли виконувати це самостійно. Часто трапляється, що з отриманими на груповій консультації знаннями дівчата приходять на індивідуальну зустріч, щоби додатково опрацювати конкретну проблему. На групових консультаціях ми не можемо працювати глибоко з окремими запитами, оскільки діє принцип конфіденційності, й учасниці потребують приватного простору, щоби поділитись якимось травматичним досвідом.
Відгуки учасниць
Наприкінці консультації дівчата можуть подякувати мені в чаті або написати якийсь відгук. Часом вони приходять в особисті повідомлення, говорять, що їх тригернула певна ситуація, і вони бажають її опрацювати. Так ми домовляємося про індивідуальну консультацію.
Колись трапився випадок, що під час групового заняття одна з учасниць заплакала. Після консультації я звернулася до неї, запитала, чи хоче вона поговорити про це, і вона виявила бажання стосовно індивідуальної зустрічі. Виявилося, що хтось із її рідних загинув на фронті. Це не було повʼязано з темою консультації, але такі емоційні реакції теж можуть виникати, і ми з ними працюємо.
Також іноді я роблю контрольні зрізи – надсилаю анонімну анкету в Google-формах і дівчата пишуть загальний відгук про навчальний процес і психологічні консультації. Зазначають, що їм подобається, не подобається. Наприклад, у попередньому випуску дівчата писали, що їм не вистачає практичних вправ, тому я додала більше практичних активностей. Намагаюся шукати золоту середину між відгуками й покращувати перебіг навчання, але переважно дівчата задоволені й пишуть про теми, на які вони хотіли б поговорити в майбутньому.
Етичні правила спілкування в проєкті
Будь-який психолог у роботі орієнтується на Етичний кодекс психолога. Незалежно від того, із яким запитом ми працюємо, основним лишається принцип конфіденційності. Інколи дівчата, які потерпають від гендерно зумовленого насильства, на консультаціях перепитують: «А ви точно нікому про це не розкажете? Ви точно не скажете, хто я і хто мій чоловік?» Фахівець має гарантувати повну безпеку, те, що ця інформація не потрапить нікуди без згоди людини. У таких випадках треба бути дуже обережним, оскільки клієнт формує дуже довірчий звʼязок із психологом, покладається на спеціаліста, і якщо цю довіру порушують, це може нашкодити.
Другий принцип – це принцип добровільності. Бувають моменти, коли людина усвідомлює, що більше не бажає про щось говорити, і тоді я не змушую її до цього. Якщо людина потребує паузи, вона використовує її, і я не можу на неї тиснути.
Ще один важливий принцип – не засуджувати. Інколи до мене приходять учасниці проєкту й кажуть: «Мені так соромно, я не хочу, щоб це хтось почув», або «Мені соромно дізнатися, що ви скажете щодо цього». У таких випадках я на початку роботи обовʼязково проговорюю, що не засуджую й не можу засудити когось за переживання чи ситуації, у які потрапила людина. Так само я не засуджую когось за невиконання домашнього завдання, адже їх теж роблять на добровільній основі.
На першій індивідуальній сесії я обов'язково проговорюю ці правила й питаю, чи згодна з ними учасниця. Якщо вона бажає додати ще якісь принципи, ми обовʼязково продовжуємо роботу, враховуючи їх.
Чому проєкт важливий
«Краса для всіх» – дуже класний приклад того, як можуть поєднуватися психологічні й професійні аспекти. Ми не просто навчаємо жінок бути фінансово незалежними, відкривати свої бізнеси, а й допомагаємо їм не зневірюватися, протистояти тим труднощам, які є зараз, відчувати, що вони потрібні. Дуже багато жінок зараз перебувають у пошуку роботи, і цей проєкт так само є можливістю спробувати себе в чомусь новому.
Пам'ятаю, колись говорили, що від нас залежить те, наскільки військовим, які повернуться, буде комфортно адаптуватися до соціального життя. Коли ми працюємо з їхніми сімʼями та рідними, ми якраз допомагаємо жінкам підтримувати себе і, як наслідок, підтримувати їхніх близьких, які перебувають на фронті.
Часом викладачки залучають дівчат до роботи у власних салонах, є можливість прийти й подивитися, як працюють практики. Ми включаємо жінок у соціальну взаємодію, допомагаємо їм інтегруватися в суспільство. Бо якщо жінка належить до внутрішньо переміщених осіб, вона може перебувати в чотирьох стінах і не комунікувати з іншими, тому що в неї й так велика кількість обов'язків, вона змушена орієнтуватися в новому середовищі. Сюди ж додається тривожність і підвищене відчуття стресу. Тому цей проєкт – прекрасна можливість не тільки підвищувати якусь економічну спроможність, а й обʼєднувати людей.
Ми допомагаємо жінкам здобути знання, нові знайомства, відчути себе частинкою чогось великого, тому таких ініціатив має бути більше.
Ганна Юзвишина
спеціалістка з навчання, методистка проєкту, L’Oréal Україна
Я працювала інфлуенсером у бренді Matrix протягом чотирьох років. Так мені запропонували бути й викладачем проєкту, і спеціалісткою з навчання в самому бренді.
Коли ти навчаєш людей, які вже є практиками, за їхніми плечима є певний професійний досвід і база. Викладаючи з нуля, ти тільки закладаєш необхідний людині фундамент, тому й відчуваєш значно більше відповідальності, трепету, бажання дати максимум. Ти розумієш, що, найімовірніше, виконуєш мрію людини, на яку раніше в неї не було або коштів, або часу.
Програму «Краси для всіх» ми розробляли разом із директоркою з навчання бренда Matrix Тетяною Кондакчан, спираючись на послуги салонів краси, які є в попиті. Також у нашій команді працює понад 20 технологів, і ми разом обговорювали й згадували, чого нам не вистачало, коли ми здобували фах і робили перші кроки в професії.
Перші курси в програмі тривали шість місяців, зараз – чотири місяці. Теорію викладають в онлайн-форматі, а практику ми відпрацьовуємо офлайн. Якщо порахувати кількість навчальних годин, загалом вийде 253 години, 197 із яких – практичні заняття.
З багатьма учасницями проєкту ми досі підтримуємо зв'язок. Серед них є перукарі, які працюють у нашому бренді, викладачі, які приходять у програму. Маємо багато історій, де наші випускниці стали власницями студій та організовують свої команди.
Наша корпоративна етика – це дружнє спілкування, і в проєкті нам важливо, щоб учасниці розуміли, як їм застосовувати отримані теоретичні знання. Викладачі своєю чергою мають бути відкритими щодо уточнювальних питань, створювати атмосферу, у якій жінки захочуть практикуватися й пробувати свої сили. Щороку ми оновлюємо теорію, і для нас так само важливо те, що ми надаємо сучасні знання.
З року в рік, аналізуючи різні набори, ти стаєш більш упевненою, знаходиш більше способів, щоби зрозуміло донести інформацію й допомогти її засвоїти. Кожен новий набір – це відповідальність. Ти бачиш очі, які перебувають в очікуванні чогось нового, і відчуваєш трепет, прагнеш відповідати запитам учасниць. Помітно, наскільки дівчата усвідомлюють цінність цього навчання, адже все більше людей приходять до нас не за оголошеннями, а через добру репутацію нашої програми.
Особисто мені в проєкті подобається передавати свій досвід і працювати на якість. Ми намагаємося закладати фундамент із сучасних знань, маємо фарби й необхідні матеріали для практики. Важливість проєкту в тому, щоби дати жінкам, які перебувають у скрутному становищі, фінансову незалежність. Навіть якщо людина пройде навчання й не піде в професію надалі, під час програми вона знайде друзів і підтримку.
Коментарі
Підписатись