ПарфумиЧому парфуми погано тримаються та чому ви не чуєте улюблений аромат на собі

Парфуми – це серйозна інвестиція, причому не тільки фінансова, а й емоційна. Ми прив’язуємося до улюблених ароматів і вимагаємо від них тієї ж вірності. 

Разом із парфумерним експертом Максимом Гонтарем з’ясовуємо, від чого залежить стійкість аромату та чи варто розпиляти на себе половину флакона, якщо ви не чуєте парфуми на собі.

Що визначає стійкість аромату?

Стійкість часто прирівнюють до наявності шлейфу [сліду аромату, який відчувається на відстані, – ред.], але ці параметри важливо розрізняти.

Стійкість – це те, як довго аромат тримається, а дифузність – те, чи має він шлейф, тобто чи заповнює собою простір навколо. Зазвичай ці характеристики майже не пов’язані, а деколи взагалі діаметрально протилежні. Стійкі аромати, як правило, сидять ближче до шкіри й не дають гучного шлейфу.

Стійкість аромату визначає його формула та складники, із яких її збирають. Також на стійкість впливають зовнішні фактори, наприклад: вологість повітря та стан нашої шкіри.

Якщо шкіра суха, аромат (який би стійкий він не був) дуже швидко випаровуватиметься. Якщо шкіра зволожена, стійкість буде вища. На шкірі, схильній до жирності, аромати також тримаються краще.

Чи залежить стійкість аромату від його концентрації?

Концентрації (одеколон, туалетна вода, парфумована вода тощо) відрізняються не лише вищим або нижчим вмістом ароматичних речовин. Часто виробники, які випускають аромат у різних концентраціях, дещо змінюють його формулу, щоби він став більш інтенсивним і щільним. Для цього до вищих концентрацій (наприклад, парфумованої води) можуть вводити ноти, які вже самі собою добре тримаються на шкірі: деревні, смолисті, амброві, мускусні. Такі аромати фіксуються краще, але залишають менший шлейф.

Найбільш шлейфовими є туалетна вода й одеколон, просто тому, що там багато летких інгредієнтів, які швидко випаровуються й поширюються в повітрі. Але вони, як правило, мають меншу стійкість.

В Україні є ДСТУ з вимогами до парфумерної продукції. Це стандарт, який ми отримали у спадок від Радянського союзу, де вказано, якою має бути стійкість аромату в різних концентраціях. Тестування стійкості проводять на стерильній марлі, яку опускають в ароматичну рідину, а потім дістають. Що 10 годин марлю оцінює евалюатор, перевіряє, залишився на ній аромат чи ні. Парфуми мають протриматися на марлі 60 годин, а парфумована вода – 50 годин. Утім цей метод тестування не враховує багатьох факторів, а умови, у яких оцінюють стійкість, далекі від реальних. 

Чи правда, що для стійкості аромат треба наносити на пульсові точки?

Пульсові точки – зап’ястя й ділянка шиї під підборіддям – актуальні передусім для сухих парфумів, які не треба розпиляти. Такі парфуми справді треба наносити на гарячі ділянки, де композиція завжди буде поруч із вами. До речі, зараз багато брендів перезапускають старі сухі парфуми з огляду на нове покоління, яке носить аромати насамперед для себе, а не для інших. 

У класичній парфумерії пульсові точки не грають особливої ролі. Туалетні й парфумовані води треба розпиляти з певної відстані, щоб ця «хмара» аромату на нас осіла. Деякі парфумери взагалі проти того, щоб їхні аромати наносили на гарячі ділянки, де аромат може змінюватися. Автор вважає свою композицію повноцінним, завершеним твором, якому не потрібні додаткові стимули.

До того ж гарячі точки – це зазвичай найбільш забруднені ділянки шкіри. Зап’ястя контактують із рукавами, манжетами, браслетами й годинниками. На шиї нам заважають комірці, горловини светрів, прикраси, тональні й доглядові засоби. Якщо наносити аромат на ці зони, це буде зовсім інша композиція.

Ідеальне місце для знайомства з ароматом – середина передпліччя, між згином ліктя та зап’ястком. На стійкість аромату цей вибір не впливатиме, але там аромат можна буде краще розчути.

Чи може аромат утратити стійкість через неправильні умови зберігання?

Спосіб зберігання суттєво впливає на структуру та стійкість аромату. Флакони треба тримати в умовах нейтральної вологості, за стабільної температури (20–25 градусів) і подалі від прямих сонячних променів. Не варто зберігати аромати у ванній: це місце з перепадами температури й вологості.

Чому ми перестаємо чути улюблений аромат на собі?

Уявімо, що ви переїхали до квартири на галасливій вулиці. Спершу вас дещо бентежить шум за вікном, але вже скоро ви до нього звикаєте та живете з постійно відчиненими вікнами. Одного дня до вас приїжджає друг, який мешкає за містом, залишається на ночівлю, а на ранок запитує: «Як ти спиш у таких умовах? Це ж неможливо! Машини їздять, сигналять, люди під вікнами ходять». А ви цього просто не чуєте. Ваш мозок уже зрозумів, що не може усунути фоновий галас, тому просто його «вимкнув», щоби не перебувати в постійному стресі.

Так само з парфумерією. Чому ви не чуєте аромат на собі, але його чують люди навколо вас? Тому що він постійно перебуває у вашому інфополі (на вас, на вашому шарфі, на одязі, який висить у гардеробній) та подразнює рецептори. Ваш організм намагається впоратися з цим навантаженням і «заглушає» його. 

Буває, що людина постійно користується одним ароматом і за кілька років їй починає здаватися, що він уже не той. Мовляв, під час покупки аромат був яскравий, об’ємний, шлейфовий, усе навколо ним пахло, а зараз він не тримається й пів години. Люди починають шукати проблему в ароматі, але не беруть до уваги те, що вже кілька років згодовують своїм рецепторам одну й ту саму композицію.

Річ не в «поганому» виробнику, який змінив формулу: йому не було сенсу цього робити, адже аромат користується попитом, а його інгредієнти так само доступні. Річ у змінах, які відбуваються з нами. Змінюємося ми – змінюється наш ольфакторний досвід. Ми починаємо інакше сприймати аромати, які колись любили.

Коли людина витрачає на аромат доволі велику суму, вона хоче отримати відповідний фідбек, щоб цей аромат завжди її тішив і довго слугував. З огляду на такий запит виробники намагаються зробити свої аромати максимально гучними та стійкими. Через це ми живемо в епоху гурмансько-смолистих, насичено-солодких ароматів, адже саме такі композиції можуть бути водночас об’ємними та стійкими.

Оскільки чимало людей користуються такими ароматами, наша система захисту поволі відсікає їх як подразнювальні фактори. Що ми робимо у відповідь? Починаємо наносити на себе ще більше аромату. Думаємо, що будемо чути його краще, але насправді робимо тільки гірше й переконуємо свій організм «вимкнути» це тло.

Аби знову отримувати задоволення від улюбленого аромату, треба на деякий час від нього відмовитися. В ідеалі взагалі зробити перерву від парфумерії й дати рецепторам відпочити. Наприклад, не брати аромат у відпустку.

Як обрати стійкі парфуми чи подовжити стійкість улюбленого аромату?

Визначте, що для вас важливіше: стійкість або шлейфовість.

Якщо ваш пріоритет – це стійкість, звертайте увагу на аромати з більш щільних, насичених інгредієнтів. Це можуть бути амброво-східні та деревно-смолисті композиції, а також солодкі гурманські аромати з етилмальтолом, який дає відчуття паленого цукру. Яскраві та свіжі аромати (цитрусові, акватичні, мінеральні) будуть більш шлейфові, але менш стійкі.

Перед нанесенням парфумів не забудьте зволожити шкіру. Для цього можна обрати нейтральний засіб без аромату чи парфумований крем або лосьйон, який доповнюватиме ваш аромат. Банні лінії з кремами й гелями для душу є в багатьох парфумерних брендів.

Якщо хочете довше чути аромат на собі, можете наносити його на одяг, шарфи, хустки. На тканинах, особливо щільних, аромат фіксується краще.

Не засмучуйтеся, якщо перестали чути улюблений аромат. Просто зробіть паузу – і вже скоро відкриєте його заново, із тими ж емоціями, які колись спонукали вас до покупки.