Власний досвід«Завдяки роботі я знаю, що потрібна». Як жінки з б’юті-сфери працюють під час війни
«Те, що людина вміє робити руками, дасть можливість прогодувати родину»
Повномасштабна війна торкнулася кожного. Багато чоловіків захищають наші кордони в лавах ЗСУ, а на жінок лягла подвійна відповідальність – вони намагаються зберегти роботу, забезпечити сім’ю та донатити армії. Хтось переїхав за кордон і починає там усе з нуля, хтось залишився в Україні та намагається працювати, попри відключення світла й обстріли.
Ми поговорили з жінками, які працюють у сфері краси – тренерками та випускницями загальноосвітньої програми «Краса для всіх» від L’Oréal Україна – про те, з якими викликами вони стикаються у своїй роботі під час війни та як проєкт змінив їхнє життя.
Тетяна Кондакчан
Директорка з навчання бренда MATRIX
Гнучкість – основний чинник, якій допомагає прийняти нові правила й умови життя
24 лютого я не могла повірити, що це відбувається насправді. Що в нас повномасштабна війна. Перша думка була про дітей і про їжу. Чим я буду годувати дітей та онуків – бо в мене їх багато. Ми поїхали в село, там, де ми могли разом усі розміститися. Адже я вважаю, що у важкі часи родина має бути разом. У селі першочергово облаштували бомбосховище в погребі. Чоловік, син і зять одразу пішли в тероборону. Дівчата займалися дітьми. Найскладніше було звикати жити разом: бо три родини під одним дахом – це важко. Разом ми прожили півтора місяця, але потім вирішили, що буде безпечніше на заході України – і чоловіки перевезли нас до Тернополя, а самі повернулися в тероборону.
Бажання виїхати за кордон у мене з’явилося, вже коли ми в кінці травня повернулися до Києва. Моя молодша донька почала бачити погані сни, боялася сирени та не могла вчитися. Я бачила страх у її очах. Вона сказала, що придумала, як швидко померти, коли вона побачить російських військових. Тоді я зрозуміла, що повинна захистити свою дитину та вивезти її за кордон. Ми дуже швидко зібралися та поїхали. Усе вирішилося буквально за дві години.
Мені пощастило, що L’Oréal (компанія, у якій я працюю), знайшли для нас помешкання в Німеччині та забезпечили всім необхідним для життя. Проте мої старші дівчата вирішили залишитися в Україні, бо не захотіли залишати своїх чоловіків на самоті. Це їхній вибір, і я його поважаю. Для мене вони геройки! Вони не лише виховують дітей і підтримують своїх чоловіків, а й продовжують працювати та донатити ЗСУ.
У мене одна з найбільших команд в компанії – 30 людей. У нас усе налагоджено онлайн – ми щодня спілкуємося в чаті Telegram, влаштовуємо онлайн-вечірки. Проводимо онлайн-сесії для майстрів, прямі ефіри, майстер-класи з творчими партнерами, організуємо відеознімання. Кожен співробітник знає, що він важливий для компанії, і це не просто слова. З самого початку повномасштабної війни компанія допомогла кожній людині в команді фінансово, щоби люди відчували, що вони не наодинці з цією бідою, а є ті, хто може підтримати.
Мені дуже приємно бачити, що випускниці наших програм влаштовуються на роботу, запускають свої салони – це те, заради чого ми працюємо
Насправді не має значення, у якій країні ти живеш. Мені подобається змінювати міста, країни, знайомитися з новими людьми, пізнавати їхні правила життя. Зараз багато українців вимушено переїхали за кордон, часто чую, що щось не влаштовує, не так, як в Україні. Але це інша країна, тут свої правила. А нам потрібно підлаштовуватися. Це важливо усвідомити, щоб постійно не ображатися та не розчаровуватися. Гнучкість – основний чинник, якій допомагає прийняти нові правила й умови життя. Тому що так, як раніше, уже не буде: онлайн – це наше нове життя. Звісно, мені не вистачає живого спілкування з колегами, друзями, родиною – але є інтернет, є мобільний зв’язок – це дуже допомагає.
З 2017 року, окрім щоденних робочих обов’язків, ми з командою були залучені в реалізацію освітньої програми «Краса для всіх» (Beauty for a Better Life), яку реалізують L’Oréal Україна та UNFPA. За 5 років діяльності 164 жінки отримали нову професію – експерток у сфері краси, а саме спеціалістів із зачісок, колористики та стрижок. На початку лютого 2022 року ми запустили новий сезон, але його довелося поставити на паузу, адже безпека команди та учасниць – у пріоритеті.
Я вірю в те, що світ зміниться після війни, в Україні не відразу відновиться промисловість. Але те, що людина вміє робити своїми руками, дасть можливість прогодувати себе та родину. Перукарі – це професія поза часом, поза кордонами. Усі хочуть виглядати доглянуто. Тому для перукарів завжди буде робота. Мені дуже приємно бачити, що випускниці наших програм влаштовуються на роботу, запускають свої салони – це те, заради чого ми працюємо, щоби жінка була економічно незалежною.
Наталія Люта
Учасниця проєкту «Краса для всіх» в Іспанії
Я хочу розвиватися далі, допомагати людям бути красивими та надавати якісні послуги
До того, як потрапити на проєкт «Краса для всіх», я працювала у сфері нерухомості, а за кордоном була два рази на відпочинку. До Іспанії виїхала після повномасштабного вторгнення, мови не знала. Перші тижні я взагалі не розуміла, що робити, як жити далі, не розуміла, засуджувала себе, плакала та часто думала, що це страшний сон, скоро я прокинуся – і все буде, як раніше.
Якось я побачила в ліфті оголошення про набір до програми та зареєструвалася на участь. Я мала диплом перукаря та базові знання. На наступний день мені подзвонили та запросили приїхати на співбесіду. Я дізналася, що цей курс буде безплатним, і подумала, що це щось несерйозне. Проте з першого заняття мої думки змінилися, я побачила, що відбувається справжнє диво в моєму житті, ці прекрасні студії головного офісу L’Oréal у Мадриді, дуже приємні, ввічливі та красиві люди, атмосфера щирості та добра. З нами працювали неймовірні, доброзичливі викладачі, які вкладали в нас свої знання та відповідали на всі наші запитання.
Навчатися було неважко, адже заняття були цікавими, складніше було, коли приходили викладачі-іспанці та викладали іспанською мовою, але й це ми подолали, бо завжди була поруч Галія, прекрасна жінка, яка перекладала нам і супроводжувала весь час навчання. Навчалися ми в будні з 10:00 до 15:00 години, і цей час минав дуже швидко, бо, крім знань, нас мотивували працювати зі своїми слабкими сторонами, ми грали в ігри, які вчили нас комунікувати в команді, були змагання та конкурси.
Крім знань, нас мотивували працювати зі своїми слабкими сторонами, ми грали в ігри, які вчили нас комунікувати
Зараз я працюю в салоні та хочу розвиватися далі, допомагати людям бути красивими та надавати якісні послуги. Пам’ятаю свою першу клієнтку, це була жінка старшого віку. Вона прийшла зробити зачіску в салон Anju, у який мене запросили на практику, у неї була приємна посмішка, я по очах бачила, що вона дуже співчуває мені та навіть дала гроші, мені було дуже соромно, я заплакала. І ще одну згадую, на ім’я Марія, вона обіймала мене та казала, що все буде добре.
Іспанці дуже добрі та чуйні люди, вони стараються допомогти нам, розуміють, що ми не знаємо мову, тому говорять повільно та допомагають нам різними способами. Дуже вдячна за все, що вони роблять для нас. Я маю українських клієнтів, стараюся надати послуги якомога найкраще, ми спілкуємося під час моєї роботи та стараємося підтримувати зв’язок, щоби бути разом і допомагати одне одному.
Іванова Галина
Учасниця проєкту “Краса для всіх” В Україні в 2021 році
Для мене робота – одна з найважливіших складових мого життя
Я переселенка з Донецька. У 2014 переїхала до Києва від вибухів та обстрілів. І 24 лютого вже вдруге мене наздогнала війна. У той ранок я не могла повірити, що знову чую вибухи. Але ці звуки ні з чим не сплутати. Чи думала тоді про роботу?! Не повірите, але того ранку я поїхала працювати. Для мене робота – одна з найважливіших складових мого життя. Узагалі, завдяки загальноосвітньому проєкту «Краса для всіх» (Beauty for a Better Life) я отримала нову професію та нове життя. Завдяки цій роботі я знаю, що на мене завжди будуть чекати та я буду потрібна. Так от, 24 лютого на мене також чекала моя клієнтка, і я не могла відмовити. У голові крутилися думки: коли знову зможу працювати наступного разу – невідомо. Ми сушили волосся вже під дуже гучні вибухи, бо працювала я на Троєщині. Тремтіли разом із клієнткою, але все зробили. Плакали, обіймалися, як востаннє. Після чого додому мчала, як вітер. Ось таким мені запам’ятався робочий день у перший день війни.
Щодо роботи сьогодні – я приватний майстер, працюю вдома. У мене дитина з інвалідністю, тому я прив’язана до графіка роботи та місця. Клієнти в мене різні, але переважно роблю фольгування та airtouch (види фарбування, з якими клієнтка максимальний час може проходити до повторної процедури). Часто стрижу, бо волосся відростає незалежно від того, чи є війна, чи все спокійно. Стрижу хлопців із ЗСУ. Багато хто з дівчат повернулися з Європи та дуже чекали на зустріч зі своїм майстром. Звісно, вносить корективи війна та відключення світла, а іноді й води. Зі світлом уже якось змогла пристосуватися – є ліхтарі для освітлення, налобний ліхтарик і usb-лампа кільцева. Усе це вирішує питання з освітленням. Стосовно води також навчилася робити запаси та підігрівати своєчасно воду для змивання фарби з волосся та миття голови на переносній плитці. Залишилося поки питання з висушування волосся, та я в процесі. І це також вирішу – дайте час. Клієнтки дуже вдячні зараз, що я працюю, що я підлаштовую їх під світло та підлаштовуюсь під них, під їхні графіки роботи та життя.
Думка, що ти можеш робити щось корисне для людей сьогодні, дуже допомагає насамперед тобі
Працювати стало дуже важко. Нерви вже здають. Але я тримаюся, бо розумію, що потрібна своїм дівчаткам. І це дуже допомагає втриматися на плаву, вижити сьогодні. Думка, що ти можеш робити щось корисне для людей сьогодні, дуже допомагає насамперед тобі. До того ж коли працюю, маю змогу донатити нашим хлопцям ЗСУ, а це також для мене дуже важливо – бути частиною одного цілого з нашими усіма українцями, де б ми не були та що не робили. Ми все подолаємо, ось побачите!
Коментарі
Підписатись