КосметичкаУчасниця гурту YUKO Юлія Юріна про б'юті-експерименти й улюблену косметику

У рубриці «Косметичка» ми вивчаємо склад б’юті-кейсів, туалетних столиків і косметичок цікавих нам героїв та показуємо все це вам.

Про прийняття себе

У дитинстві з мене досить часто глузували. По-перше, через одяг, адже моя родина була невисокого рівня достатку. По-друге, через комплекцію. Я була наймолодшою в групі, тож коли інші дівчата почали формуватися, я залишалася пухкенькою. Зараз я розумію, що це було нормально, тому що 10-річна дівчинка просто не може мати форми «пісочного годинника». Але тоді почувала себе аутсайдеркою.

Коли мені було близько 14 років, я почала дружити з дівчиною, яка була дуже зациклена на своїй зовнішності. На першому місці в наших стосунках був культ тіла. Саме тоді я вперше дізналася, що таке дієта; могла випльовувати їжу й голодувати, тому що боялася погладшати. Після такої токсичної дружби я довго мала харчові розлади, які досі дають про себе знати. Доводиться щодня працювати над прийняттям власного тіла.

Зараз я не виснажую свій організм дієтами, але намагаюся підтримувати комфортну вагу домашніми тренуваннями. Ходити до спортклубу я соромлюся: одного разу, коли тренувалася, щоб схуднути перед весіллям, я впустила телефон на бігову доріжку. Гаджет засмоктало в стрічку – і тренажер зламався. Відтоді я почала комплексувати й припинила ходити в такі заклади. Але мене виручає сайт із відеоуроками від однієї класної тренерки: там й аеробіка, і стретчинг. Мені подобається, що вдома я можу тренуватися гола, одразу бачу в дзеркалі результати своїх старань.

Про перший б’юті-досвід

Коли мені було 14 чи 15 років, мама подарувала величезну палетку тіней. Там було близько 30 відтінків – і кислотно-зелені, і рожеві. Були матові тіні, були з блискітками, які хочеш.

Я дуже захоплювалася аніме й намагалася наслідувати Ріел, героїню «Ерго Проксі», змальовану з Емі Лі, вокалістки гурту Evanescence. Щоб бути на неї схожою, фарбувалася такими ж яскраво-синіми тінями.

Мама завжди заохочувала до експериментів: у підлітковому віці саме вона фарбувала мені нігті й волосся. Я дуже вдячна їй за те, що підтримувала в мені цю творчу жилку. У 14 років я розважалася, як могла, і зараз, у 25, роблю те саме.

Про упередження

У студентські роки, коли я виступала з народним ансамблем, мій стиль був більш стриманим. Щоб органічно виглядати в старовинних народних костюмах, я фарбувала волосся в натуральні кольори й ховала татуювання під одягом.

Та наприкінці 5-ого курсу, коли вже була в YUKO, я все-таки вирішила пофарбуватись у колір фуксії. Пам’ятаю, як ми з ансамблем виступали на дні села десь під Києвом: моє волосся було яскравішим за віночок на голові, і виглядало це, щиро кажучи, досить кріпово.

Ми зі Стасом (Корольовим – партнером Юлі у гурті YUKO – ред.) почали фарбувати волосся ще до буму на яскраві кольорі. Пам’ятаю, як у транспорті до мене приставали літні чоловіки, кричали, що мене з таким волоссям і пірсингом не пустять до церкви, казали, що я схожа на клоуна. Було все: жарти, агресія, погляди скоса, фиркання й цокання. У людей це все чомусь викликало обурення.

На щастя, після стадії відторгнення завжди настає стадія прийняття. Зараз, їдучи в метро, ти зустрінеш у вагоні щонайменше двох людей із яскравим волоссям – і це вже нікого не гнівить. Ба більше, літні жінки навпаки захоплюються моїм стилем. Запитують, де можна купити якусь річ або пофарбуватися в такий колір, тому що їхні онучки – мабуть, фанатки BTS (популярного корейського бойбенду – ред.) і теж так хочуть.

Про експерименти з волоссям

Колір волосся я змінюю щомісяця. За ці кілька років встигла спробувати рожевий, фіолетовий, жовтий, червоний, зелений, синій кольори, а також їхні комбінації: жовтий з червоним, рожевий із помаранчевим тощо. Усіх варіацій зараз не згадаю, але їх було більше 20.

Увесь цей час я фарбуся в однієї майстрині. Згадую, як на першому фестивалі #VideoZhara 2016 року побачила дівчину з неоновим фіолетовим волоссям і попросила в неї номер її колориста. Приїхала до Стасі [Кларос], і ми 10 годин виводили мене з чорної басми.

Відтоді я ходжу тільки до неї. Сідаю в крісло, кажу: «Зроби мені що-небудь», – і вона робить. До речі, нещодавно мій чоловік довірив Стасі свою бороду й пофарбував її в зелений.

Догляд за волоссям вимагає суттєвих ресурсів. Між фарбуваннями я використовую фіолетові шампуні й тонери, які прибирають жовтий підтон, а також маски, олії, флюїди, спреї для термозахисту та спеціальні ампули з професійної лінійки, що «запаюють» кінчики волосся.

Звісно, це запара, але я вже випрацювала систему, яка дозволяє мені витрачати менше часу на ці маніпуляції.

Про макіяж – денний і концертний

Я розумію, що б’юті-індустрія значною мірою будується на нав’язаних стандартах краси. Але водночас вважаю, що кожен має право на вибір: хтось обирає не користуватися декоративною косметикою, а хтось справді любить макіяж і почувається з ним більш упевнено.

Я ставлюся до мейкапу як до мистецтва, а до свого обличчя – як до полотна. Сьогодні можу намалювати зелені очі, завтра – рожеві, післязавтра – фіолетові, і це теж буде виявом моєї творчості. До того ж сам процес макіяжу – це моя щоденна ранкова медитація.

Я обожнюю декоративну косметику, але не люблю витрачати на неї багато грошей. Тому всі продукти для мейкапу в мене досить доступні.

Мій концертний мейк відрізняється від денного кольоровою гамою. Удень я надаю перевагу натуральним відтінкам, наприклад бежевим, коричневим і золотим тіням. На виступи малюю очі в кислотні кольори, фарбую губи яскравими помадами й обов’язково додаю стрази та блискітки.

У мене вже набита рука, тому на фотозйомки й телеефіри я зазвичай приходжу зі своїм макіяжем. Візажисти можуть хіба що підправити окремі деталі. До речі, мейкаперів завжди вражає те, як стійко на моїй шкірі тримається мейк. Якщо інших артисток пудрять 10 разів на ефір, то зі мною такої потреби не виникає.

Оскільки в мене не жирна шкіра, я можу зробити макіяж уранці вдома й більше про нього не згадувати. Єдине, що завжди буде в моїй сумці, це помада, адже я однаково з'їдаю її протягом дня. До того ж у мене є гріх: я постійно обдираю шкіру губ. Навіть якщо намалюю їх червоною помадою, щоб не лізти до рота, обдиратиму рівно так само.

Про нейл-арт

Минулого літа я почала нарощувати нігті акрилом. Тут нам із майстринею теж пощастило одна з одною: більшість її клієнток замовляють однотонне покриття або френч, а на мені можна відірватися.

Я готова на найбільш екстремальний декор. Наприклад, зараз у мене на нігтях можна побачити стрази Swarovski, фіаніти, ланцюжки та стрази – і це все в межах одного нейл-арту й одразу на всіх пальцях. Мені щоразу дуже шкода знімати манікюр, тому що це справжній витвір мистецтва.