КосметичкаКреативна копірайтерка Інна Табаченко про капсульну косметичку й улюблені б’юті-засоби

Текст: Таїсія Куденко

Фото: Анна Бобирєва

Про перші експерименти

У дитинстві моєю єдиною можливістю зробити макіяж були танці: на конкурси нам дозволяли нафарбувати губи чи вії та начепити якісь блискітки. Для дівчат 9–12 років, які хотіли здаватися дорослими, це було справжнім щастям.

Моя мама ніколи особливо не фарбувалася, тому намагалася вберегти мене від спроб зробити щось із лицем. Казала: «Ти мені ще подякуєш», – і я справді досі їй вдячна. Мені навіть вдалося уникнути цієї жахливої фази, коли всі висмикували собі брови. Тато завжди казав, що мені від нього дісталися прекрасні брови, і, якщо я щось із ними зроблю, він вижене мене з дому. [сміється]

У 7–8 класі я стала комплексувати через те, що виглядаю молодше за однокласниць. Переживала, що до мене ніяк не приходять підліткові прищі. Щоб здаватися дорослішою, почала фарбуватися, купила в магазині біля дому палетку тіней Ruby Rose у вигляді телефона-розкладушки.

До 9 класу в мене була стадія панку: я була тією людиною з маленькими крисячими очима, підведеними чорним олівцем. А в класі 11-му я навчилася робити складні мейки з тінями. Досі вважаю, що це було красиво, але навіщо було щодня ходити з вечірнім макіяжем, я не знаю.

Після першого курсу в мене почалася сильна алергія на очах. Я кілька років не могла фарбуватися тінями й підводками, максимум – фарбувати тушшю кінчики вій. Так я відкрила для себе темні матові помади. В Україні ще не почалася мода на такий макіяж, тому це було справді чимось відмінним. Але буквально за рік такими помадами почали фарбуватися всі, і стало не так прикольно. [усміхається]

Про креативні мейки

Минулої весни сталося диво: сидячи вдома на карантині, я вирішила щось помалювати та зрозуміла, що мої очі перестали бути такими чутливими. Тоді я купила в NYX кілька кольорових підводок і почала виставляти в себе в інстаграмі перші мейки. Словом, розважатися та збирати свою фанатську базу з 2,5 людей. [сміється]

Я ніколи свідомо не шукала референси для макіяжу, але часто бачила фото з різнокольоровими стрілками в стилі «Ейфорії». Що мене завжди бісило в такому інстаграм-контенті, так це те, що там усе просто ідеально. Думаю, багато дівчат бояться навіть підступитися до таких мейків. Я не хотіла бути ще однією людиною в стрічці, яка малює на очах картини Пікассо та посилює відчуття неповноцінності в інших. Вирішила, що буду робити мейки, які відносно легко повторити, і постити фото без фейстюну, із порами та прищами.

Я не викладаю фото з крилами метелика на пів обличчя, з якими навіть не погуляєш, – тільки макіяжі, з якими справді виходжу на вулицю та на роботу. Часто зберігаю собі якісь складні мейки та думаю, як їх спростити та які елементи можна органічно вписати в щоденний образ.

Замість спеціальних інструментів інколи використовую підручні засоби. Наприклад, крапочки ставлю шпильками для волосся. Якщо малюю стрілки рідкою помадою, роблю це пензликом від підводки NYX (просто його витираю). Часом навіть використовую лінійку чи сантиметр для малювання стрілок.

Про блог

Коли я почала постити перші мейки в особистий акаунт, друзі та знайомі стали підбивати мене завести окрему сторінку. Я довго вагалася, адже мала синдром самозванця та п’ятий айфон, на який складно робити класні фото. [сміється] Я й досі не до кінця впевнена, що це комусь потрібно, але сприймаю цей акаунт як прикольний ресурс, де можна ділитися тим, що мені подобається.

Назва makeupchenko народилася з жарту: ми з подругою Софією сміялися, чи не обіграти мені прізвище Табаченко. А коли перевірили, що цей нік вільний, я подумала: «Ну окей, погнали». [сміється]

Концепція акаунту змінювалася в процесі. Спершу це мав бути «макіяж під їжу»: подруга зробила мені кльове фото, де я їм пасту з червоними стрілками. Та згодом я зрозуміла, що мені складно копіювати стиль подруги, і забила на це. Нещодавно видалила половину постів, бо вона сказала, що в акаунту немає єдиного візуального стилю. Але зараз працюю над новим контентом.

Про капсульну косметичку

Я була впевнена, що перша придумала концепцію капсульної косметички, але потім виявилося, що це хтось (звісно) вигадав до мене. [сміється]

Капсульна косметичка – це як капсульний гардероб: певна кількість продуктів, які можна комбінувати та використовувати по-різному.

Якщо у вас є рожева помада потрібної текстури, то рожева підводка вже не потрібна. Прикольний хайлайтер можна наносити як тіні, а консилер – як базу для тіней. Базою для тіней може стати й санскрін, якщо він класний і добре тримається на повіках. А якщо ви раптом поплакали на роботі посеред дня, поновити захист від сонця в куточках очей можна «гігієнічною» помадою з SPF.

Про догляд за шкірою

Довгий час я не мала проблем зі шкірою, але минулої весни в мене стався сильний гормональний збій – і мене сильно обсипало. Раніше я ніколи не стикалася з акне, тому дуже нервувала та комплексувала.

Дерматологиня сказала, що, поки стрибають гормони, із цим особливо нічого не зробиш, але дала кілька рекомендацій. Крім цього, я почала ресьорчити цю тему самостійно, читати, що таке ніацинамід, ретинол, як використовувати вітамін С. До березня стан шкіри нормалізувався. Навіть пройшли сліди від висипів, які на моїй світлій шкірі зазвичай дуже помітні.

Зараз я та людина, яка вже не може приїхати до подружки в гості та спонтанно вирішити в неї переночувати, тому що там я не зможу зробити свою skincare routine. Мій хлопець знає, що якщо він доторкнеться до мого обличчя після догляду, йому капець. [сміється]

Про пошуки нової косметики

Раніше я робила багато імпульсивних покупок. Минулого літа, наприклад, витратила купу грошей на декоративну косметику: придбала кілька кольорових тушей, якими користувалася всього двічі-тричі, і набір із 10 пензликів, з яких зрештою використовую тільки один. Але зараз я розумію, що мені не потрібно так багато продуктів, і намагаюся підходити до шопінгу раціонально.

Я вважаю, що декоративна косметика не має коштувати дуже дорого. Не бачу сенсу купувати підводку від Givenchy за 900 гривень, якщо можна обрати NYX чи Glambee. На чому я не економлю, так це на базовому догляді за шкірою. Можу не купити кілька масок чи інших не обов’язкових продуктів, але завжди відкладу 1200 гривень на крем, який дуже люблю.

Перш ніж купити новий засіб, я завжди довго читаю відгуки та проганяю його склад через спеціальний сайт. Якщо бачу, що в складі є підсушувальні інгредієнти, знаю, що для моєї сухої шкіри краще пошукати щось інше.

Мені щастить, що майже всі доглядові засоби, які купую, мені підходять. А якщо й не підходять, я знаходжу їм нове застосування. Наприклад, якщо пілінг занадто сильний для обличчя, використовую його на тілі.

Я не дуже ретельно стежу за тим, чи має косметика веганський склад і cruelty-free статус, але виходить, що майже всі бренди, які я обираю, саме такі. Мені здається, що більшість брендів, які стежать за репутацією, уже давно над цим запарилися. Думаю, із часом це навіть не буде питанням, адже зараз є 1000 способів тестувати косметику гуманно.