КосметичкаЖурналістка Аня Білоус про креативний мейкап і улюблену косметику

У рубриці «Косметичка» ми вивчаємо склад б’юті-кейсів, туалетних столиків і косметичок цікавих нам героїв та показуємо все це вам. У новому випуску говоримо з журналісткою Анею Білоус. 

Про перші б’юті-експерименти

Мене з дитинства тягнуло до блискіток і яскравих помад. Я займалася танцями з 4 років і до 5 класу ходила до балетної школи. Для малої дитини танці були легальним приводом фарбуватися. Коли ти виступаєш в Оперному театрі, тобі нібито все можна.

У школі я почала подорожувати з мамою та вперше потрапила до дьюті-фрі, де в мене просто розбігалися очі. Звісно, мама не хотіла купувати косметику малій доньці – хіба що набір «Янголятко» від Pupa. Але в 10 чи 12 років я випросила в неї палетку Dior у формі персня, усередині якого були рожеві й блакитні тіні. Я буквально вигризла з мами цю штуку, бо вона була досить дорога, а грошей у нас було небагато. Відтоді я дуже люблю колекційні випуски косметичних засобів, бо вони можуть бути корисними навіть тоді, коли від самого вмісту вже нічого не залишиться. Наприклад, цей перстень Dior я й зараз ношу на різні заходи.

У школі в мене, мабуть, як і у всіх, був досить стрьомний період: перші прищі, перші експерименти. Тоді якраз була мода на емо. Трушною емо я не була, бо мати не давала вистригти косу гривку, але натомість мені дозволили вперше пофарбуватися у блонд. Тоді ж я почала підводити нижнє повіко зсередини чорним олівцем, тому вигляд мала ще той: тут прищі, тут чорні очі, тут вискубані брови.

Добре, що на першому чи другому курсі університету я вирішила знову відрощувати брови – здається, це було моїм найкращим рішенням.

Про стрілки гелевою ручкою

Років у 20, коли я більш-менш прийняла свою зовнішність, то стала частіше робити яскравий макіяж. Спершу ставила підводкою крапки під нижнім повіком – тоді це було щось нове. Потім почала використовувати рожеві й блакитні блискітки – наносила їх у кутики очей і на нижнє повіко. Блискітки були канцелярські, не для макіяжу. Я взагалі соромлюся про це говорити, бо косметологи й візажисти кричатимуть, що я ненормальна. Але я з’ясувала, що в мене немає алергічної реакції на такі штуки, тому певний час ними бавилась.

У моєї молодшої сестри був набір акварельних олівців: якщо намочити такий олівець у склянці з водою, під час малювання він даватиме ефект акварельної фарби. Пам’ятаю, як одного разу провела ним по шкірі – і він засох акуратною рівною лінією. Я подумала, що можна спробувати намалювати ним і очі – та зрештою все літо робила собі макіяж блакитним акварельним олівцем.

В якийсь момент я зайшла надто далеко. Коли з’ясувала, що можна фарбуватися акварельним олівцем, то вирішила, що можна і стрілки робити чорною гелевою ручкою. Ручка була тонесенька, тож лінії виходили дуже охайні. Але я швидко зрозуміла, що це вже занадто, і перейшла на нормальну косметику.

Щоправда, як декоративні елементи я й досі використовую дитячі наліпки з канцелярського магазину – бусинки, зірочки, квіточки. Я не люблю косметичний клей – він здається мені ненадійним, а ці камінці мають клейкий зворотний бік, тому добре тримаються й легко знімаються.

Про ставлення до мейкапу

Постити свої мейки в Instagram я почала роки три тому. Колишні колеги навіть жартували, що мені час робити б’юті-блог «З гівна і палок» – це якраз про всі ці канцелярські засоби та дитячі наклейки. Але я просто не уявляю себе в амплуа б’юті-блогерки, тому поки про це не замислююся.

Цікаво, що декоративної косметики в мене доволі мало, тому що я керуюся правилами малювання: якщо змішати один засіб з іншим, можна отримати потрібний колір або текстуру. Крім того, деякі засоби можна використовувати кількома способами – наприклад, малювати щоки помадою замість рум’ян.

Мені здається, що макіяж – це жіночий бонус. Чоловікам дісталася влада, дайте нам хоч косметику! Насправді, це класно, що в нас є право – фарбуватись чи ні. Я не ходжу кожен день у блискітках, але, коли хочу, вимальовую собі якісь божевільні стрілки – і мені кайфово. Я знаю, що навіть якщо вийду на вулицю в найбільш яскравому мейкапі, мене навряд чи за це засудять. Хоча зазвичай у такому мейку я здебільшого фотографуюся та ходжу на заходи, а мій повсякденний макіяж досить стриманий.

Про догляд за шкірою та волоссям

Певний час тому я перестала робити механічні чистки, бо зрозуміла, що в мене доволі непогана шкіра, а ця процедура може їй тільки нашкодити. Моя шкіра досить довго загоюється після роздирання, тож, якщо косметолог раптом перестарається, в ураженому місці залишиться темна пляма. Тому на салонні процедури я ходжу досить рідко, але раз на рік, коли роблю ін’єкції для губ, можу заразом зробити якусь маску для обличчя.

Волосся в мене пряме й від природи досить просте в догляді, але кілька років тому я його спаскудила. Сама обстригла собі гривку, обрізала дуже довге волосся до каре, а потім за рік вибілила його у платиновий блонд. Візуально мені все подобалося, але волоссю це тільки нашкодило – і воно почало просто відвалюватися. У принципі, моя шкільна мрія про рвану стрижку здійснилася: деякі пасма в мене й досі коротші за інші. Зараз, щоби відновити волосся та відростити його, я доглядаю за шкірою голови.

Про компліменти від таксистів

Раніше моїми улюбленими парфумами були Givenchy L'Interdit. Я отримувала компліменти від багатьох знайомих, але для себе називала їх «улюбленим ароматом таксистів». Коли я ним користувалася, то чула від трьох із п’яти таксистів щось типу: «Ви так приємно пахнете». Це було смішно й страшно водночас: коли це перше, що ти чуєш, коли сідаєш до машини незнайомця, такі компліменти трохи лякають.