КосметичкаТіктокерка Лада Холі про б’юті-блог, експерименти й улюблену косметику

Про знайомство з косметикою та перші експерименти

У мене немає історії боротьби за прийняття своєї зовнішності. Дуже дивно, але ще з дитинства я була впевнена хоча б в одному твердженні: я красива. Бабуся мені завжди казала, що в мене привабливе обличчя, тому мені треба бути ведучою новин. [сміється] Тому так вийшло, що я просто зі старту приймала себе.

До 19 років я взагалі не користувалася косметикою. У часи мого підліткового віку макіяж сприймався як «ти негарна – тебе треба підправити». А я себе й так вважала класною. Водночас у моїй сім’ї жінки: мама, сестра, тітка – усі були консультантками Oriflame та Avon. Вони постійно замовляли косметику з каталогів. Але мене це не цікавило взагалі.

Десь у 2015–2016 році відбувся бум на б’юті-блогерів, я почала підписуватися на них і думати, що, мабуть, це може бути прикольно. У мене були експерименти з дешевою поганою косметикою з AliExpress – вони не були вдалі. Фарбувалася й не розуміла, чому в мене не виходить, як у блогерів? Я тоді взагалі нічого в цьому не вміла.

Наприклад, було модно малювали графічні брови. Я подумала, що треба собі зробити такі ж. Не знала, чим це робиться, тому намалювала чорним олівцем для очей. Це було жахливо. [сміється] Я не знала, що тіні краще класти на базу, що макіяж потрібно наносити хорошими пензликами. Була наче сліпе кошеня, намагалася замовляти всю дешеву фігню з AliExpress, щоб хоча б щось вийшло, але не виходило.

Про курси візажу й пошук власного стилю

Мій хлопець побачив, що в мене є до цього інтерес і вирішив підтримати. На якесь свято він подарував мені курс макіяжу для себе у візажистки. Там я отримала базові знання, що ще збільшило мій інтерес. Тому вирішила піти вже на професійний курс з мейкапу до візажистки, яка мені тоді дуже подобалася.

Усе, що вона розповідала, як працює, я сприймала як істину й не робила жодного кроку в сторону. Це мені заважало, бо я боялася експериментувати. Зараз розумію, що в нас просто різні смаки на макіяж, але тоді боялася її розчарувати. Через те, що була під впливом своєї викладачки, пошук власного стилю став довшим шляхом для мене. Десь рік тому я переїхала до Києва й вирішила повністю присвятити себе б’юті-блогінгу. Я вирішила, що буду зараз робити все, що захочу, і ніхто не може мені вказувати.

Мені дійсно було цікаво спробувати себе професійно в ролі візажистки. Я й зараз фарбую інших, здебільшого на події чи свята типу Геловіна. Звісно, не в такому сильному масштабі, як хотілося. Але зараз моя основна діяльність – б’юті-блогінг, і це виходить в мене краще.

Про б’юті-блог і TikTok

Раніше я була феміністичною блогеркою, писала про фемінізм, поліаморію, вільні стосунки. Але, на жаль, такий формат потребує дуже великої віддачі й емоційного включення. Я сильно вигоріла. Зрозуміла, що не можу так продовжувати, і зробила вибір на свою користь. Вирішила, що треба вибрати заняття, яке не буде висмоктувати з мене всі сили. Макіяж мені подобається, це те, що в мене виходить. Тому вирішила, що це й буде тематикою мого нового блогу.

Довго я не сприймала TikTok як серйозну платформу, проте викладала туди якийсь контент. Але потім люди почали дивитися мене саме там, і я поступово перейшла туди. Мені просто хотілося нових людей. Я й сама в TikTok слідкую за багатьма дівчатами, переважно підлітками. Вони такі прекрасні й талановиті. Я надихаюся їхніми макіяжами, бо вони взагалі не запарюються над правилами. Завдяки TikTok мені дуже хочеться експерементувати та пробувати щось нове.

Як вплинув б’юті-блог на моє життя? Як мінімум, він вплинув на графік миття голови. [сміється] Адже, щоб знімати відео, мені постійно потрібно бути з чистим волоссям. Тому я розумію, що за 5 хвилин зняти відео в мене не вийде. З текстами було легше, а тут треба трохи постаратися. Якщо в мене день контенту, то більше нічого не планую.

Для мене дуже незвично, що багато залежить від мого зовнішнього вигляду. Раніше, навпаки, тільки мої думки були важливі. Це трошки тисне. Я ж людина: у мене на обличчі можуть з’явитися прищі, герпес вискочити чи набряки під очима після п’ятничного вечора. Тому доводиться більше, ніж раніше, слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Також мені хочеться виглядати в кадрі веселою чи радісною, але незавжди є настрій на це.

Зараз я намагаюся щодня робити по одному мейку для блогу. Бувало таке, що я не вкладалася в дедлайни й треба було зробити три макіяжі за день. Зробила – стерла, зробила – стерла. Ось тоді моя шкіра така: «Вибач, але ні», – і ставала повністю червоною чи в плямах. Тепер я намагаюся краще планувати свій час, щоб не допускати такого.

Найсмішніше, що в реальному житті я не фарбуюся, переважно роблю це лише на камеру. Я вдягаюся доволі незвично для інших, люблю моду 90-х, Періс Хілтон. Тому виражаю свій стиль тим, що виглядаю, як дівчата з шоу MTV. [сміється]

Про вибір косметики

У мене вся квартира тепер забита косметикою. Адже бренди надсилають засоби на тест чи рекламу. Поки що більшість з них підходять моїй шкірі, тому це не викликало ніяких проблем. Якщо якийсь з продуктів дійсно не якісний, я розповідаю про це в блозі. Утім, намагаюся знайти підхід і для таких продуктів: умовно, якщо ви вже купили цей засіб, спробуйте його таким способом. Я не рекомендую погані засоби, навіщо це мені? Але бренди рідко надсилають на тест щось відверто погане.

Через те, що мені часто надсилають щось на тест, у мене немає ось цього відчуття приємного очікування нової косметики. Проблеми білих людей, звісно. [сміється] Щоб радувати себе новими косметичними штуками, я замовляю mystery box. Люблю не знати, що там таке. Тому щоразу, коли розпаковую, радію чомусь новому.

Про догляд за шкірою

Коли мені було 18 років, я вмивалася скрабом з абрикосовою кісточкою. Мені здавалося, що він круто допомагає. Зараз я знаю, що це брехня й він тільки травмував шкіру.

Ще з курсів візажу я знала, що є три етапи: демакіяж, очищення та зволоження. І цих кроків я притримувалася. Починала з популярних гіпоалергенних брендів, які радили всі, і мене влаштовувало. Потім я почала більше занурюватися в тему й зрозуміла, що існує не тільки три кроки, а й прикольні сироватки, речовини типу ретинолу чи вітаміну С! І це все можна застосовувати в себе на обличчі! [сміється] Зараз у мене більше баночок і є розуміння, коли які інгредієнти потрібні. І, здається, ніколи раніше в мене не було такої шкіри, як зараз.

Про фемінізм і макіяж

Момент, коли я пішла на курси професійного візажу, у мене збігся з періодом такого доволі радикального підходу до фемінізму. Я відмовлялася фарбуватися, бо думала, що ця індустрія жахлива. З часом я почала робити собі мейк, утім дала собі слово, що буду фарбувати лише тоді, коли цього хочу, а не коли мені треба когось вразити чи зробити себе умовно «красивою». З того часу я притримуюся цього правила. Хочеться, щоб на обличчя були лише блискітки, – нехай так буде. Головне, щоб я собі сама подобалася.

Деякі косметичні бренди досі намагаються тиснути на «болі» різних жінок: це зробить тебе красивою, а це – молодою. Я намагаюся уникати подібних формулювань. Наприклад, не кажу: «Це допоможе приховати ваші недоліки». Хто придумав, що це недоліки?

Текст: Софія Пилипюк