Кар'єраЯ працюю адміністраторкою психологічної платформи. Думаєш, легко?

Досвід до «ЇЇ підтримки»

У мене був схожий досвід раніше. Я не працювала на платформі психологічної підтримки, але робота з клієнтами і їхніми запитами не нова. Приблизно два роки тому я працювала на телефонній гарячій лінії Міністерства внутрішніх справ, відповідала на прохання незадоволених громадян щодо роботи поліції, рішень судів, і там радше мені була потрібна якась психологічна підтримка, аніж їм. На цій роботі я добре прокачала свої скіли в спілкуванні з людьми. Згодом працювала менеджеркою з роботи з клієнтами, теж приймала запити, але вже у сфері медицини. Тому все, що стосується спілкування з людьми, опрацювання їхніх запитів, – це не вперше, знаю, як це працює.

Для когось ця робота може видатися досить рутинною, і, найімовірніше, так і є. Тому що для неї потрібна концентрація. За певний період роботи я вже випрацювала певну системність, алгоритм дій, завдяки чому виконую все швидко, без особливих збоїв. Мені це радше подобається, бо я люблю бути впевненою в результаті своєї роботи й у її якості. Така механічна повторюваність – ніби медитація. Але думаю, що це робота не для тих, кому щоразу подобається виконувати різні завдання.

Якості для роботи з клієнтами

Для роботи на «ЇЇ підтримці» потрібні посидючість, стресостійкість, тому що запити на психологічній платформі бувають різні. Коли я працювала на гарячій лінії, там слід було мати велику витримку, бо люди не завжди розуміли, що не я конкретно ухвалюю рішення, а передаю запити відповідним спеціалістам. Але люди, які зверталися, були незадоволені вже, і їм потрібно це продемонструвати людині, яка хоч якось дотична до роботи всього міністерства. Такий підхід у комунікації між тим, хто звертається, і тим, хто приймає звернення, зовсім не схожий на той, що на платформі «ЇЇ підтримка». Зараз мені почала подобатися рутинність робочого процесу, бо він максимально екологічний. Люди вже приходять сюди із запитом побороти свою агресію щодо абсолютно незнайомих людей.

Як почала працювати

У мене дотична до психології освіта: я соціальний педагог, практичний психолог. Раніше не працювала за спеціальністю, але багато практикувалася під час навчання. Ця сфера мене дуже цікавить. Тому, коли побачила, що до Wonderzine набирали стажерок, наважилася податися. І дізналася, що набір закрили. Тоді в темі свого мотиваційного листа я капсом написала «Хочу у Вандер», а в самому тексті був майже роман про моє захоплення письмом. Мабуть, тому мене й узяли. [сміється] На той момент «ЇЇ підтримка» тільки запускалась і потребувала людей.

Я почала виконувати обовʼязки адміністраторки платформи, паралельно разом з іншими стажерками бачила, як працює видання, як створюються тексти, а також спілкувалася з нашими психологами й писала статті, висвітлюючи питання, що стосуються саме психології.

Я говорила про рутинність, але що ніколи не повторюється, так це запити, які щоденно приходять на нашу платформу. За тематикою, за якимось посилом зараз вони дещо схожі, бо країна переживає спільні травматичні досвіди. Війна вплинула на всіх, хто звертається до «ЇЇ підтримки», людей споріднює спільне горе: переїзд, втрата роботи чи домівки, невпевненість у майбутньому, зміни, про які вони не просили й до яких не були готові. Але водночас кожен запит індивідуальний, тому що за ним стоять окрема людська історія й проблеми, які існували й до повномасштабної війни. Це дуже особисті, щемкі речі: невпевненість у собі, нелюбов до себе, невизначеність, прокрастинація, зрада в стосунках і багато іншого, що заважає жити спокійно. Наприклад, буває, що один запит стосується того, що людина не може прокачувати свої професійні скіли чи в неї не вистачає мотивації прочитати якусь книжку, а інший запит буде про те, що людина в затяжній депресії не може тиждень почистити зуби.

У таких випадках складно залишатися байдужою. Запити завжди викликають у мене якусь емоцію, я не можу не співпереживати людям, які їх надсилають. Мене завжди хвилює, щоб робота була виконана якомога швидше, щоб психологи якнайшвидше взяли запити й людина вже отримала якусь допомогу. Можливо, це трішки егоїстично, але мені подобається те, що я також дотична до того, що людина отримала кваліфіковану допомогу. Я сваха ментального здоров’я, бо зводжу людей і психологів. [сміється]

Як проходить робочий день

Для початку я дивлюся, які запити нам прийшли. Формую з них список, надсилаю його психологам. Вони читають запити, і кожен бере той, з яким працюватиме й зможе допомогти конкретній людині. Після того, як списки сформовані, я надсилаю метчі, спілкуюся з людьми, якщо в них є якісь додаткові питання. Насправді люди, які надсилають запити, зазвичай дуже приємні в спілкуванні, вдячні за допомогу й роботу платформи. Я іноді жартую, що все найскладніше забрали наші психологи, а мені дісталися вершки: просто ходжу й збираю подяки.

До чого я не можу звикнути на цій роботі й, мабуть, ніколи не звикну, так це до того, як іноді внутрішні переживання можуть бути невидимими для оточення. Як відповідальність про турботу за своє ментальне здоров’я залежить тільки від самої людини. Я завжди трохи підвисаю на таких випадках. Наприклад, маю надіслати метч клієнтці, заходжу в телеграм, бачу її фотографію. Вона молода, усміхнена жінка, а її запит звучить: «Я хочу померти». У такі моменти я думаю, що, можливо, узагалі перша і єдина людина, яка реально дізнається, що в цієї жінки на душі і що її справді хвилює. До цього складно звикнути, тому й намагаюся прискорити процес того, щоб психологи оперативно взяли запити. Звісно, у цій роботі важлива конфіденційність. Ми не розголошуємо імена людей, їхні контакти. Якщо людина хоче написати відгук, усе тільки за її бажанням.

Підтримка себе

Те, що я включена в процес, у роботу, співпереживаю іншим, уболіваю за цих людей, ментально, принаймні поки що, мене не виснажує. Не можу сказати, що мені потрібне якесь відновлення після того, як я попрацювала. Можливо, це через досвід і практику. Я знаю, що це моя робота й відділяю її від особистого життя. Також завжди можу написати команді, і дівчата підтримають.

Комунікація з клієнтами досить легка й позитивна. Переважно всі дуже люб’язні, щирі, але, наприклад, коли я працювала в міністерстві, то там були випадки, коли клієнт емоційно мене виснажував і називав усіма можливими словами. Тоді справді потрібна була реабілітація, я виходила з роботи й стояла, мовчала. Але тут усе інакше.

Підводні камені

Перед нами зараз стоїть виклик підлаштувати процес роботи під вимкнення світла. Я згадувала, що для мене важливо, щоб робота була виконана швидко і якісно, тому потрібно підлаштовуватися під непередбачувані ситуації, як відсутність електроенергії або зв’язку.

Найскладніше – це підтримувати комунікацію з людиною, яка сама не знає, чого вона хоче. Уже декілька разів було так, коли мені особисто в телеграм писала людина й починала деталізовувати ту проблему, з якою їй треба звернутися до психолога. А опісля одразу просила поради. Я пояснюю, що я адміністраторка, але обов’язково надішлю ваш запит фахівцям. Був випадок, коли людина завелася й обурилася тим, що я не можу їй одразу надати послугу, прямо тут і зараз. Клієнти, які до нас приходять, думають, що я теж психологиня й можу щось порадити, але моя робота – знайти психолога для вас, а далі ви вже самостійно працюєте з ним.