Кар'єраЯ працюю нянею. Думаєш, легко?
«Ця робота добре прокачує терплячість»
У рубриці «Думаєш, легко?» ми спілкуємося з представницями різних професій, аби дізнатися про зворотний бік їхньої роботи. Наша нова героїня – няня Саша Приліпко.
Моменту, коли я сіла та зрозуміла: «Усе, буду нянею» – у мене не було. Усе вийшло досить органічно.
Ще у школі я любила гратися на дитячому майданчику з меншими дітьми. Та й узагалі звикла спілкуватися або зі старшими, або з молодшими. З однолітками мені рідко буває цікаво.
Я вірянка, ходжу в протестантську церкву, де навколо мене завжди гуртуються діти. Можна сказати, що звідти все й почалося, адже саме в церкві батьки почали вперше залишати дітей зі мною.
Працювати нянею я почала в 15 років. Спершу розцінювала це як тимчасовий підробіток і планувала займатися SMM, але склалося дещо інакше.
Після школи вирішила не вступати до вишу, але пішла до коледжу нашої церкви. У мого наставника якраз народилася донька, він запропонував мені її доглядати. Потім мене знайшла ще одна родина. Далі я познайомилася з наступною. Тобто робота завжди знаходила мене сама.
Коли я починала, то мала ідеалізоване уявлення про дітей: думала, що вони всі слухняні, засинають за 5 хвилин, їдять усе, що треба. Пам’ятаю, як мене 15-річну вперше залишили з дитиною на цілих 5 годин. Я мала три прості, на перший погляд, завдання: нагодувати, викупати та вкласти спати. Але це був ще той стрес.
Спершу я взагалі не розуміла, чому саме плаче дитина: хоче їсти чи спати? Тому що в неї ріжуться зуби? Чи це вона просто капризує? Я просто гадала й радилася зі своїми батьками, адже ще сама була дитиною.
Коли я починала, то мала ідеалізоване уявлення про дітей: думала, що вони всі слухняні, засинають за 5 хвилин, їдять усе, що треба
Ніхто не давав мені уроків із того, як робити масаж, купати чи годувати. Усе це я пізнавала у процесі. Та мені пощастило, що сім’ї, з якими я працювала, виявилися лояльними й були готові вчитися разом зі мною.
Згодом, аби підкріпити практику теорією, я почала читати літературу з дитячої психології. Та що більше читала, то більше розуміла, що це дуже загальна інформація й що деякі правила з книжок просто не працюють. Хоча зараз замислююся про те, щоби здобути педагогічну освіту. Якщо діти – це моє покликання, знання з педагогіки не будуть зайвими.
На шостому році роботи нянею я дуже втомилася – фізично й морально. Робочий графік був таким, що часу на спілкування з друзями та близькими залишалося обмаль. А коли він з’являвся, я просто не мала на це енергії. Особливо складно стало з початком карантину: доводилося весь час проводити з дітьми чи на самоті.
Тоді вирішила, що поставлю цю справу на паузу й занурилася в SMM і мобільну фотографію. Після навчання у школі комунікацій Bazilik три місяці робила для них фото, а звідти перейшла до маркетингової агенції Big Bangers. Паралельно продовжувала допомагати одній сім’ї, але тільки раз на тиждень.
Та за деякий час нам з агенцією довелося попрощатися, тож я сприйняла це як знак і повернулася до дітей. Зараз працюю з двома сім’ями й роблю те, що мені подобається.
Мені пощастило, що сім’ї, з якими я працювала, були готові вчитися разом зі мною
Плюси
Досвід. За 5 років роботи нянею я добряче прокачала свою терплячість. Дитячий плач мене вже не нервує: якщо бачу, що дитина скиглить не через голод чи біль, а щоби мною маніпулювати, то сприймаю це спокійно й виважено. Думаю, ці навички стануть у пригоді в майбутньому. Коли в мене народиться власна дитина, я знатиму, як із нею поводитися.
Фізична активність. Коли ти працюєш із дітьми, то постійно перебуваєш у русі й часто буваєш на свіжому повітрі. Але є й зворотний бік: зі здоровою спиною можна попрощатися.
Дохід. Я не вмію належним чином оцінювати свою роботу, тому спершу дуже занижувала вартість послуг. При цьому деколи навіть не встигала витрачати зароблені гроші, бо весь час проводила на роботі й харчувалася там.
Зараз, маючи досвід і знаючи розцінки на послуги інших нянь, я почала просити дещо більше. За годину отримую від 70 до 100 гривень (залежно від навантаження) і як няня заробляю у 2,5 раза більше, ніж у SMM.
Наразі живу з батьками й не маю гострої потреби винаймати квартиру, але якщо все правильно розпланую, то за пів року зможу винаймати житло сама.
Мінуси
Проблеми зі спиною. Коли ти постійно носиш дитину на руках і тягаєш візочок, то так чи так травмуєш спину. Це б’є по здоров’ю й фінансах: я постійно вимушена вправляти хребці та проходити курси лікувальних масажів.
Щільний робочий графік. Якщо ти працюєш нянею, то не належиш собі, адже весь твій розпорядок дня підпорядковується розпорядку дитини. Бувають такі дні, що й поїсти ніколи. До речі, не всі родини розуміють, що треба нагодувати няню, тому що кинути дітей і піти на обід вона не може.
Часом дитина витискає тебе, як губку. Щоби відновити сили, треба на щось перемкнутися: полежати з книжкою, зустрітися з друзями. Та якщо ти затримуєшся на роботі до пізнього вечора (а таке часом буває), тобі просто ніколи це зробити.
Зараз я працюю 6 днів на тиждень: з однією сім’єю – буднями з 10:00 до 19:00, з іншою – суботами у другій половині дня. Але в майбутньому, за можливості, хочу брати вихідний посеред тижня, щоби встигати все, що не встигаю після роботи.
Труднощі в комунікації з деякими батьками. Якщо з дітьми ти ладнаєш, а з дорослими – ні, тобі буде складно. Найважче знайти спільну мову з батьками, які вже мають у голові чітко сформований образ няні (аж до її особистих звичок) й дивуються, якщо ти йому не відповідаєш. У такому випадку є два шляхи: ти або звикаєш до цього, або більше не працюєш із цією родиною.
Підводні камені
Відповідальність за життя й здоров’я дитини. Що б не трапилося з дитиною, ти нестимеш за це відповідальність. Я намагаюся запобігти всьому, чому можна запобігти, тому суттєвих форс-мажорів за 5 років роботи в мене не було.
Якщо в дитини є алергії чи певні проблеми зі здоров’ям – це ускладнювальний фактор, адже ти мусиш вивчити мало не всю її медичну картку. Я й досі до деталей пам’ятаю аптечки дітей, з якими працювала.
Пошуки підходу до кожної родини. Перші тижні роботи – це стрес для всіх. Батькам треба довіритися няні й прийняти її в сім’ю, дитині – звикнути до нової людини, няні – швидко увімкнутися в роботу й підлаштуватися до нових умов. Не можна прийти та сказати: усе, тепер ми робимо інакше. Процес адаптації має відбуватися поступово.
Заміщення ролі батьків. Інколи батьки припиняють брати участь у розвитку дитини й повністю перекладають це на няню. Часто так відбувається через те, що обидві сторони – батьки й няня – від самого початку не проговорюють поділ обов’язків. Бували історії, коли діти починали називати мене «мамою». Це критичний момент, після якого з родиною варто попрощатися.
Стереотипи про нянь
Няня повинна знати 5 мов і вчити дитину балету й живопису. Я не педагогиня, не медсестра й не викладачка музики. Я – няня. Мій обов’язок – доглядати за дітьми. Можу за власної ініціативи читати літературу з педагогіки та психології, але це не мій основний профіль. Сім’ї, які потребують інших фахівців, мають чіткіше формулювати свої запити, наприклад, цілеспрямовано шукати педагогиню.
Няня повинна бути старшого віку й мати власних дітей. Я підписана на кілька агенцій із добору нянь і дивуюся критеріям пошуку на кшталт: «Жінка, 40+, з двома дітьми». Не хочу нікого образити, але не кожна няня старшого віку може бути сучасною й цікавою дітям. Діти вже не хочуть сидіти й малювати кілька годин поспіль – їхню увагу треба постійно завойовувати чимось новим. А для цього треба бути з ними на одній хвилі.
До того ж деякі старші няні мають радикальні підходи до виховання. Мене нещодавно запитали: «А як би ти пояснила дитині, що деякі предмети колючі?». Я сказала, що можна обережно показати це на масажному м’ячику з шипами. На що старша жінка відповіла, що давала своїм дітям голки, щоби «вони добряче себе кольнули та зрозуміли».
Няня – чужа людина, якій не можна довірити дитину. Хто знає, що вона може зробити? Звісно, є багато страшних історій про нянь, які б’ють дітей, кричать на них. Але ж не всі няні такі. Якщо батьки думають, що щойно вони виходять із дому, няня перетворюється на монстра, діла не буде. Треба вчитися довіряти одне одному.
Текст:
Таїсія Куденко
редакторка Wonderzine Україна
Коментарі
Підписатись