Кар'єраЯ працюю водійкою. Думаєш, легко?

У рубриці «Думаєш, легко?» ми спілкуємося з представницями різних професій, аби дізнатися про зворотний бік їхньої роботи. Наша нова героїня – водійка сервісу поїздок на замовлення Bolt Олена Постоленко.

Згодом я подумала, що варто спробувати ще якийсь сервіс. Найбільш знайомим для мене був Bolt, оскільки я вже користувалася ним як пасажирка. Коли Bolt підтвердили мою заявку, перейшла на їхню платформу: вона здалася мені більш зручною.

Робота водійкою – основний заробіток, який мене годує й утримує. Крім цього, у мене є хобі – нігтьова естетика – яке теж приносить певний дохід. У мене двоє дітей, тому графік роботи залежить насамперед від зайнятості вдома. Виходжу на лінію, коли знаю, що впоралася зі своїми справами та маю вільний час.

Намагаюся виїжджати принаймні 5 днів на тиждень і робити від 6 поїздок на день. Кількість поїздок залежить від погоди, часу доби й того, чи немає локдауну. Цієї весни, коли у громадському транспорті ввели пропускний режим, попит на наші послуги зріс – і роботи було дуже багато. Зараз дещо спокійніше.

На початку було складно проводити стільки часу за кермом. Я виходила з машини й мені більше не хотілося туди сідати. Але зараз я практично не втомлююся. Мені в кайф їздити на своєму авто – що в робочий час, що у вільний.

Оскільки я й раніше працювала з людьми, для мене майже нічого не змінилося. Хіба що додалося відповідальності, адже від тебе залежить, доїде пасажир успішно чи ні.

Буває, людина всю дорогу їде мовчки: замислилася, зайнята своїми справами, сидить у телефоні. Але трапляються й пасажири (особливо чоловіки), які дуже хочуть виговоритися. У перший день роботи забирала з ресторану чоловіка, який почав розповідати про своє життя й ділитися всім, що в нього наболіло. Коли ми приїхали на місце призначення, він затримався, щоб договорити, але потім заплатив за простій і додав чайових. Виговорився, заплатив – і пішов. Сподіваюся, йому полегшало. [усміхається]

Для мене звична історія, адже мої клієнтки з нігтьової естетики теж приходять і плачуться. [сміється] Та й у ресторанній сфері, поки обслуговуєш клієнта й наливаєш вино, з тобою теж діляться життєвими проблемами. Я ставлюся до цього з розумінням, до того ж маю освіту психолога.

Перемкнутися після роботи за кермом мені допомагає нігтьова естетика. Це творче заняття, яка відволікає та розслабляє. А ще можна увімкнути улюблений фільм, випити келих улюбленого вина, зустрітися з подругами чи піти в нічний клуб. Трохи перезавантажуєшся – і знову в тонусі, знову в робочому руслі.

Плюси

Гнучкий графік. У сервісі ти сам будуєш свій графік і вирішуєш, коли тобі виїхати, а коли з’їхати з лінії. Наприклад, можеш відпрацювати два замовлення, а потім зробити перерву та перемкнутися на свої справи. Ніхто тебе ні до чого не зобов’язує, не встановлює кількість робочих годин і замовлень. Уже й не пам’ятаю, як це – працювати на когось.

Дохід. Коли я працювала в ресторанній сфері, моя зарплата становила близько 1000 доларів, якщо враховувати відсотки й чайові. Для цього треба було 12 годин провести на ногах. Зараз я проводжу на роботі менше часу, але заробіток маю не менший. До того ж тут немає такого тиску, як у ресторані: над тобою не стоїть керівництво, не висить п’ять камер на 60 квадратних метрів.

Твій заробіток повністю залежить від тебе: що більше працюєш, то більше отримуєш. Хочеш отримувати 80 000 – будь ласка, це можливо. Просто знай, що тобі треба буде викластися на повну та працювати по 12–15 годин.

Корисні знайомства. За день я перевожу щонайменше шість людей. Хтось працює у сфері туризму, хтось – косметолог, лікар, будівельник. Буває, що пасажири самі ініціюють знайомство, залишають візитівки, які потім стають у пригоді. Особливо часто це буває, якщо випадає нагода вести земляків із Донецька. Кажуть: «Якщо будуть якісь проблеми, звертайся», – так приємно. [усміхається]

Зміна локацій. Коли переміщуєшся містом, постійно помічаєш щось нове: десь відкрили новий парк, десь – ресторан або розважальний центр. Забираєш людей із якогось цікавого місця й думаєш: «Клас, піду сюди на вихідних».

Мінуси

Підвищена концентрація. Ти повинен завжди бути зосередженим і тримати в полі зору все, що відбувається навкруги: зараз перемкнеться світлофор, пройде пішохід, зупиниться машина попереду.

Сидячий спосіб життя. Коли повертаюся додому втомлена, діти мені роблять масаж у чотири руки. [сміється]

Підводні камені

Відповідальність за безпеку пасажира. Ти намагаєшся довезти людину максимально комфортно й безпечно, щоб вона не посивіла, не хапалася за голову під час поїздки. Якщо будеш порушувати правила дорожнього руху, пасажир може поскаржитися – і платформа заблокує твій акаунт щонайменше на три дні. Але зі мною такого не траплялося, оскільки я відповідально ставлюся до роботи.

До речі, жінки-пасажирки, коли сідають до мене в машину, радіють, що за ними приїхала дівчина. Дехто відзначає, що так почуватиме себе безпечніше.

Витрати на утримання авто. Власна справа завжди передбачає певні вкладення. У випадку з роботою у сервісі поїздок це витрати на обслуговування авто. У мене Mercedes А-класу – машина надійна і, якщо в неї вкладатися, ходитиме довго. Однак знос автомобіля – природний процес, до якого треба бути готовим. Колись почула від колег, що треба щодня, завершуючи роботу, відкладати певну суму на майбутнє обслуговування авто. Тоді, коли настане час його ремонтувати, тобі не доведеться шукати ці гроші. Я перейняла цей підхід і роблю так само.

Ризиковані ситуації. Як правило, водії мають при собі засоби самозахисту, але це більше для внутрішнього спокою. У мене теж про всяк випадок лежить газовий балончик. Користуватися ним, на щастя, не доводилося.

Звісно, починати було страшно, але всі страхи розвіювалися у процесі роботи. Некоректних пропозицій від чоловіків я не отримувала. Іноді пропонують на побачення сходити, але нечасто й не нав’язливо. Якщо тебе це не цікавить, можна ввічливо відмовити та пожартувати – жодних проблем.

Якщо пасажир агресивно поводиться, водій має право від нього відмовитися та скасувати поїздку. За потреби можна поставити машину на аварійку, викликати поліцію. До того ж зараз у компанії вводять спеціальну функцію, коли до водія, який опинився в ризиковій ситуації, приїжджатиме поліцейський загін.

Стереотипи про водіїв

Жінки – гірші водії, ніж чоловіки. Стереотип про те, що жінки не так добре кермують, я розвінчую до кінця поїздки. Клієнти впевнюються в тому, що жінки справді гарно водять, і відзначають, що їм було комфортно та приємно їхати.

До речі, кожен другий пасажир запитує, що привело мене в цю професію: «А чому дівчина приїхала? Як так склалося?». Я вже звикла до таких запитань, але відповідаю на них по-різному. Буває, віджартовуюся, буває, кажу правду.

Працювати водієм небезпечно, особливо для жінки. Я люблю виїжджати ввечері, коли затори вже закінчуються й на дорогах вільніше. Мене часто запитують, чи не страшно мені працювати вночі, але за рік роботи я переконалася, що боятися не варто.

Бути водієм – це те саме, що й водити для себе. Пасажири діляться зі мною досвідом неприємних поїздок. Часто це свідчить про те, що водій не на своєму місці. Якщо робота не приносить радості, він може недобросовісно виконувати свої обов’язки. А це, своєю чергою, відбиватиметься на якості перевезень. Не кожен, хто вміє керувати машиною, може працювати водієм. Ця робота повинна тобі подобатися.