Кар'єра«Хтиві жарти стали звичними». Проблеми жінок у чоловічих колективах і як їх вирішити
Власний досвід і поради від експертки
У багатьох країнах жінки становлять майже половину від загальної робочої сили, проте гендерний розподіл у колективах залишається досить не рівномірним. Є компанії та відділи, де переважно працюють жінки, і такі, де більшість чоловіків.
Колективи, де переважають чоловіки, особливо схильні підтримувати шкідливі гендерні стереотипи, що створює несприятливі умови для жінок та іноді шкодить самим чоловікам.
Розбираємося, як токсична маскулінність впливає на культуру компанії, і запитуємо жінок про проблеми, з якими вони стикалися в чоловічих колективах. А Соня Медвідь, HR Business Partner у SoftServe, розповідає, як жінки можуть самі собі допомогти та як компанії можуть зробити робочі місця більш привітними до жінок.
Текст: Анастасія Микитенко
Токсична маскулінність на робочому місці
Токсична маскулінність – це набір нездорових, надмірно перебільшених якостей «справжнього чоловіка». Наприклад, це включає стереотипи, що чоловіки мають бути агресивними, владними та жорстокими та що їм не можна проявляти емоції й просити про допомогу. Це також про відкидання всього типово «жіночого» як низького, відкриті прояви расизму та гомофобії, успіх попри все, домінантність будь-якою ціною й задоволення сексуальних потреб.
Це не означає, що всі чоловіки токсичні. Це саме про той тип маскулінності, який шкодить як людям навколо, так і самим чоловікам. Її результатами є вищий рівень самогубств серед чоловіків, культура зґвалтування, стигматизація ментального здоров’я та високі рівні насилля.
Токсична маскулінність проявляється й у роботі. У таких командах чоловіки агресивно змагаються між собою, щоб довести свою першість. Вони, зокрема, працюють довше всіх, намагаючись не проявляти ознак втоми, беруть на себе непосильні навантаження та відмовляються від відпусток. Таким способом вони показують, що вони успішніші, витриваліші та сильніші за інших. Вони також часто підставляють колег і цькують тих, хто нижче за статусом, намагаючись швидко позбутися конкурентів і показуючи свою домінантність.
Якщо більшість підтримує токсичну маскулінність, то інші співробітники як жінки, так і чоловіки мають підлаштовуватися під правила гри, щоб не втратити роботу. Відповідно, вони муситимуть більше працювати, не жалітися та бути більш агресивними, щоб просунутися по службі, адже планку успіху задає більшість. Токсична маскулінність чітко визначає робоче місце як розділене на еліту «переможців» і масу «переможених», які не мають того, що потрібно для досягнення успіху. Будь-яке вираження емоцій чи супротив системі можуть стати причиною для цькування, навіть якщо людина тримала фасад непохитності роками.
Така культура на робочому місці має негативний вплив на самих чоловіків і на компанію загалом. Чоловіки починають страждати від вигоряння та постійної втоми, адже надто багато працюють. Вони постійно знаходяться під тиском великих очікувань, що негативно впливає на ментальне здоров’я та може спровокувати надмірне споживання алкоголю або наркотичних речовин. У колективах, де цінується токсична маскулінність, працівники думають лише про індивідуальний прогрес, не вміють працювати в команді та відлякують новачків, що також шкодить успіху компаній.
Проте найбільше негативний вплив токсично маскулінних колективів відчувають саме жінки.
Проблеми жінок у чоловічих колективах
У чоловічих колективах, де процвітає токсична маскулінність, посилюються гендерні стереотипи і, відповідно, дискримінація жінок. Останні одразу ж потрапляють у масу «переможених», адже їх вважають слабкими, недостатньо компетентними й не відданими роботі. Іншими словами, вважається, що вони не чоловіки й тому заслуговують гіршого ставлення.
Pew Research Centre провели велике дослідження на тему гендерної дискримінації в колективах, де переважають чоловіки. Вони виявили, що жінок рідше справедливо оцінюють під час найму на роботу та призначення підвищень, як порівняти з колективами, де переважають жінки. До того ж 25% жінок заявили, що вони мають постійно доводити свої знання на роботі.
Інна (ім’я змінено на прохання героїні) працювала в маркетинговому відділі компанії, де вона була єдиною жінкою: «Усе починалося досить добре: мною цікавилися колеги з різних відділів, це була приємна увага. Та потім усе почало перетворюватися на відвертий сексизм, а потім і знущання, через що я пішла», – розповідає героїня. Колеги постійно ставили під сумнів її знання фотографії та написані текстів, а всі пропозиції й ідеї відкидали. «У мене було відчуття, що кожне моє слово розглядають під мікроскопом, – розповідає дівчина. – Що б я не сказала, до цього ставили купу питань, чіплялися, іноді висміювали. Через певний час я перестала взагалі щось говорити та брати участь у розмовах». Це не поодинокий випадок: 37% жінок розповідають, що їх вважають некомпетентними в чоловічих колективах через їхній гендер. Тож жінки частіше вигоряють на роботі, тому що мусять більше працювати, щоб заслужити підвищення, а також мають вищий рівень стресу.
Інколи в чоловічих колективах жінки мусять виконувати «типово жіночі» функції, які не входять до їхнього офіційного переліку обов’язків. Ліза й Катя працюють у сфері IT, і вони обидві стикнулися з таким ставленням. Коли Ліза працювала у львівських компаніях, її іноді просили виконувати обслуговувальну функцію: сервірувати стіл або принести каву клієнтові, хоча вона працювала продуктовою дизайнеркою. Її чоловіки-колеги таким не займалися. «Мені здається, про це навіть ніхто не задумувався. Просто підсвідомо всі звикли, що дівчата мають грати таку роль», – розповідає дівчина. Катя працювала програмісткою й більшість часу була лише однією дівчиною в колективі. Окрім організації подій та ідей щодо розташування меблів в офісі, вона також мала виконувати роль медіатора: керівництво прохало її слідкувати за атмосферою в колективі, говорити, якщо щось не так, і врегульовувати конфлікти. «Цю емоційну працю, мені здається, часто виконують жінки в родинах, – розповідає Катя. – Проте тоді я мало що знала про сексизм. Я не могла розпізнати додаткові обов’язки, жарти з сексуальним підтекстом або сумніви в моїх знаннях як щось ненормальне. Мені здавалося, наче це я якась не така та щось неправильно роблю. Думала, що у всіх колективах так заведено та що я маю мовчки це терпіти».
Жінки в чоловічих колективах набагато частіше страждають від харасменту. Майже половина жінок у дослідженні Pew Research Centre сказали, що харасмент є щонайменше невеликою проблемою в їхніх компаніях, а 15% з них вважають домагання частим явищем. Це включає в себе зауваження щодо зовнішності, брутальні жарти, хтиві жести, небажані дотики та примушування до сексу.
Валерія працює тату-артисткою вже 9 років, і вона мусила змінити три студії, щоб знайти приємне місце роботи. Раніше сфера вважалася чоловічою, і вона була лише однією жінкою в студії. Усе прибирання лягало на її плечі, а її роботу постійно критикували. Хтиві жарти й фантазії щодо неї стали звичною формою спілкування: колеги при ній обговорювали, як вона б виглядала голою, і фантазували про секс з нею. Один із хлопців жартував, що він взламає її комп’ютер, підключиться до вебкамери та буде віддалено за нею спостерігати. Колись вони навіть прочитали листування дівчини з її хлопцем у соціальних мережах. «Навіть зараз, коли я розповідаю про це, у мене все стискається всередині. У мене було таке відчуття, наче я прийшла голою до класу, і мені нікуди бігти, і нічим прикритися. Я розуміла, що, якщо піду в іншу студію, то там буде все таке саме, зміняться лише імена хлопців», – розповідає Валерія. Зараз дівчина вже три роки працює в студії, яку створила жінка-татуювальниця спеціально, щоб зробити безпечне місце для жінок у цій сфері.
Як жінка може постояти за себе в чоловічому колективі?
Відстоюйте свої кордони
Найперше треба навчитися відстоювати свої кордони й інтереси. Якщо ви бачите, що хтось вас дискримінує, робить некоректні жарти або знецінює ваші знання, не бійтеся говорити людині, що так не має бути. Водночас це має відбуватися з позиції асертивності, тобто без агресії або ж занадто слабкого протесту.
Асертивність – це вміння відстоювати свої кордони, не зачіпаючи кордонів інших людей, навіть якщо йдеться про нападника. Говорячи «ні» або пояснюючи, що вам не прийнятно, ви показуєте повагу до себе. А роблячи це неагресивно, без криків та образ іншої людини, ви показуєте повагу до співрозмовника. Це стосунки дорослий-дорослий, які дозволять вам вирішувати конфлікти екологічно, щоб далі мати змогу працювати в колективі без напруження.
Отож, варто розвивати вміння пояснювати, що вас розлютило або образило, спокійно та прямолінійно. Потрібно говорити з позиції, що відчуваєте ви після дії іншої людини, починаючи речення з «я», а не звинувачувати й ображати співрозмовника. Наприклад, можна замінити «ти мене розізлив своїм жартом» на «я відчуваю смуток і злість» та пояснити, чому ви вважаєте цей жарт недоречним.
Ми не народжуємося з цією навчикою. Частіше пасивно відповідаємо на ситуацію, нічого не говорячи про свій дискомфорт. Жінки бояться не погоджуватися та вступати в конфлікти, ми звикли до цього через довгу історію гендерних ролей. Іноді займаємо й занадто агресивні ролі, які далі ізолюють нас від колективу. Тому асертивності треба вчитися: тренуватися говорити «ні», приблизно готувати відповіді на певні ситуації, якщо вам так буде легше, вчитися контролювати свою злість або вміння говорити впевнено, не здаючи свою позицію легко.
Навіть якщо ви довго в колективі й мусили терпіти образи деякий час, ніколи не пізно стати асертивною та почати говорити про свій комфорт. Ми всі ростемо та змінюємося: те, що нам було нормально колись, стає очевидно сексистським і не приємним з часом. Коли ви тільки почнете, це буде болісно для всіх, але це краще, ніж жити в постійному стресі.
Не знецінюйте себе
Якщо ви одна жінка в колективі, чоловіки можуть думати, що ви недостатньо компетентна або постійно за вами слідкувати, чекаючи ваших помилок. Жінки, які й так часто страждають на синдром самозванця, сприймають таку напругу особливо важко.
Варто не забувати, що ви експертка та знаєте, що робити, і нагадувати про це собі й колегам. Вас відібрали на цю посаду не просто так, а тому, що у вас є достатні знання та навички. Щоб пам’ятати про це й підвищити впевненість у собі як в експертці, відстежуйте свої успіхи: можете записувати окремо свої досягнення, проєкти або високі KPI. Щоб транслювати свою професійність іншим, беріть участь в обговореннях, просувайте свої ідеї, не бійтеся брати ініціативу та відстоювати свої інтереси, шукайте грамотні аргументи й асертивно ведіть переговори. Якщо ж ви зробили помилку, то згадайте, що ми всі люди й нам це властиво. Не знецінюйте в цей момент себе та свій внесок у роботу.
Знайдіть союзників
Це важливо мати колег, з якими у вас дружні стосунки. Ми проводимо на роботі купу часу, і, якщо там будемо самотні, то нам буде некомфортно й важко: ми втратимо почуття безпеки та теплоту. Тому обов’язково спробуйте заручитися підтримкою інших чоловіків або жінок у колективі або станьте частиною жіночої спільноти, якщо союзників у колективі ви не знайшли.
Знайти чоловіка, який не хоче підтримувати харасмент або цькування своїх колег, можна на інтуїтивному рівні. Коли хтось робить недоречний жарт про вас, роззирніться навколо й подивіться, чи є чоловіки, яким не комфортно. Не бійтеся підходити до них, говорити про робочі та позаробочі теми, проводити разом час. Такі колеги можуть підтримати й захистити вас, коли наступного разу до вас починатимуть чіплятися.
Ви також можете знайти підтримку серед жінок в інших відділах або в жіночих спільнотах поза колективом. Важливо обговорювати ваші проблеми з людьми, які також мали схожий досвід і можуть вам щось порадити або розділити з вами смуток. Для жінок в IT, наприклад, є WomenTech Network. Ви також можете знайти менторку з будь-якої сфери в проєкті «Я зможу!»
Залишайтеся собою
Часто жінки обирають стратегію «стати своїм хлопцем». Вони намагаються стати дружбаном для всіх, почати вести себе як колеги та бути більш маскулінною. Проте чи це справжня ви? Чи це роль, яку ви маєте грати щодня, щохвилини роботи в офісі? Прикидатися кимось іншим важко й ресурсозатратно, це дуже втомлює. Ви не зможете сконцентруватися на роботі, адже постійно думатимете про свій зовнішній вигляд, вирази обличчя та рухи. Не варто втрачати себе, це так само важко, як і мовчки терпіти образи.
Коли варто звернутися по допомогу?
Якщо до вас уперше поставилися упереджено, то можете спробувати вирішити це самостійно. Проте, якщо це повторюється й ніхто з колективу не реагує або навіть підтримує таку поведінку, то варто звернутися до своїх менеджерів. Вони найтісніше працюють з вами та з командою й мають найбільший вплив на ваших колег. Ви також можете звернутися до HR. Головне не боятися говорити про свої проблеми та сексизм відкрито. Вам не має бути соромно, і це не ваша провина, що колеги так себе ведуть. Проблема в них, а не у вас.
Та є й випадки, коли варто просто піти. Якщо ви не почуваєтеся в безпеці, не можете заручитися підтримкою колег, HR-департамент нічого не робить, а менеджер підтримує таку поведінку, то ви навряд чи дочекаєтеся змін, якою б асертивною та професійною ви не були. Це абсолютно нормально звільнитися з некомфортного місця роботи. Ви не маєте боротися з постійним стресом і харасментом, щоб довести собі й іншим, що ви сильна. Ви не стаєте слабшою, вирішивши вийти з токсичного колективу.
Якщо можете, спробуйте публічно висвітлити проблеми компанії. Ви можете зробити це й анонімно. Така дія може запустити зміни в компанії, якщо вони не хочуть втрачати потенційних робітників і клієнтів, а також допоможе захистити жінок, які захочуть прийти сюди працювати в майбутньому.
Як чоловіки можуть допомогти?
Якщо ви чоловік і хочете допомогти жінці, яка страждає від цькування та харасменту чоловіків у колективі, можете вступати в конфлікти й асертивно пояснювати колегам, чому це говорити або так робити не варто. Водночас не треба виходити з позиції, що чоловіки мають захищати жінок. Це має бути про ваше прагнення до рівності.
Ви також можете наперед запитати в жінки, як допомогти, щоб їй водночас було комфортно. Деякі жінки не люблять, коли хтось влаштовує сцени або намагається боротися в її війні замість неї. Так ви вбережете й жінку, і себе від образ.
Також варто розібратися зі стереотипами у власній голові. Спробуйте зрозуміти, які дії є гендерно упередженими, щоб помічати некоректну поведінку в себе й колег. Ми можемо не помічати, що наші дії є шкідливими. Наприклад, ми можемо хотіти допомогти жінці, але виявляється, що вона вже має достатньо знань про конкретну проблему та розуміє, що робити. У цій ситуації ви просто припустили, що вона не є достатньо компетентною й показали свою упередженість. Варто запитати жінку про дії, які її ображають, зокрема й ваші, і намагатися уникати їх у майбутньому.
Як компанії можуть захистити жінок від вороже налаштованих чоловічих колективів?
Компанії мають бути зацікавлені в тому, щоб мінімізувати гендерні стереотипи та створювати більш інклюзивні команди: як показують дослідження, бізнеси з більш різноманітними колективами ухвалюють кращі рішення та мають вищі прибутки. Проте неможливо побудувати інклюзивну команду, якщо до жінок вороже ставляться: вони швидко йтимуть з роботи й матимуть низьку продуктивність. Важливо робити комплексні зусилля, щоб допомогти співробітницям і мінімізувати гендерні упередження серед працівників.
Для вирішення індивідуальних випадків потрібні анонімні скринька або гаряча лінія, де жінка або чоловік можуть заявити про агресію, харасмент або сексизм щодо себе або інших. Після цього компанія має розслідувати інцидент, поговорити з винними або провести виховні роботи. У деяких випадках можна навіть звільнити людину, бо сексизм і харасмент має бути покараним.
Щоб поліпшити ситуацію з гендерними упередженнями загалом, компанії можуть проводити навчання й тренінги про рівність та інклюзивність, розповідати про те, які є гендерні стереотипи і як боротися з ними у своїй голові, що таке рівність на робочому місці. Також варто впровадити політику щодо етики та комунікації в роботі, що можна і не можна робити.
Також варто скорочувати розрив зарплат, намагатися створювати гендерно різноманітні колективи та залучати більше жінок на лідерські позиції.
Фото: Rawpixel
Коментарі
Підписатись