Розмова про грошіФінансовий чекап і подушка безпеки. Як заощаджує гроші менеджерка Ані Казарян

У РУБРИЦІ «ІНВЕСТИЦІЇ» розпитуємо героїнь про те, як вони заощаджують гроші. Героїня нового матеріалу – Ані Казарян, менеджерка дизайн-бюро spiilka. Вона розповідає про те, чому подушка безпеки дорівнює свободі, як проводить регулярні фінансові чекапи та чому задумалася над інвестиціями на карантині.

У мене в сім’ї тема грошей не була якоюсь забороненою, але ми мало про це говорили. Батьки давали в школу якісь кишенькові гроші, але це було щось таке: купити булочку, обід і на проїзд. Але не було такого, що мені дають певну суму грошей і кажуть: «Розпоряджайся нею, як хочеш: можеш витратити за день, а можеш розтягнути на тиждень».

У студентстві я навчалася в Польщі й тоді питання було не в тому, як розпоряджатися грошима, а як їх узагалі заробити та скільки коштує твоя робота. Пам’ятаю, що тоді на співбесідах я соромилася називати бажану суму зарплати. Мені казали: «Можете написати на листочку, скільки ви хочете». А в мене в голові був мінімум: щоб було, чим заплатити за квартиру та перекрити свої потреби на продукти.

Питання заощадження та відкладання коштів постало вже під час першої серйозної роботи у відділі продажів. Я повернулася в Україну та зрозуміла, що хочу перейти з розряду студентки до людини, в якої є якась конкретні цілі – не тільки щодо професійного розвитку, а й матеріальні. До цього я могла дозволити собі працювати майже безкоштовно заради досвіду. Це дало мені зрозуміти, в якому напрямку я хочу рухатися. І ось я мала більше навичок, стала впевненішою й могла на співбесідах попросити більшу зарплату. Тому на цьому етапі питання стояло вже не скільки я заробляю, а як я розпоряджаюся цими грошима.

У мене завжди був принцип: має бути подушка безпеки. Після повернення з Польщі я жила з батьками й у мене було більше можливостей відкладати гроші, близько 60% доходу. Уже тоді я розуміла: моя подушка безпеки дорівнює моїй свободі й тому, що я можу сама подбати про себе. Вона мені потрібна, раптом я втрачу роботу чи захочу наймати квартиру. Це вже останні кілька років я читаю книжки на тему, де пишуть, що в ідеалі треба мати гроші на 3–4 місяці життя на випадок втрати роботи. Тоді я не знала цього й діяла суто інтуїтивно. Але розуміла, що в мене мають бути відкладені гроші не просто на подорожі чи нові кросівки, а як основа моєї свободи.

Я працювала у відділі продажів і робила багато фінансової аналітики. Ми ділилися різними практиками з іншими менеджерами з продажів, бухгалтерією. Я подумала, що прикольно було б це використовувати в житті. Потім працювала в рекламній агенції й дізналася про PNL – інструмент, де ти можеш трекати доходи та витрати. Я почала використовувати його для персональних фінансів, тільки спростила до необхідних блоків.

Однією з перших цілей було наймати своє житло, оскільки після самостійного життя за кордоном, хотілося мати вже своє місце в Києві. Також серед цілей – подорожі та освіта. Якось я вирішила поїхати в Італію та Грузію. Одна з поїздок була за моєю другою освітою, а інша – фототур. На них була потрібна значна сума грошей. Я порахувала, скільки в мене є часу, який у мене дохід – і вирішила скоротити витрати, щоб більше відкладати. Зрозуміло, що я не ставила собі за мету зібрати велику суму за два тижні, усе поступово. Щоб не було такого, що я нарешті приїхала в цю довгоочікувану відпустку та рахую кожну копійку. Якщо кошти на певну ціль потрібні прямо зараз, я можу дозволити собі в когось позичити, а потім поступово виплачувати, так у мене бувало. Але переважно я ставила собі реалістичні цілі.

У мене був період, коли я просто відкладала без конкретної цілі. А раптом я захочу отримати ще якусь освіту? Мені важливо мати певну суму грошей, щоб якщо придумаю собі якусь ціль, швидше могла її реалізувати. Цей принцип – завжди відкладай гроші – залишається, незалежно від того є ціль у мене чи ні.

У spiilka ми відкрито говоримо про гроші. Мені це подобається, бо в кожного з нас різні ввідні: хтось живе сам, хтось у парі, у когось сім’я. В якийсь момент багато хто з мого оточення купував квартири. Я подумала: «Ого, так класно». А потім повернулася до власних бажань і згадала, що я взагалі хотіла якийсь час у Берліні пожити. У цілях завжди важливо розділяти, що ти хочеш і що хочуть інші. На найближчий період моя ціль – придбати авто.

Зараз 50% доходу я витрачаю, 30% – відкладаю у валюті, 20% – кладу на депозит. У моїх планах не просто відкладати 50%, а інвестувати їх. Основна мотивація в інвестуванні – це зафіксувати свій прибуток, щоб він не втрачав цінності через інфляцію, і примножити його в довгостроковій перспективі.Тому мені цікаво не лише відкладати, а й мати активи. Для цього я консультуюся з фінансовими брокерами, аби вони могли мені пропрацювати питання акцій та облігацій. У довгостроковій перспективі я хочу сім’ю, тому мені важливо знати, що через 5–7 років я матиму власні активні гроші.

У плані інструментів я старовір і веду облік в Excel. Раз у кілька місяців я проводжу для себе фінансовий чекап. Як ми проводимо чекап зі здоров’я, так у мене з фінансами. Я складаю список категорій за моїми витратами: обов’язкові / необов’язкові, короткострокові / повторювані/ довготривалі. Також у мене є невелика PNL-ка, в яку я раз у місяць вношу свої витрати та доходи.

Я мінімально користуюся готівкою, тому в додатку свого банку можу бачити розділ за категоріями своїх витрат. Мені важливо дивитися за своїми пріоритетами: бачити, куди я витрачаю свої гроші, розуміти чому. Також я аналізую свої витрати в порівнянні з попередніми місяцями. Тоді розумію, як мені треба оптимізувати витрати, щоб я не вибивалася зі свого плану.

Я всім раджу аналізувати свої витрати та намагатися фокусуватися на тому, що приносить вам радість. Наприклад, під час одного фінансового чекапу я помітила, що багато грошей витрачала на харчування в кафе й ресторанах. Але це не приносило мені задоволення, просто часу на інше не було. Я зрозуміла, що мені треба частіше купувати продукти додому та готувати. Так я зможу забезпечувати кращу якість свого харчування та заощаджувати гроші з походів у ресторани.

Раджу прочитати книжку «Девушка с деньгами». Звісно, там є нерелевантна для України інформація, але вона допоможе розібратися в базових поняттях: що таке акції та облігації, навіщо потрібний брокерський рахунок, як вибудовувати свій фінансовий план і вести облік доходів.

Під час карантину тема фінансів і майбутнього стала гострішою. З друзями ми багато обговорювали планування витрат, можливості отримання додаткового доходу й ділилися своїми лайфхаками. Я почала запитувати знайомих: чи є в когось подушка безпеки? А чи знає хтось про інвестиції? І виявилося, що мало хто взагалі відкладає гроші. Більшість живуть за принципом: виходжу в нуль – і вже ок, але треба з цим щось робити.

У spiilka ми працювали з одним фінтех-продуктом, під час роботи над ним спілкувалися з різними людьми для дослідження. Виявилося, що мало людей готові усвідомлено говорити про гроші. Ми не знаємо, як розпоряджатися грошима й до кого звернутися з цими питаннями. Хоча, на мою думку, цього мають навчати ще зі школи.