Розмова про грошіМісія здійсненна. Як спланувати персональний бюджет на рік?

Тетяна Вознюк

фінансова й інвестиційна менеджерка, засновниця New Generation of Women Leaders in Ukraine

Є три основні складові мистецтва ведення особистого бюджету: планування, облік і контроль. Персональний бюджет планувати потрібно завжди, особливо в нестабільні часи. Якщо ви вперше робите план бюджету на рік, раджу відкрити Excel, розбити колонки помісячно, а потім внести такі категорії:

Доходи

Сюди входить ваша зарплата, фріланс, депозити, пасивний дохід та інше – наприклад, якщо вам подарували гроші на день народження.

Витрати

Перш за все, рахуємо базові витрати. Розподіліть їх на релевантні вам категорії (наприклад, їжа, одяг, оренда квартири, комуналка, бензин). Якщо ви ніколи не фіксували, скільки витрачаєте на місяць, попросіть виписку витрат у банку. Також є багато мобільних застосунків, які допомагають фіксувати витрати: Spendee, Monefy, але підійде і звичайний Excel. Хоча б один пробний тиждень спробуйте повносити свої витрати в таблицю або застосунок для фіксації витрат – і приблизно прорахуйте місяць.

Також закладіть у свої витрати відпустку та великі покупки, які збираєтеся робити протягом року. Наприклад, ви хочете придбати новий телефон у червні та знаєте, скільки він коштує. Тоді поділіть цю суму на шість місяців і закладіть собі в бюджет. У деяких банках для цього є зручний інструмент: ви можете створити «банку» на певну ціль і відкладати в неї гроші.

Заощадження

Якщо вони можливі, краще заощаджувати близько 20% від доходу. Є такий підхід: 50% доходу – на базові витрати, 30% – на щось для щастя, і 20% – на заощадження.

В окрему категорію заощаджень можна вивести «подушку безпеки». Вона має відповідати сумі від трьох до шести місяців ваших витрат. «Подушка» потрібна на випадок, якщо вам деякий час доведеться не працювати. Наприклад, ви витрачаєте в місяць 20 000 гривень. Тоді ваша «подушка» має бути від 60 000 до 120 000 гривень. Краще її покласти на депозит до запитання, аби «капали» відсотки. Утім, якщо у вас набагато більша сума «подушки», краще її перевести у валюту (наприклад, 30% залишити у гривні, 35% – у доларах, 35% – у євро) і покласти в банківський сейф.

Також заощадження повинні працювати та приносити пасивний дохід. Для цього є багато інструментів у залежності від ризику й доходу: депозити, акції, облігації, недержавний пенсійний фонд та інші.

Для непередбачуваних обставин

Раджу також враховувати в бюджеті до 10% видатків для ситуацій, коли терміново буде потрібно підлікувати щось – наприклад, сходити до стоматолога. Якщо не використаєте, то переведете в заощадження.

Я також маю кілька рахунків, на яких зберігаються гроші для різних цілей. Щоби було цікавіше, навіть називаю їх по-різному. Є, наприклад, «База» – основний рахунок, куди потрапляють всі гроші, які я отримую з різних джерел. Є «Прожитковий мінімум» – для фізично необхідних речей (штуки типу квартплати, їжі, проїзду на громадському транспорті, ліків – усе нудне в житті). Є «Хом’як» – для накопичень. Є «Вішліст» – для забаганок. Є занудний без назви, але найважливіший, бо у валюті. Неймінг так собі, але система працює. Майже всі ці рахунки в різних банках, до речі.

Я використовувала кілька різних застосунків, після чого виявилося, що найкраще для мене працює табличка в Excel, куди імпортую виписки з банків. Це прямо супернудно та навіть трохи луддистськи, зважаючи на сучасний прогрес та автоматизацію, але мені подобається. Рахуючи все це майже вручну, переглядаю витрати та рефлексую, роблю якісь висновки. Якщо з усім іншим були якісь факапи, з Excel усе виглядає, як Deo Lanos, а їде, як Tesla.

Мені подобається системно розбиратися та раз і назавжди організовувати якісь буденні речі, щоби вони потім щодня не пхалися мені під ноги, коли я прагну робити щось цікаве та натхненне. Спланувавши бюджет раз, я позбавила себе дурного головного болю та відчуття невизначеності. Мені це сподобалося, а те, що подобається, треба повторювати.

Як людина, що жодного разу не брала кредитів і не робила депозитів, я, мабуть, не маю чітких фінансових цілей. Система, яку я побудувала для себе, працює добре й зараз, і коли я зароблятиму більше – вона просто пропорційно масштабується. Не знаю, корисний такий підхід чи ні, але, напевно, моя головна фінансова ціль у тому, щоби моєю ціллю взагалі не були фінанси.

 Я почала планувати, коли поїхала на навчання в університет. Стипендії в мене не було, хоч батьки мені допомагали, цього не завжди вистачало для дозвілля та розваг. Я почала планувати видатки, щоби коштів вистачало на все необхідне та для себе додатково, щоби розуміти, скільки коштів я можу витратити сьогодні, щоби до кінця тижня не сидіти без них. А також, щоби знати, скільки треба заробити, щоби задовольнити свої потреби.

Мої методи планування та оцінки бюджету доволі прості. Я користуюся мобільним застосунком CoinKeeper для щоденного трекінгу своїх видатків, а місячні та річні плани веду в Google Sheets. Раз на місяць звіряюся з планом, записую туди суму видатків і доходів, рахую сальдо та при необхідності модифікую план видатків згідно з моїми потребами. У застосунку я розділила видатки на різні категорії, наприклад: «Продукти», Eat-out, «Одяг», «Благодійність» і т.д. На кожну групу в мене закладено стандартний місячний рівень, який можу витратити. Обираю цю суму, зважаючи на результати з минулих місяців. Раз на місяць оцінюю результати за минулий період, а раз на квартал роблю ширший аналіз своїх доходів і видатків. Фінансові цілі ставлю раз на рік.

Привчити себе щодня записувати видатки й не перевищувати встановленої межі дійсно складно. Мені бракувало регулярності та системності, особливо в перші місяці або під час переїздів із країни у країну, адже тоді треба було змінювати цілі, рівень видатків і плани прибутків, а також валюту ведення бюджету.

Для мене планування та трекінг видатків – це ліки проти миттєвих імпульсивних покупок. Нова сукня, ще одна чашка кави в центрі, ще одна непотрібна річ для декору дому – це все таке привабливе, доки не проведеш у голові кількасекундний аналіз на корисність і вартість. Я запитую себе: «Чашка кави зараз така потрібна, чи можу почекати двадцять хвилин, щоби випити кави вдома?»; «Чи аж настільки мені потрібна ще одна сорочка у клітинку, коли в моєму гардеробі вже три?». Після таких питань бажання якнайшвидше щось купити слабшає й відходить на задній план.

Планування дисциплінує й нагадує про переваги заощадження сьогодні задля більших переваг у майбутньому. Тут мені у пригоді стала моя економічна освіта й любов до поведінкової економіки. Людина схильна вибирати нагороду сьогодні, а не в невідомому майбутньому. Завдяки плануванню я швидко стала на ноги, навчилася краще розуміти свої потреби, а також рано почала заробляти. Завдяки плануванню мені вдалося відкласти достатню фінансову подушку, щоби не переживати при втраті місця роботи або неочікуваних видатках. Планування бюджету вчить відповідальності, систематичності та постійності, а найголовніше – вчить цінувати свій час і себе саму.

 Питання фінансової незалежності було для мене завжди важливим. Пам’ятаю, як ще в дитинстві відкладала подаровані гривні у скриньку, аби на щось заощадити. Мені подобається відчуття того, що я можу собі дозволити щось купити не тільки коли треба, але й часом, коли хочеться. Такий собі показник дорослішання й у якомусь сенсі навіть показник того, що ти починаєш дослухатися більше до себе та встановлюєш власні пріоритети.

Я вже понад 10 років веду облік витрат, з того часу, як переїхала з Херсона до Києва на навчання. Вступила на бюджет, що у 2010-му році означало 800 гривень на місяць за умови відмінного навчання. Спочатку мені допомагали батьки, які час від часу перераховували гроші. Можна сказати, що в мене було два джерела надходження грошей, одне з яких було нерегулярним і важко передбачуваним. Тому ще з першого курсу завела собі простеньку табличку в Excel, де записувала, коли отримувала гроші. Але швидко для самої себе – через цікавість і все-таки певну обмеженість [у коштах] – постало питання: «А куди ж я їх витрачаю?».

Я трохи розширила табличку, додала власні категорії витрат і почала записувати, які кошти, з якого джерела й куди саме витрачаю. Щось планувати на той момент було важко: мало фінансового досвіду, частково погана поінформованість щодо цін. До того ж, аби була достатня аналітична база для реалістичного планування, треба спершу певний час зібрати достатньо інформації. Тоді моєю ціллю було якомога швидше відмовитися від допомоги батьків і вписати свій бюджет у стипендію. І мені це таки вдалося.

Конкретно планувати бюджет почала наприкінці четвертого курсу, коли випала можливість поїхати відпочивати літом до Греції. Тому на додачу до курсових-дипломних-екзаменів і подання документів на магістратуру за кордон я влаштувалася на роботу в PR-агенцію. Той період мене дуже виснажив, але за чотири місяці я змогла зібрати необхідну суму на довгоочікувану поїздку. 

Звісно, існує багато різних застосунків для телефонів для ведення бюджету, але я в цьому плані дещо олдскульна: моя табличка в Excel і досі зі мною. Ясно, що за всі роки я змінювала категорії, додавала нові статті витрат чи джерела прибутку. Але так у мене є можливість у ретроспективі поглянути на цифри та порівняти їх між собою, якщо принцип обліку однаковий.

З часом, коли з’явилася стабільна робота, потреба у плануванні кожного цента зменшилася. Однак я звіряю цифри з попередніми місяцями та дивлюся, які витрати можна в наступному місяці скоротити чи, навпаки, розширити. Наразі в мене 27 категорій. Я відкриваю таблицю двічі на місяць і вношу витрати на основі збережених чеків із магазинів. Якщо чека немає, то записую нашвидкуруч у нотатках на телефоні, а потім так само переношу все в табличку. Окрім відчуття власної незалежності та контролю над життям, хоча б у фінансовій сфері, з повноцінною роботою прийшла можливість дещо заощаджувати.

Тема організації бюджету мене дуже цікавить, бо є багато різних підходів. Але я вважаю, що ідеальної фінансової схеми не існує, у кожного свої потреби та особливості доходу та споживання, а тому – кожен повинен вибрати те, що для нього більше підходить.