Розмова про грошіБюджет на рік і ціль – 750 000 доларів. Як заощаджує фінансова консультантка Галина Тритяк

Фото: надані Галиною Тритяк 

Я навчалася на економічному факультеті, тому про гроші й фінанси багато вивчала. На магістратурі я пішла працювати в компанію, яка займається фінансовим консалтингом. У цій сфері залишаюся із 2012 року. Коли ти регулярно консультуєш людей, що варто заощаджувати, вести облік доходів і витрат і так далі, то, звісно, приміряєш це й на себе. Цей період я консультувала та працювала зі своїми фінансовими звичками й інструментами.

Відносно нещодавно – останні 2–3 роки – почала цікавитися поведінковою економікою. Це той напрям, який пояснює, чому ми не ухвалюємо раціональних фінансових рішень. Умовно, усі ми знаємо, що треба заощаджувати, але не всі робимо це. Треба працювати із власною відповідальністю, помічати негативні настанови щодо грошей. Спочатку пропрацювала ці теми із собою, побачила, як це вплинуло на мій достаток, а потім почала це застосовувати у своїх консультаціях.

Як закрити кредити на 60 000 гривень і зібрати на подушку безпеки

Колись студенткою я вперше використала свій кредитний ліміт на те, щоби придбати своєму тодішньому хлопцю дорожчий подарунок, ніж я могла собі дозволити. Він заробляв більше за мене й мені хотілося його вразити. У результаті подарунок він загубив, ми розійшлися, а кредитний ліміт залишився. Зрештою, через якийсь час я його закрила та вирішила не користуватися кредиткою.

У 2020 році я вирішила закрити кредити на суму понад 60 000 гривень. Це були не мої борги, але я була за них відповідальна. Така історія, з мого досвіду, дуже популярна. Для мене було важливо закрити це питання, оскільки воно мене пригнічувало.

Перше, що мені допомогло – дисципліна. У мене був графік, коли та яку суму я маю покрити. Паралельно з цим я продовжувала формувати особисті заощадження, бо розуміла, що якщо раптом трапиться якась ситуація й мені будуть терміново потрібні гроші, я не хочу залазити у кредити.

З певною періодичністю я веду облік доходів і витрат. Відколи почала працювати у сфері фінансів, почала його вести й можу робити це періодично: кілька місяців веду, кілька – ні. У березні 2020-го я почала стежити знову, щоби зрозуміти, який у мене фінансовий рівень, яка сума заощаджень мені потрібна.

Тоді стався локдаун і прийшло розуміння, що ми можемо прожити без багатьох речей. Я для себе визначила, що мені буде достатньо подушки безпеки, яка буде покривати мої базові витрати – 15 000 гривень на місяць. І відклала суму, якої мені вистачить на три місяці – 45 000 гривень (50% в євро, 30% – у доларах, 20% – у гривнях). Мені не треба було формувати подушку безпеки з нуля, швидше допрацювати.

Чому вирішила відкладати гроші на приватну пенсію

У мене є короткострокові цілі: подорож, шопінг зі стилістом, саморозвиток і навчання. Ще частина коштів іде на інвестування: я формую суму, яку переводжу на свій брокерський рахунок. Це відбувається десь раз на пів року, коли я акумулюю певну суму.

Також у мене є довгострокові заощадження з метою приватної пенсії. У мене є рахунок у недержавному пенсійному фонді й накопичувальне страхування життя. У перший я відкладаю гроші щомісяця, у другий – раз на рік.

Як прорахувати, яка сума вам необхідна, добре описано у книжці «Шлях до фінансової свободи». Пропишіть свій базовий, комфортний та ідеальний рівень життя. Помножте суму, яка потрібна на місяць, на 150 – стільки вам потрібно накопичити. За скільки часу – це вже залежить від того, скільки відкладати, куди інвестувати та під який відсоток. Якщо відкладати 6000 на рік під 8% річних, то з урахуванням інфляції в доларах (2% на рік) через 14 років буде капітал 152 000 доларів. 8% річних можна в середньому отримати через дохідність індексних фондів ETF).

Звичайно, що раніше починаєш відкладати – то краще. Я відкрила свої перші довгострокові заощадження, коли мені було 20 років. Є велика різниця, яка буде капіталізація відсотків за 20, 30 і 40 років. Тому що молодша людина починає це робити – то краще. Я прагну до того, аби мати пасивний дохід 5000 доларів на місяць, для цього треба сформувати активи в розмірі 750 000 доларів до 50 років максимум.

Мене тішить, що зараз більше молодих людей цим займається. Звісно, є багато поточних питань, які хочеться закрити вже зараз. І відкладати 10% доходу, щоби побачити ці гроші через 30 років, не всім подобається. До того ж у нас дуже низький рівень довіри до фінансових інструментів. Зокрема, через історію, коли після розвалу Союзу всі заощадження пропали. Але, як на мене, краще щось робити, ніж не робити нічого.

Звісно, підхід із таблицею – не для всіх. Є люди, яких від Excel одразу нудить. Але в мене вмикається азарт, коли я підбиваю підсумки за місяць. Не завжди плановий дохід збігається з реальним, але я бачу, що з кожним місяцем він підтягується: той, який я фактично отримую, і той, який мені потрібно мати. Також у мене мало непередбачуваних витрат, я собі на початку місяця все продумую та прописую.

З моїх останніх великих цілей – сформувати подушку безпеки та зробити шопінг зі стилісткою. Також у нас із чоловіком є спільна ціль – придбати автомобіль. Звісно, у мене бувають незаплановані витрати. Наприклад, я можу піти на якийсь навчальний курс. На це я закладаю вільні кошти в бюджеті, які можна на це витратити.

Я розумію, що з точки зору фінансової грамотності, шопінг зі стилістом – це не найпріоритетніше. Краще формувати активи, більше грошей інвестувати. Але мені цього дуже хотілося. Коли я задовольняю свої бажання, це додає мотивації генерувати більше грошей.

Більше працювати не завжди означає більше заробляти

Зараз у мене змінилося уявлення, скільки має коштувати година моєї роботи. У мене є бюджет на місяць, є кількість годин, які я можу працювати – і відповідно до цього формується цінник.

Я відмовилася від уявлення, що аби багато заробляти – потрібно багато працювати. Раніше робота була для мене на першому місці, я мало часу приділяла сім’ї та друзям. Я не можу сказати, що це дало мені задоволення, щастя чи фінансове забезпечення – такого не було. Зараз, коли оглядаюся назад, думаю: «Навіщо?».

У мене було уявлення, що потрібно бути постійно зайнятою: рано приїжджати в офіс, пізно з нього виходити. Але в цьому процесі багато часу проходить непродуктивно. А ще я не допускала, що можу отримувати гроші з інших джерел. Я думала, що фокусуватися треба лише на одній справі й ні на що більше не відриватися.

Я почала це переглядати на карантині й зізналася собі, що не хочу працювати по 12–14 годин. Зараз працюю менше, але мій дохід збільшився у два рази. Як мені це вдалося? Я сформувала ще декілька джерел доходу. А також рівень клієнтів, які приходять до мене за консультаціями, змінився.