Партнерки«Ми обожнюємо секонд-хенди». Засновниці ЛЕСС про вінтаж і друге життя одягу

Робота до ЛЕСС

Майя: Я дизайнерка інтер’єру на фрилансі й досі намагаюся цим займатися. Через війну в мене поменшало роботи, тому й звільнилося досить багато часу для лавки. Узагалі план такий: ми запускаємо ЛЕСС і згодом починаємо на нього витрачати трішки менше часу, щоб зосереджуватися й на наших справах, але для цього потрібно більше заробляти.

Віка: Я працювала й досі працюю декораторкою. Звісно ж, із початком війни замовлень на прикрашання стало менше, проте зараз у мене починається новорічний сезон: потрібно буде декорувати ялинки, вітрини магазинів тощо. Ми намагаємося змішувати дві чи навіть три справи: ЛЕСС, дизайн інтер’єру й декораторство, сім’ї.

Майя: Ми запустили цю справу в наше задоволення. Проте зараз хочемо зробити магазин більш автономним, щоб був продавець і щоб приділяти цьому близько 50% свого часу, а інше – для наших особистих професійних справ, які ми також любимо.

Віка: Зараз ми також намагаємося використовувати свої навички з наших професій і у цьому проєкті. Ми запустили в ЛЕСС пакування подарунків, прикрашали власноруч фасад лавки, розробляли інтер’єр. Ми намагаємося вкладати в нашу справу всі свої таланти.

Ідея створення лавки

Віка: У мене постійно були утопічні ідеї, пов’язані з благодійністю. Я обожнюю секонд-хенди, купую там речі й завжди підтримую ідею апсайклінгу. Я справді намагаюся бути свідомим споживачем. Саме тому в мене виникла думка, що якщо я настільки люблю секонд-хенди, чому б не відкрити свій. Проте одразу вирішила, що на базі цього секонду потрібно також зробити пункт прийому гуманітарної допомоги, бо сама живу на Подолі й у нас його просто не було. Я подумала, що якщо знайду таке місце, де зможу поєднати ці дві справи разом, то це буде просто надзвичайно. Тоді зателефонувала Майї й попросила її подивитися разом зі мною приміщення, щоб розуміти, що потрібно буде змінювати й перероблювати. Майя погодилася, а вже за п’ять хвилин запитала, чи не хочу я бути партнерками. Я відразу погодилася, і якось так на колінах зробили справу. Наступного дня ми подивилися приміщення, у той же день ми його орендували й з наступного почали роботу. Тобто в нас не було ніякого бізнес-плану чи стратегії. Ми розуміємо одна одну з напів слова, тому нам було досить легко працювати.

Майя: Річ у тім, що ми з Вікою авантюристки. Дизайн інтер’єру – це досить стресова робота, тому я завжди хотіла робити щось іще. У мене також колись були думки про відкриття секонд-хенду, проте якщо б не Віка, я б ніколи його не відкрила, тому що в мене це було на рівні легких мрій. А подруга з нас двох більш дієва, тому відразу сказала: «Давай робити!» Коли вона мені зателефонувала, то я подумала: «Коли як не зараз жити й реалізовувати те, що було в голові?» Тому ми так швидко все й знайшли, орендували. Ми просто не сумнівалися в собі. Треба робити, треба пробувати, а далі вже будемо дивитися.

Віка: Війна – це дуже сумний привід. Проте особисто для мене це був поштовх до того, щоб щось робити. Ми звикли працювати на себе, тому знайшли собі нішу, де можемо й допомагати в цей час, і тим самим робити справу, яка нам до душі.

Утилізація й перероблення речей

Майя: Ми почали з того, що відкрили секонд-хенд і пункт приймання гуманітарної допомоги. Крім цього, ми також збираємо на перероблення неліквідні речі. Насправді багато людей думають про ресайклінг, але не у всіх доходять руки, тому що для цього потрібні гроші. Ми ж спростили цю задачу для інших. Люди приносять нам свої речі й тим самим роблять добру справу, допомагаючи біженцям і тим, кому потрібно. До того ж неліквідні речі, які вони могли б викинути на смітник, ми віддаємо на утилізацію.

Віка: Люди приносять не тільки одяг. Ми виставляємо речі, які не є необхідністю для нужденних, на продаж за мінімальний донат. Це здебільшого біжутерія. Гроші згодом ідуть на спалювання речей, пакування гуманітарної допомоги, просто щоб ми не брали ці гроші зі своєї кишені. А щодо всіх речей із секонд-хенду, то ми купуємо їх за власний кошт. Ми не заробляємо на продажу речей, які нам приносять, і це наша принципова позиція.

Майя: Ми спростили людям задачу, щоб вони ставилися до планети більш свідомо. Вони приносять свої речі, які комусь стануть у пригоді, а ми ще й утилізуємо те, що не можна повторно використати.

Віка: Мінімальне замовлення на утилізацію – 120-літровий мішок речей, і в людей немає стільки неліквіду, а збирати його вони теж не хочуть, тому все йде на смітник. А так вони потрохи ці речі нам приносять, ми їх збираємо й утилізуємо. Найголовніша наша ідея – це те, щоб заохотити інших свідомо споживати речі.

Майя: Що більше людей про це буде знати, то краще наша ідея працюватиме. Ми поєднуємо приємне з корисним.

Популярність вінтажних магазинів в Україні

Віка: Вінтажні лавки дуже популярні, навіть серед нашого населення, але їхня якість, на жаль, на низькому рівні. Щось цікаве знайти дійсно складно.

Майя: Наше бажання – сформувати інакше ставлення до секонд-хендів. У багатьох людей досі є якась огида до вживаних товарів, і всі хочуть новеньке. Ми натомість бажаємо змінити цю тенденцію. Люди, які заходять до нашої лавки, губляться, бо вони йдуть на секонд-хенд, а в нас тут усе дуже красиво.

Віка: Ми хочемо, щоб людям було комфортно знаходитися в приміщенні й шукати вживані речі, щоб вони не відчували, що знаходяться на секонд-хенді. У нас, крім одягу, є й декор, посуд, книжки, квіти. Можна знайти навіть біжутерію, свічки, вази, старі фотоапарати – це дійсно наче справжня вінтажна лавка.

Майя: У нас в Україні це потрохи розвивається, ми далеко не перші в цій справі. Будуть відкриватися ще такі магазини – уперед, ми справді готові ділитися своїм досвідом і порадами. Ми за те, щоб у світі це розвивалося. Ми партнери, а не конкуренти.

Співпраця з благодійними фондами

Віка: Ми співпрацюємо з фондом «Вільні люди», бо в них досить велика площа й вони приймають буквально всі речі. Також з «Новою країною» й деякими маленькими благодійними організаціями. Коли збираються речі, ми телефонуємо, і волонтери забирають їх на склад фонду, де все сортується й передається сім’ям.

Майя: Волонтерам дуже важко, адже в них величезні склади й вони змушені довго шукати потрібний одяг чи інші предмети. До нас же приносять речі невеликими партіями, і ми їх також розсортовуємо по категоріях.

Віка: За перший тиждень ми надіслали 700 кілограмів речей, зараз на «Нову країну» поїхало ще близько 400 кілограмів. Наш рекорд – це 500 кілограмів речей за три дні. На наших плечах зараз дуже багато задач: і ведення інстаграму, і сортування, і продаж, і закупівля товару.

Багато хто каже подякувати нашому фотографу, PR-менеджеру, і всі думають, що в нас велика команда. Проте в нас нікого нема, крім нас самих.

Про партнерство

Майя: Ми з Вікою все робимо разом. У нас так збіглося, що вона любить їздити за товаром, мені це, навпаки, не дуже подобається, і я натомість беру на себе інші функції. Наші обов’язки якось самі собою органічно розподіляються. У нас немає списку, що роблю я, а що – Віка. Ми завжди одна одній допомагаємо.

Віка: Єдине – це те, що Майя більше займається фотографією товарів, а я – тим, щоб публікувати їх в Instagram. Ведення бухгалтерії також лежить на мені, проте Майя контролює, щоб я не витратила всі гроші. Ми профани, але працюємо над собою. Ми читаємо різну літературу щодо певних питань, радимося з друзями, у яких є певний досвід, постійно навчаємось у процесі. Ми справді горимо цією справою й разом працюємо над результатом.

Що чекає на ЛЕСС у майбутньому?

Майя: У нас грандіозні плани. Поряд із нашою лавкою здається в оренду велике приміщення, і ми відразу подумали, що було б круто його взяти для виставлення вінтажних меблів. Але це не так легко і швидко, адже ми поки що не довели до кінця вигляд цього магазину.

Віка: У наших цілях – більше висвітлювати цю тематику. Мало хто думає про вторинне використання речей, а нам хотілося б заохочувати до цього людей.

Майя: У нас дуже автентичний магазин: тут усе зроблене нашими руками. Я вважаю, що для початку другий магазин буде вже успіхом. Але наш бізнес ще дуже молодий. Як тільки ми заробили трішки грошей, одразу вкладаємо в поліпшення магазину. В ідеальному світі ЛЕСС заробляє достатньо грошей, щоб за свій кошт утилізовувати речі людей.

Віка: Насамперед нам потрібно стати більш рентабельними.