ПартнеркиМи створили «Свій.Док» – спільноту лікарів-блогерів, які розвінчують міфи про здоров’я

У рубриці «Партнерки» ми розповідаємо про жінок, які придумали спільний проєкт і досягли успіху у своїй справі. А заразом руйнуємо міф про те, що жінки не здатні на дружні стосунки та можуть лише агресивно конкурувати.

Героїнями цього матеріалу стали Віолетта Лійка та Вікторія Миронюк – засновниці спільноти українських лікарів-блогерів «Свій.Док».

Про те, як усе почалося

Вікторія: Я була в декретній відпустці та, як усі мамочки, активно зависала у фейсбуці. Якось натрапила на сторінку Віолетти, де вона розповідала про те, як робить свою клініку. Мене, як лікарку державної установи, це захопило. Я подумала: «Вау! Ось це вона крута, взяла й зробила».

Згодом я знайшла блог Віоли в інстаграмі. Вона якраз запустила рубрику #Трощимо, де спростовувала міфи про здоров’я та закликала колег долучатися за цим тегом. Я сказала, що напишу [пост] про атопічний дерматит – і ми почали спілкуватися.

Віолетта: Я працювала сімейною лікаркою та розуміла, що не маю колосального (та кому я брешу?) бодай якогось досвіду в дерматології. [усміхається] А оскільки ми з Вікою вже спілкувалися, могла час від часу консультуватися з нею. Так ми стали інстаграм-колегами та подружками, хоча наживо побачилися значно пізніше, уже через кілька місяців після створення «Свій.Док».

Вікторія: Мене давно муляла думка про те, чому блоги українських лікарів не можуть бути такими ж популярними, як блоги російських. Скоро це вилилося в ідею створити чат для класних лікарів різних спеціальностей – такий, куди можна було би кидати пости для лайків, шерів і коментів, щоб обмінюватися аудиторією та підвищувати активність на сторінках.

Віолетта: Лікарі, які сидять у фейсбуці, – це здебільшого старожили, які не сприймають молодих колег усерйоз. Нам, зі свого боку, хотілося об’єднати саме молодих і класних. Ми створили чат у телеграмі, а наша колега та подруга Катя Зонова [лікарка-дерматолог, косметологиня – ред.] порадила зробити відкриту спільноту в інстаграмі, щоб притягувати аудиторію ззовні. 12 липня 2019 року ми зареєстрували @sviy.doc, і вже за 2,5 місяці зібрали перші 10 тисяч підписників.

Вікторія: Нативних!

Віолетта: За цей рік ми жодного разу не вклали грошей у рекламу акаунту, у нас не було таргетингу чи платної співпраці з блогерами. Але на старті нас підтримали відразу дуже багато лікарів: і маленьких блогерів, і «монстрів» на кшталт тієї ж Каті Зонової.

Вікторія: Ми хотіли створити чат, а створили сім’ю.

Про цінність спільноти та критерії відбору

Віолетта: Ми сформували таку цінність для лікарів, що для них участь у «Свій.Док» – це знак якості. Люди мріють про те, щоб до нас потрапити. Є ті, хто подають заявки по кілька разів, але ми їх відхиляємо, оскільки цінності цих лікарів або їхній підхід до ведення блогу не відповідають нашим критеріям. Ми не академія післядипломної освіти, яка зобов’язана всіх прийняти, тому можемо дозволити собі фільтрувати.

Вікторія: Цікаво, що лікарі, яких ми не додали у «Свій.Док», навіть зробили свою спільноту. Але ми на них не зважаємо, це їхнє право.

Віолетта: Нам не цікаво набрати 500 абияких лікарів заради кількості. Ми прагнемо зібрати навколо себе справжніх фріків у хорошому сенсі цього слова.

У нас є форма реєстрації, де, крім загальних пунктів про досвід роботи й освіту, є такі запитання, як: «Як ти ставишся до вакцинації?», «Де береш інформацію?», «Скільки разів на тиждень публікуєшся?» Нещодавно ми також додали до форми графу «Рекомендації від учасників спільноти».

Плюс, є початковий фільтр: якщо в лікаря менше тисячі підписників, він веде блог менше 6 місяців і його сторінка неграмотна та візуально неестетична, ми навіть не надсилатимемо йому форму.

Мабуть, ми в цьому плані ще досить інфантильні: у нас немає чіткого розмежування, що ці [лікарі] підходять, а ці – ні. Але в цьому є й свої плюси. Наприклад, ми не обмежуємо вік учасників і серед наших експертів є лікарі віком за 50.

Вікторія: Більшість лікарів, які були зі «Свій.Док» від самого початку, залишаються з нами й донині. Це спільнота толерантних і досить гнучких людей. Якщо ми й сперечаємося щодо політики чи релігії, ніхто ні на кого не ображається. Атмосфера супердружня, а, якщо з’являється будь-яка токсичність, ми з Віолою її швидко нейтралізуємо.

Віолетта: Людей, із якими у нас виникали нерозв’язні конфлікти, ми просимо покинути спільноту. Ми не толерантні до расизму чи гомофобства.

Вікторія: Буває й таке, що ми самі вербуємо майбутніх учасників. Наприклад, я бачу, що в лікаря 300 підписників, але розумію, що це класний експерт, розумний, обдарований, уміє прикольно писати. Тоді я кажу: «Віола, треба брати!» Останній раз ми так узяли педіатра Дениса Бойчука й не прогадали.

Віолетта: Віка з людьми попадає в десяточку. [сміється]

Для лікарів участь у нашій спільноті відкриває можливості для розвитку. По-перше, вони ростуть з погляду блогінгу: учаться грамотно структурувати й оформлювати пости та нарощують аудиторію. По-друге, отримують пацієнтів з інстаграму.

А дехто завдяки «Свій.Док» навіть змінює роботу. Є лікарі, які мають свої медичні центри й беруть на роботу колег зі спільноти. Є дві лікарки, які за час участі у «Свій.Док» стали завідувачками відділення в приватних клініках. Розвиваються люди – і разом з ними розвивається спільнота.

Вікторія: Деяким лікарям важко говорити доступною мовою, й ось ця начитка постів учить їх простими словами пояснювати пацієнтам непрості речі.

Водночас щодня члени нашої спільноти стикаються із закидами інших колег про те, що це все дурниця. «Як ти можеш щось писати та ще й лікувати людей?» А ми на власному прикладі показуємо, що це можливо й важливо. У 21 столітті такий метод популяризації себе як спеціаліста є необхідністю. Ба більше, не важливо, інтерн ти чи маєш 30 років досвіду за плечима.

Про графік роботи та розподіл обов’язків

Вікторія: Коли була в декретній відпустці, екранний час мого смартфона становив 9 годин. Я була контрол-фріком і не могла лишити спільноту без уваги. Але зараз ми максимально оптимізували робочий процес. До 13–15 години я приймаю пацієнтів і не відволікаюся на соцмережі, а вже після роботи приділяю 2–3 години інстаграм-активності. Перевіряю пости, коменти та пропозиції, які нам надходять, вирішую робочі питання з Віолою, займаюся своїм блогом.

З постингом, шерами та модерацією коментарів і директу «Свій.Док» нам допомагають троє дівчат. Одна з них, Маша Гунькало, яка цьогоріч випустилася з Одеського медичного університету, є нашою правою рукою ще з першого дня спільноти. Маша була єдиним винятком із правил, оскільки, зазвичай, ми не беремо лікарів, які ще не здобули вищої освіти, а її взяли. Також із нами працюють ще дві лікарки: педіатриня Марія Шпит з Івано-Франківська та лікарка-педіатр зі Львова Тетяна Тульчак.

Кожна з нас робить те, що їй дається найкраще. Віола займається партнерськими проєктами та комерційною співпрацею. Я відповідаю за креатив і роздаю команди. [сміється]

Віолетта: Звісно, працювати разом щодня не просто. Я стільки не спілкуюся зі своєю мамою чи хлопцем, як з Вікою. Тому, щоб уникнути конфліктів й образ, було дуже важливо розподілити ролі та навчитися говорити про те, що нас ображає чи зачіпає. А навіть як щось не так, пам’ятати, що ми йдемо до спільної мети.

Думаю, нам якраз тому все вдалося, що на старті були максимально заряджені та занурені в роботу. Не було такого: ай, третя година ночі, треба спати. Було: треба робити – робимо. Можливо, ми й були незадоволеними тим, що проводимо багато часу в телефонах, але з часом це окупилося. Ми хотіли зібрати 30 тисяч підписників за рік і зібрали навіть більше. Рости й залишатися на вустах ми продовжуємо завдяки нашим лікарям, які вірять у нас, у себе й одне в одного.

Про монетизацію

Віолетта: Коли ми зрозуміли, що спільнота росте й не отримувати кошти за нашу працю досить тупо, то почали монетизувати проєкт. Діяльність ведемо прозоро, через ФОП, і рекламні послуги надаємо офіційно. Хоча реклами в нас украй мало, тому що ми дуже противні в питаннях модерації. Якби ми рекламували все, що нам пропонують, то вже могли би купити собі по мерседесу.

Вікторія: Фармацевтику, мочалки, килимки пропонували. Кремушки всякі.

Віолетта: За рекламу противірусних препаратів нам пропонували неадекватні суми, але це суперечить нашим цінностям, а порушувати їх ми не готові навіть за великі гроші.

Ще одне джерело фінансування – це грант на проєкт із Gender Z на тему роботи з ЛГБТ-пацієнтами. Також у наших планах співпрацювати з іншими фондами й організаціями.

Про диванних експертів і гомофобів

Вікторія: Коли ти працюєш у медицині, то обростаєш бронею та вчишся не зважати на негативні коментарі, якщо тільки вони не загрожують чиємусь життю чи благополуччю. Тобто ми, як лікарки, уже залізобетонні до хейту в реальному житті, а це навіть гірше, ніж в інтернеті. Звісно, спершу ми переймалися хейтом у спільноті, але за рік просто перенасичилися негативом і тепер оберігаємо себе від нього.

Треба розуміти, що диванні експерти були й будуть завжди. Соціальні мережі дали людині можливість написати свою думку з приводу будь-чого, але не всі вміють критично мислити. Зазвичай хамлять, принижують і переходять на особистості найбільш самовпевнені люди.

У нашій спільноті конфліктні ситуації викликають найбільш гострі теми. Наприклад, нас уже не раз звинувачували в «пропаганді гомосексуалізму».

Віолетта: Скандальну реакцію викликав пост про сурогатне материнство, у якому ми пояснюємо, що це таке та як працює з погляду законодавства. Під нього прибігли зашорені фанати – і в коментарях був просто сюр. Уявляю, що буде, коли повністю вийде наш проєкт про ЛГБТ і вони всі дізнаються, що це не психічне захворювання. [сміється]

Вікторія: Рівне – це місто, у якому міська рада офіційно підтримує «традиційну сім’ю». Тому, коли Віола сказала мені, що виграла грант під цей проєкт, я її одразу попередила, що якщо хтось підпалить мені хату... [сміються] Насправді ми до всього ставимося з гумором і навіть негативні історії перетворюємо на веселі.

Про заходи для лікарів, YouTube-канал та інші плани

Вікторія: Наша ціль № 1 на наступний рік – це зібратися з лікарями спільноти та весело й корисно провести час.

Віолетта: Ми дуже хотіли би проводити «Свій.Док»-івенти, особливо в регіонах. Бо, якщо ти в Києві, то можеш просто відкрити фейсбук й обрати з мільйону таких зустрічей. А в Коломиї захід з лікарями-експертами був би дуже затребуваним.

Вікторія: Також ми плануємо зареєструвати спільноту як громадську організацію, щоб вона мала юридичну цінність. А якщо говорити про глобальні цілі, то хотілося би знайти інвестора та відкрити клініку «Свій.Док».

Віолетта: Клініка «Свій.Док» як амбіція – це класно, але тут є чимало підводних каменів. В Україні є величезні холдинги, які зжирають ось такі невеликі бізнеси. Тому треба добре подумати, як переплюнути цю машину, бо бути посередньою клінічкою – це така собі історія.

Я б хотіла, щоб ми були потужнішими в онлайні й завели свій YouTube-канал, куди можна буде заливати наші популярні марафони (наприклад, про акне) й інші відео. А ще ми часто говоримо про повноцінне онлайн-видання та щоквартальний друкований журнал. Звісно, на принт потрібні суттєві операційні витрати, але для престижу й, можливо, реклами було би круто це реалізувати.

Думаю, цілком у наших силах зрощувати свою пропозицію та заробляти на креативних рішеннях. Можливо, працювати як агенція, яка просуває лікарів. За інфлюенс-маркетингом майбутнє. Просто смішно, якщо хтось не розуміє чи заперечує цей факт.

Ми прагнемо, щоб у перспективі «Свій.Док» став такою ж значущою установою, як, наприклад, ВООЗ Україна, МОЗ або НСЗУ. Тому робимо все, аби прийти до національного визнання як медичної спільноти.

Вікторія: А я би сказала, що нас уже визнали. Ми стали офіційними партнерами UNICEF і ВООЗ Україна, Уляна Супрун теж про нас знає, що ще потрібно?

До речі, кілька днів тому нас внесли до рейтингу 100 топблогерів України за версією ICTV. Прикольно бути конкурентами Гордона та Комаровського. [сміється]