Партнерки500 000 кг речей на допомогу. Ми створюємо благодійні магазини «Ласка»
Друге життя речей задля екології та благодійності
У рубриці «Партнерки» ми розповідаємо про жінок, які придумали спільний проєкт і досягли успіху у своїй справі. А заразом руйнуємо міф про те, що жінки не здатні на дружні стосунки та можуть лише агресивно конкурувати.
Героїнями цього матеріалу стали партнерки Олена Лінькова та Анастасія Журавель, які створюють благодійний і соціальний проєкт «Ласка». Його ідея в тому, що кожен може давати своїм речах друге життя та донейтити їх тим, хто їх потребує.
Історія «Ласки» розпочалася у 2012 році на даху київського бару «Фазенда». Там троє дівчат – Олена Лінькова та дві її тодішні партнерки Анна Уварова й Анна Грищенко – тестували перший поп-ап, де продавали речі, а зароблені кошти передавали на благодійність.
Зараз «Ласка» об’єднує два благодійні магазини, має контейнери по збору речей у різних локаціях міста, допомагає 14 фондам і соціальним проєктам. У 2020 році проєкт зібрав 78 440 кілограмів речей, з яких 50 000 передали у фонди. А за весь час існування «Ласка» передала понад 1 000 000 гривень на благодійність.
«Звісно, проєкт був створений, щоби реалізувати насамперед благодійну місію, але зараз він реалізує й екологічну теж. Наша мета – формувати спільноту людей, об’єднаних ідеєю усвідомленого споживання, і сприяти вирішенню локальної екологічної проблеми, даючи речам нове життя», – розповідає Анастасія, яка стала партнеркою Олени у 2018 році.
Говоримо про розвиток проєкту, як працює благодійність, партнерство та розподіл обов’язків у «Ласці».
«Ласка» в цифрах:
2012 рік – перший поп-ап магазин «Ласки»
2013 рік – відкриття першого магазину на Липинського
2015 рік – відкриття другого магазину на Малопідвальній
18 людей у команді
14 фондів отримують постійну допомогу
За весь час передано на благодійність:
500 080 кг одягу
1 246 361 грн
З чого все почалося
Олена Лінькова: 10 років тому ми переїхали з чоловіком у Київ. Я думала, чим мені зайнятися, хотілося робити щось нове. Я подумала, що було б круто зробити благодійний магазин, бо це такий проєкт, який обов’язково має бути в кожному місті. У Києві на той момент не було нічого подібного.
До цього я бачила цей формат у Лондоні та була вражена кількістю благодійних магазинів і тим, що взагалі є такий спосіб благодійності. На той момент для мене благодійність була такою: підходив хтось на вулиці та просив зробити донейт. Я тоді була ще студенткою й мені такий спосіб був не до душі. Водночас певної альтернативи віддати гроші на благодійність надійним шляхом не було. А тут – щось абсолютно нове. Мене вразила ідея, що непотрібні речі можуть комусь допомогти.
У мене тоді не було багато знайомих у Києві й одними з моїх перших подруг стали Анна Уварова й Анна Грищенко. Я запропонувала їм зробити цей проєкт разом, вони стали моїми партнерками.
Паралельно я запускала перший бізнес у Києві – бар «Фазенда», а «Ласку» розглядала як проєкт, який роблю для душі. Тому в нас був челендж: запустити проєкт із мінімальними інвестиціями. На старті ми виграли невеликий грант від «Sunday Борщ» на близько 1500 гривень, а також грант від «Великої ідеї» та мінігрант від American Councils.
Зараз багато хто вже знає «Ласку» як соціальний і благодійний проєкт, а тоді на нас дивилися з цікавістю, але ще не було сильної довіри
Тоді призовий фонд мав скласти 45 000 гривень – тоді ми думали, що на ці гроші можна відкрити благодійний магазин. Але перше місце розділило три проєкти, тому призовий фонд теж поділили на три частини. Тоді ми отримали свої 14 000 гривень. Ці невеликі гроші все одно стали для нас відправною точкою.
Ми вирішили затестити формат на даху «Фазенди», бо нам не треба було платити за приміщення. До того ж ми могли відпрацювати на такому невеликому поп-ап-сторі всю механіку, як це може працювати: як побудувати роботу продавців, прийом і сортування речей. Ми змогли побачити, як налагодити процеси. Так працювали кілька місяців до зими, бо тоді стало елементарно холодно. Ми отримали хороші відгуки від людей, тому почали на відкладені та власні кошти шукати приміщення і згодом переїхали в наш перший магазин на вулиці Липинського, 3.
Зараз багато хто вже знає «Ласку» як соціальний і благодійний проєкт, а тоді на нас дивилися з цікавістю, але ще не було сильної довіри. Люди відгукувалися на ідею, але ніхто не був із нею знайомий до цього. Тому не було такого, що як тільки ми оголосили про запуск – і до нас приносили велику кількість речей. Першими продавали речі, які принесли ми, наші друзі чи друзі наших друзів.
А тут – щось абсолютно нове. Мене вразила ідея, що непотрібні речі можуть комусь допомогти
Як розвивався проєкт
Олена: Відкриття магазину на Липинського було великим і складним крок для нас, бо тоді ми зрозуміли, що не тільки ми маємо вкладати у проєкт, а і він уже має показувати результати своєї роботи. Далі у грудні 2015 року ми відкрили другий магазин на вулиці Малопідвальній, 15.
Анастасія Журавель: Наступним кроком у 2016 році був запущений сервіс збору речей. Тоді «Ласка» встановила контейнери для одягу в публічних місцях і проєкт вийшов за межі простору своїх магазинів. Цей напрям ми й зараз активно розвиваємо.
Олена: Також ми запустили напрям Recycled Rugs. Ідея цього проєкту в тому, що ми використовуємо старі речі для виготовлення килимків. Їх створюють люди літнього віку. Ми їздили в будинки для літніх людей і вчили їхніх мешканців в’язати ці килимки. І були в захваті від того, що це дає можливість отримати нове хобі та додатковий заробіток. Для нас це досі дуже особлива частина роботи нашого проєкту.
У 2018 році відбувся важливий епізод, який ніяк не відбився на магазинах зовні, але змінив внутрішню систему, підходи та процеси. Це відбулося, коли мої колишні партнерки покинули проєкт і прийшла Настя. Тоді почалася нова історія «Ласки».
Анастасія: Ми з Оленою були знайомі до того, як я прийшла у проєкт. Звісно, я знала про «Ласку», ходила купувати там речі, також там був бар, де ми всі проводили час.
Я була щаслива доєднатися до команди, бо до «Ласки» не думала, що можна займатися благодійністю, бувши умовно середнім класом. Мріяла в дитинстві, що в мене буде якийсь благодійний проєкт, але здавалося, що це можливо лише якщо в тебе високий прибуток.
Коли я долучилася до «Ласки», ми почали збір грошей на платформі «Спільнокошт», щоби зробити сортувальну станцію для текстилю. У нас не вийшло зібрати повну суму, але ми були до цього готові, бо цей проєкт був ще дуже новим для країни й не всі були готові донейтити на нього. Але ми зібрали достатньо грошей, щоб оновити склади й купити контейнери для збору. Це допомогло покращити сортувальний процес і роботу менеджерів складу.
Гроші на благодійність і касовий розрив
Олена: Ми почали цей проєкт, бо нам хотілося бути дуже ефективними саме з точки зору благодійності. На старті в нас не було чіткої системи поділу прибутку, але було чітке розуміння, що абсолютно все, що ми можемо передати на благодійність – ми передаємо.
Так ми працювали кілька років, а потім зрозуміли, що треба зафіксувати розподіл коштів. Адже в нас у магазинах траплялися прориви каналізації й інші непередбачувані колапси, до яких ми були не готові фінансово. Тому ми вирішили, що в нас буде відсоткова система передання грошей на благодійність. Прийшли до такого поділу: 60% від прибутку – передаємо на благодійність, 40% – залишаємо на розвиток і витрати проєкту.
Паралельно ми шукали себе з точки зору благодійності. Кожній із партнерок була цікава підтримка різних проєктів: мені – допомагати дітям з онкозахворюваннями, другій партнерці Ані – допомагати тваринам, третій партнерці Ані – робити програми з адаптації дітей, які проживають у дитячих будинках. Так за кілька років ми встигли попрацювати з безліччю фондів. І зрозуміли, що в нашої аудиторії немає розуміння, кому конкретно допомагає «Ласка». Тому пізніше ми вибрали кілька фондів, з якими будемо постійно працювати: Гостомельський притулок для тварин і «Таблеточки». І так працювали ще кілька років.
У нашій історії стався касовий розрив і проєкт пішов у мінус. Той відсоток, який ми залишили на «подушку безпеки» був замалий
Потім у нашій історії стався касовий розрив і проєкт пішов у мінус. Той відсоток, який ми залишили на «подушку безпеки» був замалий, щоби перекрити цю різницю. Тоді ми зрозуміли, що тих коштів, які ми залишаємо у проєкті, замало, щоби забезпечити стійку і стабільну модель розвитку. Треба було щось змінювати.
Ми припинили грошові виплати на благодійність і вирішили взяти паузу на те, щоби зробити ремонт у магазинах і продумати стратегію на майбутнє. І після цього повернутися до фінансової благодійності вже оновленими й ефективними.
Мріяла в дитинстві, що в мене буде якийсь благодійний проєкт, але здавалося, що це можливо лише якщо в тебе високий прибуток
Як працює благодійність у «Ласці» зараз
Анастасія: Люди донейтять нам речі в магазині або в контейнери. Контейнери стоять не в публічних місцях, як раніше, бо ми зрозуміли, що люди не дуже усвідомлено підходять до цього процесу. Туди потрапляли речі, які вже були зношені й непридатні для носіння та подальшої благодійності. Тому ми перенесли сервіс в офісний формат. Наприклад, наші контейнери стоять у просторах Kooperativ, «Всі.Свої», «Кураж», Beetroot Academy й інші.
Після донейту всі речі з контейнерів потрапляють на склади наших магазинів, де вони ретельно сортуються на наступні категорії:
- близько 80% – благодійність
- 17% – продаж
- 2-3% – на проєкт Recycled Rugs і на спалювання в «Україна без сміття» (те, що взагалі непридатне для використання)
Так ми зациклюємо принесені речі в «Ласку».
Наразі ми працюємо з 14 благодійними фондами та соціальними проєктами, передаємо на гуманітарну допомогу в зони соціальної незахищеності: дитячі будинки, будинки соціального типу, центри для людей з інвалідністю, школи-інтернати, будинки для людей пенсійного віку й інші.
Ми стараємося оновлювати список фондів, з якими працюємо, щоби мати змогу допомогти різним організаціям. Також ми робимо маленькі акції з Suka Zhizn, «Пакети тепла», де ми збираємо речі під конкретні запити. Наша роль полягала в тому, щоби зібрати теплі речі та листівки для безпритульних до Різдва.
Місія: благодійність чи екологічність
Анастасія: Наша мета – формувати спільноту людей, об’єднаних ідеєю усвідомленого споживання, і сприяти вирішенню локальної екологічної проблеми, даючи речам нове життя. Ми дотримуємося ідеї того, що кожен може давати своїм речах другий подих і донейтити їх туди, де їм дадуть раду. Тож благодійність та екологічність не можуть працювати одна без одної, вони перебувають в одному циклі.
Звісно, проєкт був створений, щоби реалізувати насамперед благодійну місію, але зараз він реалізує й екологічну теж. Коли ми почали більш детально розбиратися в сортуванні, рахувати кілограми спалюваного текстилю, то зрозуміли, що кожен день стикаємося з великою проблемою сміття в Києві. Так частину речей, які нам донейтять, люди могли б віддати родичам чи прямо у фонди, але насправді ми не знаємо, яка кількість речей потрапила б на смітник.
Щодо благодійності, то ми наразі більш допомагаємо речами та реалізуємо самостійно чи з партнерами різні соціальні проєкти, які можуть зібрати гроші, які передаємо у фонди.
Наша мета – формувати спільноту людей, об’єднаних ідеєю усвідомленого споживання, і сприяти вирішенню локальної екологічної проблеми, даючи речам нове життя
Партнерство та поділ обов’язків
Олена: Початково в нас із партнерками не було поділу обов’язків, це була одна з наших ключових помилок. Через це комунікація була досить складною, як і ухвалення рішень. При цьому проєкт успішно існував і ми змогли перерахувати більше мільйона гривень на благодійність саме таким складом.
З Настею ми вийшли на новий рівень усвідомленості в партнерстві. Наша ціль – це не лише успішний проєкт, а й комфортна взаємодія всередині нього. І мені здається, що нам вдається досягати обидві мети. У нас поділені обов’язки та зони відповідальності. При цьому кожна з нас у курсі, що відбувається в інших зонах. Ми завжди можемо підхопити роботу одна одної. А ще ми максимально чесні та повністю інформуємо одна одну, що відбувається в наших відділах.
Початково в нас із партнерками не було поділу обов’язків, це була одна з наших ключових помилок
Анастасія: Ми обговорили всі умови нашого партнерства ще на старті співпраці. У нас з Оленою був уже певний життєвий досвід і ми розуміли, що нам треба все одразу зафіксувати. Ми розписали, обговорили всі важливі моменти багато разів і будемо до них повертатися, якщо потрібно. Мені здається, після цього і працювати стало продуктивніше. У мене з’явився спокій і впевненість у наступному дні. Також ми перестали боятися одне одному казати, чого ми боїмося. Навіть якщо це стосується нас.
Ми інтуїтивно розподілили обов’язки за сильними сторонами кожної. Зараз моя зона відповідальності – це благодійність і комунікації. Розвиток, сортування та робота складу – наша спільна зона.
Олена: У мою зону відповідальності входить робота магазинів, уся операційна діяльність і фінанси. Насправді це те, у чому я не хотіла розбиратися й із радістю б делегувала. Але коли у проєкті стався касовий розрив, для мене це стало точкою неповернення. Я зрозуміла, що так далі не має бути. Якщо цей проєкт мені важливий, то я просто зобов’язана розібратися у фінансах, як правильно організувати систему обліку, розподілення грошових потоків. Для мене це було складно, я досі не можу сказати, що відчуваю себе професіоналкою. Але я точно постійно росту та розвиваюся в цьому.
З людей, які пишуть нам за рекомендаціями про відкриття благодійного магазину, мало хто дійсно думає про фінансову складову. Усім цікава благодійна історія, але ніхто не хоче розбиратися в тому, як побудувати фінансові процеси. Я думаю, саме грамотний підхід до грошей – запорука успіху.
Робота команди та ще одна «Ласка»
Олена: Ми плануємо нашу діяльність на рік і три роки наперед. Звісно, ці плани можуть корегуватися, бо є непередбачувані обставини. Завдяки тому, що в нас маленька компанія, ми можемо собі дозволити собі бути гнучкими, змінювати цілі та пріоритети.
Для мене важливо, щоби ми виходили на інший рівень усередині компанії. Тобто не тільки росли зовнішньо, але й покращувати умови роботи наших працівників. Це невидимі речі, на які рідко звертають увагу. Наше завдання – дивитися на «Ласку» очима співробітника й бачити ті моменти, які варто покращити та зробити комфортнішими. Адже ми робимо «Ласку» руками, очима та серцем нашої команди.
Анастасія: Дійсно, поки ми не покращимо всередині компанії те, що є зараз, немає сенсу переходити до якихось нових планів.
Але мріємо й хочемо відкрити ще одну «Ласку», адже наша ціль – зробити це важливим міським проєктом. Також ми хочемо збільшувати кількість контейнерів, щоби різні цікаві компанії та бізнеси також хотіли їх встановлювати.
Також в Україні не так багато досліджень про екологію, сміття та текстильне сміття. Я знаю, що є ГО, які вивчають це, але це в досить закритому доступі. Тобто якщо тобі треба зробити ресерч, то ти можеш її отримати. Але було б круто, якби ми більше говорили про це й мали ресурси на подібні дослідження.
Що ви можете принести в «Ласку»:
- одяг і взуття на будь-який вік
- сумки, рюкзаки й аксесуари
- книжки
- вінілові платівки
- декор: вази, рамки, посуд
- не придатні для носіння трикотажні речі, які відправлять на апсайклінг
Куди приносити речі:
- Київ, вулиця Липинського, 3
- Київ, вулиця Малопідвальна, 15
Текст:
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Фото:
надані командою «Ласка»; 1, 2 – Євгенія Счастлива
Коментарі
Підписатись