ПартнеркиМи створили відверте YouTube-шоу «Ебаут»

У рубриці «Партнерки» ми розповідаємо про жінок, які придумали спільний проєкт і досягли успіху у своїй справі. А заразом руйнуємо міф про те, що жінки не здатні на дружні стосунки та можуть лише агресивно конкурувати.

Катя: Це було з розряду: «Ви, дівчата, звісно, мрійниці». [усміхається] Чому вона має погодитися з нами працювати? Вона для нас занадто класна!

Яся: Моя історія майже така сама, як у Наті. Я знялася в одному схожому за тематикою проєкті й він мені не сподобався. Різниця в тому, що це був проєкт, який робила я сама. [сміється] Після двох випусків шоу «Ніч з Ярославою Кравченко» мене обламало, але гештальт був не закритий.

До знайомства з Катею та Наті я вже розглядала кілька схожих пропозицій. Але рішучість дівчат мене підкорила. Перша зустріч була в середині лютого, а стартувати ми мали вже 8 березня. Якби я тоді не почула, що перший випуск пишемо за два тижні, я б подумала: «О, ще одні дівчата, які мріють про шоу». А оскільки були жорсткі межі, я зрозуміла, що все серйозно. Бо в мене самої з дедлайнами все погано.

Наті: У нас усіх із ними погано. Крім режисерки та сценаристки – у них просто немає вибору. [усміхається] Як на мене, це взагалі ідеальний варіант: поставити собі жорсткий дедлайн, аби було ніколи сумніватися й щось перероблювати. Наприклад, на постпродакшн першого випуску в нас пішов усього один тиждень. І не факт, що якби ми робили його місяць чи два, вийшло би набагато краще.

Яся: Коротше, «Ебаут» народився завдяки дедлайну.

Яся: До речі, під час першого випуску в нас з’явилося правило – дозувати кількість алкоголю. [сміються] Бо ми від радості, що запустили шоу, дещо перебрали.

Катя: Ми взагалі в той день були дуже не зібрані. Яся – професійна ведуча, Наті теж має певний досвід, а я до цього була в кадрі хіба що на курсах акторської майстерності та фотосесіях у подружок. Та й узагалі, нечасто доводиться розповідати про власний секс перед купою людей. Словом, я й без того була знервована, а коли мені зробили поганий мейкап, просто розплакалася в машині. Це було дуже стресово.

Коли Яся сказала мені, що теж хвилюється, я подумала: «Ну все, кінець». Яку серйозну справу ми задумали, якщо вже і Яся стресує!

Яся: Я тоді ще не знала, як ви реагуєте на критичні ситуації, тому подумала, що краще сказати так. Якби сказала просто: «Не хвилюйтеся», кому це допомогло б? [усміхається]

Насправді я ніколи не думала, що буду нервувати перед записами. Коли в мене зйомки «#@₴?$0», я встаю за 15 хвилин, дорогою розминаю обличчя, мовний апарат – і все, готово. З «Ебаут» усе інакше. Напередодні запису не можу нормально спати, бо мозок продовжує активно опрацьовувати тему.

Мабуть, причина в тому, що на «#@₴?$0» більшою мірою працює моє обличчя, а на «Ебаут» – моє все. Тут я висловлюю власну думку щодо питань, у яких маю достатньо досвіду. Це зовсім інший прояв Ярослави Кравченко. Мене це впирає.

Про команду

Наті: Людям подобається уявляти, що щось геніальне можна створити «на колінці», без додаткових ресурсів. Але зробити якісний продукт силами трьох студентів із Карпенка-Карого дуже складно. Над тим, аби в «Ебаут» була якісні картинка, світло та звук, працюють багато людей. Ми цього не приховуємо – розповідати, які класні ми втрьох, було би нечесно.

Яся: На старті ми думали, що нашої команди буде достатньо, але коли запускалися, зрозуміли, що не маємо й половини потрібних людей.

Наті: Наприклад, ми взагалі забули про дизайнерів. Навіть не заклали дизайн у бюджет.

Катя: Про це просто ніхто не подумав, поки Яся не запитала: «А дизайнери є?». Добре, що за тиждень до прем’єри ми знайшли Лєну Нікуліну та Микиту Плужка, які швидко ввімкнулися в роботу та зробили заставку шоу.

Яся: А ще напередодні запуску ми зрозуміли, що ніхто з нас раніше не заливав відео на YouTube.

Катя: За добу до прем’єри зідзвонилися з таргетологом – і виявилося, що там стільки нюансів... Теги? Які теги? А з 18+ що робити?

Наті: Довелося оперативно заглибитись у тему.

Катя: Зате тепер ми можемо давати консультації із запуску та просування YouTube-каналів. [сміється]

Яся: Запуск дав нам можливість протестувати в роботі одна одну. Виявилося, що кожна може брати на себе багато додаткових функцій. Це класно, бо ми розуміли, що всі вкладають максимум ресурсів, аби це відбулося.

Катя: Мені завжди здавалося, що це так легко: ви порхаєте, п’єте вінішко, всі натхненні й усім усе подобається. Насправді в житті трохи не так. Але жодної конфліктної ситуації в нас із дівчатами поки не було. Або ми дуже лайтово ставимося до сперечань, або їх просто немає.

Яся: А все тому, що у презентації, яку дівчата принесли на першу зустріч, було прописано жирним шрифтом, що ми створюємо не токсичну атмосферу.

Наті: До того ж ми можемо відверто сказати одна одній, що щось не так. Наприклад, ми з Катею робимо багато рутинної роботи. Бувають такі періоди, що я менш включена або вона. Для нас окей сказати: «Мені здається, ти зараз пропускаєш багато моментів. Включися, будь ласка, для мене це важливо».

Катя: Ми можемо розходитися в думках, але все одно залишаємося на одному вайбі. Нам реально пощастило одна з одною.

Наті: У пошуку експертів, які допомагають нам розкривати ці теми, ми дуже довіряємо нашій сценаристці Софії, тому що вона давно в цьому інформаційному полі.

Катя: Новим проєктам буває складно залучати крутих героїв, але нам допомогло те, що Наті та Яся вже мали медійне обличчя та базу контактів.

Наті: Якби в нас із Ясею не було такого медійного бекграунду, ймовірно, було би значно складніше.

Катя: Крім того, ми дуже круто увірвалися в перші дні. Було багато репостів від друзів, багато рекомендацій. Думаю, це дало можливість нашим експертам і героям побачити в нас класний потенціал і не соромитися до нас іти.

Яся: Alyona Alyona так і сказала: «Я подивилася ваше шоу. Якби мені не сподобалось, я би не прийшла».

Про факапи

Катя: Випуск про бодіпозитив ми знімали в Integral Fitness Studio. У них в інтер’єрі два основні кольори – салатовий і фіолетовий. Ми сіли на фіолетовий диван, зняли ввідну частину на тлі фіолетових стін – а далі мали записувати Alyona Alyona.

Яся: Вийшли на перекур, чекаємо – і тут хтось такий: «О, Альона йде!». Ми радісно розвертаємося до неї й розуміємо, що вона у фіолетовому костюмі. Виявляється, ніхто з нас не подумав скинути гості фото локації. Але Alyona Alyona настільки прикольна, що зайшла й така: «О, ви диван під мене поставили!».

Наті: Під час одного запису ми дуже змерзли. У студії було холодно, тож поки ми слухали спікерку, у Ясі вже посиніли ноги.

Яся: Я весь час ходжу в кедах і кросівках, але одного разу стилістка принесла мені мюлі. Коли стилісти беруть взуття в магазинах, на час зйомки підошви проклеюють одноразовими прокладками, щоб їх не пошкодити. На записі першого випуску я свідомо контролювала ноги, а на другому була така втомлена, що про це забула.

На монтажі ми помітили, що на одному прикольному моменті я перекидаю ногу через ногу – і перед моїм обличчям, майже на крупному плані, видніється ця прокладочка. [сміються]

Наті: Але найбільше факапів сталось на останньому записі. Ми вирішили знімати на локації опен-ейр літній випуск. Спочатку в нас кілька разів вимикався генератор і доводилось робити стопи, а потім просто пішов дощ. Ми хапали техніку, штативи, світло, костюми та чимдуж переміщали все в іншу локацію. Довелося наново все виставляти. Так у нас сталася перша зйомка, тривалістю 12 годин. А на фінал історії ще й випадково форматували карту з відзнятим матеріалом. Не запис, а суцільний факап.

Про довіру аудиторії та роботу з фідбеком

Яся: Коли спонукаємо людей ділитися з нами своїм досвідом у коментарях, ми підштовхуємо їх зробити перший крок: зрозуміти, що з ними сталося. Цей крок дуже важливий, він допомагає перевести проблему в текстову форму, проте далі більшості людей потрібна фахова підтримка.

Круто, що проєкт наближає глядачів до усвідомлення проблеми. Адже те, як багато в нашому суспільстві травмованих людей, узагалі не тішить.

Наті: Я часто шукаю героїв зі складним бекграундом для The Village Україна, тому вже навчилася абстрагуватися від чужого досвіду. Не тому, що якась черства, а тому, що пропускати все крізь себе дуже важко.

Звісно, ми відчуваємо певну відповідальність за те, що люди діляться з нами відвертими історіями, та намагаємося їм допомагати. Запрошуємо експертів, які дають відповіді на важливі запитання.

Яся: Випуск «Чоловіки (не) плачуть» про маскулінність зробила наша аудиторія. Ми провели опитування серед чоловіків – а далі пройшлися всіма пунктами, якими вони з нами поділилися.

Катя: Ми беремо до уваги побажання аудиторії. Наприклад, до випуску «Я (не) хочу дітей» нам зробили зауваження про те, що ми висвітлили тільки позитивний бік материнства з позиції успішних мам. У наступних випусках ми це врахували й почали брати коментарі не у знайомих, а в підписників.

Яся: До першого випуску були зауваження про те, що ми сильно перебиваємо одна одну. Спершу нас це вибісило, але потім ми охолонули й почали давати одна одній виговоритися.

Катя: Для мене найбільш бомбічна історія – це коли до випуску про прийняття свого тіла (!) одна коментаторка написала, що мені давно час сходити до логопеда. Але я сама не чую, що гаркавлю, тому для мене це не проблема. Чому я маю витрачати купу ресурсів на те, щоб іншим стало зручніше мене слухати?

Я намагаюся працювати зі своїм сприйняттям хейту. Мій психолог каже: «Катю, ти ніколи до не достукаєшся до цих людей і не переконаєш їх у зворотному. У тебе немає доступу до них. Навіщо ж ти даєш їм доступ до себе?».

Наті: Коли робиш якийсь продукт, то маєш бути готовим, що хейт і похвала йтимуть у комплексі. На жаль, часто ми фокусуємося тільки на негативі й не зважаємо на позитивні відгуки.

Катя: Тому, коли Наті забомбило, я закидала її скриншотами з коментарями, де її хвалять. [сміються]

Про рекламні інтеграції та партнерства

Катя: Зараз наш проєкт на самофінансуванні, але ми вже починаємо заробляти рекламними інтеграціями. А ще маємо Patreon, де нас може підтримувати аудиторія.

Наті: На сьогодні в нас уже були рекламні інтеграції L’Oréal, Dove, Ajax і Green Forest. Кілька слотів заброньовані й на другий сезон.

Яся: Ми хочемо вийти на самоокупність і працювати із прикольними брендами, але це не так просто. Дехто з рекламодавців не готовий до відвертості «Ебаут», а з кимось принципово не будемо працювати ми.

Наті: Наприклад, була історія із брендом алкоголю, який відмовив, тому що більше зосереджений на чоловічій аудиторії.

Яся: А був випадок, коли нам доводилося відмовляти компанії, яка працює із країною-агресором. 

Катя: Для нас це принципово.

Яся: Наша принциповість ускладнює пошук, але ми все ж сподіваємося знаходити партнерства, які дадуть можливість випускати шоу далі.

Наті: Зате ми вже можемо похвалитися, що на перших випусках локації для зйомок шукали ми, а зараз уже заклади пишуть нам із пропозиціями.

Яся: Нам узагалі щастить із партнерами. Гостинно зустрічають, не зляться, що ми пересуваємо всі меблі чи заклеюємо вікна. [сміється]

Про роботу над помилками й розвиток у проєкті

Наті: Я часто пригадую слова своєї вчительки: «Для того, щоб класно вивчити математику, треба сильно на себе розізлитися». Я була незадоволена собою в останніх випусках, тому сильно на себе розізлилася й почала приділяти більше часу підготовці.

Катя: Буває, що дивишся на себе [на екрані] й думаєш: «Як я могла таке ляпнути? Цього більше не станеться». Це мотивує розвиватися. Та й сам знімальний день дає такий поштовх, що на наступний день ти прокидаєшся й думаєш: «Ого, я стала трохи розумніша». (Але не факт).

Яся: Мені здається, я, навпаки, деградую. [сміється]. Якщо в першому випуску ми тролили Наті за те, що вона 20 разів казала «типу», то в останньому 16 «типу» було вже в мене. У мене в лексиконі цього слова раніше не було, а тепер ми на двох видаємо 60 «типу» за випуск. І це ще невідомо, скільки таких моментів вирізала Діана під час монтажу.

Якщо серйозно, «Ебаут» справді багато чого мене навчив. Як найстарша людина в команді я вже мала чіткі й усталені уявлення про ті чи ті речі. Часто ці уявлення можуть змінюватися прямо під час випуску, у процесі наших обговорень. Це круто. Значить, я все-таки розвиваюся, а не тільки деградую. [сміється]

Катя: Ми всі розвиваємося й дізнаємося багато нового. Наприклад, для мене стало шоком те, що чоловіки теж імітують оргазм.

Яся: Після того, як ти сказала, що секс-іграшки можуть зменшувати чутливість, я взагалі тиждень жила у стресі! Але потім до нас прийшла гінекологиня та це спростувала. Я така: «Фух, можна й далі користуватися вібратором». [сміються]