Власний досвід«Наші клієнти – Dior, Diesel і McDonald’s». Анастасія Буковська, Family Production

Анастасія Буковська – українська продюсерка та режисерка. Разом із чоловіком Данилом Каптюхом вона заснувала продакшн-студію Family Production, яка знімає рекламні ролики, музичні кліпи та фільми на замовлення великих компаній.

На рахунку Family – ролики для Nike, Vodafone, Ubisoft, «Моршинська» та «Київстар», а також низка престижних нагород включно з трьома «Каннськими левами» за співпрацю з Diesel.

Цьогоріч портфоліо Анастасії поповнилося дебютним ігровим фільмом. Прем’єра короткометражної стрічки «Бульмастиф» відбулася 24 серпня на кінофестивалі «Молодість». Фільм також можна переглянути онлайн, на вебплатформі кінофестивалю. 

На прохання Wonderzine Україна Анастасія пригадує, що привело її в продакшн і кіно, та розповідає, яка праця стоїть за ефектною картинкою.

Про журналістику, кіно та народження Family

Я завжди була тією дитиною, яка знала, чого хоче та в якому напрямі планує розвиватися. У старших класах займалася журналістикою в агентстві «ЮН-ПРЕС» у Палаці дітей та юнацтва. Брала інтерв’ю, писала статті та навіть спробувала себе як ведуча.

Коли настав час обирати спеціальність в університеті, я вагалася між журналістикою та режисурою. Та оскільки моя родина була тісно пов’язана з кіно (дідусь – режисер ігрового кіно, тато – документального), обрала другий варіант і вступила на режисуру до Карпенка-Карого.

Знаю, що зараз цей заклад часто зазнає критики, але я була задоволена своїм вибором. Принаймні в ті часи, якщо ти справді хотів чогось навчитися, не лінувався виконувати вправи та знімати перші фільми, цього майданчика було достатньо. Я відвідала низку фестивалів зі своїми курсовими й дипломними роботами та за 5 років навчання зібрала чимало яскравих спогадів.

Після університету я пішла в режисуру телебачення. Працювала на «Інтері» та «Новому каналі», але згодом зрозуміла, що телебачення – це завод і ця справа зовсім не моя. Знайти «своє» мені допомогла наступна робота: коли потрапила до промовідділу телеканалу «Рен-ТВ» у Москві, то помітила, що найбільше мене цікавить саме напрям промо.

Коли я остаточно переконалася, що не хочу працювати на ТБ, ми з чоловіком вирішили створити свою компанію з виробництва рекламних роликів і музичних відео. 2004 року ми заснували Family Production. На старті в команді було 5 людей: двоє продюсерів (я і мій чоловік), фінансовий директор, офіс-менеджерка та бухгалтер.

Звісно, на початку нульових, коли в Україні тільки починала зароджуватися рекламна сфера, відкривати такий бізнес було досить амбітним рішенням. Але плюс цієї справи в тому, що відкриття продакшну не вимагає великих фінансових внесків, головне мати бажання та команду. Тобто ризики були, але глобально ми нічого не втрачали.

Про будні продакшн-студії та обов’язки генеральної продюсерки

На старті ми вирішили зосередитися на створенні рекламних роликів. Першими гучними проєктами студії стали ролики для Fanta та чипсів «Люкс». Із часом великих клієнтів побільшало, тож логічним розвитком для нас було знімати не тільки для українських компаній, а й для зарубіжних. Зараз 50 % нашої роботи припадає на Україну, а 50 % – на інші країни.

Продакшн-студія організовує знімальний процес рекламного ролику, музичного відео чи фільму. Основний склад нашої команди – це продюсери, тобто менеджери, які беруть на себе цю організацію. Безумовно, для цієї роботи потрібно розбиратися не лише у виробничих процесах, а й у культурних. Та насамперед це все-таки організаційна, а не креативна робота.

Ми не пишемо сценарії для роликів, а отримуємо сторіборд і бриф від рекламних агенцій. У брифі йдеться про те, для якого бренду та з якою метою знімаємо цей ролик, яке його завдання, хронометраж і які потрібні актори. Відповідно до цих параметрів ми визначаємо, який режисер потрібен для цього проєкту, і просимо його прописати своє бачення ролику – режисерський трітмент. Якщо наша пропозиція (бюджет, таймінг, логістика тощо) подобається креативній команді та клієнту, працюємо далі.

Щойно нам підтверджують проєкт, розпочинається організаційний процес: ми шукаємо місця для зйомок, проводимо кастинги, будуємо декорації. Для частини клієнтів ведемо ролик на всіх етапах (препродакшн, продакшн і постпродакшн), тобто відповідаємо за нього від початку розробки до виходу в ефір.

Якщо раніше на зйомках готували лише один рекламний ролик, то зараз наш сет ділиться на чотири частини. Одна працює над роликом для ТБ, друга – для інтернету, третя робить фотографії, а четверта готує матеріали для Instagram. Тобто ми не просто знімаємо відео. Ми генеруємо контент.

Моя позиція в компанії – Executive Producer. По суті, це бос, який стоїть над продюсерами й асистентами та контролює всі процеси – від тендерів до постпродакшну. Це людина, яка повинна надихати команду та проводити оцінку кожного проєкту. Навіть якщо все пройшло успішно, ми з колегами однаково збираємося, щоби проаналізувати свої помилки та підбити підсумки роботи. Це допомагає нам розвиватися та відточувати свою майстерність.

Про роботу 24/7

Коли ми починали, то не мали особливих знань з менеджменту, тому робили все досить інтуїтивно, за покликом серця. Ніхто не попереджав нас про те, що, коли в тебе свій бізнес, маєш займатися ним 24/7, без вихідних і відпусток.

Перші 10 років роботи Family я була заручницею свого перфекціонізму та намагалася довести кожну справу до ідеального результату. Знайомі говорили: «Тобі треба навчитися відпускати й делегувати!» А я просто не могла передати комусь свої обов’язки, хоч і розуміла, що так буде правильно.

Звісно, вічно це тривати не могло: за кілька років я настільки виснажилася, що, аби зовсім не перегоріти, мусила переглянути свій підхід до роботи. Це був зламний момент, після якого почала більше довіряти команді та делегувати.

Якщо раніше я буквально ночувала на знімальному майданчику, то зараз дозволяю собі рідше приїжджати на зйомки та не стояти там цілий день. Водночас мушу цілодобово залишатися на зв’язку та контролювати всі питання в режимі онлайн.

Ми працюємо у сервісному бізнесі – тут не можна сказати, що ти у відпустці, і просто випасти на кілька днів. Роумінг став доступним, тож, де б не був, тобі телефонуватимуть нон-стоп, і ти, як керівник і власник бізнесу, повинен на ці дзвінки відповідати.

У розумних книжках пишуть: «Щойно ви переступили поріг дому, ані слова про роботу». Або: «Не торкайтеся телефону після 19:00 – це сімейний час». Але в реальності все зовсім не так. Ми з чоловіком можемо приймати робочі дзвінки опівночі, але вже навчилися спокійно до цього ставитися.

Про челенджі на зйомках
і за кадром

За 16 років роботи ми отримали чимало престижних нагород, та я досі вважаю, що головне не статуетка, а досвід, про який вона нагадує. Нам з командою справді є, що згадати: у нас що не проєкт, то справжній виклик.

У рекламі та кіно є така традиція: якщо тобі кажуть: «Тут нічого робити», –біжи, біжи не оглядаючись. [сміється] Одним із таких проєктів став ролик на запуск «Нової Пошти» під музику Brunettes Shoot Blondes. Нам казали, що це буде досить проста зйомка: білий фон, двоє людей, усе знято так, ніби це один кадр. Та виявилося, що зшити біле тло та натягнути його на стіни величезного павільйону так, щоб у кадрі не було видно швів і зморшок, майже не реально. Звісно, із задачею ми зрештою впоралися, але промучитися довелося цілу добу. Цей ролик став одним із наших улюблених, але я й досі згадую ось це: «Та тут нічого складного, дві людини на білому тлі». [усміхається]

Складні зйомки вимагають героїзму. Справжнім викликом для нас став знімальний процес реклами Toyota на металургійному комбінаті в Маріуполі. Ми мусили загнати в мартенівський цех два автомобілі: Toyota Rav 4 й авто, яке знімало цю Toyota на камеру. Вогонь, вибухи, у повітрі літає металева стружка… Після таких проєктів у тебе ще кілька днів трусяться руки та ноги.

Ми завжди ретельно готуємося до зйомок і намагаємося продумати всі деталі, але ніколи не знаєш, де на тебе чекає якась несподіванка. Одного разу до нас приїхала група французів, щоб зняти недорогу масовку. За задумом, ми мали знімати з дрона 500 людей з табличками в руках, а з цих табличок збиралася певна фраза. Ніщо не віщувало біди, аж поки в день зйомок не виявилося, що людей у нас не 500, а максимум 290. І що ми маємо оперативно знайти ще 200+. О 8 ранку. У понеділок. До того ж так, щоб клієнт нічого не запідозрив.

У ситуації, коли на кону репутація твоєї компанії, забуваєш про свої чини й заслуги, стрибаєш у машину та робиш усе, що в змозі. Якимось дивом нам усе-таки вдалося зібрати 250 людей за 2 години та зробити це так, що французи навіть нічого не помітили.

Про режисерські проєкти
та роботу на карантині

Особливим челенджем для мене стала робота на карантині. За цей час ми з Family Production встигли відзняти два важливі ролики; над обома я також працювала як режисерка. Мені добре даються життєствердні ролики, які надихають людей, а зараз саме той час, коли вони найбільше потрібні.

На початку карантину до нас звернулися наші давні партнери «Київстар». Вони хотіли зняти ролик, який закликав би людей залишатися вдома. Якби нам треба було рекламувати якусь послугу чи продукт, ми з командою навряд ризикнули би своїм здоров’ям і вийшли б на зйомку. Та оскільки цей ролик ніс важливий соціальний меседж, ми вирішили, що маємо за нього взятися.

Над проєктом із дотриманням соціальної дистанції працювала тісна команда з 10 людей. Крім режисерської роботи, я взяла на себе функції кастинг-директорки та локейшн-менеджерки. Оскільки всі актори були на карантині, героїв для ролику довелося шукати серед знайомих, тож я дуже вдячна всім друзям, які відгукнулися на моє прохання та пустили знімальну групу до себе додому. Картинка вийшла максимально природна й інтимна – така, ніби родини, яких ми знімали, навіть не знали про присутність камер.

Спогади з цих зйомок залишаться зі мною назавжди. Метро не працює, місто зупинилося, і ми, десятеро людей у масках і рукавичках, знімаємо такий важливий ролик.

Ми дуже поспішали, бо хотіли випустити таку ситуативну рекламу одними з перших у світі – і нам це вдалося. Можна сказати, що ми стали трендсеттерами в цьому жанрі. Нещодавно мене навіть запросили на зйомки кампанії для одного відомого бренду як спеціалістку з таких «карантинних» роликів.

Другий карантинний проєкт, яким ми пишаємося, це ролик для компанії McDonald’s з меседжем: «Коли зачиняються двері, відчиняються вікна». Ми охоче взялися за цю роботу, тому що розділяли бажання компанії підтримати українців у такий складний невизначений час. До того ж ми справді любимо McDonald’s і просто пищали від захвату, коли всі заклади були зачинені, а McDrive працював. [сміється]

Про співпрацю з Diesel і соціальну місію

Для будь-якого бізнесу, чи то продакшн або ресторан, найважливіше – це команда. А наша сфера – це взагалі people business: усе будується на тому, що ти знаєш людей, а люди знають тебе. Раніше доводилося продавати Україну як напрям, а тепер, коли за кордоном уже знають такий майданчик, важливо підтримувати свій статус експертів. Якщо люди приїдуть в Україну й отримають тут погану команду та неякісний сервіс, це негативно вплине на нашу індустрію й імідж країни загалом.

Одна успішна співпраця, зазвичай, закладає фундамент для наступної. Коли ми знімали ролик для парфумів Dior Poison Girl із топмоделлю Каміль Роу, то познайомилися з режисером Франсуа Русселе. За пів року він прислав нам свій трітмент для ролику Diesel Go With the Flow. Меседж, який заклала креативна команда, полягав у тому, що кожен з нас має приймати себе таким, як він є, навіть з умовними недоліками.

Основним челенджем цього проєкту став кастинг. Зазвичай, ми знаходимо героїв за 1–2 сесії, а тут нам довелося два тижні з ранку до вечора шукати різних цікавих людей, наприклад: дівчат із брекетами чи великими вухами – відповідно до бачення Франсуа.

Зараз мало просто рекламувати себе – потрібно нести важливі меседжі. Тому я дуже рада, що Family Production дотичні до таких роликів і співпрацюють із брендами, які мають активну соціальну позицію.