КнигиЯк захистити себе онлайн? Уривок із книжки Ірини Славінської

«#майже_доросла» – книжка журналістки Ірини Славінської про дівчат і для дівчат. Вона з’явилася, тому що в книжках про дорослішання бракує реальних життєвих порад, як прийняти своє тіло, вибрати професію, стати впевненішою у власних силах.

Авторка вважає, що не обов’язково знати, як шити та куховарити. А ось як діяти в разі аб’юзивних стосунків, усвідомлювати свої права й особисті кордони необхідно задля збереження здоров’я. Такі знання потрібні не тільки дівчатам, а й дорослим жінкам. Тому публікуємо уривок із книжки про те, як захистити себе онлайн.

Як захистити себе онлайн?

Оксана Мороз, авторка книжки про інформаційну гігієну «Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі», пише, що чимало речей мають фільтрувати самі соцмережі: видаляти шкідливий або небезпечний контент, або ж контент, який порушує авторське право.

А як ти сама можеш себе захистити? Наприклад, пам’ятати, що онлайн немає безкоштовної інформації. Онлайн можна знайти чимало нібито безплатних ігор або музики. Ти охоче ними користуєшся, бо ще не завжди можеш дозволити собі купувати контент, але якщо ти не платиш за онлайн-гру, то хто платить? Оксана Мороз пояснила, що замість тебе платять рекламодавці — вони в такий спосіб купують твої персональні дані. Щоб переконатися, спробуй наступного разу прочитати користувацьку угоду — ту, де ти зазвичай, не читаючи, ставиш «галочку» про те, що ознайомлена з її змістом. І ти зі здивуванням відкриєш, як багато твоїх даних насправді в тебе забирають.

Навіщо? Щоб ефективніше продавати тобі товари, навіть ті, які ти не збиралася купувати. Саме за мотивами твоїх зібраних даних тобі показують нав’язливу онлайн-рекламу. Ще один спосіб отримати твої персональні дані — різноманітні челенджі. Оксана Мороз вважає, що вони бувають двох типів. Перші розраховані на збір інформації про певну категорію людей, наприклад ті челенджі, що містять заклик скопіювати та поширити текст у дописі. Другий тип челенджів може мати важливу соціальну складову, але за ними виявляють емоційні «гачки» — певні категорії юзерів… і тип емоцій та інформації, на яку ці юзери ведуться. Такий збір даних навряд чи потрібен самій соцмережі, натомість інформацію можуть збирати рекламодавці, політичні партії, маніпулятори.…

У мене є декілька власних правил гігієни в соцмережах. Я поділюся ними, а ти можеш додати до списку свої.

• Я не публікую онлайн те, що мені було б соромно чи неприємно показати колегам, рідним або друзям.

• Дописи «тільки для друзів» можуть стати публічними. Їх легко заскринити та показати будь-кому. Тому всі мої публікації — лише публічні. Відповідно я публікую онлайн тільки те, що може бути публічним.

• Я не чекінюся вдома, не роблю фотографій із видом з мого вікна. Це мій спосіб подбати про свою приватність.

• Так само не чекінюсь у гостях, щоб не розкривати приватної інформації про житло друзів.
• Ніколи не пишу, коли саме, куди та як надовго прямую у відпустку. Квартирні крадії обожнюють такі дописи, особливо в сезон канікул.
• З тих самих міркувань безпеки не ставлю тег із локацією місць, де я буваю (студії йоги чи улюбленої кав’ярні), не пишу, коли й куди буду йти або їхати.