КнигиЯк припинити стосунки з аб’юзером. Уривок із книжки «Якщо він такий чудовий, чому мені так погано?»

Маніпуляції, обман і невизначення не наносять фізичних шрамів, але вони можуть бути таким ж травматичними, як і фізичне насилля. У своїй новій книзі «Якщо він такий чудовий, чому мені так погано? Як розпізнати й подолати аб’юз» (видавництво бестселерів Vivat) Ейвері Ніл, засновниця клініки жіночої терапії, допомагає вам розпізнати попереджувальні ознаки такого насилля. Публікуємо уривок про припинення стосунків з аб’юзером.

Розділ 4

Припинення стосунків

Поводження з тираном після припинення стосунків

Існують різноманітні техніки, якими можна скористатися, щоб спробувати ефективно керувати стосунками з тираном. Вочевидь, буде краще, якщо ви зможете цілковито розірвати з ним зв’язки. Однак, якщо у вас із тираном є спільні діти або якщо тиран – ваш родич, а не романтичний партнер чи друг, можливо, вам не вдасться звільнитися до кінця. Наведені нижче техніки можуть допомогти вам ладнати з тираном. Але не забувайте: хоч деякі тактики можуть допомагати певний час, тиран ніколи не перейде до конструктивної взаємодії, адже прагне драми та контролю. До того ж тиран знає: що більше він ускладнить вам відступ, то з більшою ймовірністю ви залишитеся.

Деякі підходи до успішного поводження з тираном передбачають гумор і дипломатію. Що більше тиран почувається господарем ситуації, то рідше опинятиметься припертим до стіни, а отже, завдаватиме сильніших ударів у відповідь. Якщо вам удасться задобрити його, торкнутися його почуттів, можуть з’явитися кращі шанси здобути те, що вам потрібно. Не дозвольте, щоб партнер спантеличив вас і довів до захисної реакції. Намагайтеся реагувати терпляче, повертаючи його до питання, яке вас цікавить. Не сприймайте його напади особисто. Це лише відверне вашу увагу й заведе далеко від того, що вам треба. Твердо зазначайте, на що ви готові, а на що – ні. І не забувайте: якщо тиран побачить у вашій позиції загрозу або виклик, то у відповідь діятиме агресивно.

Знов­-таки ви не можете керувати реакцією тирана. Він відреагує так, як відреагує. Ви можете докласти всіх можливих зусиль, але будьте готовою до того, що не все пройде гладко. Знаючи це, ви можете зрозуміти, як найкраще захистити себе.

Життя після тирана й ваші діти

Ідеально, якщо ви не маєте спільних дітей. У такому разі ви зможете остаточно розійтися, коли по-­справжньому вирветеся зі стосунків. Однак багато жінок мають дітей зі своїми тиранами, а це означає, що втекти від стосунків неможливо.

У нашому суспільстві наголошують на «ефективному спільному батьківстві», і це чинить певний тиск. Правова система відводить цьому особливу увагу, як і культурні норми. Хоча ефективне спільне батьківство – це чудова мета, її майже нереально досягти з тираном. Оскільки конструктивно взаємодіяти з ним не можливо, багато жінок відчувають сором за те, що не здатні відповідати високим ідеалам, а це призводить до подальшої ізоляції.

Усі тирани різні. Хтось утрачає інтерес до своїх дітей і тримається досить відсторонено. Якщо ви опинилися в такій ситуації, то можете хвилюватися, що діти почуватимуться відкинутими. Краще не силувати тирана брати участь у житті дітей більше, ніж він того хоче. Сумно, що через цю особисту рису батька діти зазвичай не отримують тієї турботи й уваги, яких потребують. За його відсутності нагадуйте дітям: батько мало цікавиться ними не тому, що річ у них. Вони не зробили нічого, щоб створити цю відстань, це не їхня провина. Запевняйте дітей, що вони цінні та бажані. Це допоможе нівелювати невпевненість, яка часто супроводжує тих, хто почувається знехтуваним або покинутим.

Інші тирани роблять усе можливе, щоб контролювати життя дітей до дрібниць. І часто вони намагаються тримати з ними зв’язок, щоб покарати їхню матір – свою колишню партнерку. Пам’ятайте: тиран уважає вас своєю власністю. Багато хто з тиранів після розлучення рухається далі й утрачає інтерес до колишньої партнерки, але багато хто – ні. Тиран переконаний, що ви належите йому, і, якщо стосунки припинили ви, він змусить вас за це заплатити. Вам доведеться вигадати спосіб спільного батьківства, а радше – співіснування з людиною, яка тероризує вас.

У багатьох книжках пишуть про те, як встановлювати межі в спілкуванні з тираном і дотримуватися їх, щоб він знав, що, образно кажучи, не може й далі попихати вами. Це дає вам відчуття сили й розриває цикл насильства, убезпечуючи від подальших переслідувань. З погляду психології для вас такий спосіб дій, без сумніву, найкращий. І якщо можете зробити так, не завдавши більшої шкоди собі чи дітям, заохочую вас до цього.

Хоч я погоджуюся з цим у теорії, на практиці це майже не можливо, коли ваші діти – маленькі створіння, найближчі вашому серцю, – опиняються на лінії вогню. Тиран змушує вас заплатити за встановлення меж. І він знає, що найкращий спосіб завдати вам болю через дітей. Огидно чути, як саме тирани використовують дітей проти своїх колишніх партнерок.

Більшість матерів підуть на все, щоб захистити дітей, включно з самопожертвою, якщо впевнені, що це допоможе їхній дитині. У біблійній історії, записаній у третьому розділі Першої книги царів, дві жінки сперечалися за право вважатися матір’ю дитини. Вони постали перед царем, щоб спитати, хто має отримати дитину. На що той відповів: потрібно розрубати дитину навпіл, щоб кожна жінка отримала половину. Та жінка, яка не була справжньою матір’ю, сказала: «Ну ж бо, рубайте дитину навпіл». Але справжня мати закричала: «Ні! Віддайте дитину їй». Цар зрозумів, що вона справжня мати, адже хоче, щоб її дитина жила, навіть якщо це означає, що вона її втратить (1 Царів 3:27). Ця драматична історія правдиво показує, як далеко здатна піти мати заради добробуту своєї дитини, навіть якщо сама відчуватиме нестерпний біль.

Вести перемовини з тираном – це як вести перемовини з терористом. Вам не перемогти, тож маєте зробити все, щоб мінімізувати втрати. Поступитися зовсім не ганебно, якщо ви відчуваєте, що це в інтересах дитини. Це не робить вас слабкою. Це робить вас матір’ю. Хоч би яким болісним був цей процес і хоч би який розпач та пригнічення ви відчували, пам’ятайте, що ваші діти виростуть і тиран відіграватиме дедалі меншу роль у вашому житті.

Зробіть усе можливе, щоб пережити це. У такій болісній ситуації немає легких рішень.

Намагайтеся зосередитися на тому, що можете контролювати. Найважливіше скерувати свою енергію на побудову міцних стосунків із кожною вашою дитиною. Тоді ви почуватиметеся сильнішою в цьому становищі слабшої сторони. Знов-­таки зосередьтеся на тому, щоб допомогти кожній дитині мати позитивну думку про себе, відчувати власну цінність і самоповагу. Навчайте своїх дітей, що є прийнятним поводженням, а що – ні, однак узагалі не згадуйте тирана. Тоді вони знатимуть, чого очікувати від себе й для себе, коли подорослішають і будуватимуть власні стосунки. Подавайте приклад.

Хоч би до чого вдавався тиран, хоч би скільки зусиль докладав, він не може контролювати стосунки, які ви розвиваєте зі своєю дитиною. Ви мати, і ніхто ніколи не замінить вас у її серці. Спробуйте зосередитися на цьому й менше перейматися тим, що робить тиран, хоч би як він засмучував і принижував вас своїми діями. Також ви здатні контролювати інші аспекти свого життя, згадані в шостому розділі цієї книжки: вибирати, як проводити свій час, розвивати позитивні стосунки з іншими, братися до улюблених справ і будувати таке життя, якого прагнете.

Подолання моделей стосунків, які бачили ваші діти

Виходить це на краще чи на гірше, але діти відтворюють те, що бачили. Що довше вони спостерігають насильницьку модель поведінки, то з більшою ймовірністю переймуть її. Якщо дитина бачила, як один із батьків контролює та домінує, а другий підкоряється та поступається, то отримує чіткі сигнали.

Дитина вчиться, що модель стосунків, яку вона бачить, – нормальний спосіб взаємодії та що інші можуть поводитися так із нею. Це відбувається незалежно від того, чи наслідує вона особисті риси тирана або ваші, пасивніші якості. Тому вкрай важливо відверто говорити з сином чи донькою про те, як можна поводитися з іншими, а як – ні. Дітям треба знати про цькування й те, що відчуває людина, яку цькують. Поговоріть з дитиною, спитайте, що відчувала б вона, якби була об’єктом насильства, щоб вона розвинула здорове та співчутливе мислення.