Книжкова полицяКерівниця бібліотеки «Світло» Альона Іванова про улюблені книги
«Які можуть бути KPI в читанні? Це ж процес, який тренує твою душу»
У рубриці «Книжкова полиця» запитуємо героїнь про книжки, які займають важливе місце у їхніх бібліотеках. У новому матеріалі про літературні вподобання розповідає керівниця бібліотеки «Світло» Альона Іванова.
Альона Іванова
Керівниця бібліотеки «Світло»
Які можуть бути KPI в читанні? Це ж процес, який тренує твою душу. Не можна отримати диплом із читання
Я полюбила читати на літніх канікулах у бабусі. Там було не так багато інших розваг, тому цілими днями читати книжки було для мене суцільним задоволенням. Бабуся ставила мені у дворі розкладачку під деревом, клала велику подушку, й у мене виходило таке «лежбище», де я постійно читала.
Тоді в мене ще не було власного смаку в книжках. Я читала все підряд: що взяла із собою, знайшла у бабусі, випросила у її сусідів. Наприклад, у бабусі було кілька томів українських гуморесок. Мені вони були такі смішні! Але таку книжку я могла взяти тільки випадково або тому, що все перечитала.
Перший момент, коли я відчула задоволення від дочитаної книжки, був після «Робінзона Крузо». Тоді це була моя перша велика й «доросла» книжка, я її прочитала десь у середній школі. Вона стала певним початком читацького життя. Мабуть, ось це враження від прочитання першого роману прищепило мені любов до великих книжок. Мені подобається занурюватися в історію, коли є достатньо часу, щоби стати її частиною. Це залишилося зі мною з дитинства.
Зараз у мене бувають різні періоди в читанні книжок. Буває, пірнаю в художню літературу та читаю тільки її, а потім виявляю, що не прочитала жодної книжки нон-фікшн, але прочитала 20 романів. А кілька років тому я за рік прочитала тільки дві художні та 50 книжок нон-фікшн. Це було пов’язано з необхідністю через роботу, але мені дійсно було дуже цікаво. Тому я часто впадаю або в нон-фікшн, або в «художку».
Я не надаю особливого значення тому, які жанри книжок мені подобаються. Для мене всі книжки – про людей. Я розвиваю свій книжковий смак, обираючи складніші історії про них. Можу навіть повертатися та перечитувати книжки. Це допомагає мені відсторонитися від сюжету та звернути увагу на стосунки людей та ідею, що саме автор хотів мені цим сказати.
Я не надаю особливого значення тому, які жанри книжок мені подобаються. Для мене всі книжки – про людей.
Наприклад, я кілька разів перечитувала «Володаря перснів». Коли я першого разу читала, для мене це був захопливий пригодницький роман. Удруге це стало для мене історією про різні формати стосунків між людьми. А ще для мене тепер ця історія не про Фродо, а про Сема. Він для мене розкрився із зовсім іншої сторони та став дуже сильним персонажем.
Я веду список книжок, які я хочу прочитати. У ньому є кілька колонок: назва книжки, джерело, звідки я про неї дізналася та чому вона у списку. Зазвичай я на щось конкретне звертаю увагу. Це може бути цікавий автор, дослідження чи переклад. Або ж я побачила цю рекомендацію у важливої для мене людини. Раніше я вела список без деталей, але коли відкривала, він не викликав ніяких емоцій. Чому я їх записала? Це був просто список назв.
Інколи я можу взятися читати щось спонтанно. Під настрій або коли збираюся у відпустку. На відпочинку я не читаю важку літературу. У мене був подібний досвід, і в моєму випадку він не працює. Або ж просто буває такий настрій – хочеться почитати легкий роман.
Я веду список прочитаних книжок, але не ставлю собі за мету певну кількість за рік. А просто тому, що можу забути, що прочитала [сміється]. У кінці року можу подивитися на цей список і зрозуміти, що мене цікавило. Або ж буває, що не можу згадати назву книжки – тоді теж повертаюся до цього списку. Але які можуть бути KPI в читанні? Це ж процес, який тренує твою душу. Не можна отримати диплом із читання.
Також я веду конспекти книжок. Так запам’ятовую, про що вони. Я пробувала різні методики, навіть купувала спеціальні книжкові блокноти з певною структурою. Мені подобається виписувати цитати. Після прочитання я дивлюся все, що виділяла. Це допомагає мені рефлексувати: чому я звернула на це увагу, що подумала в той момент, що хотіла запам’ятати.
Якщо мені хочеться добре запам’ятати якусь книжку, я вибираю «жертву» і переказую їй сюжет.
Також я виписую основну ідею, про що для мене була ця книжка. Це може бути детективний роман, а для мене це історія про те, як чоловік переживає втрату близьких людей. Коли багато читаєш, щось завжди забувається. Якщо мені хочеться добре запам’ятати якусь книжку, я вибираю «жертву» і переказую їй сюжет.
Я пишу про книжки, бо в мене є потреба ділитися, коли мені щось цікаво. Утім, я не маю на меті популяризувати читання. Я не вірю, що можливо прищепити любов до книжок. Я вірю, що, аби культура читання росла, треба дати максимальні можливості для читання тим, хто вже читає. І потім хоча б одна людина надихне на це когось поруч.
Якщо я стану для когось прикладом [у читанні], мені буде приємно. Але насамперед я роблю це, бо мені самій цікаво. Після прочитання цікавого роману мені просто потрібно з кимось про це поговорити, висловитися. У такі моменти людина ж просто наповнена своїми висновками чи інформацією після прочитання. І треба це віддавати.
Більшість моїх книжок залишаються у «Світлі», але мені подобається формувати власну бібліотеку. Я люблю друковані видання, і після мене завжди видно, що книжка була в моїх руках. Я виділяю, залишаю закладки, пишу свої думки. Не боюся зіпсувати папір. У моїй бібліотеці залишаються книжки як пам’ятки мого літературного шляху. Ті, до яких я сама повернуся, або ті, які б я хотіла лишити своїм дітям.
Я читаю практично в будь-яку вільну хвилину. У мене майже завжди є бажання це робити. Виняток: якщо дивлюся дуже цікавий серіал, але це буває вкрай рідко. Коли книжка мені дійсно цікава, я знаходжу її в паперовому, електронному й аудіоформатах. Головне, аби переклади збіглися. Тоді на приліжковому столику в мене друкована книжка, усюди, де є можливість, я читаю електронну, а в авто ще слухаю розділ в аудіо. Ось це для мене дійсно ознака дуже цікавої книжки. І це мене дуже прискорює, я не «випадаю» з історії.
На приліжковому столику в мене друкована книжка, усюди, де є можливість, я читаю електронну, а в авто ще слухаю розділ в аудіо.
Борис Стругацький
«Безсилі світу цього»
Люблю те, як Стругацькі формулюють питання в моїй голові. Ця книжка – про вибір між добром і злом і неможливість його уникнути. При цьому повість цікава, сюжет не відпускає навіть без філософського навантаження.
Жозе Сарамаго
«Сліпота»
Я свідомо уникаю жахів у книжках і кіно, а тут випадково натрапила на книжку, що викликає страх, який паралізує. Це найстрашніша історія з усіх, які я читала. Прибульці та зомбі – це не страшно, а те, що можна допустити – дуже. Але книгу рекомендую через найсильніші переживання.
Володимир Набоков
«Слово»
Це моє найулюбленіше оповідання. У Набокова знайдеться улюблене оповідання для кожного, мені здається.
Борис Акунін
«Арістономія»
Акунін – це читання для душі та відпочинку. У будь-якій незрозумілій ситуації можна його відкрити й отримати задоволення, що я й роблю. Але «Арістономія» – його серйозний роман, трактат, роман ідей.
Вигадане автором слово «арістономія» означає закон усього найкращого, що накопичується в душі людини та колективній свідомості суспільства. Книжка починає внутрішній діалог про відповідність самому собі й, виходить, мені підходять як детективні історії Акуніна, так і його ідеї.
Михайло Шишкін
«Письмовник»
Псевдоепістолярний роман, який першого разу можна прочитати за ніч, а потім усе життя по чайній ложці на день. Побожно схиляюся перед цим письменником. Найкраще про кохання.
Халед госсейні
«Ловець повітряних зміїв»
Ця книжка для мене важлива тим, що мій син побачив, як я плачу над книжкою, не повірив, прочитав її після мене – і в сльозах відкрив для себе читання.
Євгенія Гінзбург
«Крутий маршрут»
Світла, обнадійлива та страшна книжка з мемуарами про ГУЛАГ. І про те, як людина може пережити все.
Слава Курилов
«Сам в океані»
Найкраща мотиваційна книга для мене. Напевно тому, що про мої страхи: я боюся відкритої води, тож читала її, затамувавши подих. У кожній книжці для мене головне – люди. Ця книжка про людину, що йде до своєї мети з холодною головою та гарячим серцем.
Коментарі
Підписатись