НовиниУ Києві показали документальну виставу про досвід партнерок українських військових і ветеранів

На Київському залізничному вокзалі відбувся показ документальної вистави, присвяченої досвіду партнерок і партнерів українських воїнів і ветеранів. Виставу втілив «Дикий театр» разом із сценаристкою Наталкою Ворожбит і Veteran Hub, а сам перформанс проходив одночасно в трьох плацкартних вагонах.

Метою вистави було створити простір для глядачів, де вони могли б відчути й зрозуміти емоційний стан партнерів військових під час війни. У ній було розкрито життєвий шлях дружин і партнерок, які, хоча й не беруть участі в бойових діях, відчувають важкий емоційний тягар очікування, тривоги й відповідальності.

«Ця вистава – не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових. Ми прагнемо привернути увагу міжнародних делегацій, послів, урядовців, міжнародних організацій до важливості підтримки й визнання ролі коханих воїнів», – розповіла менеджерка проєктів у Veteran Hub Іванна Ватраль.

Ідея створення вистави виникла під час дослідження Veteran Hub під назвою «Шлях коханої воїна», яке допомогло глибше зрозуміти емоції й виклики, з якими стикаються партнери військових під час війни.

«Спочатку здається, що ти вже звик до своїх почуттів, навчився з ними жити, але коли починаєш говорити, знову все повертається, ніби це відбувається тільки зараз. Проте я вирішила, що не можу мовчати. Моя місія – через свою історію, яку озвучила в документальному перформансі, знову й знову нагадувати суспільству про військовополонених, бо ця проблема нікуди не зникла», – поділилася одна з героїнь вистави, Лілія Іващик

Водночас місце проведення – залізничний вокзал – було обрано невипадково. Організатори зазначають, що це «символічне місце зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів».

«У нашій країні кожен переживає свій власний біль і трагедію, але ми не завжди це розуміємо. Ми можемо їхати в одному вагоні з людиною, навіть не підозрюючи, що вона чекає близьку людину з полону або втратила когось на війні. Я вважаю, що ці історії потрібно розповідати, щоб ми ставали ближчими одне до одного. Це дає можливість краще зрозуміти, як живуть українці сьогодні», – зазначає сценаристка вистави Наталя Ворожбит.