КіноЖінка, яка потребує залежних стосунків. Редакція обговорює фільм «Сісі і я»

З 9 до 14 червня в київському кінотеатрі «Жовтень» відбудеться шостий кінофестиваль «Тиждень швейцарського кіно». Однією зі стрічок, яку покажуть на фестивалі, стане історична драма «Сісі і я» про австрійську імператрицю Єлизавету Баварську, відому як Сісі.

«Сісі і я» – художній фільм німецької режисерки Фрауке Фінстервальдер. Стрічку показували на цьогорічному Берлінале в секції «Панорама», до якої відбирають стрічки з яскраво вираженим політичним, гендерним або соціальним контекстом. Вона розповідає про графиню Ірму, яка стає супутницею найпопулярнішої жінки своєї доби – імператриці Сісі. Однак їхні почуття розвиваються в контексті суспільних обмежень та імперських правил.

Наші редакторки Анастасія Попович, Анастасія Микитенко й Ольга Дуденко обговорили фільм і готові поділитися враженнями про сюжет, героїв і епоху, зображених у стрічці.

Настя П.: Вона як образ птахи в золотій клітці: нібито все є, але водночас навколо неї купа обмежень. Але насправді, як для тодішнього суспільства, вона була доволі свавільною й робила те, чого справді хотіла. Так, до неї були вимоги як до представниці монархії, але водночас вона особисто стимулювала додаткові обмеження для себе.

Настя М.: Я б не сказала, що вона якась птаха в клітці. Мені здається, навпаки, вона знехтувала монархією, правилами, те, що їй треба жити з чоловіком і народжувати дітей. Тобто вона поїхала жити на красивий острів, де немає правил, крім тих, які вона сама для себе визначила.

Оля: Особисто мені на тлі інших фільмів про Сісі цей здався слабшим унаслідок того, що в цій стрічці героїня не здобуває якоїсь остаточної емансипації та свободи. Раніше ми обговорювали фільм «Корсет», і він теж розповідає про імператрицю Сісі, і там їй реально ззовні нав'язують стереотипи щодо їжі, ваги, одягу, поведінки в публічних місцях, її віку. Суспільство постійно нагадує про це, але Сісі прагне відмежуватися від цих упереджень, суспільні думки для неї – нікчемні. Тому «Сісі і я» для мене – першочергово про класове суспільство й наскільки воно є розділеним у своїй структурі.

Коли, умовно, та ж імператриця Сісі (зрозуміло, що й це вимоги її статусу й часу, у якому вона живе), вважає, що має право зазіхати на чужий особистий простір, чуже тіло, вказувати іншим, що їм робити, маніпулювати ними. Я пам'ятаю сцену, коли служанка Фріці розчісує її волосся, починає робити щось не так, як треба, і Сісі впивається нігтями в її шкіру на руці. Тобто це якась мовчазна згода на те, що імператриця має право це робити. І оця класова градація суспільства дуже виражена у фільмі.

Настя М.: Мені цікаво, які думки в мене з'явилися щодо поняття свободи в цьому фільмі. Що таке свобода: це коли ти взагалі не маєш жодних правил, чи коли ти сама створюєш ці правила для себе? Імператриця могла вибрати, що для неї свобода, а що – ні. У слуг такого вибору, безперечно, не було.

Оля: Це вже якась недосвобода, бо ти її визначаєш не тільки для себе, але й для інших. Експансія твого особистого простору. Але, звісно, це данина тому часові.

Настя М.: Також це, мабуть, про те, що навіть якщо навколо немає чоловіків і в тебе в принципі в житті немає якихось правил, у тобі все одно глибоко сидять суспільні установки, який вигляд ти повинна мати, що ти маєш робити, щоб уникнути старості. Навіть коли на тебе ніхто не дивиться, ти продовжуєш себе обмежувати.

Настя П.: Мені ще було дивно з того, що вона обирала собі персонал так, щоб усі були худенькими. Нащо ти це робиш та обмежуєш себе? Можна було, навпаки, відмовитися від цих стереотипів та обмежень, а Сісі обмежувала не тільки себе, а й інших. Тобто ти вже не живеш у світському середовищі, тебе ніхто не бачить, із тобою завжди є слуги, які доглядають за тобою, сприймають тебе будь-якою, але ти, навпаки, стимулюєш власні комплекси.

Оля: Мені здається, що Сісі встановила якісь правила на особистому рівні, для себе, і щиро думає, що це її свобода, що вона живе вільно, окремо від усіх, але водночас вона є людиною свого часу та своєї системи. Хоч-не-хоч, але вона має цей світський бекграунд, попри те, що він формально минув. Мій улюблений момент, коли чоловік Сісі сідає за стіл, а на вечерю розставляють тарілки з водою, говорячи про те, що це добре для травлення. Це чудово демонструє їхній спосіб життя й переконання.

Настя П.: Система продиктувала Сісі, як визначається її свобода на власне тіло, і це вже не є свободою. Було б ідеально, якби вона відмовилася від свого статусу й просто поїхала куди-небудь.

Настя М.: Думаєш, це можливо було зробити?

Настя П.: Як варіант, не думаю, що їй би перешкоджав хтось.

Настя М.: Додам ще, що Сісі здається мені дуже інфантильною. Маленька дівчинка, яка вимагає, щоб її розважали, яка маніпулює іншими, робить якісь витівки. Але ж насправді вона доросла людина, яка просто перекладає на інших відповідальність за саму себе.

Оля: Якщо повертатися до образів, які є у фільмі, то поруч із Сісі центральною є й Ірма, яка приходить до неї служанкою. Як вам узагалі їхні взаємини?

Настя П.: Вони нездорові, м'яко кажучи. Сісі просто маніпулює Ірмою, хоч й остання мала до імператриці по-справжньому високі, щирі почуття. Я думаю, що в Сісі була внутрішня потреба близькості, і в моментах вона теж була з нею дуже щирою, їй було комфортно з Ірмою. Щойно вона поверталася до свого світського способу життя, якихось внутрішніх вимог до себе, то всі ці почуття зникали. Сісі ніби не дозволяла собі любити когось. А можливо, вона просто використовувала Ірму як людину, якій можна поплакатися.

Оля: До речі, я помітила у фільмі, але ще не до кінця відтрактувала для себе, те, що часто закадровим голосом повторювалися антонімічні фрази на кшталт lights on і lights off. Можливо, це показує мінливість цієї Cісі, яка сама не може зрозуміти, чого вона хоче, і одночасно намагається прислухатися і до імперії, і до своїх внутрішніх відчуттів.