КіноСексуальність має значення. Що подивитися на KISFF
Гайд програмою Sexuality Matters із коментарями програмерів і програмерок фестивалю
16 листопада в Києві розпочинається Київський міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів – KISFF. Цього року він складатиметься з 28 тематичних програм, пʼять із яких обʼєднані назвою Sexuality Matters і розповідають про тілесність, сексуальні досвіди, гендерну ідентичність і її прийняття.
Радимо 17 фільмів, які можна подивитися в програмі Sexuality Matters, а також запитуємо програмерів і програмерок KISFF про те, чому ці стрічки важливо дивитися.
Текст: Ольга Дуденко
Teddy Award Winning Films
Уже 37 років на фестивалі Берлінале вручають спеціальну нагороду «Тедді» для фільмів, що висвітлюють питання ЛГБТ-спільноти.
Роздягни мене
Undress Me
Режисер: Віктор Ліндгрен
Мікаела – трансгендерна жінка, яка вчиться приймати своє тіло та нову гендерну ідентичність. Про те, що героїня зробила операцію зі зміни статі, знає тільки її близька подруга. Одного разу, ідучи з бару ввечері, вона зустрічає хлопця, який переслідує її до самого дому. Фільм досліджує те, наскільки наша ідентичність може формуватися під впливом переконань і сприйняття інших людей.
Ентропія
Entropia
Режисерка: Флора Анна Буда
Це дипломний фільм угорської режисерки Флори Анни Буди, що дебютував на Берлінале у 2019 році. Після премʼєри стрічку показували на понад сотні світових кінофестивалів.
В «Ентропії» ми бачимо три паралельних усесвіти, у яких живуть три жінки. Вони в різних умовах, з різним ставленням до того, що їх оточує: одна передає анімалістичний погляд на суспільство, друга – представниця споживацького суспільства, третя перебуває у футуристичній кімнаті, їй доводиться постійно бігати, щоб підтримувати життєдіяльність цього простору. Неочікувано над трьома жінками пролітає муха й порушує закони їхніх усесвітів. Їхній звичний побут руйнується, вони починають іти назустріч одна одній.
Сонячний зайчик (Sunny Bunny)
Sunny Bunny – це перший український ЛГБТКІА+ кінофестиваль, що відбувся в червні 2023 року. Раніше він існував як одна з програм на кінофестивалі «Молодість», представляючи міжнародне квір-кіно. На цьогорічному KISFF покажуть українські стрічки на квір-тематику й розкажуть про людей ЛГБТКІА-спільноти, життя яких змінилося після повномасштабного вторгнення росії.
Це побачення
Itʼs a Date
Режисерка: Надія Парфан
У столиці, попри повномасштабну війну, триває життя. На світанку містом на шаленій швидкості мчиться авто, з якого урешті-решт виходить людина в камуфляжі.
Права на показ стрічки купив французький телеканал ARTE, до цього «Це побачення» отримало спеціальну відзнаку міжнародного журі в короткометражному конкурсі 73-го Берлінале.
Сімеїз
Simeiz
Режисер: Антон Шебетко
Сімеїз – невелике селище на південному узбережжі Криму, тимчасово окупованому росією. За радянських часів у селищі виник підпільний гей-курорт. Усе почалося з невеликого нудистського пляжу, а вже за часів незалежної України тут з'явився популярний бар і нічний клуб «Їжаки». Так заклад став важливим місцем зустрічі для представників ЛГБТК+ спільноти з країн пострадянського простору. До окупації Криму росією його щороку відвідували близько 4000 людей. Наразі Сімеїзу як гей-курорту загрожує зникнення через гомофобні закони Російської Федерації. Якщо це станеться, єдиним доказом його існування та зникнення залишаться старі фотографії та відео.
Він. Вона
He. She
Режисерка: Яна Кириченко
Головний герой Артем живе подвійним життям: звичні будні хлопця перемежовуються з його роботою дреґ-квін з ексцентричним іменем Б, яка влаштовує феєричні шоу. Фільм актуалізує боротьбу людей, які належать до ЛГБТ-спільноти, за свою видимість у соціумі й проблему необхідності приховувати власну ідентичність, щоби не наразитися на несприйняття.
Ваша Мішель
I Am Mishelle
Режисерка: Олена Сіятовська
Документальний короткометражний фільм про 20-річну трансгендерну дівчину Мішель, яка планує стати моделлю. Їй доводиться вибирати між популярністю, яка приходить із модельною діяльністю, або звичайним життям, не здійснюючи мрії стати тим, ким вона хоче. Через постійну присутність у соціальних мережах дівчина нерідко відчуває самотність, тому вирішує повернутися до місця, де виросла. Це допомагає їй зрозуміти, чого вона хоче, а також опинитися в середовищі людей, які першими прийняли її ідентичність і зміни.
Коментар Богдана Жука, куратора програм Sunny Bunny та Decolonize, Reclaim, Rebuild:
Україн_кам як постколоніальній нації, що веде деколонізаційну роботу, має бути дуже добре зрозуміла боротьба ЛҐБТК+ людей. Часто це та сама боротьба, і вони можуть знаходити шляхи перетину й співпраці.
Українська програма Sunny Bunny – це збірка фільмів 2022–2023 років, тобто в ключовий, історичний час для України, переломний момент, бо декілька історій зняті до повномасштабного вторгнення, а декілька вже після. Загалом, я сподіваюся, що це більш-менш репрезентативний зліпок життя спільноти в Україні зараз.
(Не) говорімо про секс (Letʼs not talk about sex)
Програма про виклики, приємні та негативні досвіди, повʼязані із сексуальним життям. До неї ввійшли фільми, що відстоюють важливість розмов про власні кордони, дорослішання, вразливість і право отримувати задоволення.
Мої очі ось тут
My Eyes Are Up Here
Режисер: Нейтан Морріс
У центрі сюжету – популярна й дуже зайнята модель Соня. Через щільний графік у неї ніколи не вистачає часу для побачень. Жінка має інвалідність, і одного ранку вона вирушає в магазин, щоби купити протизаплідні пігулки. Дорогою вона зустрічає недбалого, але уважного чоловіка, який змінює її ставлення до свого особистого життя.
Гаряча пара тінейджерів
Hot Teen Couple
Режисери: Сесілі Солвей, Голмфйорд Йонассен
Підлітків Акселя й Вільму знімають на камеру в той час, коли вони займаються сексом на шкільній вечірці. Це відео поширюють без їхньої згоди, і воно розлітається мережею. Підлітки опиняються в складній ситуації, яка випробовує їхні стосунки та дружбу з однолітками. В Акселя та Вільми є два рішення: видати друга, який зняв відео, поліції або ж спробувати самостійно видалити опублікований ролик, що вже набрав чимало переглядів.
27
Режисерка: Флора Анна Буда
Анімаційний фільм, який отримав «Золоту пальмову гілку» цьогорічного Каннського міжнародного кінофестивалю в номінації «Найкращий короткометражний фільм». Режисерка створювала стрічку протягом десяти років. У ній ідеться про 27-річну жінку Алісу, яка, бувши дорослою, живе з батьками. Щоб утекти від реальності, яка їй не подобається, героїня часто віддається мріям. Одного разу жінка потрапляє в аварію після психоделічної вечірки на даху фабрики.
Монахині
Nun or Never
Режисерка: Хета Яліноя
Монахині живуть разом у цілковитій гармонії. Одного разу одна з них під час копання картоплі знаходить у саду мертвого чоловіка. Гармонія порушується, і вона випадає з ритму інших. Монахиня закохується в чоловіка, починає мріяти про нього й божеволіє. Фільм ставить питання про те, чи можуть секрети та гармонія співіснувати?
Язик
Tongue
Режисерка: Кахо Йошіда
Ця анімація перемогла на кінофестивалі Whistler у Канаді. Сама режисерка говорить, що «Язик» – це особистий для неї фільм, натхненний її досвідом азійської жінки, що живе на Заході. В інтервʼю для видання Stash Кахо говорить: «Мене фетишизували та об'єктивували, а мої потреби та бажання відкидали. Коли я сиділа навпроти чоловіків, які розмовляли зі мною, часто пояснюючи речі, які я вже знала, я фантазувала про те, щоб відтягнути їхні язики».
Головна героїня фільму втомилася від того, що про неї постійно говорять чоловіки. Саме тому вона починає подорож із незвичайними для себе друзями.
Коментар Олі Гусятинської, кураторки програми «(Не) говорімо про секс»:
Фільми програми порушують різноманітні проблеми від крихкості та вразливості особистого (сексуального) життя, зокрема підлітків, сексуального життя людей з інвалідністю до невдоволеності на тлі соціоекономічної нестабільності й банального почуття самотності.
KISFF протягом багатьох років мав надзвичайно успішну програму Midnight Sexy Shorts, яка фокусувалася на різних проявах сексуальності, але здебільшого в легкий і кумедний спосіб. Цього року ми вирішили відійти від цієї концепції та створити програму, що говорить про проблеми, незручності, але також і приємності, пов'язані із сексуальним життям. Можливо, вона буде менш веселою та розважальною, але ближчою до реальності.
В Україні все ще багато питань, пов'язаних із сексуальністю й інтимністю, їх численними проявами, залишаються табуйованими. Ми вважаємо, що про це варто говорити. Сподіваємося, що програма знайде відгук серед глядачів, і кожен зможе побачити в цих фільмах частинку себе.
Гендерне питання (A Question of Gender)
Гостьова програма від фестивалюImage+Nation Montreal, який проходить щороку в листопаді в Канаді. Фільми програми досліджують трансгендерних, небінарних та інтерсекс-персонажів, які кидають виклик суспільним нормам і гендерним стереотипам. Команда Image+Nation Montreal говорить: «Юні та сміливі, ці люди можуть багато що сказати про тіла та культури, у яких вони існують, а також про мінливий світ, у якому ми всі живемо».
Квіти зла
Les Fleurs du Mal
Режисер: Гаді Мусаллі
На створення фільму надихнув лист Шарля Бодлера до імператриці Євгенії після того, як його книгу «Квіти зла» піддали цензурі та оштрафували. Причина такого засудження – образа суспільної та релігійної моралі. Стрічка розповідає про таємниче створіння, на ім'я Сальма, які говорять про їхню небінарну ідентичність. Сальма йде до імператриці, щоб просити помилування за свою інакшість.
Золотий голос
Golden Voice
Режисер: Марс Веррон
Минає 40 років після режиму «червоних кхмерів» у Камбоджі, коли панували терор і масове винищення камбоджійців. Головний герой, трансгендерний чоловік, повертається до села, де він виріс. На диво, квір- і трансспільноти села досі існують, попри роки геноциду й неприйняття. Чоловік знаходить ці спільноти, а також кохання свого життя.
Прекрасні вони
Beautiful They
Режисери: Клауді Роудс
Головна героїня, небінарна особистість Блу, прокидається вранці, перевʼязує груди й курить, спостерігаючи за світом з вікна. Зовсім випадково вона зустрічає тусовницю Вайолет, із якою вони йдуть до узбережжя океану. Блу спостерігає, як незнайомка підкорює хвилі, займаючись серфінгом. Ця стрічка не тільки про історію кохання, але й про те, наскільки захищено можна почуватися, коли тебе і твою ідентичність приймають.
Fem* Riot: Pushing Boundaries
Програма, яка вміщує фільми про різні жіночі досвіди й доводить, що суспільство зовсім не досягло рівноправʼя, адже жінкам досі доводиться артикулювати свої проблеми й захищати свої права.
Це сталося вдома
It Happened at Home
Режисери: Аполлін Піллі, Сідні Оберфельд
Інтимна близькість може бути різною, але масова культура часто визначає її чіткі принципи й вигляд. Фільм пропонує інший погляд на інтимність, показуючи, що ми маємо право на самодослідження та встановлення власних способів взаємодії. Герої та героїні пробують різні форми контакту, навчаючись артикулювати свої потреби.
Забагато інформації
This is TMI
Режисерки: Субарна Даш, Відуші Ґупта
Премʼєра цього короткометражного фільму відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. У стрічці дівчата діляться історіями про те, як формувалися їхні груди і які приємні та неприємні досвіди супроводжували цей процес. Оскільки навколо жіночих грудей є чимало стереотипів і міфів, режисерки дають героїням простір, щоби висловитися й продемонструвати розмаїття переживань, повʼязаних із грудями.
Птаха
Bird
Режисерка: Анна Крістіна Барраґан
Зібравшись у притулку в еквадорському лісі, підлітки, які постраждали від секс-торгівлі, роблять перші невпевнені кроки у своєму щойно відновленому житті. Сама режисерка говорить: «Птаха» досліджує торгівлю людьми через тіла цих дівчат, їхні ігри та зачіски, купання, сміх, який звучить болісно, дівчат, які є матерями і які граються в материнство». Фільми Анни Крістіни Барраґан транслювалися й отримували нагороди на кінофестивалях у Локарно, Сан-Себастьяні та Роттердамі.
Коментар Саши Прокопенко, кураторки програм Fem* riot та (Не) говорімо про секс
Цьогоріч, формуючи програму FEM* RIOT, я прагнула висвітлити й проблематизувати деякі неочевидні та замовчувані аспекти, що об’єднують і супроводжують жіноцтво, як-от медична мізогінія, мейл-гейз, сприйняття власного тіла, що змінюється з віком, пошуки й віднайдення безпечного місця після пережитих травматичних подій.
Деякі фільми на фестиваль подавали самі правовласни_ці, більшість знаходимо в ході ресерчу та роботи із закритими кінобазами, на решту стрічок натрапляю на інших кінофестивалях. Загалом створення тематичної добірки – це доволі тривалий і кропіткий процес, що нагадує збирання пазлика.
Як на мене, більшість із цих тем є досі мало проговореними в українському суспільстві або ж їх ледве чутно за фразами на кшталт «уже здобули». У нас попереду ще чимало роботи на шляху до гендерної рівності, і це одне із завдань культури – говорити й запрошувати до розмови про нагальне. Мені видається, що з початком повномасштабного вторгнення ці питання постали ще гостріше.
Коментарі
Підписатись