КіноСтрах бути неідеальною. Чому варто дивитися фільм жахів «Речовина»

«Ви коли-небудь мріяли про кращу версію себе?» – так починається трейлер фільму «Речовина». За сюжетом, головній героїні, голлівудській акторці, чия карʼєра поступово згасає, пропонують таємну медичну процедуру, що допоможе стати красивішою, стрункішою – ідеальною собою. Розлючена через майбутній розрив робочого контракту та мізогінне акторське середовище, Елізабет погоджується, але мусить дотриматися численних правил. 

Нещодавно стрічку презентували на Каннському кінофестивалі, де її режисерка Коралі Фаржеа отримала нагороду за найкращий сценарій. А сама премʼєра фільму завершилася 13-хвилинними оваціями.  

Кінокритик Ніколас Барбер говорить, що всі, хто подивилися фільм, ніколи його не забудуть. Зібрали декілька причин, чому «Речовина» варта вашої уваги.

Текст: Ольга Дуденко

Жанр боді-горору 

Боді-горор – це різновид фільму жахів, в основі якого лежить спотворення, зараження або будь-яка деструкція тіла. Цей жанр також називають біологічним або венеричним горором. 

Серед відомих боді-горорів відзначають перший повнометражний фільм Девіда Лінча «Голова-гумка», «Зуби» американського режисера Мітчелла Ліхтенштейна, «Муху» Девіда Кроненберга, «Опинись у моїй шкірі» Джонатана Глейзера зі Скарлетт Йоганнссон у головній ролі та переможця Каннського кінофестивалю у 2021 році – «Титан» Джулії Дюкорно. 

«Речовина» також належить до боді-горору з відчутною сатиричною лінією. Головна героїня Елізабет мусить змінити своє тіло, щоб отримати ідеальну й молодшу версію себе. Саме тому протягом стрічки трапляються звуки хлюпання, тріскання й хрускоту, які відображають тілесні трансформації. Після ін'єкцій Елізабет втрачає свідомість на підлозі у ванній кімнаті, її шкіра розтріскується до хребта, звідки з'являється її нове «я». Сатиричні репліки й дії нагадують, що всі ці зміни відбуваються через жорстокі закони шоубізнесу, де всі змушені бути в ідеальній формі, з ідеальною шкірою. Успіх жінки в карʼєрі залежить від того, наскільки вона молода й вправно приховує недоліки, якими суспільство незадоволене в її зовнішності. 

Місцями фільм може бути незручним, викликати огиду й дискомфорт, але це навмисний режисерський хід – показати, що саме таким і є становище жінки в суспільстві.

Порівняння з «Портретом Доріана Грея» та «Франкенштейном»

Чимало критиків порівнюють «Речовину» з фільмами та книжками, які встигли стати класикою. Зокрема, через те, що героїня перетворюється на молодшу версію себе, її порівнюють із Франкенштейном – персонажем однойменного роману Мері Шеллі. Протиставлення молодості та старості наштовхує на відсилання до «Портрета Доріана Грея». Але, на відміну від Доріана, який ставить портрет, що старіє замість нього, у кімнату й жодним чином не мусить за ним доглядати, головна героїня «Речовини» має періодично мінятися з молодшою версією себе в публічному житті. 

Видання The Guardian порівнює сатиру у фільмі з двома володарями «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю – «Титаном» Джулії Дюкорно та «Трикутником смутку» Роберта Естлунда. 

Не в останню чергу згадують про вплив режисерів Девіда Кроненберга («Злочини майбутнього», «Екзистенція», «Голий ланч», «Судоми») та Джона Карпентера («Геловін», «Та, що породжує вогонь», «Прокляте селище»), теж відомих створенням боді-горорів.

Демі Мур і Маргарет Кволлі в акторському складі

Головну роль у горорі зіграла Демі Мур, найбільш відома за стрічками «Непристойна пропозиція», «Ангели Чарлі», «Пташка у клітці». Для Демі це перший фільм за її участі, який презентують на Каннському кінофестивалі. Акторка зізналася, що перед тим, як отримала пропозицію зніматися в «Речовині», думала покидати акторську карʼєру. 

Молодшу версію героїні Демі Мур зіграла Маргарет Кволлі («Покоївка», «Одного разу в… Голлівуді», «Залишені»). Американський продюсер та актор Денніс Квейд став керівником Елізабет – Гарві. Він своєю чергою відомий за ролями у фільмах «Життя і мета собаки», «Розумники», «Мідвей» і неодноразово номінований на премії «Еммі» та «Золотий глобус». Імʼя, яке вибирають для героя Денніса – Гарві – відсилає до постаті Гарві Вайнштайна – кінопродюсера, якого неодноразово звинувачували в домаганні та сексуальному насильстві жінок, із якими він працював.

Привабливості акторській грі надає те, що й Демі Мур, і Маргарет Кволлі у фільмі пародіювали моменти з власної ж поведінки в публічному просторі. Гру Демі Мур називають одночасно і гумористичною, і страхітливою: «Буде важко відірвати погляд, незважаючи на потребу скорчитися від болю».  

Неможливо не думати про кар'єру самої Мур крізь призму її героїні Елізабет: Мур була зіркою з 1980-х, хоча останніми роками їй не щастило з головними ролями в кіно. Акторка приносить в образ Елізабет і гостроту, і почуття гумору, сатирично висміюючи прагнення Голлівуду до вічної молодості й водночас визнаючи, наскільки психологічно шкідливими можуть бути сексистські погляди на жінок старшого віку. Маргарет Кволлі так само різка у своїй ролі, утілюючи сатиричну версію бездумної юнацької сексуальності.

Нагорода в Каннах і 13-хвилинні овації після премʼєри 

Цього року режисерка фільму Коралі Фаржеа отримала нагороду Каннського кінофестивалю за найкращий сценарій фільму «Речовина». Її відома дебютна повнометражна стрічка – трилер «Помста», знятий 2017 року, – розповідає про молоду жінку, яку зґвалтували троє чоловіків і залишили помирати в пустелі. Там вона оговталася й почала мститися своїм кривдникам. 

Фаржеа надає перевагу великим планам (частини тіла, машини, їжа, поцілунки) і потужній феміністичній оптиці, показуючи, як можуть керувати жінками у світі зображень. Разом із тим Коралі доводить, що ідеальної жінки немає, і все, що ми можемо робити з навʼязаними стандартами краси, – протистояти їм і рішуче їх заперечувати. 

Після презентації фільму в Каннах у залі лунали 13-хвилинні овації.

Demi Moore's first movie in Cannes, 'The Substance', got a roaring response at its world premiere Sunday. #cannes2024 pic.twitter.com/ly18ZKqGMk

— Deadline Hollywood (@DEADLINE) May 19, 2024

На пресконференції, що відбувалася після презентації фільму в Каннах, Коралі Фаржеа пояснювала: «Я хотіла зробити акцент на нашому тілі: як жінки ми визначаємо себе так, як нас сприймають у суспільстві; насильство, яке ми застосовуємо до себе, є насильством навколо нас. Тож це був метафоричний спосіб показати це. Я думаю, що це насильство є дуже критичним».

Засудження надуманих стандартів краси 

Головна героїня Елізабет Спаркл, яка раніше була акторкою, а тепер стала ведучою фітнес-шоу, перевтілюється в молодшу версію себе не тому, що сама цього хоче, а тому, що так хочуть соціум і її робочий колектив. Виконавчий продюсер Гарві говорить, що через свій вік вона «недостатньо гаряча», щоби продовжувати вести шоу, тож прагне розірвати з нею контракт. 

Упродовж усієї стрічки героїня стикається зі страхом старіння й шукає постійної валідації себе. Сʼю, яку зіграла Маргарет Кволлі, зʼявляючись із тіла Елізабет, говорить другій: «Давай людям те, чого вони хочуть». Проблема кіно- й телеіндустрії виявляється в тому, що тобі потрібно відповідати ірраціональним і неможливим стандартам краси, через які залежать твої успіх, карʼєрне просування й рейтинги.

Протягом фільму героїня Маргарет Кволлі говорить дуже мало, бо її, по суті, перетворили на інструмент. Вона виконуватиме лише те, що їй скажуть продюсер і глядачі. У багатьох сюжетних лініях ми бачимо обʼєктивацію жінки саме через чоловічий погляд, проте є ситуації, коли в колективі панує мізогінія й жінки морально знищують інших жінок. Це також історія про те, як індустрія розваг травмує жінок, змушуючи їх переступати через себе, щоби зберегти роботу.

Демі Мур, міркуючи про суть фільму, говорить: «Я думаю, найважливіше те, як ти тримаєш себе, а не те, як світ тримає тебе... Саме про це фільм «Речовина» – чоловічий погляд на ідеалізовану жінку, на який ми, жінки, купилися... І я думаю, що ми змінюємося. Ми живемо змінами прямо зараз».

Кожен із нас може протистояти мізогінії та знеціненню будь-якого тіла

Фільм, використовуючи протиставлення молодшої та старшої версій героїні, показує, що «монстри» у вигляді неприйняття себе, страху старіння й мізогінії народжуються всередині нас. Суспільство багато в чому диктує порядок денний, але ми, стаючи свідомими людьми, маємо змогу говорити про навʼязані нам стандарти краси й нормалізувати різноманітність тіл, зовнішності й вікових змін. 

Коли Елізабет отримує молодшу й красивішу версію себе, вона з часом починає боротися зі Сʼю. Їхні стосунки нагадують змагання, де Елізабет заздрить ідеальності Сʼю. У стрічці є сцена, де акторка й ведуча готується до побачення. Її постійно переслідують образи Сʼю на білбордах за вікном. Головна героїня починає нервово змінювати вбрання, макіяж, взуття й постійно незадоволена власним відображенням у дзеркалі. Зрештою, у нападі люті, вона стирає все зі свого обличчя. 

Якщо на початку фільму Елізабет тішиться появі Сʼю, під кінець стрічки це вже не здається хорошою ідеєю. Від пошуку власної валідації в оточенні героїня переходить до боротьби із самою собою. «Речовина» наголошує на тому, що нам ніколи не буде комфортно в чужому образі, а ідеальних людей ніколи не існуватиме. Є просто люди, і вони різні. Через це фільм артикулює, наскільки важливо змінювати стандарти краси в повсякденному житті, комунікації з іншими, робочому середовищі та масовій культурі.