КіноПрисвята жінкам, які пройшли через вʼязниці. Чому варто дивитися фільм «Такі дрібниці»

3 квітня в український прокат виходить фільм «Такі дрібниці», який минулого року відкривав Берлінський міжнародний кінофестиваль. Його дія відбувається в невеликому ірландському містечку й розповідає про жорстокі «пральні Магдалини», до яких раніше потрапляли «морально занепалі» жінки. 

Головну роль у фільмі зіграє Кілліан Мерфі, і в межах українського прокату «Таких дрібниць» навіть відкрили збір для підрозділу Національної гвардії «Гострі картузи» — за назвою однойменного серіалу, де головного героя втілив також Мерфі. 

Та фільм відгукнеться українській аудиторії не лише можливістю допомогти війську, але й проблемами, які він порушує. Сьогодні ми, як ніколи, часто думаємо про справедливість і про те, як усвідомлення власної відповідальності за наші вчинки, слова, близьких допомагають долати велике зло. 

Чи можна одному побороти систему? Чи можна заплющувати очі, коли зло відбувається поруч із твоїм будинком? Без спойлерів розповідаємо про фільм «Такі дрібниці» та чому його варто подивитися.

Про сюжет

Фільм «Такі дрібниці» — це кіноадаптація однойменного роману ірландської авторки Клер Кіґан. І книжка, і стрічка розповідають про Білла — торговця вугіллям, який надбав свій статок за рахунок важкої праці й тривалих старань. Фільм добре описує його минуле: маленьким хлопчиком він жив зі своєю матірʼю в чужому будинку, де їх прихистила заможна пані. Попри бідність і втрати, чоловік продовжував працювати й бути вдячним іншим людям.

Зараз Білл із дружиною виховують пʼятьох доньок. Їхній дім — це втілення родинності, затишних розмов і посиденьок, але такий спокій оманливий, і він тільки підштовхує сюжет до розгортання серйозних конфліктів і згущування настроїв. Так само, як і родинна атмосфера, так і місце дії — невеличке ірландське містечко, де майже нічого не відбувається, — контрастує з ідеями та питаннями, які оприявнює фільм.

Видання Medium називає стрічку тихою розповіддю про крихкість життя. Усе відбувається напередодні Різдва, і це не лише час для того, щоб зібратися разом із найближчими людьми, а й для того, аби подумати про те, наскільки ця сімейність вразлива і що далеко не в кожного вона є.

Команда фільму

Головну роль Білла виконав Кілліан Мерфі, якому часто випадає грати персонажів, котрі постають перед моральними дилемами. Наприклад, в «Оппенгеймері», випущеному минулого року, герою Мерфі також довелося вибирати між безпекою, людськими життями та можливістю розвивати власні наукові відкриття. Для актора не чужий ірландський контекст, адже він народився в Ірландії. Окрім цього, Мерфі виступив і продюсером фільму. 

 До продюсерської групи фільму долучилися Бен Аффлек («Остання дуель», «Загублена», «Флеш») і Метт Деймон («Відступники», «Талановитий містер Ріплі», «Врятувати рядового Раяна»). Режисер «Таких дрібниць» — Тім Мілантс, який, до речі, працював над третім сезоном серіалу «Гострі картузи».

Жінки, яким довелося пройти через пральні Магдалини 

В основу сюжету фільму лягла реальна історія про пральні Магдалини — установи, якими керували ордени римо-католицьких монахинь як домівками та прибутковими пральнями. Найбільше їх було в Ірландії, де вони діяли з кінця ХVІІІ століття й аж до 90-х років минулого століття. До цих установ відправляли буцімто «занепалих жінок», щоб ті «покаялися та реабілітувалися». Насправді ж це могли бути жінки, яких зґвалтували, і яким не повірили або яких звинуватили в тому, що вони спокусили свого кривдника; жінки, у яких була позашлюбна вагітність.

У таких пральнях вони виконували виснажливу й дешеву працю, забезпечуючи прибуток держави та релігійним установам. У фільмі зазначають, що тільки з 1922 до 1998 року через Магдалинські пральні пройшло 56 тисяч жінок. Їм і присвячено цю стрічку.

Емпатійність головного героя Білла дозволяє йому помічати страждання інших і думати про те, як саме він може допомогти їм. Він уперше стикається з жорстокістю пралень, коли бачить, як молоду жінку фактично затягують у будівлю поблизу місцевого монастиря, коли та не хоче туди заходити. 

Далі система примусової праці та знущання з жінок відкривається Біллу на повну: в одному з приміщень монастиря він знаходить молоду дівчину, яка благає її врятувати. Він розуміє, що вихованкам закладу можуть декілька днів не давати їсти, їх бʼють і зачиняють у темних приміщеннях. Білл вагається: чи треба про це розповідати, чи далі приховувати всі жахи, що відбуваються за стінкою, адже освіта його доньок забезпечує церква, яка водночас підтримує і пральні Магдалини.

Середовище, у якому виховували жінок 

У пральнях Магдалини в молодих жінок забирали дітей після пологів. Молоді жінки народжували, а потім у них забирали дітей. Їх змушували працювати без оплати в таких жахливих умовах, що деякі з них помирали. Після всіх злочинів, скоєних у цих установах ірландський уряд створив Національний центр досліджень і пам'яті на місці останньої закритої пральні Магдалини.

Надалі сестра Мері, яка працює в пральнях Магдалини і яку в стрічці зіграла Емілі Вотсон, боятиметься того, що побачив Білл. Але вона розуміє, що свідчення чоловіка навряд чи будуть оприявнені, адже тоді під загрозою опиниться освітнє майбутнє його дочок. 

Речі, які неможливо ігнорувати

Дитинство Білла було бідним, матір виховувала його без допомоги батька. Саме тому він помічає те, на що інші, можливо, воліють не звертати увагу й приймають як дане. Одного разу він зупиняється й бачить хлопчика, який випиває миску з молоком, що лишилася під домом, босоніж. Або ж дає гроші хлопчику на Різдво, бо той збирає палиці, щоб зігрітися. 

Коли Білл дізнається про побут жінок у Магдалинських пральнях, він ще більше думає про власну відповідальність і про те, чи має втрутитися, зашкодити системі. Розповідаючи про ситуацію своїй дружині, остання відповідає: «Хочеш жити спокійно, тобі доведеться ігнорувати деякі речі», називаючи те, що відбулося «не нашою справою». Коли чоловік апелює до того, що на цьому місці могли б опинитися їхні доньки, дружина також заперечує: «Наші дівчата через таке б не проходили». 

Знайома Білла так само радить «вчинити розумно й подбати про свою сімʼю», тож чоловік залишається наодинці з роздумами, які його гнітять, а ситуація з Магдалинськими пральнями чекає свого розголосу. 

Інші фільми та книжки

Про Магдалинські пральні зняли чимало фільмів та серіалів, особливо документальних. У 2002 році шотландський режисер Пітер Маллан випустив стрічку «Сестри Магдалини» про трьох юних дівчат, які потрапляють до одного з притулків Магдалини. 2013 року на Венеційському кінофестивалі показали драму режисера Стівена Фрірза про жінку, яку також відправили на перевиховання до монастиря і якій довелося переживати там постійні приниження.

Шестисерійний трилер від BBC One — «Жінка в стіні», — знятий два роки тому, також розповідав історію героїні, яка перебувала в Магдалинських пральнях, де в неї відібрали дочку. Серіал розкривав не тільки психологічні травми, з якими опісля цього мусять боротися жінки, але й фізичні наслідки знущань і важкої праці. 

У фільмі «Такі дрібниці» неодноразово згадують книжку «Девід Коперфілд» Чарльза Дікенса. Вона відіграє вагому роль у становленні головного героя: уривки з неї він читає разом із заможною пані, у будинку якої живе в дитинстві; у зрілому віці, коли дружина питає Білла, що той хоче на Різдво, чоловік також називає цей роман. Персонаж Білла — це своєрідне втілення Коперфілда. В обох у дитячому віці є проблеми в сімʼї, і обидва, попри вбогість і злидні, зберігають оптимізм, рухаючись і працюючи далі. 

Роздуми на майбутнє

Фільм змушує задуматися, починаючи від своєї назви. «Такі дрібниці», або ж в оригіналі Small Things Like These, — це дрібниці, які всі хочуть ігнорувати, проблеми, які можуть траплятися на кожному кроці, і саме тому їх часто знецінюють та ігнорують, чи це ті дрібниці, малі зусилля й кроки, які варто докладати для того, щоб долати величезне зло? 

У своєму огляді The New York Times окреслюють основні питання, довкола яких концентрується фільм: Як це могло відбуватися? І чому це тривало так довго? Інколи ми справді толеруємо зло, не помічаючи, як воно накопичується й у певний момент детонує. 

Який же бік обрав для себе герой: зберегти власний спокій чи вдатися до «таких дрібниць», щоб завадити злу, — дізнаєтеся під час перегляду.