Кіно7 фільмів про трансгендерних людей, які вчать прийняття

31 березня відзначають день видимості трансгендерних людей. Він був заснований у 2009 році Рейчел Крендалл, трансгендерною активісткою зі штату Мічиган, і започаткований як день обізнаності з нагоди успіхів трансгендерних і небінарних людей, а ще є важливим днем для ЛГБТК-спільноти.

До дня видимості ми зібрали сім фільмів, які присвячені актуальній сьогодні темі взаємин трансгендерних людей і суспільства.

Дебютна стрічка бельгійського режисера Алена Берліні. Ханна та П’єр виховують чотирьох дітей і помічають, що їхній син Людовик починає гратися ляльками та вбиратися в сукні. Навколишні не толерують вибір Людовика і травлять родину. Ситуація погіршується, коли хлопчик обмовився, що як виросте, мріє одружитися із сином батькового начальника. Згодом Пітера без пояснень звільняють із роботи.

Щоб уникнути подальших проблем, родина переїжджає до іншого міста. Там Людовик знайомиться з дівчинкою Крістін, яка носить хлопчачі костюми та називає себе Крісом. Одного разу хлопчик з’являється на вечірці в жіночій спідниці, мити не витримує та б’є його. Але отямившись, лякається, що він може накласти на себе руки та дозволяє йому бути собою.

Стрічка отримала «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою.

В основу фільму лягла реальна історія рядового армії США Баррі Уїнчелла, який закохався у трансгендерну жінку, на ім’я Калпурнія Аддамс. За сюжетом молодий солдат Беррі зустрічає в гей-клубі, куди його призводить армійський приятель, трансгендерну драг-квін Калпурнію. До кінця не розуміючи, чоловік це чи жінка, Беррі запитує її номер телефону. Дізнавшись про його роман, той самий приятель починає поширювати в казармі чутки. І Баррі, і Калпурнії важко прийняти ситуацію: йому – тому що така любов не збігається з його способом життя, їй – тому що важко повірити, що хтось прийняв її такою, яка вона є.

Третій фільм Ксав’є Долана, який був показаний у програмі «Особливий погляд» Каннського фестивалю. Лоранс – 35-річний викладач літератури – зустрічається з дівчиною Фредерік, і в них повне взаєморозуміння. Але раптом він розуміє, що не почувається комфортно, у день свого народження оголошує подрузі, що хоче стати жінкою. Щоби не гаяти часу, він починає носити взуття на підборах і сережки перед студентами та друзями. Не раз йому дістається від перехожих. Мати Лоранса спокійно приймає його трансформацію, а от дівчині доводиться не так просто.

Акторка Сюзанн Клеман за роль Фредерік отримала нагороду в номінації «За найкращу жіночу роль» у Каннах.

Події стрічки розгортаються на початку XX століття. Ейнар і Герда – молода подружня пара художників із Копенгагена. Одного разу, не знайшовши моделі для позування, Герда попросила чоловіка позувати їй у жіночій сукні. І після цього Ейнар починає почувати себе іншим. Він починає проводити більше часу в образі Лілі та кожного разу, знімаючи жіночий одяг, він відчуває себе все більш нещасливим. Незабаром Ейнар розуміє, що або він залишається Лілі назавжди, або накладе на себе руки.

Для Герди починається непростий період: чи зможе вона прийняти Ейнара в образі Лілі та чи готова вона допомагати Лілі жити новим життям.

Марина працює офіціанткою, мріє стати співачкою та зустрічається з одруженим чоловіком, який на двадцять років старший за неї. Одного разу вночі йому стало зле, він падає зі сходів, і Марина везе його до лікарні. Його смерть – це лише початок лиха. Їй доводиться зв’язатися з його родиною, що розпалює конфлікт не тільки тому, що вона була коханкою одруженого чоловіка, але й тому, що Марина – не найзвичайніша жінка. Усе розкривається в той момент, коли їй доводиться показати документи поліцейським, які, поглянувши на папери, ставлять питання: «Це що, жарт?»

Стрічка отримала «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою»

Документальний фільм від Netflix, який присвячений тому, як протягом десятиліть у Голлівуді та на американському телебаченні зображували трансгендерних людей.

Стрічка складається з інтерв’ю з двома десятками експерток, серед яких актриса та продюсерка фільму Лаверн Кокс, режисерка Ліллі Вачовські, перша відкрита трансгендерна акторка Кендіс Кейн та інші герої. Їхні розповіді перемежовуються уривками із фільмів і телепередач – від «Юдіф із Ветулій» Девіда Уорка Гріффіта (1914) до серіалу Раяна Мерфі «Поза», у якому вперше основні позиції в касті та знімальній групі зайняли трансперсони.

Біографічна стрічка про професійну тенісистку Рене Річардс, ігровий статус якої був оскаржений в 1976 році, коли з’ясувалося, що вона була трансгендерною.

Дія відбувається у 1964 році, успішний нью-йоркський лікар Річард Редлі веде таємне життя. Він любить одягатися в жіночий одяг і в такому вигляді відвідувати Мангеттен. Мати-психіатриня відмовляється спілкуватися з ним і відправляє його до колеги, який діагностує психотичний гендерний розлад. Після невдалого шлюбу та батьківства, Річард здійснює трансгендерний перехід і починає нове життя в Каліфорнії як Рене.