КіноІсторія середньовічного #MeToo. Що треба знати про фільм «Остання дуель»

Три перспективи, одна правда

Історію у фільмі розповідають у трьох частинах, які показують події з перспективи головних героїв: лицаря Жан де Карружа, сквайра Жака Ле Грі та Маргарет де Карруж. Сценарій перших двох частин написали Бен Аффлек і Метт Деймон, які грають у фільмі. Написати третю частину з поглядом головної героїні на цю історію запросили сценаристку Ніколь Холофсенер, яка має номінацію на «Оскар» за фільм «Чи зможеш ти мені пробачити?»

Хід подій в усіх трьох частинах залишається таким самим, але змінюється їхнє сприйняття залежно від персонажа. Наприклад, у першій частині від Жана де Карружа ми бачимо його як чесного та сміливого лицаря, який дбає про свою дружину. Коли він дізнається про зґвалтування, то вірить їй і вирішує відстояти її честь. У другій частині Жака Ле Грі сквайр вважає, що Маргарет де Карруж закохана в нього, як він у неї, а отже, те, що сталося, було не зґвалтуванням.

Обидва чоловіки в цих частинах – герої власної історії й бачать ситуацію так, як хочуть. Проте єдиною дійсно правдивою виявляється третя частина – від Маргарет де Карруж. Її, до речі, практично не було в оригінальному сюжеті книжки, за якою писали сценарій. Для історії вона, як і більшість жінок у ті часи, була втрачена. Хоч Маргарет – центральна героїня історії, відомо лише те, що вона розповіла про зґвалтування та прагнула справедливості.

«Мене справді вразило, як сталася ця величезна історична подія, і чоловіків прославили, про них написано так багато. І так мало про цю жінку в основі всього, яка пройшла через це випробування. Її просто не було», – розповіла Variety Джоді Комер, яка зіграла Маргарет.

Сценаристці Ніколь Холофсенер довелося створити її персонажа. «Я багато досліджувала, що могли й не могли жінки в ті часи, наскільки жахливими були їхні життя: вони не мали ніякого контролю. Фактично, вони були власністю своїх чоловіків. Мені було важливо дати Маргарет де Карруж особистість, живі якості характеру, виходячи з того, що я знайшла про той період часу, й інформації про неї, а це було небагато, повірте», – розповіла сценаристка Vanity Fair.

Тож ми бачимо розумну та сміливу героїню: вона вміє читати, знає іноземні мови, успішніше займається господарством, ніж її чоловік, коли він у від’їзді. Утім, їй не вдається виконати «єдиний шлюбний обов’язок» – народити сина. Частина з її перспективи, яку ми хоч і бачимо останньою, розставляє правильні акценти в історії та показує моторошні реалії тогочасного життя жінок. Наприклад, що її чоловік насправді підтримує звинувачення не задля того, щоб відстояти її честь, а тому, що це вважалося злочином проти «його власності».

Ні означає ні

Хоча дія фільму відбувається в Середньовіччі, висвітлене питання культури згоди та зґвалтування, на жаль, залишаються актуальними й зараз. Сцену насильства показують двічі: з чоловічого погляду Жака Ле Грі та жіночого Маргарет де Карруж.

В історії Ле Грі ми бачимо: він вважає, що всі жінки його хочуть. «Ні» від жінки він сприймає як загравання. Сквайр фліртує з дівчиною й каже: «Якщо ти побіжиш, я тебе однаково наздожену», – і повторює цю ж фразу Маргарет, коли вона намагається від нього відбитися. Тому він не сприймає її відмову всерйоз, наче все це гра. І хоч навіть у його версії цієї сцени очевидно, що те, що відбувається, не взаємно, Ле Грі підсумовує: «Ми просто не могли стриматися». Утім, зрозуміло, що стриматися не зміг лише він.

«Кожен бачить правду по-своєму, але коли це стосується фактів, як жорстоке зґвалтування, не буває різних бачень такої події. Це сталося. І навіть якщо людина в омані думає інакше, однаково правда, що це сталося», – пояснює Холофсенер. Більш помітно акценти в сцені зґвалтування розставлені в частині Маргарет: уже без ілюзій про взаємну симпатію, загравання чи бажання.

Під час роботи над сценою зґвалтування команда фільму консультувалася з Інститутом гендеру в медіа Джини Девіс та організацією проти сексуального насильства RAINN. «Вони бачили фільм, вказали на моменти, які потребують доопрацювання, що ми й зробили», – каже Холофсенер. Зокрема, організації надали свій фідбек про те, як висвітлити цю сцену з огляду на те, що фільм можуть переглядати люди, які стикалися з сексуальним насильством на власному досвіді.

В історії Маргарет ми також бачимо, як вона стикається з віктимблеймінгом і неприйняттям навколо. Одна з героїнь запитує, навіщо їй відстоювати справедливість, адже вона знеславлює ім’я родини. А потім додає, що й сама була зґвалтована, але обрала мовчання, оскільки «в чоловіка тоді були справи поважливіше». Інша близька Маргарет людина не вірить їй і вважає, що вона насправді хотіла цього. І хоч у неї немає причин говорити неправду, Маргарет загрожує спалення на вогнищі за несправедливе звинувачення.

«Останню дуель» зараз часто називають історією середньовічного #MeToo. Утім, саме такого задуму в авторів не було. Вони розповідають, що її передусім зацікавила історія, адже ніхто не чув про Маргарет де Карруж, а вона була надзвичайно смілива. «Звісно, ми знаємо, що деякі речі не змінилися зовсім, і розуміємо, у якій культурі зараз живемо, але це не задумувалося як документальний фільм. А той факт, що це є досі актуальним, просто трагічний», – коментує сценаристка.