Плейліст10 улюблених пісень Аліни Паш

Найбільше ми з мамою тащилися від Майкла Джексона та The Prodigy. Якось вона навіть сумнівалася, чи вмикати мені кліп Breathe, адже він дещо страшний. Але потім мама зрозуміла, що мені подобається така музика й вона не сховає її від мене. Усі хіти ми записували на відеокасети з MTV. Тоді я дуже фанатіла від Мадонни та Вітні Хьюстон.

Пізніше моя двоюрідна сестра почала показувати інших виконавців. Коли я вперше почула Шаде, то не очікувала, що музика може бути такою красивою. Я завжди уявляла, що вона співає на струнах, які коливаються [посміхається]. Це було цікаве увімкнення фантазії.

Я завжди знала, що буду співачкою. Нещодавно батько знайшов мої старі малюнки, на одному з яких було написано, що це моя мрія. У моїй кімнаті висіло багато плакатів із Брітні Спірс, які мені надіслали друзі з Німеччини. Один із них був у зріст мене 8-річної. Я прокидалася та дивилася на Брітні щоранку [посміхається]. Пізніше, з розвитком субкультур, я зрозуміла, що вже не хочу бути, як вона.

На постері з Дімою Біланом я малювала роги та кидала в нього все, що було під рукою. Він був для мене попсою та не крутим [сміється]. З російською музикою в мене взагалі не склалося. Хоча в певний період слухала Земфіру та «Сплін».

Гуртом мого 16-річчя став Flёur, тоді я багато думала про сум і суїцид, це просто такий підлітковий вік.

Був період, коли я слухала багато тяжкої музики. Почалося все з милої Авріл Лавін і закінчилося Bring Me the Horizon і Bullet for my Valentine. Якраз тоді моя тітка переїжджала до Італії, тож я попросила залишити її аудіосистему собі. Там було багато колонок, я розклала їх кімнатою та вмикала важкий рок, драм-н-бейс і техно. Моя бабуся говорила, що я викликаю нечисті сили цією музикою. На це я відповідала: «Бабуля, не переживай, у мене є амулет, тут тільки добрі янголи». [сміється]

Я із закарпатського селища, тому часто їздила в Ужгород на тусовки, де вмикали хіп-хоп. Після 10 класу мене почали відпускати на фестивалі драм-н-бейсу та концерти в Угорщину та Словаччину. За кордоном квитки були відносно дешевші й туди приїжджало більше виконавців.

Якщо в Україні й виступали Depeche Mode, то потрапити на них було дуже дорого, особливо школяру чи студенту. Тож закарпатцям пощастило жити на межі з іншими країнами. Моя двоюрідна сестра їздила на Depeche Mode 8 разів, і це чудово, що була така можливість.

Мене формувала різна музика, тому навіть у своїй творчості я поєдную кілька напрямів. З українців я найбільше поважаю і люблю «ДахаБраха». У свій час їхня музика надихала мене на те, що створюю я. І мабуть, це найкращий і найцікавіший лайв, який я бачила в Україні. Також мені подобається те, що роблять The Maneken та ONUKA.

Я люблю споглядати, як люди поводяться на фестивалях. Усі дуже відкриті та приходять із гарним настроєм. До пандемії я часто їздила на виступи своїх улюблених виконавців. Це круто, коли в тебе є фаворити й у пік їхньої кар’єри ти можеш послухати їх наживо. У Барселоні я була на виступі Бейонсе та Jay-Z. Це торкало з усіх боків: вражало шоу, супервокали та костюми. Після цього концерту я зрозуміла, що моя мама теж має це побачити. У дитинстві вона показала мені хорошу музику, настав і мій час. Я подарувала їй квиток на концерт Бейонсе в Амстердамі, сказала брати подружок і їхати. Такою зарядженою мама ще ні з жодного відпочинку не поверталася. Концерти й фестивалі – це завжди про емоції.

У Парижі я бачила як виступає Кендрік Ламар із Джеймсом Блейком. Я була у стані ейфорії, у французів завжди концерти проходять на максимум, вони слемляться і знають тексти всіх пісень. Також запам’ятався концерт джазового виконавця Bilal. Він працював із Ламаром і є одним із тих, хто тусується в таких компаніях, але водночас залишається андеграундним. Я слухала його в славетному клубі le Duc des Lombards у Парижі, який вміщує 100 людей. Ми сиділи на другому поверсі, замовляли страви й насолоджувалися живою музикою. Тоді барабанщик витворяв щось неймовірне, я ніколи такого в житті не бачила. «Чорна» музика завжди в мене викликає вау-ефект. У неї є етнічна історія африканських вайбів, яка зайшла в джаз. У нас це теж працює по-своєму, мабуть, найближче з тим, що робить та сама «ДахаБраха».

Текст: