Плейліст10 улюблених пісень діджейки Дар’ї Коломієць

Любов до музики виникла через мою надчутливість. Ще в дитинстві зрозуміла, що кожна пісня робить своє кіно. Ось я йду під дощем, у навушниках звучить той самий трек – і я вже стаю героїнею драматичного фільму. [усміхається] У такі моменти відчувала, що музика дозволяє проживати різні емоції. Це зараз нормально говорити, що й сум, і радість однаково важливі. А раніше такого не було, тож пісні допомагали виплакати всі переживання, особливо першої закоханості. Музика стала інструментом, що дозволяє існувати з моєю надемоційністю.

Я росла в Черкасах на початку 90-х. Тоді на ринках продавали піратські перезаписані касети й ми нелегально слухали Брітні Спірс із її Baby One More Time. Мені пощастило, що в батьків і старшої сестри був хороший смак. У нас звучав класичний рок, як-от: Scorpions, Metallica, Queen і подібне. Пам’ятаю, як 9-річною слухала першу касету Земфіри. Мені подобалася її лірика, драматизм і нестандартні мотиви. Зараз цього вже не відчуваю, але тоді вона сильно вплинула на мене. Звичайно, Земфіра – послідовниця Radiohead і Тома Йорка, але, на жаль, про них я тоді не знала.

У 10–12 років я мала магнітофон із двома касетами й можливістю запису. Так ми з моєю подружкою Альоною ділилися піснями. Однак я створювала не просто добірки: між треками натискала REC і коментувала кожен із них. Такі собі подкасти в 90-х. [сміється] Коли почала робити це вже дорослою, то згадала, що це була найулюбленіша дитяча гра. Пізніше дуже фанатіла від українського гурту Esthetic Education. А переїхавши до Києва, почала відкривати для себе інших виконавців. З’явилося більше доступу до музики, ми обмінювалися дисками, а моє оточення підкидало нові й нові імена. Я почала все це збирати й вже потім формувала те, що насправді люблю.

У 2007 році я брала участь у першій українській «Фабриці зірок». І хоч це був дуже попсовий проєкт, саме там я відкрила чимало крутої музики. Пам’ятаю, у нас лежала добірка дисків і там була Björk. Я постійно залипала на її кліп Pagan Poetry. Тоді настільки сильно її полюбила, що почала досліджувати скандинавську музику й навіть побувала на її концерті. Björk назавжди залишиться в моєму серці, і я надто сильно люблю те, що вона робить. Довго думала, чому вона досі живе в Ісландії, хоча має можливість жити по світу. Однак коли я побачила цю країну, то зрозуміла, у чому річ. Це дійсно emotional landscape, як співає Björk. Там природа надихає на творчість, вона буквально звучить музикою.

Коли я працювала на телебаченні, ми часто їздили в довгі відрядження. Я записувала на диск музику в дорогу, а потім весь час сиділа й хвилювалася, чи подобається іншим. Адже завжди звучало щось нішеве, не до кінця зрозуміле, та й загалом ділитися музикою – це особисте. Зараз мені, навпаки, важливо це робити, тому що дозволяю собі бути такою, як я є. Тепер не соромлюся своїх guity pleasure і не так зосереджуюся на тому, зрозуміє мене хтось чи ні.

Нещодавно я влаштувала «Ранківник» на Миколая. Дорослі люди прийшли в костюмах, пили какао й танцювали. Це був справжній розрив. Тоді пригадала, що мій перший сет теж був зранку, але 6 років тому. Я не знала, якої реакції очікувати, адже не грала хіти, які можна наспівати. Однак знайшлося багато музичних соулмейтів, а я дуже кайфонула, що можу ділитися музикою публічно. До діджеїнгу взагалі не ставилася серйозно, радше як до хобі. Коли це переросло в роботу, було важливо продовжувати грати з любов’ю й не йти на музичні компроміси на зразок: «Ну, поставте ось цю пісню, у нас же вечірка». Досі не вмикаю нічого на замовлення, прошу довіряти мені, і тоді буде класно.

Я читала купу досліджень про те, що наш мозок важко сприймає нове, захищаючи нас від стресу. Через це музиканти часто повертаються до фанку 70-х і музики 80–90-х й інтегрують ті мотиви в нове звучання. Аудиторія впізнає знайомі ритми й відчуває, що можна розслабитися. [усміхається] Коли я про це дізналася, то перестала дивуватися людям, які слухають потягом життя одне й теж.

Я постійно в пошуку нової музики. Під час подорожей люблю відшукувати локальні магазини з вінілами. Ті, про які не знають туристи, а продавцем виявляється старенький дідусь чи музичний гік. Мені подобається з ними спілкуватися і в такий спосіб знаходити маловідомі платівки, які можуть мати на Spotify менше тисячі прослуховувань. Уже потім я читаю більше про виконавців і вмикаю їхні інші альбоми.

Ще один спосіб знайомства з новими виконавцями – це концерти. У років 19 я відправилася в першу європейську подорож і в Амстердамі пішла на виступ співачки, яку зовсім не знала. Це була Шерон Джонс, яка вразила мене своєю енергетикою. Добре пам’ятаю її: така прекрасна темношкіра жінка з прекрасними ногами й широким діапазоном. Зараз умикаю її на сетах і часто слухаю вдома. Може, це олдовий спосіб, але класний «живоконтакт». Я досі так роблю, коли приїжджаю в інші міста.

Удома я маю невелику колекцію з платівками. Люблю вініл за те, що можна більше вслухатися в альбом і зберегти його на довгі роки. Зазвичай купую те, що слухаю та граю на сетах, інколи обмінююся з кимось. Нещодавно моя слухачка подарувала збірку з кубинськими піснями. І я просто ошаленіла від неї й слухала весь день. Тому це історія про те, що треба оточувати себе людьми з класним смаком. [усміхається]

Музика для мене ніколи не була фоном. Наприклад, не можу слухати її, читаючи чи спілкуючись із кимось. Тоді я відволікаюся й не слухаю ноти, не аналізую, як і що зведено. Коли мені сумно, погано, коли відчуваю неприємні емоції, не вмикатиму веселі пісні та не піду відриватися на диско. Мені треба пережити всі емоції, і для цього підходить меланхолійна музика, яка допоможе все виплакати, викричати й дорефлексувати. Так виник проєкт «Музыка лечи», у межах якого я створювала тематичні добірки для «Радио Аристократы». Тоді просто вмикала сильні треки один за одним і не коментувала, бо думала, що слова будуть зайві. А коли вже створила MusiСures, що в перекладі значить те саме, то почала робити різні за настроєм добірки й коментувати їх. Адже когось можуть лікувати танці, а когось – сльози. Для мене це як ритуал пізнання себе.

Я створила добірку з 10 визначних пісень, які вплинули на мене найбільше й залишаться в пам’яті назавжди.