СеріалиНью-Йорк та історія слова f**k. 8 документальних фільмів і серіалів, які вас здивують

Реальні події часто цікавіші за вигадані, а пряма мова експертів та очевидців – за репліки акторів. Зібрали захопливі фільми й серіали для тих, хто боїться підступитися до документалістики.

Серіал про лайку – це вже свого роду фарс. А якщо оповідачем запросити Ніколаса Кейджа, який пафосно виголошуватиме промови зі словом f**k, від цього дійства буде неможливо відірватися.

Проєкт Netflix складається з шести епізодів, присвячених окремим нецензурним словам – від sh*t і bitch до d**k і pu**y. Звідки взялася ця лексика, чому вона стала ненормативною та як упливає на нас як суспільство, пояснюють експерти з лінгвістики, лексикографії, гендерних студій і когнітивістики.

Своїми враженнями на тему діляться стендап-коміки й актори – Сара Сілверман, Нікі Глейзер, Ніка Оффермана та інші. Вони ж беруть участь в експерименті: опускають руку у крижану воду, щоби перевірити, чи справді лайка підвищує больовий поріг.

У серіалі багато прикладів із попкультури: від альбому DAMN. Кендріка Ламара до нарізки кадрів, де Семюел Л. Джексон вимовляє слово motherf**ker. Глибокого занурення в історію й теорію від шоу очікувати не варто, але провести обідню перерву за 20-хвилинним епізодом – непогана розрада й розрядка.

«Немає нічого кращого для міста, ніж щільна популяція розгніваних гомосексуалів», – іронізує письменниця та спікерка Френ Лебовіц. Pretend It’s a City – її друга спільна робота з Мартіном Скорсезе. Минулу стрічку про Френ, фільм Public Speaking, режисер знімав 2010 року для HBO.

Лебовіц – відома нью-йоркська інтелектуалка: вона писала колонки для Interview часів Енді Воргола, а в 1978 році випустила перший бестселер – книгу есе «Життя в метрополісі». Френ прославилася своїми саркастичними спостереженнями за життям містян, на яких будується й Pretend It’s a City.

У семи епізодах Лебовіц пригадує, яким було місто за часів її юності, та висміює лайфстайл («я б ніколи не вжила цього слова») сучасних нью-йоркців: мовляв, ті ходять з айфоном в одній руці та килимком для йоги в іншій. З історій подруги щиро сміється Скорсезе. Дискутувати з Лебовіц про мистецтво й соцмережі, у яких Лебовіц не зареєстрована, беруться Спайк Лі, Олівія Вайлд та Алек Болдвін.

Епізоди з прямою мовою перебивають архівні відео й замальовки з вулиць допандемічного Нью-Йорка. Та, мабуть, найбільш показові кадри – ті, де Френ гуляє панорамою міста в мініатюрі, розташованій у музеї Квінса. Зрештою, як би авторка не кепкувала з Нью-Йорка, вона однаково його любить. Бо що, як не любов, може змусити ікону стилю Лебовіц надягти блакитні бахіли на улюблені «ковбойки»?

За хайпом навколо Tiger King загубився інший божевільний серіал про котів і безрозсудних людей навколо них. Та якщо в першому шоу в полоні героїв опинилися хижі кішки, то в Don’t F**k With Cats жертвами стали невинні кошенята. А кошенята – це чи не єдине сакральне, що є в інтернеті.

2010 року в мережі з’явилося відео, де невизначена особа жорстоко вбиває двох кошенят. Кілька розгніваних незнайомців розпочали власне інтернет-розслідування цієї справи й узялися відстежувати вбивцю. На жаль, правоохоронні органи не сприйняли їхні докази серйозно, тому на одному вбивстві злочинець не зупинився.

Проєкт отримав змішані відгуки критиків, зокрема через те, що привернув забагато уваги до чоловіка, який скоїв ці злочини саме заради визнання. Утім, якщо ви любите жанр true crime, маєте міцні нерви й три вільні вечори, можете оцінити серіал самостійно.

Застерігаємо: хоч сцени з убивствами в серіалі здебільшого «замилені», від деяких епізодів однаково стигне кров.

Якщо в дитинстві ви мріяли про власну приставку, а тепер рубитеся в Mortal Kombat після роботи, радимо до перегляду цей серіал.

High Score – шестисерійний проєкт про зародження ігрової індустрії та створення класичних відеоігор: від Space Invaders і Pac-Man до того ж таки MK і Wolfenstein 3D. У серіалі розповідають про тріумф Nintendo, розробку перших шутерів і дискусії про жорстокість у перших файтингах. Також згадують про E.T. the Extra-Terrestrial, яку називають «найгіршою відеогрою в історії».

Героями High Score є розробники й автори ігор, а оповідачем – Чарльз Мартіне, який подарував голос персонажу Маріо. Більше про створення відеоігор читайте у «Власному досвіді» геймдизайнерки Ольги Макаренко.

Коли знаєш історію Едді, Боббі та Девіда, порівняння з «близюками, яких розлучили в пологовому будинку» вже не здаються такими смішними.

Коли Боббі Шафрану було 19 років, він вступив до коледжу, де його прийняли за іншого хлопця – Едді Галланда. Незнайомці, яких представили одне одному телефоном, зіставили факти (дату народження й місце всиновлення) та дійшли висновку, що вони – близнюки, яких роз’єднали в дитячому будинку. Невдовзі про дивовижне відкриття, яке активно висвітлювали в медіа, дізнався Девід Келлман. Чоловік з ідентичною зовнішністю виявився третім загубленим братом – з тими самими жестами, голосом та улюбленим брендом сигарет.

Трійнята возз’єдналися, стали гостями численних ток-шоу й разом відкрили ресторан, та гепі-ендом, на жаль, їхня історія не увінчалась. Коли обурені прийомні батьки хлопців звернулися за поясненням до агенції з усиновлення, на поверхню почала випливати правда. Виявляється, дітей розлучили свідомо й цинічно, заради мети, яка себе не виправдала.

Оповідачами фільму є Боббі й Девід, а також їхні родичі та друзі. Стрічка здобула спеціальну нагороду журі «Санденса» за сторітелінг та була в шортлисті «Оскара» в номінації «Документальний повнометражний фільм».

Чи можна підготуватися до смерті близької людини? Навряд, але можна бодай спробувати – подумала документалістка Кірстен Джонсон і вирішила зняти фільм, де її літній батько «вмирає» випадковою смертю. Ось, наприклад, Дік падає зі сходів, а ось на чоловіка, коли той крокує вулицею, несподівано падає кондиціонер.

Батько Джонсон – колишній психотерапевт із відмінним почуттям гумору – погодився й підтримав задум доньки. Для нього це спосіб відволіктися від думок про пенсію й вимушений перехід під опіку доньки. Для неї – спроба примиритися з тим, що батько поступово втрачає пам’ять через деменцію, та зафіксувати останні роки його життя.

Фільм, який здобув нагороду «Санденса» за сторітелінг, має несподіваний фінал і справляє справді терапевтичний ефект. Окрім сценок зі «смертю» Діка, тут є кілька сюрреалістичних мініфільмів про страхи батька та його можливе майбутнє в раю. Художні постановки урівноважують документальні кадри, де Дік із донькою згадують маму Кірстен, яка померла від хвороби Альцгеймера. 

У дитинстві й підлітковому віці ми заздрили одноліткам, які стали зірками. Здавалося, що Емма Вотсон – найщасливіша дівчина у світі: їй усього 11, а про неї вже знає весь світ. Та що далі ти дорослішаєш, то більше розумієш: рання слава – це скоріше тягар, а не подарунок долі. 

Showbiz Kids – стрічка про людей, які почали свою кар’єру в шоу-бізнесі, бувши дітьми. А їх, як показує статистика, чимало: в одному Голлівуді щороку пробуються на ролі понад 20 тисяч дітей, 95% з яких не отримують жодної роботи. У фільмі про ціну свого успіху розповідають зірки, яким вдалося зачепитися в кіноіндустрії – Еван Рейчел Вуд, Віл Вітон і Мілла Йовович. Остання пригадує, що ненавиділа цей досвід, бо її, «дівчинку, яка хотіла грати з ляльками», змушували наносити тонну макіяжу й сексуалізували, «як маленьку Лоліту».

Режисером стрічки став Алекс Вінтер, який із 10 років грав у театрі та знімався в «Неймовірних пригодах Білла й Теда». Фільм вийшов на HBO та зібрав схвальні відгуки критиків.

Колишня бейсболістка Террі Донаг’ю та її партнерка Пет Хеншел понад 60 років приховували свої стосунки. Усі ці роки пара жила під страхом викриття. Вони пережили рейди лесбійських барів у 50-х, після яких люди часто потрапляли до в’язниці чи втрачали опіку над власними дітьми. Видавали себе за подруг і співмешканок, аби не втратити роботу. Мовчали, аби рідні від них не відвернулися. Та головне – закохані погоджуються, що заради кохання пішли б на це знову.

Коли Кріс Болан дізнався історію своїх двоюрідних тіток, то вирішив присвятити їм документальний фільм. Продюсером стрічки, яку навряд можна дивитися без сліз, став Раян Мерфі.