Серіали«Не потрібно нічого соромитись». Чого нас вчить третій сезон «Секс-освіти»
Прийняття та ще більше тілесності
«Що швидше ти й твої ніжні однолітки усвідомите, що ви не особливі, що реальному світу на ваші надумані проблеми начхати, то краще», – заявила нова директорка школи та головна антагоністка всього третього сезону «Секс-освіта» Гоуп Геддон.
Проте герої серіалу готові пожертвувати вільним часом і репутацією всієї школи, аби довести протилежне. Вони стверджуються не тільки в школі, під час протистояння з деспотичною керівницею, а й щодня й усюди: у стосунках, удома та перед самими собою.
Третій сезон «Секс-освіти» відкриває новий етап у житті середньої школи в англійському містечку Мурдейл, що також відома як «секс-школа» через те, що головні герої, Отіс і Мейв, поступово навчили однолітків не табуювати тему сексу, а підтримувати до нього здорове зацікавлення. У новому сезоні «партнери» в секс-освітньому бізнесі вже не проводять консультацій, але продовжують допомагати іншим порадою чи цілою лекцією. Наприклад, у першій серії Отіс розповідає Дексу, який переймався, що його дівчина не отримує задоволення під час сексу, що розмір і форма геніталій, усупереч міфам, не грають жодної ролі, а також те, що оргазм – не єдиний варіант насолоди.
Конфлікт сезону починає наростати в момент, коли нова директорка, Гоуп, вирішує «покращити» репутацію школи, ввівши низку жорстких правил. Зокрема, учні тепер зобов’язані носити форму, ходити коридорами строєм і забути про секс-позитивність.
Здавалося б – у попередніх сезонах із нами встигли поговорити про всі аспекти сексуального життя та стосунків, проте все ж новому сезону вдається вчити нас дечого нового. Розбираємо, чому саме. Попередження: далі спойлери.
Говорити – важливо
Характерна риса «Секс-освіти» – динамічність стосунків між персонажами – зберігається й у новому сезоні, й подекуди складається враження, ніби творці тепер особливо акцентують на психологічних аспектах взаємин.
Майже в кожній серії герої опиняються в ситуації, коли потрібно просто поговорити з партнером, другом чи членом родини, проте для персонажа ця ситуація є проблемою, типовою і для багатьох інших підлітків. Серіал вчить нас, що говорити про свої проблеми відверто – не соромно, а корисно для обох: це допомагає дізнатися більше про партнера й уникнути недомовленостей у стосунках.
Так, від природи мовчазний Адам вчиться в Отіса розповідати про свої проблеми, відвернувшись від співрозмовника. Це допомагає йому наважитися звернутися до вчительки по допомогу, а також надалі відверто говорити зі своїм партнером, Еріком, про стан стосунків, зраду та вподобання в сексі. Щира розмова навіть допомагає Емі та Стіву етично розійтися, уникаючи додаткового болю в обох.
Може виявитися, що найінтимніший процес у парі – не сам секс, якому приділяють так багато уваги, а здатність чесно та відкрито говорити про нього (і не тільки) з партнером чи партнеркою.
Усі переживають сором
Сценаристка «Секс-освіти» Лорі Нанн розповіла, що основною темою третього сезону є сором. Майже всі персонажі в той чи той момент переживають моменти сорому: чи то Декс, який опиняється оголеним перед усією школою, чи Ерік, якому ніяково перед Адамом за зраду, про яку хлопець і не здогадується. Герої бувають збентежені через свій вигляд і вчинки або навіть через вигляд і вчинки інших.
Сором тут є не тільки приводом для сміху чи співчуття героям – він допомагає персонажам розкривати себе та переборювати страхи. Навіть попри те, що директорка Гоуп намагалася принижувати школярів відчуттям провини й афішуванням їхніх вразливих сторін, підлітки влаштували яскравий протест і використали цю саму зброю, тільки конструктивно. На дні відкритих дверей кожен в актовій залі піднявся зі свого місця, демонструючи табличку: на кожній було написано по одній речі, якої герої соромляться в собі («Я сквіртую», «Моя мама застукала мене за мастурбацією», «У мене тривожність»). Творці серіалу говорять, що соромитися – нормально, а боротися з цим відчуттям допомагає його визнання в собі.
Ми всі дійсно унікальні
Персонажі серіалу лишаються розмаїтими й унікальними – проте у третьому сезоні вони ще змушені відстоювати цю унікальність. Особливо це помітно з моменту, коли Гоуп вводить у школі обов’язкову форму – в одну мить багатство стилів і кольорів замінюється однотонною строгістю. Все ж, як би дехто не стверджував, що головне – всередині, серіал доводить, що ніхто не може забирати в людини право на тілесність і забороняти самовиражатися зовнішньо.
У цьому питанні одна з найяскравіших репрезентацій – сюжетна лінія небінарної персони Кел, які вимушені майже одноосібно боротися з бінарним розподілом у роздягальнях та уроках статевого виховання. Саме Кел найчастіше терпить зауваження від Гоуп, адже відмовляється носити як жіночу форму, так і передбачені новою системою чоловічі штани. Їхню нестандартну появу в кульмінації сезону можна сприймати як вирішальний злам у старій системі, яка, за думкою героїв серіалу, вже віджила себе.
Поза школою герої також виражають себе через одяг – проте автор(ки) третього сезону підкреслюють, що унікальним тебе робить саме те, що подобається, і це необов’язково має бути модне чи яскраве вбрання. Наприклад, Отіс деякий час підкорюється волі своєї нової дівчини Рубі й одягається вишукано та в потрібні кольори, проте згодом повертається до свого звичного кежуал-стилю. Антагонізм помітний і у парі Адама й Еріка, які виявляються абсолютно різними людьми, навіть за смаками в гардеробі. Важливо тут тільки те, що ніхто не кращий чи гірший за іншого, а просто по-своєму унікальний.
Секс із «Секс-освіти» нікуди не подівся – серіал розповідає, що він не існує в вакуумі: на нього так само впливають всі інші сфери життя, психологічний стан та атмосфера в стосунках. Він може бути приємним і не надто, костюмованим, експериментальним, закінчуватися оргазмом чи лишатися прекрасним і без нього; під час нього можна відчути сором чи гордість. Серіал вчить нас визнавати унікальність і в сексі, і в решті життя різних людей, приймати неідеальність і постійно вчитися. Лорі Нанн підкреслює: «Серіал говорить, що не потрібно нічого соромитись, усі мають тіло й усі часом відчувають, що не вписуються. Це те, чому варто радіти».
Текст:
Леся Королюк
Коментарі
Підписатись