Подивимось10 улюблених фільмів акторки фільму «Я, Ніна» Ксенії Хижняк

У рубриці «ПОДИВИМОСЬ» наші героїні розповідають про улюблені фільми та серіали, які хочеться переглядати кілька разів. У цьому випуску спілкуємося з Ксенією Хижняк – акторкою, яка виконала головну роль у фільмі «Я, Ніна», що стартував в українському прокаті 7 вересня.

Ми поговорили з Ксенією про втілення травматичного досвіду в акторській діяльності, як вона поєднує роботу акторки й психологині, а також згадуємо її улюблені фільми та серіали.

Текст: Ольга Дуденко

Ксенія Хижняк

акторка

Прототип моєї героїні живе це життя, вона є для мене натхненням і прикладом, але водночас її досвід лякав 

Роль телеведучої Ніни Сокіл

Про те, що мені доведеться втілити такий травматичний досвід, мене попереджали одразу, ще на етапі, коли Алла Самойленко (кастинг-директорка – прим.ред.) надіслала мені текст. Дуже люблю розповідати цю історію: мені казали, що та акторка, яка гратиме головну роль, має бути фізично витривалою, готовою до виснажливої роботи, має поголитися налисо, має зніматися в еротичних сценах та оголеною. Дуже класний набір. (сміється) Я одразу подумала: це так круто, що треба обов'язково спробувати, бо це виглядало як величезний виклик. Власне, це й було для мене викликом: це моя перша настільки велика робота, тим паче в повнометражному кіно й у головній ролі.

Готувалися ми довго і, я думаю, що це основна причина, чому в нас усе вийшло. Місяці три перед зніманнями ми мали репетиції з Марисею (режисерка фільму – прим.ред.), майже щодня зустрічалися з акторським складом, розбирали персонажів, кожну сцену, аналізували, чому герої поводяться так чи так. Навіть на етапі готового сценарію ми вносили певні зміни, робили припущення, як буде краще. 

Ми спілкувалися з прототипами наших персонажів, бо Марися перед тим, як писати сценарій, проводила велике дослідження. Вона спілкувалася з людьми, які мають онкозахворювання, і деякі з них стали прототипами для персонажів, яких ми зіграли. Мій образ – теж збірний: частково це історія Яніни Соколової, частково ще однієї онкопацієнтки, Влади Яушевої, яка втратила руку через остеосаркому. Я спілкувалася з нею, дізнавалася чимало про її досвід, як вона адаптувалася до втрати руки. Зараз вона живе з протезом і, як на мій погляд, чудово впоралася з тим викликом, який їй піднесла доля.

Це те, що нам і хотілося показати у фільмі, – те, що варто жити. Прототип моєї героїні живе це життя, вона є для мене натхненням і прикладом, але водночас її досвід лякав. Коли ти спілкуєшся з людиною, яка перехворіла на рак, ти усвідомлюєш, що це реальність. 

Знімання під час ковіду та війни

На початку я захворіла на ковід, і через це відклали старт знімань десь на тиждень. Це було дуже добре, бо принаймні потім я не хворіла посередині знімального процесу. У цілому ми знімали взимку й, звісно, що я захворіла, бо треба було перебувати на вулиці й удавати, що зараз весна. Тоді я прямо з температурою приїжджала на знімальний майданчик. Усі ці акторські історії про жертви заради мистецтва, – вони всі були.

Уже коли почалася повномасштабна війна, я не була дуже дотичною до постпродакшену, але нам ще довелося робити тонування: ми доозвучували декілька епізодів. Марися під час прем'єри розповідала про те, як матеріали фільму евакуювали до Німеччини, але я пропустила цей процес, адже займалась евакуацією своїх дітей. 

Мені казали, що акторка, яка гратиме головну роль, має бути фізично витривалою, готовою до виснажливої роботи, має поголитися налисо й зніматися в еротичних сценах

Майбутні історії

Мені дуже хочеться, щоб кіно популяризувало психічне здоров'я. Щоб у кіно було менше драми й більше піклування про себе, про те, як можна будувати стосунки не через жах чи трагедію, а здоровим способом. Мені таких фільмів не вистачає. Ми всі любимо драми, дивимося їх чи знімаємо, але через роботу психологинею я розумію, що, на жаль, дуже часто кіно, яке ми дивимося, і все, що там відбувається, особливо коли ми це дивимося в дитячому, підлітковому віці, ми сприймаємо за еталон, що саме так усе має бути. Життя не позбавлене трагедії, ми однаково будемо втрачати близьких, проходити через тяжкі випробування, але я би хотіла бачити історії про те, як це переживати, зберігаючи здоровий глузд.

Орієнтуючись на свої бажання, мені б дуже хотілося зіграти в якомусь фентезійному кіно або науковій фантастиці. Це моя мрія, я обожнюю цей жанр, і, якщо колись мені випаде такий шанс, я дуже зрадію. 

Мені дуже хочеться, щоб кіно популяризувало психічне здоров'я

Чи перетинаються психологія та акторство

Безумовний плюс працювати психологинею в тому, що я краще розумію, чому з людьми відбувається те, що відбувається. Звісно, не на 100%, бо ніхто не знає нічого достеменно, але мені набагато легше розуміти ту ж персонажку Ніни. Я більш-менш можу класифікувати її за якимись психічними розладами. Навіть під час репетицій, коли ми аналізували героїв, я казала, що ось така подія в минулому Ніни могла призвести до такої її поведінки. Це дуже допомагає, коли ти намагаєшся вибудувати цільний образ і створити справді іншу людину, зрозуміти її, щоб утілити на екрані. 

Зак Брафф, 2014

Хотів би я бути тут / Wish I Was Here

Нещодавно ми з чоловіком переглядали цей фільм. Це чудова і драма, і комедія про єврейську родину. Персонажі в цій стрічці дуже близькі нам із чоловіком – вони прості, справжні, живі. Це здорові люди, які в нездорових обставинах намагаються якимось чином будувати своє життя. Дуже теплий фільм, у ньому чимало чогось такого сімейного, щемкого, зворушливого в ставленні героїв одне до одного. 

Мартін Макдона, 2017

Три білборди за межами Еббінґа, Міссурі / Three Billboards Outside Ebbing, Missouri

Обожнюю Мартіна Макдону, напевно, він мій улюблений режисер. Нещодавно я дивилася його фільм «Банші Інішерина», він прикольний, але мені найбільше подобається «Три білборди за межами Еббінґа, Міссурі». Я вважаю, що це блискуче кіно, сповнене й абсурду, і трагедії, і гумору водночас. Мені дуже подобається саме ця комбінація, коли автор може поєднувати непоєднуване, і тоді на цій межі народжується щось геніальне. 

Люк Бессон, 1997

Пʼятий елемент / The Fifth Element

Напевно, це один із моїх найулюбленіших фільмів із дитинства. Я дуже люблю наукову фантастику, і «П'ятий елемент» – це теж таке поєднання комедії й фантастики, яке на той час було геніальним. Я його передивлялася 100 разів, коли була маленькою, у мене був маленький телевізор у кімнаті й відеопрогравач. Це був час, коли ще побутували касети, батьки не могли купити їх у великій кількості, і ти по колу дивилася ті самі мультики. Якраз на касетах був «П'ятий елемент». Обожнювала його дивитися, бо для мене це й історія кохання, і легенди, і міфи, й абсолютно фантастичний гумор, і яскравий екшн. Але насамперед це така асоціація з дитинством, безпекою, цікавістю до цього фільму.

Дені Вільнев, 2016

Прибуття / Arrival

Що мені подобається в «Прибутті», окрім того, що це красива фантастика, – тут дуже цінною є думка про те, що навіть якщо життя пропонує нам горе й втрати, ми однаково мусимо жити. Ці сенси певною мірою перетинаються і з «Я, Ніною». Навіть знаючи, що ми втратимо близьких або стосунки, однаково мусимо любити. Навіть знаючи, що рано чи пізно помремо, однаково мусимо жити. Усі життєві моменти варті того, щоб їх проживати.

Алан Тейлор, Девід Наттер, Алекс Грейвз, 2011

Гра престолів / Game of Thrones

Пітер Джексон, 2001

Володар перснів / The Lord of the Rings

Дуже сильно люблю ці фантастичні саги, бо вони дають можливість доторкнутися до того, чого ніколи не буде в реальності. Що краща якість фентезійної саги, то щільніший контакт із реальністю, якої немає. У цьому плані «Володар перснів» і «Гра престолів» абсолютно чудові, щоправда, різні за стилістикою. Мене захоплює те, як людська фантазія, фантазія авторів Мартіна чи Толкіна, дає змогу створювати цілі нові світи, майже такі ж реалістичні, як і наш, настільки ж деталізовані, справжні, у яких є закони, за якими вони розвиваються. 

Домі Ші, 2022

Я червонію / Turning Red

Останнім часом я дуже сильно радію тому, які мультики стали випускати Disney та Pixar. Вони не лише про принцес, а про насправді важливі теми, з якими варто знайомити дітей і підлітків. Пам'ятаю, я декілька разів передивилася з доньками «Я червонію», і я просто ходила й верещала від захвату, як круто показано конфлікт поколінь, процес дорослішання підлітка, його сепарації від батьків, як батьки пручаються цій сепарації, намагаються втримати свою дитину, а вона однаково виривається. У мене навіть мурахи по шкірі, коли розповідаю про цей мультфільм. І сценарно, і візуально це дуже точно відображено.

Нік Піццолатто, 2014

Справжній детектив / True Detective

Сподобався перший сезон «Справжнього детектива». Насамперед, звісно, абсолютно фантастична акторська робота, зокрема Меттью Макконахі. Коли ти дивишся, думаєш: вау, як це класно зроблено, як круто й детально вибудувані персонажі, і це окреме задоволення. Тішить саспенс, який уміє створити автор, – це дуже якісна робота, дуже смачна. 

Наталка Ворожбит, 2020

Погані дороги / Bad Roads

Я в повному захваті від цього фільму, це прекрасна робота. В одній із новел грає наш Ігор Колтовський, який зіграв і в «Я, Ніні». За цю роль він отримав «Золоту дзиґу», і це справді заслужено. Коли я дивилася його новелу, я розуміла, що він зумів утілити абсолютно кожен рух, кожен подих свого персонажа, аж до тієї дії, як він дістає документи з бардачка. Це блискуча робота й професійне задоволення за нею спостерігати. Безумовно, це кіно актуальне для нашого сьогодення. Щаслива, що в нас є такі фільми, що в нас є люди, які можуть робити кіно такої якості. Це дуже надихає й вселяє віру в майбутнє українського кінематографа. 

Аркадій Непиталюк, 2017

Припутні / The Strayed

Як я люблю це кіно! Воно таке абсурдне, незвичне, це те, що я казала про «Три білборди за межами Еббінґа, Міссурі». Поєднання якогось жахіття, драми й водночас абсурдного гумору, з якого ти випадаєш. Актори дуже органічні у своїх ролях. Дуже сподобалося це кіно, воно дуже кайфове.