Подивимось10 улюблених фільмів акторки Марини Клімової
Ірина Цілик і Мартін Скорсезе
У рубриці «ПОДИВИМОСЬ» наші героїні розповідають про улюблені фільми та серіали, які хочеться переглядати кілька разів. У цьому випуску спілкуємося з акторкою театру та кіно Мариною Клімовою.
7 березня в український прокат виходить фільм «Цензорка», у якому Марина зіграла головну роль. У стрічці розповідають про жінок-матерів, які перебувають в Одеській виправній колонії; одна з них – Леся – готується до народження дитини.
Ми поговорили з Мариною про знімання «Цензорки», як міжнародна аудиторія сприйняла фільм, а також згадали 10 улюблених стрічок акторки.
Текст: Ольга Дуденко
Марина Клімова
акторка театру та кіно
Наша реальність змінюється так швидко, що ми й самі не встигаємо про це говорити, а треба
— На початку повномасштабної війни про жодну роботу актрисою навіть не було мови. Я думала про те, що моя професія жодним чином не може мені допомогти й чи взагалі потрібна вона мені. Виникало чимало питань до себе з цього приводу, і я навіть не уявляла, як можна доносити щось зі сцени, якщо я сама не окей.
Улітку ми вперше вийшли на сцену з виставою «Погані дороги». У нас був великий тур Європою й було цікаво подивитися, як твоя психофізика поведеться на сцені, бо багато чого змінилося як зовні, так і всередині тебе. На додачу, у «Поганих дорогах» ми говоримо про війну, і вистава минула дуже емоційно та боляче як для акторів, так і для глядачів. Після цього була велика дискусія, де ми могли поспілкуватися з європейською аудиторією, розповісти про те, що відбувається зараз на території України.
Так ми знову почали заходити в професію й розуміти, що за допомогою неї ти можеш транслювати інформацію про війну, яка триває. Можеш комунікувати з людьми, які не розуміють, що відбувається, у яких є питання, які хотіли б дізнатися більше.
Зараз у мене з'явилися проєкти на території Німеччини – це «Зелені коридори» Яна Крістофа Гоккеля, яку ми граємо в Мюнхені, і «Листівки зі Сходу», які поставив Стас Жирков у Берліні. Це все вистави на тему війни й іще одна можливість мати з глядачем певний діалог. Наша реальність змінюється так швидко, що ми й самі не встигаємо про це говорити, а треба.
Роль у «Цензорці»
Я люблю цікаві досвіди у своїй професії, і якраз у «Цензорці» втілили зовсім інший світ – реальність, яку ми знаємо тільки з телебачення або кіно. Ми дивилися, що таке вʼязниця, але насправді не знайомі з нею.
Було важко в перші дні роботи, коли режисер попросив мене приходити й просто слухати історії жінок, які сидять у цій колонії, які народжували на території вʼязниці. Я слухала про їхню комунікацію з дітьми, як узагалі вони почуваються. Так тривало три дні. Це був найважчий період за всю діяльність проєкту, який ми знімали три роки, і я думала, навіщо взагалі погодилася на це.
Було справді важко в емоційному плані, але це допомогло зрозуміти свою роль. Я одразу занурилася в історії, відчула реальність, яку ми будемо відтворювати у фільмі. Це ув'язнені люди, але це все ті ж люди, ті ж матері та жінки, просто в інших умовах.
Я люблю цікаві досвіди у своїй професії, і якраз у «Цензорці» втілили зовсім інший світ
Реакція міжнародної аудиторії
У фільму дуже хороша фестивальна історія. Людям загалом цікаво зазирнути за стіну в'язниці й подивитися, як життя відбувається там. Документальності в стрічці – 80%, у сюжет закладені історії реальних жінок, але водночас фільм наповнений позитивним зарядом, любов'ю, співпереживанням до жінок, які можуть не побачити своїх дітей. Режисер так і задумував: він не хотів знімати фільм про в'язницю, а про жінок і їхніх дітей, які живуть в увʼязненні. І немає різниці, де ти перебуваєш, бо тобі будуть близькими ці почуття.
Мстислав Чернов, 2023
20 днів у Маріуполі / 20 Days in Mariupol
Я нещодавно подивилася цей фільм і вважаю, що зараз це номер один для перегляду серед українців. Безумовно, це дуже болісна хроніка подій. Я навіть не можу дібрати слів, щоби розповісти про це кіно, але воно дуже важливе для показу за кордоном про те, що наразі відбувається. Цей фільм має посісти своє місце в історії сучасної України.
Ірина Цілик, 2020
Земля блакитна, ніби апельсин / The Earth is Blue as an Orange
Це дебютний документальний фільм Ірини Цілик, і я обожнюю це кіно. Воно зняте на території Донеччини, у Красногорівці, у «червоній зоні», але водночас розповідає про родину й наповнене добротою, любов'ю й вірою в щось дуже світле й тепле. Уже подивилася трейлер наступного фільму Ірини «Я і Фелікс» і перебуваю в очікуванні прокату.
Вікторія Трофіменко, 2013
Брати. Остання сповідь / Brothers. The Final Confession
Це український фільм, який чомусь не прозвучав на широкий загал, але я його дуже люблю. Гарне кіно з цікавою ідеєю, ще й зняте на тлі Карпатських гір. Хороші актори й загалом класна команда. Я переглядала цей фільм не один раз і була здивована, що про нього мало говорили. Тому я говорю й закликаю дивитися.
Сергій Параджанов, 1964
Тіні забутих предків / Wild Horses of Fire
Це класика. Неймовірно гарне кіно з дуже гарною музикою. Його просто треба дивитися, бо всі прекрасні складові в ньому не перерахувати. Це художньо довершений фільм із нашою автентичною культурою.
Максим Наконечний, 2022
Бачення метелика / Butterfly Vision
Фільм дуже сподобався своєю чесністю та простотою у виконанні й водночас художньою наповненістю. Тобі ніби транслюють жахливі речі, але підхід до цього транслювання якийсь дуже правильний, як на мене. Нічого зайвого. Ну й команда, звичайно, надзвичайно потужна.
Акіра Куросава, 1990
Сни Акіри Куросави / Dreams
Цю стрічку я подивилася приблизно тиждень тому й відчула неймовірне задоволення. На мою думку, це свого роду документальне кіно, бо режисер транслює нам свої сни. До речі, в одному зі снів знімався Мартін Скорсезе. Дуже рекомендую це кіно.
Мартін Скорсезе, 1997
Кундун / Kundun
Повертаючись до Мартіна Скорсезе – я нещодавно подивилася його фільм «Кундун». Він розповідає про останнього Далай-ламу, який виїжджав до Індії в той час, як Китай анексував Тибет. Дуже цікаве кіно, про історичні події, гарно зняте, з хорошими акторами.
Кім Кі Дук, 2003
Весна, літо, осінь, зима… І знову весна / Spring, Summer, Fall, Winter... and Spring
Філософське й дуже гарне кіно про життя двох ченців на усамітненому маленькому острові. Мене переповнювали емоції після його перегляду – це щось таке духовне й медитативне.
Мішель Гондрі, 2004
Вічне сяйво чистого розуму / Eternal Sunshine of the Spotless Mind
Це той фільм про кохання, який я обожнюю дивитися ще з дитинства. І я готова передивлятися його ще і ще, бо це неймовірні актори й дуже цікава історія про справжні почуття.
Мирослав Слабошпицький, 2014
Племʼя / The Tribe
Це те кіно, яке свого часу справило на мене дуже сильне враження, я подумала: «Ого, оце рівень!» Здається, ніби ця стрічка документально знята. Ти занурюєшся в саму історію, хоч вона й доволі важка.
Коментарі
Підписатись