Здоров'яНі, не соромно. Що таке нетримання сечі й чому воно виникає

У РУБРИЦІ «НІ, НЕ СОРОМНО» ми даємо відповіді на запитання, які незручно обговорювати вголос.

Від нетримання сечі страждає близько 423 мільйонів людей у всьому світі. Найчастіше це жінки. Кожна четверта жінка у віці від 18 до 44 років хоча б раз у житті стикається з епізодами нетримання сечі. Водночас 70% людей із таким станом не звертаються до лікаря, бо соромляться говорити про таку проблему. Відповідно, не отримують лікування.

Запитуємо гінеколога, які причини нетримання сечі, коли варто звертатися до лікаря й що робити для профілактики.

Нетримання сечі – це стан, коли людина не може утримувати сечу за власним бажанням. Вона виділяється мимоволі: жінка може не відчувати, що хоче в туалет, але контролювати процес не може.

Нетримання сечі не є окремим захворюванням, а симптомом, який говорить про інші порушення в організмі. Це сигнал, що щось не так і варто звернутись до спеціаліста, щоби знайти причину й вилікувати її.

Існує два найпоширеніші види нетримання сечі:

Стресове

Стресове. Мимовільне виділення сечі відбувається при будь-якому легкому фізичному навантаженні (кашель, сміх, чхання, стрибки, підйом важкого чи фізичної активності). При цьому сечовий міхур не скорочується, але на нього здійснюється підвищений тиск зовні. Найчастіше воно виникає через послаблення функції уретрального сфінктера або через слабкість мускулатури тазового дна.

Основними причинами стресового нетримання сечі є:

•  важкі пологи;
• важкі фізичні навантаження;
• вікові зміни, коли тканини та м’язи тазового дна втрачають свою еластичність;
• недоліковані запальні захворювання (цистит, пієлонефрит, інші інфекції сечостатевих органів).
• запалення легенів і тривалий кашель;
• зайва вага (надмірна маса тіла тисне на піхву й сечовий міхур)
• захворювання нервової системи;
• дисплазії сполучної тканини та інші супутні стани.

Ургентне нетримання сечі

Коли людина відчуває різке бажання сходити в туалет, але не може його перетерпіти й сеча виділяється неконтрольовано. Сечовий міхур скорочується тоді, коли це не потрібно, і сеча витікає через м’язи сфінктера.

Причиною ургентного нетримання сечі можуть бути інфекції або запалення сечового міхура, камені в сечовому міхурі, захворювання нервової системи.

Коли звертатись до лікаря?

Що раніше – то краще. Найбільша проблема в тому, що пацієнти не хочуть розповідати про нетримання сечі й рідко звертаються із такою проблемою до лікаря. У моїй практиці часто буває, коли на прийомі пацієнти зізнаються лише тоді, коли я їх про це прямо питаю. Вони вважають це занадто незручним і соромляться говорити про таке з лікарем. Але це дуже поширений стан, який успішно лікується, і нічого ганебного у цьому немає. Пересиджувати вдома такий період не можна, з цієї проблемою потрібно звертатись до лікаря.

Нетримання сечі – це стан, який не загрожує життю, але сильно погіршує якість життя. Людина стає менш соціально активною, часто ізолюється від зовнішнього світу через симптоми захворювання та має психологічний дискомфорт. Також у жінок із нетриманням сечі частіше діагностують депресію, тому ігнорувати цю проблему не варто.

Нетримання сечі не є окремим захворюванням, у нього завжди є причина. Якщо ігнорувати цю причину й не лікувати її – симптоми стають усе сильнішими й інтенсивнішими. Стресове нетримання сечі найчастіше лікує гінеколог. Якщо ж це ургентний або змішаний стан, то він потребує консультації уролога.

Цей стан може пройти самостійно й без лікування, особливо, якщо виникає вперше й має чітку причину, наприклад, нещодавні пологи. Однак пацієнтка не може завжди точно визначити причину такого епізоду, тому займатись самолікуванням не варто – це може погіршити стан і призвести до повторень нетримання сечі в майбутньому.

Як лікують нетримання сечі?

Одного аналізу чи дослідження, який може визначити тип нетримання сечі, немає. Починається діагностика зі збору анамнезу: як часто виникають епізоди нетримання, наскільки вони інтенсивні, які інші симптоми. Зі скарг пацієнта можна дізнатись усе необхідне, на основі цього поставити діагноз і призначити лікування.

Лікування нетримання сечі завжди залежить від причини його виникнення. Якщо вилікувати супутнє захворювання, яке стало причиною нетримання сечі, цей симптом зникне. Тому лікар може призначити симптоматичне лікування.

Найперша рекомендація за нетримання сечі – зміна способу життя. Пацієнтці рекомендоване тренування сечового міхура, комплекс вправ для укріплення тазового дна (вправи Кегеля) та здоровий спосіб життя. Також слід нормалізувати водний баланс – пити стільки, скільки потрібно: не забагато й не мало.

Медикаментозне лікування найчастіше призначають за ургентного нетримання сечі в жінок. Це ліки, які розслабляють м’язи сечового міхура й контролюють імпульси нервової системи. Також за таких станів можуть виписувати антидепресанти.

У складніших випадках або коли консервативні методи лікування не допомагають, може проводитись лікування за допомогою лазеру, яке дозволяє відновити нормальний фізіологічний стан піхви та сполучних тканин.

Також у лікуванні нетримання сечі використовують філери гіалуронової кислоти, які вводять біля уретри. У цьому випадку препарат утворює каркас для сечового міхура.

Що робити для профілактики?

Здоровий спосіб життя

Здоровий сон, правильна їжа та фізична активність зменшують ризик виникнення нетримання сечі. Також це допоможе підтримувати здорову вагу, адже ожиріння є одним із провокувальних факторів виникнення нетримання сечі.

Вправи Кегеля

Це дуже ефективна методика, яка дійсно допомагає профілактувати нетримання сечі. Однак вона потребує дисципліни та бажання зі сторони жінки.

Не перетримувати сечу

Ходити в туалет потрібно тоді, коли хочеться. За нетримання сечі робити це слід регулярно, наприклад щогодини. Навіть якщо бажання немає.

Зменшення кількості кави

Кофеїн збуджує нервову систему й сечовий міхур, тому може посилювати симптоми нетримання сечі та спровокувати виникнення нових епізодів. Також варто уникати алкоголю.

Підтримуйте водний баланс

За нетримання сечі люди часто не п’ють достатньо води, а це не правильно. Обмеження, навпаки, погіршують симптоми цього стану, оскільки це зменшує місткість сечового міхура.