Запитання експертуУ близької людини невиліковна хвороба. Як допомогти їй прожити стадії горя та не зламатися

Заперечення, гнів, угода, депресія та прийняття – ці п’ять стадій горювання людина проходить не тільки після втрати. Приблизно так само вона проживає й новину про власну невиліковну хворобу або хворобу у своїй сім’ї.

Нещодавно в Україні вийшла «Зовсім не страшна книга» про життя після поганих новин з лікарні з порадами лікарів і психологів та справжніми історіями із життя. Разом з авторкою психологічних порад для книги й онкопсихологинею Аллою Антоновою розбираємо, які почуття й реакції виникають на кожній зі стадій, як рідні можуть підтримати хвору людину та як їм самим прожити важку новину.

Може здаватися, що людина в горі мусить прожити неодмінно всі п’ять стадій і за якимось усталеним сценарієм. Дійсно, психологічні реакції під час проживання горя мають схожий характер у багатьох людей. Це дозволило американській психологині Елізабет Кюблер-Росс поділити період горювання на стадії й описати їх.

Але треба пам’ятати, що кожна людина унікальна. Хтось пропускає певні етапи, хтось надовго затримується в тому чи тому періоді. Одні стадії тривають днями й тижнями, інші можуть минути за кілька годин. Одна людина в сім’ї встигне прийняти новину, інша ще буде гніватися на все й усіх.

Тому дуже важливо дозволити собі прожити горе у власному темпі. І в жодному разі не дорікати іншим за «надмірні емоції» або їхню начебто відсутність. А поради, що робити на тій чи тій стадії,– це радше компас, аніж беззаперечна інструкція.

Отже, п’ять стадій проживання новини про невиліковну хворобу.

Перша стадія

Шок і заперечення

Людина в шоковому стані не може сприймати великий об’єм інформації. Тому не потрібно багато говорити. Ви можете допомогти, якщо просто будете поруч і в прямому сенсі зігрієте людину, якщо їй холодно, дасте ковдру, одяг, чашку чаю. Якщо людина це дозволить (і про це треба обов’язково запитати). Тримайте за руку або обійміть.

Якщо чуєте щось на кшталт «це не могло зі мною статися», «цього не може бути», не намагайтеся доводити, що це таки сталося. Якщо доречно, поділіться своїми почуттями, скажіть, що в це дійсно складно повірити.

На цій стадії варто зібрати повну інформацію про діагноз, лікування чи підтримувальну терапію, прогнози та симптоми.

Друга стадія

Гнів

Починається усвідомлення того, що сталося. І це викликає злість. Це природньо злитися на когось або на себе, шукати «винних»: «Якби я раніше змусив його піти на обстеження!», «Якби вона не курила, нічого б не було!». Попри будь-які висловлення в такій злості зазвичай не буває нічого особистого.

Злість можна спрямувати в конструктивне русло: розробити детальний план дій; ознайомитися з протоколами лікування; обговорити наступні кроки з лікарями.

Третя стадія

Угода

На цьому етапі виникає надія, що ще можна змінити те, що сталося. Людина ладна укласти угоду з будь-якими вищими силами, життям і самою собою: «Кину палити – і пухлина не збільшуватиметься».

Варто більше розмовляти одне з одним, але не давати нездійсненні обіцянки й не прикрашати дійсність.

Четверта стадія

Депресія

Через усвідомлення неминучого наближення кінця виникають почуття спустошеності й безпорадності, важкого суму. Кюблер-Росс назвала цю стадію депресією. Але важливо не плутати цей стан із клінічною депресією – це захворювання, за якого людина не менше двох тижнів почувається пригніченою й майже зовсім утрачає інтерес до занять і роботи.

Найкраще на цьому етапі дозволити собі прожити цей стан; не сварити себе за сльози й відчай; не стримувати емоцій, розмовляти з друзями та/або психологами про своє горе.

П’ята стадія

Прийняття

Хоча особисто я назвала б її примиренням. З обставинами, із самим собою. Тому що деякі втрати неможливо прийняти.

На цьому етапі депресія відступає. Повертається уважність до життя, виявляється, що серед сірих днів бувають і хороші. Іноді навіть змінюється спосіб життя й життєві цінності.

На стадії прийняття варто жити «тут і зараз», сьогоднішнім днем; присвятити час здійсненню мрій рідної людини, закінчити незавершені справи, обговорити важливі моменти, як-от: поховання або подальше життя родини.