Рівність«Жіночі вагони – дискримінація чоловіків». Що таке зворотний сексизм і чи справді він є?
Спойлер – його немає
Новина, що «Укрзалізниця» має намір запровадити жіночі купе, викликала неоднозначну реакцію. Хтось підтримав ініціативу, інші вважають, що такого заходу недостатньо для забезпечення спокою й закликають залучити наряди поліції та підвищувати рівень обізнаності серед чоловіків про те, що таке сексуальне насильство.
Та деякі користувачі, здебільшого чоловіки, вважають, що таке рішення компанії їх дискримінує – часто використовуються такі слова, як «сегрегація», «сексизм», «хейт чоловіків» тощо.
«Чогось мені здається, що це сексизм», «Ще в автобусах зробіть, щоби чоловіки сиділи тільки позаду автобуса», «Спочатку жінки хотіли так, як і в чоловіків, отримавши це, вони хочуть привілеїв. Але ж права мають бути рівні, нє? А окремі вагони – це ж уже обмеження за статевою ознакою», – діляться враженнями користувачі Twitter.
Розбираємося, чи є дискримінація щодо чоловіків і чому квоти та жіночі вагони – це не про привілеї.
Текст: Анастасія Микитенко
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Дискримінація чи наслідки системи, яку створили чоловіки?
Сексизм – це дискримінація за гендерною ознакою, а дискримінація визначається, як дії, спрямовані на обмеження прав певної групи осіб. Це система, у якій дискримінована особа може мати обмежений доступ до освіти, працевлаштування, вибору, свободи пересування тощо. Іноді це також про приниження та фізичне насильство. Тобто це систематичний вияв зневажливого ставлення, який підтримують інституції та значна частина соціуму, він має реальні негативні наслідки на якість життя дискримінованої групи.
Термін «зворотний сексизм» описують як дискримінацію чоловіків. Серед проявів цього явища найчастіше зазначають такі:
- після розлучення суд частіше постановляє, що дитина буде проживати з матір’ю
- татам менше довіряють дітей, вони викликають подив у громадських місцях, якщо поруч немає матері дитини
- малий відсоток чоловіків у роботі з дітьми (садочки та школи)
- від чоловіків очікують, що вони будуть платити на побаченнях і забезпечувати жінку
- чоловікам не можна показувати емоції, рівень самогубств серед чоловіків вищий
Хоча ці проблеми є й вартують уваги, це не дискримінація жінок проти чоловіків. Це наслідки патріархальної системи, яка створила ролі для кожної статі: жінка емоційна, доглядає за домом і має тісний зв’язок із дитиною, уміє доглядати за нею «від природи», а чоловік – сильний, витривалий, забезпечує сім’ю.
Такий розподіл обов’язків створив чоловікам перешкоди у сферах, які вважаються типово жіночими – вираженні емоцій, налаштуванні побуту, догляді. Водночас чоловіки були «головою», тобто ухвалювали рішення щодо сім’ї, фінансів, справ у країні. Така система давала їм більше можливостей, тому вони вважалися (і досі вважаються) привілейованою групою. А група, яка не користується привілеями, не може дискримінувати ту групу, у якої вони є.
Чоловіки можуть відчути упередження до себе, але це не систематичне приниження й обмеження можливостей, яке для них створили жінки. Відповідно, термін «зворотний сексизм» не підходить для цих ситуацій.
«Не всі чоловіки такі»
Іноді дискримінацією вважають і те, що жінки вважають усіх незнайомих чоловіків потенційними ґвалтівниками. Це може обурювати чоловіків, які просто йшли додому ввечері, а жінка подумала, що її переслідують, і стала йти швидше. Або, наприклад, коли жінка відмовляється йти на перше побачення в парки, ліси або інші безлюдні місця. Тоді часто звучить фраза: «Але ж не всі чоловіки такі».
Проте це також наслідок патріархальної культури. Сексуальне насильство не буває про негативне ставлення до конкретної жінки. Воно про те, що чоловік має владу над жіночим тілом, що він сильніший, і він показує це, коли користується ним без згоди. Через це так часто виникає сексуальне насильство в зонах бойових дій – це про вияв влади над народом, який намагаються підкорити.
Саме жінки найчастіше страждають від сексуального насильства, а чоловіки частіше його вчиняють. Жінки оцінюють незнайомців як потенційних ґвалтівників не для того, щоб їх образити, а щоб оцінити ситуацію і якнайкраще вбезпечити себе. З першого погляду або розмови неможливо зрозуміти, чи чоловік «не такий, як всі». Якщо виникне якась ситуація, жінку можуть звинуватити, що вона була необачною й що потрібно розуміти, що буде, якщо вона погодиться йти з чоловіком у безлюдне місце. Хочеться уникнути й сексуального насильства, і потенційних звинувачень у свій бік.
Узагалі діалог «не всі чоловіки такі» є досить непродуктивним. Він зміщує акцент із проблеми жінок на захист усіх чоловіків, які не скоїли сексуальне насильство. А коли людина в захисній позиції, неможливо побудувати діалог, адже тоді вона думає лише про себе та способи виправдати себе.
Гендерні квоти – не привілеї, а забезпечення рівних можливостей
Наразі жінки можуть отримувати гендерні квоти в політиці, топменеджменті, навчанні у традиційно чоловічих галузях. Така практика також може здатися дискримінативною, адже начебто жінкам дають більше можливостей, аніж чоловікам.
Проте це також наслідок багатовікових гендерних ролей. Традиційно жінка вважається емоційною, менш здібною та менш розумною, найкраще вона розуміється на догляді за іншими. Відповідно, її кандидатуру, ймовірніше, розглянуть на позицію прибиральниці, секретарки, виховательки, викладачки, ейчарки тощо. Гендерні стереотипи впливають і на вибір кар’єри: дівчата можуть не розглядати для себе типово чоловічі, адже вважатимуть, що в них не вистачить на це розуму та здібностей.
Якщо говорити, наприклад, про жінок-політикинь, то вони часто страждають від стереотипів, які вже є в соціумі. Виборці можуть відмовитися голосувати за кандидатку лише тому, що вона жінка. Наприклад, американський репер T.I. сказав, що не голосуватиме за Клінтон, тому що «жінки роблять емоційні швидкі рішення». За словами виконавця, через це вони можуть використати ядерну зброю. ЗМІ лише підкріплюють такі стереотипи, наголошуючи не на політиках, які жінка хоче впровадити, а на її зовнішньому вигляді, одязі, родині. В Україні політикині ділилися, що їм дорікали за материнство, молодість (хоча були чоловіки-кандидати одного з ними віку), невеликий зріст і вагу – начебто це завадить їм бути хорошими кандидатками.
Коли є стереотипи про те, що жінка не зможе, що їй не місце в певній галузі, що вона занадто емоційна, то це вже не рівна боротьба з чоловіком. На папері права рівні, а в реальності – ні. Гендерні квоти допомагають закривати цей розрив у реальних можливостях. Їх використовують доти, доки гендерні стереотипи не перестають впливати на те, як жінка обирає кар’єру, і кому надає перевагу роботодавець.
Із залізницею схожа ситуація. Наразі високий рівень насилля зберігається, досить часто випадки насильства відбуваються й у потягах. Купе – це замкнутий простір, де жінка перебуває у вразливому стані, коли переодягається або спить, і може відчувати небезпеку поряд із незнайомими чоловіками. Наразі є запит на окремі жіночі купе – за 10 днів петицію за їхнє впровадження підписали понад 24 тисячі українців.
Таке рішення може стати тимчасовою альтернативою, яка забезпечить дійсно рівний доступ до безпеки обом статям. Водночас це не має стати єдиним кроком. Про це наголошують і в залізниці: вони нагадують про відеоспостереження, тривожні кнопки, сигналізацію, посилене патрулювання та невідворотне покарання порушників. Проте це також має бути про освіту, про гендерне насильство та про те, що чуже тіло – недоторканне.
Коментарі
Підписатись