Рівність«Берегиня домашнього вогнища». Що таке емоційна та ментальна робота й чому вона падає на жінок?
Непомітна частина «другої зміни»
Термін «друга зміна», або ж робота по дому, яку виконують жінки після основної роботи, уже набуває значного розголосу. Відтак розподіл хатніх обов’язків між партнерами став більш звичним: станом на 2022 рік більшість українців вважає, що має бути рівноправ’я в хатніх обов’язках, якщо і чоловік, і дружина працюють – лише близько 2% вважають, що жінка в будь-якому разі має робити всю домашню роботу й бути гарною хазяйкою. Також більшість респондентів вважають, що бути домогосподаркою – це така ж сама робота, як і робота за гроші.
Водночас, коли ми говоримо про хатні обов’язки, ми частіше маємо на увазі прибирання, приготування їжі, прання тощо. Проте наразі феміністки також почали виділяти емоційне та ментальне навантаження як частину «другої зміни». Розповідаємо, що таке емоційна робота, які її прояви та чи мають жінки брати на себе це навантаження, якщо саме в них краще розвинена емпатійність.
Текст: Анастасія Микитенко
Що таке емоційна робота?
Діалог про емоційну роботу розпочався з терміну «емоційна праця» (emotional labour), який ввела в обіг соціологиня Арлі Хохшіль. Вона заклала в нього таке значення: менеджмент своїх емоцій (їхнє пригнічення, або ж навпаки – викликання), який вимагають певні роботи. Наприклад, це про стюардес, які мусять посміхатися і приховувати свій страх навіть в аварійних ситуаціях, про офіціантів, які мусять завжди бути привітним, або ж про колекторів, яким необхідно «вмикати» злість на роботі.
Проте з плином часу термін почали розширювати, і він перейшов із професійної сфери в приватну та став гендерно маркованим. Ним стали позначати всю ту працю, що жінки роблять удома, щоб усі члени сім’ї були щасливими.
Авторка терміну виступила проти використання терміну в ширшому значенні, адже це розмиває поняття. Арлі вважає, що емоційна праця має залишатися в межах професійного життя, і це має бути про оплачувану регуляцію емоцій. Усе інше, на її думку, це зовсім інша сфера.
Це невидима праця, яку найчастіше виконує жінка, щоб зберігати приємну, дружню атмосферу вдома: щоб чоловік, діти й інші члени родини залишалися щасливими та підтримували хороші стосунки одне між одним
Саме тому зараз використовують інші терміни – емоційна робота (emotion work) або емоційний менеджмент. Це невидима праця, яку найчастіше виконує жінка, щоб зберігати приємну, дружню атмосферу вдома: щоб чоловік, діти й інші члени родини залишалися щасливими та підтримували хороші стосунки одне між одним. Йдеться і про менеджмент власних емоцій, і про відповідальність за емоції інших людей.
Популярності також набув термін «когнітивна праця» – його детально вивчила соціологиня Еллісон Даммінгер. Це не тільки про фізичне виконання хатніх обов’язків, а й про розумову роботу, менеджмент усього домогосподарства.
Еллісон розглядає когнітивне навантаження як гендеровану проблему, адже вона виявила, що у близько 80% пар, які вона опитала, саме жінки перебирали на себе більшість ментальної роботи.
Соціологиня також виділила чотири компоненти когнітивної праці:
- передбачення (помітити майбутні потреби, проблеми або можливості – наприклад, зрозуміти, що скоро потрібно буде замінити лічильник води)
- ідентифікація (визначити, що можна зробити з майбутньою проблемою – попросити чоловіка або знайти досвідчених сантехніків, які зможуть замінити лічильник найближчим часом, зробити це якісно й не перевищити бюджет родини. Тут потрібно розпланувати різні сценарії, попросити порад у знайомих, самостійно почитати відгуки на майстра в інтернеті)
- вирішення (вибрати, яка з попередніх опцій найкраща – ухвалити фінальне рішення щодо того, хто прийде міняти лічильник)
- моніторинг (переконатися, що майбутню проблему вирішать – попросити чоловіка це зробити або ж зателефонувати сантехніку й домовитися про заміну лічильника, проконтролювати, щоб хтось був удома, доки майстер виконуватиме роботу, заплатити йому й передати інформацію про заміну у відповідні структури)
Ця праця часто залишається невидимою, тому що вона занадто абстрактна: людина, яка не виконує її, бачить лише фізичний результат – замінений лічильник – і не задумується над тим, скільки роботи проробила інша людина до того, як прийшов майстер. Навіть людина, яка виконує цю працю, може не помічати її, адже вона часто робиться паралельно з іншими завданнями.
Емоційне та ментальне навантаження вдома
Найочевиднішим емоційним навантаженням удома стають святкування – дні народження, Новий рік і Різдво. Серед обов’язків тих, хто «створює казкову атмосферу» – нагадати всім привітати інших членів родини або друзів, спланувати список гостей, вечерю й усе, що потрібно зробити перед святом, придумати та купити подарунки, організувати місце для проведення днів народжень, підготувати костюми для дітей.
Як показало дослідження від YouGov, на Різдво у Великій Британії саме жінки найчастіше відправляють усім привітання, купують подарунки, закуповують продукти на святкову вечерю та готують її, прикрашають ялинку, організовують активності на час святкування. Чоловіки ж частіше перебирають на себе лише миття посуду.
Відтак святкову атмосферу відчувають усі, окрім жінки, яка її створила. «Може здатися, що я скаржуся. Зрештою, Різдво – це час, щоби радіти та відпочивати. Але я не пам’ятаю жодної різдвяної вечері за останні п’ять років, коли б я дійсно насолоджувався їжею, яку готувала годинами. Щойно ми сідаємо за стіл, я падаю на своє місце за столом, надто втомлена, щоб навіть тримати очі розплющеними», – ділиться своїм досвідом письменниця Праг'я Агарвал. Хоча вони з чоловіком і ділять порівну хатні обов’язки 364 дні на рік, у свята вона почувається, наче в їхній сім’ї знову панують гендерні стереотипи. Коли вона розповіла про свої почуття чоловікові, той сказав, що їй не варто так переживати, що вона не має все це робити й що вони щось придумають. «Але ж нічого не придумається, якщо хтось не візьме й не придумає це… І ми всі знаємо, що саме жінка відчуватиме провину, якщо на свята щось піде не так», – розповідає вона в колонці для Huffing Post.
Жінка часто мусить нагадувати партнерові про його обов’язки, але тримати баланс так, щоби вона не стала тією, хто «пиляє» чоловіка
Когнітивна робота охоплює емоційну роботу – наприклад, планування відпусток або ж обирання подарунків. Проте до неї також входять більш практичні та регулярні обов’язки: розпланувати, що приготувати, упевнитися, що вдома є всі необхідні продукти та мийні засоби, знайти дитячий садок і гуртки для дітей, спланувати їхній розклад і пам’ятати, на коли треба зібрати каштани та кленові листочки для виробу на конкурс «Золота осінь» тощо. Еллісон дослідила, що найчастіше жінки опікуються всім, що пов’язано з розкладом, доглядом за дітьми, прибиранням, покупками та приготуванням їжі. Чоловіки перебирають на себе лише фінанси та догляд за машиною.
Великою частиною когнітивної роботи є саме моніторинг – розподілення обов’язків між членами родини, нагадування, що треба зробити, і перевірка, чи виконані всі завдання. З цим пунктом було найтяжче працювати Джеммі Хартлі, редакторці Harpers Bazaar. У свій час саме її стаття про емоційну працю набула широкої популярності та винесла термін у публічний простір – жінкам так відгукнулася колонка, що її поширили понад мільйон разів.
Коли Джеммі сама почала прибирати безлад, який створив її чоловік, і дратувалася через це, він сказав, що варто було лише попросити про допомогу, й він би все сам зробив. Проте Джеммі це ще сильніше образило: «У тому і суть – я не хочу просити про допомогу… Це виснажує – постійно делегувати роботу, просити чоловіка робити щось, хоча він знає, що це його відповідальність… Я не хочу постійно мікроменеджити чиюсь роботу. Я хочу партнера, який сам проявляє ініціативу», – поділилася вона у статті.
«Жінки просто краще знаються на цьому»
«Що, якщо жінкам дійсно подобається емоційна робота? Що, якщо вони просто краще це роблять?», – запитав друг редакторки The Guardian Рози Хакман. Він був упевнений, що якщо жінки краще вміють створювати комфортну атмосферу вдома, то це природно, що така робота їм подобатиметься й що вони робитимуть її з легкістю. Чи справді це так?
Роза згадує про те, що колись також поширеними були твердження, що жінки краще готують, прибирають або ж доглядають за дітьми. Проте насправді це просто була роль, яку жінкам нав’язало суспільство – відповідно, їх учили бути кращими домогосподарками та мамами із самого дитинства. Так само як можна отримати необхідні навички, щоб краще готувати, можна навчитися заносити в календар день народження родичів, підбирати подарунки, брати на себе ініціативу та планувати події або закупи.
Так само як можна отримати необхідні навички, щоб краще готувати, можна навчитися заносити в календар дні народження родичів, підбирати подарунки і брати на себе ініціативу
В іншому інтерв’ю Роза також наголошує, що навіть якщо в людини добре виходить якась робота, це не перекреслює те, що це досі робота: «Я могла би добре розбиратися в математиці та стати аналітикинею даних. І коли б я пішла працювати аналітикинею в інвестиційний банк, то ніхто не сказав би мені, що насправді це ніяка не робота, тому що в мене ж добре виходить».
Звісно, це нормально, якщо пара домовляється ділити обов’язки не 50 на 50, а за тим, що в кого краще виходить. Проте ніхто не мусить повністю перебирати на себе відповідальність за планування подій та емоційний стан інших людей за замовчуванням. Ментальна й емоційна робота також заслуговує на те, щоб її помічали та розділяли, коли потрібно.
Коментарі
Підписатись