РівністьЦивільні партнерства: коли їх легалізують і чому це важливо

У березні 2023 року Верховна Рада зареєструвала законопроєкт №9103 про інститут реєстрованих партнерств. Ініціаторкою виступила народна депутатка від партії «Голос» Інна Совсун. Законопроєкт пропонує впровадити в Україні можливість створювати цивільні партнерства для одностатевих і різностатевих пар. На підтримку законопроєкту писали петиції, влаштовували флешмоби, писали листи депутатам, проте документ досі навіть не дійшов до етапу читань. 

Разом з громадською організацією «Точка опори», розбираємося, що відбулося із законопроєктом за понад рік, чому його не поспішають розглядати й чому його ухвалення важливе для України.

Текст: Леся Королюк

У чому суть і важливість законопроєкту

Законопроєкт передбачає, що українці отримають право створювати добровільні сімейні союзи двох повнолітніх людей будь-якої статі. Держава зможе визнавати такі партнерства, а також їхні права й обов’язки. У цих союзах партнери вважатимуться близькими родичами, зможуть спільно володіти майном й успадковувати його, а також отримають соціальний захист, зокрема в разі, якщо партнер(-ка) загине чи зникне безвісти. Також партнер(-ка) матиме змогу ухвалювати рішення щодо лікування іншого(-ї) й розпоряджатися його чи її тілом у разі смерті. 

Водночас законопроєкт не дозволяє партнерам(-кам) всиновлювати дітей, а також не врегульовує опіку над рідними дітьми партнерів(-ок). Також не врегульованими залишаються права в адміністративно-кримінальній і податковій сферах, зокрема партнери(-ки) не матимуть права не свідчити один проти одного в суді. Та варто розуміти, що в законопроєкт ще можуть внести правки, тож той текст, який маємо зараз, не остаточний.

Основна особливість цього законопроєкту те, що реєстровані партнерства мають шанс стати першою й поки єдиною формою узаконення одностатевих стосунків в Україні, а також виступити проміжною ланкою на шляху до легалізації шлюбів. Особливо визнання державою своїх стосунків потребують ЛГБТ-військові. Адже поки партнери(-ки) не можуть оперативно дізнатися про їхні поранення, полон чи смерть, не можуть відвідати близьку людину в реанімації, розпорядитися тілом загиблого(-ї), виступити спадкоємцем(-ицею). Під час повномасштабної війни ці питання досі лишаються особливо актуальними. 

Що відбулося за рік після реєстрації

Коли законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді, його підтримали перші кілька комітетів і низка народних депутатів. Разом із позитивною реакцією частини суспільства й підписаною петицією ситуація могла мати оптимістичний вигляд, адже ЛГБТ-люди, активісти й союзники роками працювали й чекали моменту, коли справа з одностатевими партнерствами почне рухатися на законодавчому рівні.

Були й перешкоди, зокрема з боку Міністерств оборони і юстиції. Міноборони спершу розкритикувало законопроєкт і заявило, що не має даних про військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити свої стосунки з одностатевими партнерами чи партнерками. Зі свого боку, Мін’юст запропонувало створити альтернативний проєкт. Проте за пів року обидва міністерства змінили позицію й підтримали початковий законопроєкт, який подала Інна Совсун.

Помітним інфоприводом і поштовхом у питанні партнерств стало рішення Європейського суду з прав людини в справі «Маймулахін і Марків проти України». Одностатева пара, яка звернулася до суду ще у 2014 році, звинувачувала Україну в тому, що держава не дає прав узаконити одностатеві стосунки. 1 червня 2023 року суд ухвалив рішення на користь пари й постановив, що за статтями 8 і 14 Україна порушила Конвенцію про захист прав людини. Окрім грошової компенсації, суд зобовʼязав Україну вирішити проблему із законодавством, у якому наразі немає тієї чи тієї форми узаконення одностатевих союзів. 

Цьому рішенню ЄСПЛ уже понад рік, проте поки що Україна не зробила відчутних кроків, щоб виконати вирок суду і як країна-підписант адаптувати своє законодавство до Європейської конвенції з прав людини. Просування вже готового законопроєкту допомогло би вирішити проблему. Проте на цьому етапі рух з ухваленням цивільних партнерств у Верховній Раді призупинився на невизначений термін.

Чи є здобутки із законопроєктом за останній рік

Головний поступ, який варто відзначити, криється в сприйнятті питання цивільних партнерств колегами по парламенту. Коли ми реєстрували законопроєкт у березні 2023 року, більшість депутатів була дуже насторожена, багато хто відверто насміхався, дехто просто не розумів. Але за понад рік, як законопроєкт перебуває в парламенті, багато хто з колег були вимушені хоч трохи десь про нього почути чи почитати й сформувати власну позицію з цього приводу. Чимало змінили думку. Меншою мірою це ті, хто був спершу проти, здебільшого це ті, хто спочатку не визначилися, а тепер у принципі готові це підтримувати. На жаль, ця підтримка поки не перетворюється на формальні процедури проходження законопроєкту парламентом. 

На сьогодні документ застряг у головному комітеті, і достатньої кількості голосів за нього немає. Минулого тижня, коли ми намагалися перенести законопроєкт до комітету євроінтеграції, то навіть для цього рішення депутати цього комітету не дали голоси з різних причин. Варто відзначити, що навіть у тих, хто відмовляється голосувати, за останній рік змінилася риторика щодо того, чому вони це роблять. Наприклад, один із депутатів раніше розповідав, що одностатеві партнерства – це збочення, які суперечать моралі, а нещодавно написав пост, де відмову голосувати за перенесення законопроєкту пояснив тим, що вже існують юридичні способи оформити такі стосунки. Звісно, це не підтримка, але це зміна риторики.  

Чому депутати не поспішають з ухваленням партнерств

Наш парламент залишається більш консервативним, ніж суспільство. Це люди, яких обрали 5 років тому, і вони лишилися такими, якими й зайшли, – з дещо застарілими переконаннями. Нагадаю, що 5 років тому суспільство теж мало дещо іншу думку щодо одностатевих партнерств. Станом на зараз ще не всі депутати почитали соціологію й зрозуміли, що голосувати за цей законопроєкт не лише етично правильно, а й розумно з політичного погляду, адже вже більшість суспільства це підтримує.  

Чому Україна не виконує рішення ЄСПЛ

Щоб виконати це рішення, потрібно ухвалити законопроєкт про реєстровані партнерства. Найбільш сумним є те, що за виконання рішень ЄСПЛ відповідальний комітет правової політики продемонстрував свою зневагу до суду, відмовившись навіть розглядати цей законопроєкт. Сподіваюся, що тиск від міжнародних партнерів буде продовжуватися й рухати цей процес. Нещодавно була зустріч із міністеркою Німеччини, яка підняла два актуальні для нас питання: про боротьбу з корупцією й про реєстровані партнерства. Закордонні колеги регулярно про це запитують, і це допомагає рухати процес.

Водночас ми думаємо над альтернативною тактикою реалізації прав одностатевих пар через законодавство, але поки деталей розголошувати не можу. Адже не може бути так, щоб три людини в комітеті правової політики тримали в заручниках тисячі людей, які не можуть зареєструвати свої стосунки. Тому ми точно працюватимемо далі й думатимемо над альтернативними шляхами, якщо у варіанті з наявним законопроєктом я не бачитиму перспективи.

Чому рух законопроєкту до ухвалення сповільнився

Процес із законопроєктом про цивільні партнерства справді загальмував. Ми застрягли на чотирьох комітетах, які проголосували «за», і на цьому поки все. Доклалася до цього ще й відсутність підтримки від Міністерств оборони і юстиції. Щоправда восени минулого року вони надали нові заключення, у яких висловили підтримувальну позицію. Зокрема, у Мін’юст заявили: якщо законопроєкт пройде перше голосування, то вони допоможуть із правками до другого читання. Але щоби цей законопроєкт узагалі потрапив хоча б на перше читання, він має пройти головний профільний комітет. Поки що він туди не дійшов. Коли це буде, ми наразі не знаємо. У нас немає дедлайнів чи такої процедури, яка б регулювала час, за який законопроєкт мають розглянути. Законопроєкти можуть лежати в комітетах роками, як-от це зараз відбувається із проєктом про злочини на ґрунті ненависті: його зареєстрували ще у 2021 році. 

Від чого залежить ухвалення законопроєкту

Найбільше просування залежить від політичної волі депутатів. До них потрібно достукатися, пояснити, чому це важливо. Ми в громадських організаціях робимо для цього все можливе, спілкуємося з депутатами, бачимося з ними на зустрічах і круглих столах, пишемо петиції, співпрацюємо з іноземними колегами, переймаємо їхній досвід, даємо коментарі в медіа, щоб тема цивільних партнерств не зникала з інформаційного поля. 

Сприяє цьому і євроінтеграційний рух України. Ми зробили вибір на його користь ще під час Революції гідності, а зараз регулярно заявляємо про цей вибір закордонним партнерам. Проте щоби бути частиною європейського простору, недостатньо мати спільну територію чи валюту – потрібно ще й поділяти цінності, закріплені на законодавчому рівні. Більшість європейських країн мають цивільні партнерства, адже це базові права людини. Тому наш рух у бік євроінтеграції теж сприятиме, щоб наше законодавство наближалося до європейського. 

Чому важливо ухвалити законопроєкт саме зараз

Ставлення нашого суспільства до ЛГБТ останнім часом поліпшилося: за даними загальнонаціонального опитування, 72% українців активно підтримують права ЛГБТ-людей. Я помічаю це й сама, адже в нас відзначають прайд-місяць, проводять конференції й заходи на підтримку спільноти. Чому ці 72% не відображаються в парламенті, мені складно сказати. 

Один із наших найбільших страхів – це те, що ми втратимо той прогрес, який встигли здобути. А цей прогрес колосальний: до 2022 року набагато менше українців підтримували рівні права для ЛГБТ-людей. Тож варто користуватися тим вікном можливостей, яке маємо зараз. 

Як можна докластися до ухвалення цивільних партнерств

Докластися до просування цивільних партнерств можуть усі. Зокрема, можна написати листа в комітети Верховної Ради чи в особисті повідомлення депутатам, просити їх підтримати законопроєкт. Для цього існує спеціальний ресурс «Рівні права» з покроковими інструкціями до дій і шаблонами листів. Що більше листів, то вищі шанси, що на це питання звертатимуть увагу. Варто пам’ятати, що наші опоненти теж це роблять, тільки проти законопроєкту. І якщо вони переважатимуть чисельно, ситуація обертатиметься не на нашу користь.