РівністьХто такі небінарні люди й чому це не лише про гендерні стереотипи

Світ завжди був бінарним?

У більшості суспільств на офіційному рівні заведено вирізняти лише два гендери: жіночий і чоловічий. Також у конвенційному розумінні ці гендери
є протилежними й прямо залежать від статі людини, визначеної при народженні. Проте небінарні й загалом гендерно неконвенційні люди своїм існуванням доводять, що гендер є радше спектром, а не суворими межами. 

У різних форматах третя, четверта або ж будь-яка небінарна гендерна опція майже завжди існувала в різних історичних епохах і культурах. У віруваннях і практиках Месопотамії, Індії, Давньої Греції, корінних народів Америки можна побачити згадки божеств і звичайних людей, які виходили за межі гендерної бінарності. Це починають підтверджувати й в археологічних знахідках. Наприклад, нещодавній аналіз поховання доби раннього Середньовіччя у Фінляндії показав, що скелет у ньому колись належав інтерсексній і, ймовірно, небінарній, але шанованій у соціумі людині.
Такі висновки свідчать про те, що світ ніколи не був лише чоловічим
і жіночим, у ньому було місце й для інших варіантів.

Небінарність поступово визнають у різних країнах світу, дозволяючи різні варіації нейтрального маркера в документах. Попри спротив і консервативні віяння, світ рухається в бік прийняття гендерної самоідентифікації.

Що значить спектральність гендеру

Спектр — це зручна модель для того, щоб уявляти розмаїтість проявів,
у тому числі й статі та гендеру. Більшість людей народжуються з такими біологічними характеристиками, що дають змогу зарахувати їх до жіночої
чи чоловічої статі. Водночас прояви однієї статі можуть бути доволі неоднаковими: усі формуються індивідуально, мають різні тіла й різні прояви статевих ознак. Найбільше спектральність статі доводять інтерсексні люди: їхні вроджені статеві ознаки виходять за межі суто жіночих
чи чоловічих і мають багато варіацій. 

Гендер є соціальним конструктом, який насправді ніколи не був абсолютно незмінним: ідеали й правила того, якою має бути жінка, а яким — чоловік, змінювалися протягом історії людства та залежали від соціального прошарку. Нині є певні конвенційні межі того, якою має бути експресія
в того чи того гендеру. Вони можуть здаватися «природними» на перший погляд, але насправді ми просто до них звикли: нас привчили змалечку через гендерне виховання, що дівчата мусять бути ніжними, любити рожеве
й носити спідниці, а хлопці мусять проявляти мужність і захоплюватися технікою. У реальності ж усі мають різні характери, смаки та захоплення, незалежно від гендеру.

Жорсткі й екстремальні межі звуться гендерними стереотипами, проте ними гендерна експресія не обмежується. Цисгендерність, тобто відповідність гендерної ідентичності статі, приписаній при народженні, теж є спектром. Навіть у нормативних межах можна проявлятися по-різному.
Наприклад, перелік стилів одягу, який зараз може вдягнути жінка, водночас залишаючись конвенційно фемінною, є доволі обширним. Можна також мати дещо гендерно неконформну експресію, водночас залишаючись цисгендерною людиною.

Небінарність розширює гендерний спектр, пропонуючи додаткові опції
для тих, чия гендерна ідентичність не збігається ні з приписаною
при народженні статтю, ні з конвенційними жіночою чи чоловічою ідентичностями. Усе це означає, що гендер є континуумом, і можливості самоідентифікації й експресії доволі широкі, а межі встановлює соціум залежно від історичного й культурного контексту.

Попри поширене упередження, небінарність не підсилює, а навпаки — допомагає руйнувати гендерні стереотипи. Якщо слідувати за гендерною теорією Джудіт Батлер, будь-яка експресія за межами бінарності руйнує
та ставить її під сумнів, доводячи, що самовираження поза двома гендерами цілком реальне, природне й має таке саме право на існування.

Що значить бути небінарною людиною

Небінарність — це дещо більше, ніж просто незадоволення гендерними стереотипами. Можна боротися проти цих стереотипів, залишаючись цисгендерною людиною. Водночас небінарність — це окрема ідентичність, яка формується через внутрішні відчуття свого місця в гендерному континуумі. Згрубша, якщо слів «жінка» чи «чоловік» недостатньо,
щоб описати відчуття власної ідентичності, то людина цілком може бути небінарною. Особисті нюанси цих відчуттів і власні досвіди формують широкий розмай ідентичностей, які підпадають під парасольку небінарності. 

Наприклад, людина може відчувати, що належить до двох гендерів, і бути бігендерною, або ж бути гендерфлюїдною — і відчувати себе по-різному
в різні дні. Можна бути агендерними й відмежувати себе від гендерних ознак узагалі, а можна тяжіти більше до неконвенційної маскулінності
чи фемінності й бути демібой або демігьорл відповідно. А можна не обирати ніяку субідентичність і вважати себе просто небінарними.

Варто розуміти, що всі ці ідентичності є передусім для кращого самопізнання й пошуку подібних собі. Вони допомагають оформити складний досвід у щось конкретне та простіше для розуміння. 

Гендерна експресія небінарних людей може бути розмаїтою, і не варто лише за нею судити про ідентичність людини. Часто зовнішність може тяжіти
до нейтральності й андрогінності, проте це зовсім необов’язково, і кожна людина визначає самостійно, що для неї означає бути собою.
Те саме зі звертаннями — часто небінарні люди вживають займенники
вони/їх, проте можуть послуговуватися бінарними вона/її чи він/його. Водночас не завжди бінарні займенники відповідають тим, із якими до неї зверталися від народження.

Чи є небінарний перехід 

Небінарні люди теж можуть відчувати гендерну дисфорію та потребувати переходу, і цей досвід буває дуже індивідуальним. 

Соціальний перехід може включати зміну займенників, імені, стилю в одязі, деяких елементів поведінки. Деякі небінарні люди можуть прагнути медичного переходу: наприклад, почати замісну гормональну терапію, підкоригувати риси обличчя, зробити мастектомію чи інші операції.
Якщо така опція доступна, можна зробити юридичний перехід, тобто змінити ім’я й гендерний маркер у документах. В Україні ця можливість
для небінарних людей поки що недоступна, адже їхнє існування
ще не визнане законом.

Попри поширений стереотип, небінарні люди не вимагають до себе особливого ставлення й знання всіх нюансів гендерної теорії. Насамперед це про самоідентифікацію, спробу позначити себе у здебільшого гендерно бінарному світі, відчути полегшення від того, що це насправді поширений і нормальний досвід.