РівністьНасилля з боку військових і бездіяльність поліції на Донбасі. Дослідження Amnesty International
Загострення проблеми домашнього і сексуального насилля на Сході України
Міжнародна правозахисна організація Amnesty International презентувала нову доповідь «Не приватна справа». У ній йдеться, що проблема домашнього й сексуального насильства щодо жінок на Сході України «істотно загострилася через збройний конфлікт і неефективне реагування влади».
«Хоча офіційна статистика домашнього насильства є ненадійною та неповною, вона свідчить про зростання зареєстрованих випадків із початку конфлікту. Так, 2018 року в Донецькій області кількість адміністративних проваджень за статтею домашнє насильство збільшилася на 76%, а в Луганській – на 158% у порівнянні із середнім показником за попередні три роки».
Дослідження проводили в робочих поїздках на підконтрольні території Донецької й Луганської областей із січня до листопада 2019 року. Працівники Amnesty спілкувалися з різними організаціями та фахівцями, які займаються питаннями гендерно зумовленого насильства, з жінками, які зазнали домашнього насильства, свідками таких випадків і людьми, які працюють із постраждалими жінками.
Переказуємо висновки дослідження Amnesty International «Не приватна справа».
Попри позитивні зміни в державі з протидії та запобігання домашньому насильству, Amnesty International зафіксувала чимало недоліків у роботі державних інституцій.
«У багатьох випадках поліція відмовляється реєструвати скарги постраждалих від домашнього насильства, а поширена безкарність стримує багатьох жінок звертатися до правоохоронців. У 10 із 27 випадків домашнього насильства, задокументованих у доповіді, постраждалі не повідомляли про насильство в поліцію. Вони були переконані, що влада не реагуватиме адекватно або не реагуватиме взагалі».
Був випадок, коли співробітник поліції прибув, а кривдник, який теж був із поліції й мав вище звання, навіть не відчинив двері, просто крикнувши цьому співробітнику: «Я тебе знаю, іди собі, тут усе нормально!». І цьому працівникові поліції довелося піти. Але оскільки дзвінок був зафіксований у журналі викликів, він заявив, що це був помилковий виклик, і зрештою жінці довелося заплатити штраф. Як ви думаєте, вона ще колись подзвонить?
Розповів колишній працівник поліції із селища, розташованого неподалік від лінії дотик
У випадках, задокументованих Amnesty International, поліція вкрай рідко видавала термінові заборонні приписи, що зобов’язують кривдника залишити місце проживання постраждалої особи й не контактувати з нею на термін до 10 днів. Або ж виконання цих приписів неефективно забезпечувалося.
«До того ж військові та поліцейські звільняються від адміністративного судочинства в судах загальної юрисдикції, що ефективно захищає їх від кримінального переслідування за домашнє насильство. Приміром, нині, якщо домашнє насильство вчинив військовослужбовець, співробітник поліції також складає адміністративний протокол, але передає справу відповідним військовим формуванням, які вирішують починати розслідування чи ні».
Був випадок, коли співробітник поліції прибув, а кривдник, який теж був із поліції й мав вище звання, навіть не відчинив двері, просто крикнувши цьому співробітнику: «Я тебе знаю, іди собі, тут усе нормально!». І цьому працівникові поліції довелося піти. Але оскільки дзвінок був зафіксований у журналі викликів, він заявив, що це був помилковий виклик, і зрештою жінці довелося заплатити штраф. Як ви думаєте, вона ще колись подзвонить?
Розповів колишній працівник поліції із селища, розташованого неподалік від лінії дотик
В 11 із 27 випадків домашнього насильства, які зафіксували в Amnesty International, кривдниками виступали колишні чи нинішні військовослужбовці.
Про 8 із цих 11 випадків було заявлено в поліцію. У трьох випадках жінки забрали заяви – одна внаслідок тиску з боку кривдника, а двох інших переконали в цьому співробітники поліції. Забравши заяви, жінки припинили домагатися справедливості та більше не заявляли про випадки насильства.
Одну справу закрили «за браком доказів» попри зафіксовані фізичні ушкодження; у цьому випадку співробітник поліції проігнорував повідомлення жінки про зґвалтування з боку її чоловіка. За іншими випадками триває кримінальне розслідування, але жоден із них не був кваліфікований як домашнє насильство.
Мій чоловік свого часу ще дільничного перетягнув на свій бік. Він зробив йому безкоштовно воду, каналізацію й дільничний просто його покривав. Посміхався, говорив: «Та йдіть, ви помиритесь». Я кажу: «Ви що, не розумієте, що він тріпає дітей, ви не розумієте?». А він мені: «Та він у вас нормальний, я ж із ним спілкуюся». Я йому диктофонні записи вмикала, я йому відео вмикала, він тільки посміхався, сміявся. Іноді просто не хотів: «Та не треба», – каже. Це коли він мене побачив (побиту), так він перестав сміятися»
Розповіла Оксана Мамченко з Краматорська, розлучена мати 12 дітей, про насильство з боку свого колишнього чоловіка.
Жінки на Сході України продовжують зазнавати сексуального насильства з боку військовослужбовців, особливо в районах уздовж лінії зіткнення, повідомляє Amnesty International .
Організація задокументувала 8 випадків сексуального насильства щодо цивільних жінок і дівчат із боку військовослужбовців: зокрема 2 зґвалтування, 1 замах на зґвалтування та 5 випадків сексуального домагання, вчинених військовими протягом 2017–2018 років у місцях проживання цивільного населення.
«Вона сказала, що ці побиття були із самого початку (стосунків). І що він навіть якось зламав їй ніс. Вона каже, що він обзиває, принижує, а потім із ним спати. Я питаю: «Не хочеш його кинути?» А вона каже: «Я йшла, але повертаюся, тому що фінансово від нього залежу й люблю його».
Потім все-таки приїхала поліція. Хтось усе ж викликав. Поліція її питає. Вона каже: «Я не буду писати, нічого все одно не працює. Усе без толку, безкарно». Виявляється, коли він ніс їй поламав, вона заяву на нього написала. А потім їй з армії подзвонили й попросили, щоб вона заяву забрала, щоб його не ганьбити. Один із міліціонерів, який приїхав, навіть згадав, що він був на тому виїзді, коли її чоловік їй ніс поламав. Вона каже: «Усе заминається. Навіщо подавати заяву?». І поліція так і поїхала, без заяви».
Анонімно розповів свідок у справі. Населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року.
Дослідження також показало, що економічні труднощі та відсутність економічної незалежності є одними з ключових причин, через які жінки залишаються у стосунках, де зазнають насильства.
«Наприклад, зафіксовано випадок, коли жінка, яка проживає поблизу лінії зіткнення в Донецькій області, розповіла, що в неї немає власного майна, вона не може працювати через хворобу й повністю матеріально залежить від свого сина-військовослужбовця, який знущається з неї фізично та психологічно.
Після одного серйозного випадку на початку 2020 року вона все ж заявила на сина в поліцію, але їй сказали, що її заява «не матиме ніякої перспективи для розслідування». Втративши віру в те, що влада захистить її, але не маючи можливості виїхати через відсутність доходу, жінка залишилася в будинку свого сина».
Текст:
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Ілюстрації:
Алевтина Кахідзе
Коментарі
Підписатись