РівністьМайже кожен четвертий чоловік в Україні зазнавав фізичного насильства – Amnesty International
Результати всеукраїнського опитування
Майже кожен четвертий український чоловік повідомив, що зазнавав фізичного насильства на вулиці в дорослому віці. Такі результати всеукраїнського опитування міжнародної правозахисної організації Amnesty International. Вони підтвердили гіпотезу, що українські чоловіки на всіх етапах свого життя зазнають різних форм насильства, найчастіше з боку інших чоловіків, але переважно замовчують ці випадки.
Переказуємо результати нового опитування Amnesty International. Використані історії зібрані на умовах анонімності, а імена чоловіків змінені.
Попереджаємо, в тексті є описи насильства.
Від кого зазнають насильства
Найбільша загроза фізичного насильства – від інших чоловіків, переважно від незнайомих на вулиці, представників кримінальних груп і силових структур. Про це повідомили 78% опитаних.
Ті, хто пережили фізичне насильство після 16 років, уточнили, що найчастіше його вчиняли дорослі чоловіки та підлітки. Наприклад, кожен четвертий респондент зазнавав булінгу та/або побиття у школі. Про випадки ляпасів або побиття ременем удома розповіли аж 65% опитаних. Натомість про досвід насильства з боку особи, з якою чоловік перебуває у стосунках або шлюбі, розповіли 15%.
Денис, 39 років, місто Харків
Я взагалі був складною дитиною, тому карали мене доволі регулярно, причому фізично, років із 8-ми. У моїй родині з’явився вітчим, ми не знайшли з ним спільної мови. Згодом народилася молодша сестра, від вітчима з мамою. А я був такою собі другорядною дитиною. І за будь-яку провину – не вчасно зі школи прийшов, курив десь – отримував фізичну кару.
Брали в руки ремінь такий солдатський, широкий. І ось цим ременем – куди прилетить. Особливо не вибирали. Я переживав це дуже сильно, мені було прикро. Ну і закінчилося це тим, що у 13 років я втік із дому. І після цього я вдома більше не був. Мені зараз 39 років, я більше з вітчимом навіть жодного разу не бачився.
Які причини насильства з боку чоловіків
Здаватися «крутим», самостверджуватися в такий спосіб, – найпоширеніша причина, яку називали респонденти (43%). Ще 18% зазначили про неможливість прожити емоції якось інакше. Це підтверджує думку, що чоловіки охочіше пояснюють насильство серед чоловіків соціальними причинами на противагу біологічним.
Чому замовчують проблему
За результатами опитування, більшість українських чоловіків схильні замовчувати випадки насильства, незалежно від віку й того, де воно відбувається – вдома, у школі чи на вулиці. Дещо краща ситуація спостерігається лише щодо звернень у разі вуличних побоїв у дорослому віці – про такі випадки повідомляла майже третина опитаних (29 %).
В Amnesty вважають, що одна із причин, чому чоловіки не схильні звертатися по допомогу, – те, що вони не завжди розпізнають подібні ситуації як насильство. Наприклад, менше половини опитаних вважає заборону спілкуватися із друзями як психологічне насильство, а незаконне обмеження пересування – як фізичне.
Те саме стосується домашнього насильства. На старті лише 25% повідомили, що потерпали від нього в дитинстві та юності. Коли ж їм навели приклади конкретних ситуацій, як-от ляпаси або погрози, кількість ствердних відповідей була суттєво вищою. Про ляпаси й побиття ремнем розповіли 65% опитаних і майже 50% зазнавали принижень, словесних погроз, залякування.
«Я сам упораюся із проблемою» – так вважають більша частина тих, хто стикалися зі шкільним або вуличним насильством до 16 років і дорослих чоловіків, постраждалих від домашнього насильства, які не звернулися по допомогу. За результатами опитування, серед респондентів поширена думка, що про такі випадки не потрібно говорити взагалі.
Андрій, 45 років, Кременчук
Підлітковий вік мій випав якраз на піці насильства. Були банди, в кожної банди був свій район. Керували ними не дорослі, але старші, 16–18 років. Тобто ходили, билися, з району на район. Чому воно було так? Не знаю, тому що розруха була, повне свавілля, беззаконня. Хто сильніший, той завжди має рацію.
[...] Раніше, якщо хлопчик скаржився, це навіть не віталося. Якщо ти скаржишся, ну який ти чоловік, якщо скаржишся? Тобто мовчи, терпи, розв’язуй проблему сам. Є проблема – значить, шукай шляхи вирішення.
Як протидіяти
Хоч більшість чоловіків були не готові звертатися по допомогу у випадках насильства, вони обрали різні способи протидії цьому явищу. Наприклад, виховувати молоде покоління крізь призму гендерної рівності й так, щоб у майбутньому запобігати домашньому насильству. Вони підтримують запровадження суворіших покарань за насильство та дієвих механізмів боротьби з ним щодо чоловіків, жінок і дітей. А також вважають, що потрібно витрачати більше ресурсів на освіту населення під кутом зору неприпустимості насильства.
Ефективне рішення для пришвидшення якісних і системних змін – ратифікація Стамбульської конвенції, оскільки вона визнає потерпілими й чоловіків, вважає директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук. «Це змусить владу вдосконалити й законодавство, і роботу відповідальних органів, а також стимулюватиме запровадження освітніх програм і підвищення обізнаності людей про проблему».
Текст:
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Ілюстрації:
OUCH
Коментарі
Підписатись