РівністьВід об’єктивації до ментального здоров’я – важливі теми, які озвучують на Олімпійських іграх у Токіо
Трансфобія, сексуалізація жінок і свобода слова в Білорусі
Американська гімнастка Сімона Байлс знялася зі змагань, бо переживає проблеми з ментальним здоров’ям. Німецькі гімнастки виступили в закритих комбінезонах, аби висловити протест проти сексуалізації жінок у спорті. А після коментарів щодо тренерів своєї збірної, білоруську атлетку виключили зі збірної та хотіли силоміць вивезти в Мінськ.
Окрім новин про спортивні перемоги на Олімпійських іграх у Токіо, лунають й інші, які актуалізують важливі теми. Розповідаємо про те, як вчинки атлетів привертають увагу до об’єктивації, ментального здоров’я, свободи слова й інклюзивності.
Об’єктивація жінок у спорті
Зазвичай, гімнастки змагаються в спортивних купальниках, які відкривають стегна, а гімнасти-чоловіки – у більш закритому одязі (шортах чи штанах) залежно від вправ. Утім, цьогоріч на Олімпійських іграх у Токіо німецькі гімнастки виступили в закритих комбінезонах. Таким способом вони висловили протест сексуалізації й об’єктивації жінок у їхньому виді спорту. Сара Восс, представниця німецької збірної, яка виступила в закритому комбінезоні, пояснила, що хоче, аби юні гімнастки почувалися безпечніше й не відчували на собі сексуалізацію спорту з боку глядачів. Вона вже виступала раніше в такій уніформі на чемпіонаті Європи.
Таке спортивне вбрання не забороняється правилами Ігор, але раніше його обирали спортсменки-мусульманки з релігійних причин. Під час кваліфікації диктор назвав одяг команди німецьких гімнасток «дуже гарним».
Незадовго до старту Ігор схожий вчинок здійснили спортсменки норвезької жіночої команди з пляжного гандболу: вони змагалися в шортах замість бікіні під час чемпіонату Європи. Правило носити бікіні спортсменкам під час гри вони назвали «сексистським подвійним стандартом», оскільки їхні колеги з чоловічої команди змагаються в шортах. Але в цьому випадку команду оштрафували на 1500 євро за «неправильний одяг». Його запропонувала оплатити співачка Pink. Вона сказала, що штрафувати треба Європейську федерацію з гандболу за сексизм.
Хоч Олімпійські ігри в Токіо відзначають за гендерну рівність, німецькі атлетки показали, що все ще є важливі питання, які стосуються гендеру й не вирішуються лише рівною кількістю чоловіків і жінок у змаганнях, вважає професорка з гендерних студій Кедра Гейдж. «Ці Ігри є поворотним моментом, коли атлетки беруть під свій контроль вимоги до уніформи, яка не мала жодного зв’язку з поліпшенням виступу, а була просто формою контролю над їхніми тілами», – зазначила Гейдж у коментарі NBC.
Є ще одна причина, чому тема об’єктивації атлеток піднімається зараз у Токіо: це перші літні Ігри після того, як колишній лікар збірної США з гімнастики Ларрі Нассар отримав довічне ув’язнення за сексуальне насилля над 250 гімнастками. Під час винесення вироку атлетки розповідали, як, зокрема, загальна спортивна культура дозволяла насилля й об’єктивацію молодих спортсменок.
Ментальне здоров’я
Відома американська гімнастка Сімона Байлс, яка займає друге місце в історії спортивної гімнастики за кількістю нагород з Олімпійських ігор, відмовилася виступати з командою у фіналі цьогорічних Ігор, бо переживає проблеми з ментальним здоров’ям.
Під час змагань Байлс покинула арену зі своїм тренером після того, як отримала нехарактерно низьку оцінку за виступ. Команда заявила, що гімнастка не продовжуватиме участь у змаганнях через «медичні проблеми», проте пізніше спортсменка поділилася, що причиною став психологічний стрес і тиск на неї, як «головної зірки Олімпіади».
«Це відстій, коли ти борешся із власною ж головою, – сказала Байлс. – Я повинна зосередитися на своєму психічному здоров’ї та не загрожувати своєму добробуту. Зрештою, ми (атлети) теж люди».
Сімона Байлс є однією з постраждалих атлеток від Ларрі Нассара, єдиною в збірній США з гімнастики. «Оскільки я тут, маю певну вагу та платформу, вони повинні будуть зробити щось», – сказала вона, посилаючись на USA Gymnastics, головний керівний орган у сфері гімнастки в США, який приховував деякі випадки насильства над спортсменками. Весною вона заявляла, що присвятить свій виступ на Олімпійських іграх постраждалим від сексуального насильства.
Відмова Байлс від участі в змаганнях викликала дискусію про психічне здоров’я спортсменів і чи досі є актуальним принцип «боротися попри все». На думку Guardian, Байлс посуває межі спорту, спонукаючи світ переглянути мачистський погляд на те, як повинен виглядати олімпійський успіх і спортивна міць.
Нещодавно схожий крок зробила Наомі Осака: вона відмовилася від участі в чемпіонаті з тенісу заради свого психічного здоров’я. До цього тенісистка оголосила про своє рішення не брати участь у пресконференціях, аби вберегти свій ментальний стан. За це її оштрафували на 15 000 доларів, після чого організатори турніру попередили, що Осака може стикнутися з подальшими наслідками, як-от відсторонення, якщо не буде дотримуватися правил контракту.
Трансгендерність
В Олімпійських іграх уперше беруть участь трансгендерні люди. Зокрема, у складі жіночої збірної з футболу змагалися Квінн – небінарна персона, яка використовує займенники «вони / їх» та зробила камінг-аут у 2020 році.
«Мені стає сумно, що до мене були олімпійці, котрі не могли жити за своєю правдою через цей світ. Я відчуваю оптимізм щодо змін. Зміни в законодавчих органах, зміни в правилах, структурах і мисленні. Я розумію нашу реальність. Трансдівчатам заборонено займатися спортом. Трансжінки стикаються з дискримінацією й упередженнями, намагаючись здійснити свої олімпійські мрії. Бій ще не закінчився. І я буду святкувати, коли ми всі будемо тут», – поділилися враженнями Квінн.
Також в Іграх уперше виступила трансгендерна жінка – важкоатлетка Лорел Хаббард із Нової Зеландії. Вона змогла взяти участь в Олімпійських іграх після того, як Міжнародний олімпійський комітет у 2015 році дозволив трансжінкам виступати в жіночій категорії без операції зі зміни статі, однак за низького рівня тестостерону. Серед здобутків Хаббард – срібна медаль чемпіонату світу з важкої атлетики 2017 року та золота медаль на Кубку світу 2020 року в Римі.
Утім, на цьогорічних Іграх вона не змогла взяти вагу в жодній із трьох спроб і вибула зі змагань. Пізніше в коментарі ВВС вона заявила, що думає про закінчення спортивної кар’єри. Хаббард подякувала Міжнародному олімпійському комітету за підтримку під час складного періоду: «Моя участь в цих Іграх не пройшла без суперечності, але вони були такими чудовими, і я така вдячна їм».
Участь трансгендерних жінок критикують через «несправедливі фізичні переваги». Зокрема, одна із важкоатлеток, яка змагалася в тій же категорії, що й Хаббард, назвала її залучення до Ігор «поганим жартом». Вона вважає, що це несправедливо до цисгендерних жінок та «інклюзивність не повинна досягатися ціною інших». Проте наразі дослідження та науковці не підтверджують факту, що трансгендерні люди мають фізичні переваги, про які заявляють їхні опоненти.
Свобода слова
Білоруська легкоатлетка Христина Тимановська розповіла в Instagram, що їй довелося взяти участь в естафеті на 400 метрів без попередження з боку керівництва команди. Державні медіа в Білорусі розкритикували її за це відео із заявами, що їй «бракує командного духу».
Після цього за день до забігу на 200 метрів серед жінок Тимановську виключили з команди та намагалися силоміць вивезти в Мінськ: до неї прийшли в кімнату, наказали збирати речі, після чого мали відвезти в аеропорт. Спортсменка вважає, що це пов’язано з публічною критикою тренерів. Вона відмовилася повертатися до Білорусі. У токійському аеропорту її вивезенню перешкоджала японська поліція.
Польща та Чехія запропонували Тимановській притулок. Вона отримала польську гуманітарну візу та мала летіти до Варшави, проте змінила рішення й полетіла до Відня з міркувань безпеки. Зараз вона знаходиться в Польші.
Держсекретар США назвав цю ситуацію репресією самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, оскільки легкоатлетку змусили залишити Олімпіаду «тільки через те, що вона скористалася правом на свободу слова». Міжнародний олімпійський комітет розпочав офіційне розслідування цього інциденту.
Збірна біженців
Уже вдруге в Олімпійських іграх бере участь збірна біженців; уперше вона долучилася до змагань у 2016 році в Ріо-де-Жанейро. Тоді про заснування такої команди оголосив голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах. До неї увійшли 10 спортсменів, які були змушені покинути такі країни: Сирія, Ефіопія, Південний Судан і Демократичну республіку Конго. Так олімпійський комітет хотів висловити підтримку біженцям у всьому світі та нагадати, що про них не забувають.
Збірна біженців виступає під олімпійським прапором, а на нагородженні її спортсменів звучить олімпійський гімн. У 2016 році для Ігор Ріо Amnesty International і креативна агенція Ogilvy в партнерстві з митцями-біженцями створили гімн і прапор для команди. Прапор від сирійської біженки Яри Саїд мав яскраво помаранчевий колір – як рятувальні жилети. І хоч збірна надалі виступала під олімпійськими символами, цей прапор неофіційно використовували прихильники, а проєкт узяв нагороду на Каннському фестивалі реклами.
На цьогорічних Іграх у Токіо в команду ввійшли 29 спортсменів із 13 країн. Вони беруть участь у змаганнях у 12 різновидах спорту. Їх обирали серед учасників програми олімпійських стипендій для атлетів-біженців – її створили після Ігор у Ріо, щоб підтримати 56 спортсменів із 13 країн. Окрім спортивних успіхів, однією з умов участі в збірній є наявність статусу біженця, підтвердженого ООН.
Текст:
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Коментарі
Підписатись