РівністьВід Києва до Кривого Рогу: історія Маршів рівності в різних містах України

Авторка: Олена Каракуца

Фото: надані організаціями

Передумови організації прайдів в Україні

У 1991 році Україна стала першою з країн колишнього СРСР, у якій скасували кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні стосунки. Однак пострадянський контекст і поширена в суспільстві гомофобія сприяли «невидимості» й закритості ЛГБТ+ людей. Тож, коли саме в Україні почав формуватися ЛГБТ-рух і якими були передумови організації маршів?

Хоча офіційно в країні зареєстровано понад 40 громадських і благодійних організацій, створених ЛГБТ+ спільнотою, державні органи вперто продовжують уникати цієї абревіатури у нормативно-правових актах та ігнорують права ЛГБТ+ людей як громадян та громадянок України. За даними правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ», у 2020 році зафіксували 188 випадків нападів, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ+ в Україні.

І хоча перші ЛГБТ-організації з’явилися в Україні ще в 90-х і нульових, традиція прайд-маршів як масових публічних подій почалася лише з 2012 року. Попри часті напади опонентів, із 2015-го в Україні проходять прайди в шістьох містах: Київ, Одеса, Кривий Ріг, Харків, Запоріжжя та Херсон. Для когось прайд – це змога всупереч погрозам, осуду та стереотипам пройтися головними вулицями міста за право обирати та любити того, кого хочеш, а для когось – ледь не єдина можливість не приховувати своє реальне життя.

Київ став першим містом, яке взяло на себе проведення Маршу рівності ще 2012 року, але тоді його скасували через загрозу сутичок із противниками акції. У 2014-му захід також не відбувся через те, що міліція не змогла забезпечити порядок зібрання. Загалом, якщо порівняти перші Марші рівності й останні, помітно, що кількість тих, хто долучаються до правозахисної ходи, стрімко росте: із декількох десятків людей КиївПрайд розрісся до 8 тисяч. Київ змінюється та стає все більш відкритим до ЛГБТ+ спільноти.

Після неодноразового скасування Маршу рівності у 2015-му організатори провели перший відкритий КиївПрайд, хода зібрала близько 250 людей. Наступного року на Марш рівності в Києві вийшли близько двох тисяч людей, тоді акцію вперше організували в центрі міста. Під час маршу ніхто не постраждав, попри спроби радикальних груп прорватися до місця події. Тоді ж з’явилася ідея залучати військових та волонтерів і волонтерок до інформаційних кампаній на підтримку прав ЛГБТ+ людей. До Євробачення в Києві організація підготувала Карту дружніх місць до ЛГБТКІ-людей. У карту ввійшли ресторани, кафе, магазини та клуби Києва.

У Марші рівності 2019-го взяли участь понад 8 тисяч осіб, понад 30 організованих колон, серед яких були колони ЛГБТ+ військових, ЛГБТ+ людей з інвалідністю та батьків ЛГБТ+ дітей.

Через пандемію у 2020 році КиївПрайд уперше змінив формат і відбувся онлайн, а програму заходів розширили до Прайд Місяця. Із початку червня щосуботи та щонеділі КиївПрайд транслював у соціальних мережах онлайн-івенти про ЛГБТ+ та прайд-рух в Україні та світі. Також нещодавно КиївПрайд запустив застосунок із мапою Києва, де позначено ЛГБТ+ френдлі-заклади та бізнеси. Зараз їх 30, але ця цифра постійно росте, оскільки бізнеси зацікавлені не тільки в новій аудиторії, а й в демонстрації своєї підтримки та позиції.

Тема цьогорічного КиївПрайду – «Країна для всіх. Закони для держави. Держава для безпеки». Саме тому велику частину програми становить політичний діалог, присвячений протистоянню злочинам на ґрунті ненависті, становищу з рівними правами для ЛГБТ+ людей і новими викликами, з якими стикається спільнота.

У 2021 році в Одесі вже всьоме відбувся фестиваль квір-культури «ОдесаПрайд». За час існування заходу учасники й оргкомітет неодноразово піддавалися булінгу та нападам з боку праворадикальних і релігійних організацій. Перший Марш рівності в Одесі мав відбутися 2015 року, проте суд заборонив оргкомітету ОдесаПрайд проводити будь-які вуличні масові акції. У 2016 році, попри черговий судовий позов, організатори все ж змогли провести фестиваль квір-культури «ОдесаПрайд». Наступні два роки комунікація з поліцією та чиновниками теплішала – і вже у 2019-му до Маршу рівності в Одесі доєдналися майже 300 людей.

У 2020 році одеський Марш рівності став одним із тих ЛГБТ-заходів, які привернули до себе чи не найбільше уваги з боку праворадикальних угруповань. 30 вересня під час ОдесаПрайду учасників мирної ходи за права ЛГБТ закидали яйцями та намагалися розігнати за допомогою сльозогінного газу. Поліція затримала 16 осіб, проти яких склали протоколи за фактом дрібного хуліганства, хоча мали б кваліфікувати такі дії як злочини на ґрунті ненависті.

Цьогоріч 28 серпня в Одесі в межах прайд-тижня відбувся Марш рівності, який фокусувався на проблемі безпеки мирних зібрань після зриву радикалами торішньої акції. Організатори ОдесаПрайд зазначили, що «пройшли найдовшу дистанцію в історії одеських прайдів» завдяки злагодженим діям поліції, волонтерів, ЗМІ й активістів. Проте, як повідомила Нацполіція в Одеській області, унаслідок протиправних дій нападників 29 правоохоронців дістали тілесні ушкодження, а для з’ясування обставин до відділу поліції доставили 51 особу.

Загалом у Херсоні сьогодні досить сприятлива ситуація стосовно ЛГБТ+ людей, кажуть активісти. Феміністична ЛГБТ інклюзивна організація БО «Інша» вже четвертий рік у партнерстві з Національним демократичним інститутом проводить інфосесії про дискримінацію в Україні для лідерів думок, журналістів, чиновників і патрульних.

Перша акція на підтримку прав ЛГБТ+ людей у Херсоні відбулася незаплановано навіть для організаторів. У 2016 році пілотний ЛГБТ-марш у місті ініціював один депутат. Для України це був прецедент: коли міська влада подала позов проти проведення маршу, суд уперше підтримав марш. Перед організацією виникла дилема: якщо депутат виходить один або не виходить ніхто, це значить, що ЛГБТ+ спільноти в Херсоні немає або їй нічого не треба. Так на першому марші було чотири людини та 300 його противників. Поліція відвезла в безпечне місце, щоб уникнути сутичок, організатора акції та трьох мешканок Херсона, включно з Мариною Усмановою (керівниця феміністичної організації «Інша» й раніше представниця оргкомітету КиївПрайду).

Наступного року в день боротьби з гомофобією та трансфобією відбувся марш «За різноманітність і проти дискримінації», який уже ініціювала сама ЛГБТ+ спільнота міста. Основною метою акції було показати, що гасло Євробачення Celebrate Diversity повинно стосуватися різноманітності та рівних прав усіх українських громадян у будь-який час, а не лише впродовж кількох днів конкурсу. У центрі Херсона учасники маршу встигли пройти лише 100 метрів, тому що на них спробувала напасти група з 30 осіб спортивної статури. Для безпеки активістів поліція оточила їх, посадила в автозак і відвезла з місця події. У 2018 році хода тривала не більше п’яти хвилин.

У марші 2019-го, яким завершився третій Херсонський квір-форум, брали участь близько 50 осіб. Заходи торішнього квір-форуму мали на меті привернути увагу громадськості до звернення низки місцевих рад до Херсонської міськради: у них представників ЛГБТ+ спільноти назвали головною загрозою для інституту сім’ї.

У 2020 році організатори квір-форуму відмовилися від проведення маршу через пандемію COVID-19. Цьогоріч, 26 червня, марш відбувся та звернув увагу на наслідки подій останніх двох років для ЛГБТ+ спільноти: страх гомофобії чи трансфобії в період самоізоляції.

Перший Марш рівності КривбасПрайд у 2018-му зібрав 40 людей. Його охороняли близько тисячі правоохоронців, але наступного року організатори КривбасПрайду повідомили про скасування маршу через імовірність того, що поліція не зможе гарантувати безпеку учасників.

У 2020-му заходи КривбасПрайду проходили на базі ком’юніті-центру для ЛГБТ+ спільнот міста QueerHome Kryvbas. Учасники прайд-днів провели веселково-велосипедний марафон, подорожуючи з прапором по місту, а також зняли ролик, щоб нагадати про права ЛГБТ+ людей у Кривому Розі.

На КривбасПрайді 2021 року після 20-хвилинних виступів на підтримку прав ЛГБТ+ людей кілька криворіжців, обурених акцією, намагалися перекричати її учасників, але до сутичок не дійшло. За словами організаторів, більшості населення Кривого Рогу однаково, проте на акції приходять «небайдужі» радикально налаштовані традиціоналісти, що зривають заходи, заважають роботі громадських організацій, підштовхують молодь до протиправних дій щодо негетеронормативних людей і взагалі людей, які не «вписуються» в їхні «традиційні» поняття.

Наймасштабнішою ЛГБТ-подією Східної України є ХарківПрайд. Перший Марш рівності там відбувся у 2019 році у форматі правозахисної ходи, і у ньому взяли участь близько двох тисяч осіб. Темою стала проблема безпеки в Харкові активістів, ЛГБТ+ спільноти та всіх мешканців, необхідність зробити місто більш інклюзивним і дружнім до різних людей.

Через карантинні обмеження у 2020-му ХарківПрайд відбувався у форматі, який виключав великі скупчення людей. Організатори влаштували так звані інтервенції в міський простір: «веселкові» катання на канатній дорозі, політ над містом дрону з величезним веселковим прапором тощо.

Правозахисну ходу довелося замінити на АвтоПрайд. Точний маршрут і час проведення заходу довгий час залишалися невідомими навіть для його учасників, адже радикально налаштовані захисники традиційних цінностей погрожували завадити ХарківПрайду. Напередодні громадський центр для ЛГБТ-людей «Прайд-хаб» уже зазнавав кількох нападів. Також цього року пошкодили «Мурал рівності» для представників ЛГБТ+, це сталося на тлі підготовки до ХарківПрайду, що відбудеться 12 вересня. Окрім самого маршу, ХарківПрайд разом із фестивалем Parade-fest влаштують безкоштовний показ стрічок про соціальне різноманіття.

Запоріжжя – індустріальне місто, і тут є достатньо консервативно налаштованих людей. Проте місто розвивається в культурно-мистецькому плані, і 2020 рік відзначився першим ЗапоріжжяПрайдом. Сьогодні в місті є ЛГБТ+ френдлі-заклади, з’являється більше активістів та активісток. Також відбувається робота з медіа, де міські журналісти навчаються коректно писати матеріали на ЛГБТ-тематику.

У 2020 році правозахисна ЛГБТ-організація Gender Z уперше провела Марш рівності, у якому взяли участь близько 500 учасників як із Запоріжжя, так і з Києва, Харкова, Херсона й інших міст. Також у місто прибули консули й аташе 14 європейських країн.

Для учасників підготували різноманітні заходи, зокрема символічне весілля: так «шлюб» узяли троє пар дівчат. Із завершенням прайду для його учасників організували автобуси, які вивозили людей у безпечне місце, звідки ті вже могли самостійно поїхати в потрібному їм напрямку. Щоб активісти могли дістатися автобусів, поліція створила живий коридор на вході до площі Фестивальної.

Цьогоріч оргкомітет ЗапоріжжяПрайду вирішив не проводити прайд-марш через низький темп вакцинації в Україні.