Рівність«Класні груди». Що таке кетколінг і чому це не компліменти
Це різновид вуличних домагань
«Ото цицьки», «Класна попа», «А трусики в тебе є?». Це реальні вигуки, які кричали чоловіки на вулиці дівчатам від 14 років. Ними ділиться акаунт Catcalls of Ukraine в Instagram, аби звернути увагу на проблему.
Кетколінг (від англ. catcalling) – це форма вуличних домагань, коли незнайомець робить небажані та принизливі вигуки щодо когось у публічних місцях. Зазвичай такі коментарі мають сексуальний підтекст і концентруються на тілі постраждалих.
«А таке не всім колись кричали?», – питає Софія. Вона регулярно отримувала такі «компліменти», починаючи з 10 років. Її питання доречне: у Великій Британії, наприклад, вуличних домагань, включно з кетколінгом, зазнавали 97% жінок віком 18–24 років та 71% жінок усіх вікових категорій.
Розповідаємо історії постраждалих від кетколінгу та пояснюємо, чому це відбувається та що можна робити з цим різновидом вуличного насильства.
Текст: АНАСТАСІЯ МИКИТЕНКО
Чому чоловіки вдаються до кетколінгу?
Для чоловіків кетколінг – спосіб флірту, вони вважають це компліментами й очікують приязності у відповідь. При тому більшість чоловіків, які колись вдавалися до кетколінгу, демонструють вищі рівні ворожого сексизму, традиційної маскулінності, орієнтації на соціальне домінування та терпимості до сексуальних домагань.
У країнах Середнього Сходу та Північної Африки, де вищі рівні гендерної нерівності, до 90% чоловіків визнали, що вигукують сексуальні коментарі задля забави, а 65–75% із них звинувачують жінок, які відверто одягаються.
Проте Катрін Зіппель, професорка соціології Північно-Східного університету в Бостоні, США, вважає, що кетколінг – це демонстрація маскулінності: «Часто річ не в жінках, а в тому, що чоловіки роблять чоловічі вчинки перед один одним і встановлюють між собою соціальну ієрархію. Що насправді відбувається, то це встановлення динаміки серед чоловіків».
Чому кетколінг – це не комплімент?
Кетколінг не вважають лестощами або компліментами. По-перше, такі коментарі надходять із боку незнайомців, тому вони сприймаються як небезпечні. По-друге, так жінок об’єктивізують, що засмучує. «Щоб робити компліменти моїй дупі, в мене є друзі», – розповідає Настя. Її почали кетколити після того, як вона переїхала до Харкова, і тепер це стало звичною справою для неї. «А коли незнайомий дорослий чоловік робить коментар щодо мого тіла, то це не додає впевненості, а тільки почуття, що на мене дивляться, як на шмат м'яса або спосіб розважитися».
Є три типи емоційних відповідей одразу після кетколігу: злість, сором і страх. Злість з’являється тому, що коментарі щодо тіла жінки небажані й обмежують її свободу пересування, якщо чоловік наполегливий, вимагає відповіді та продовжує переслідувати жінку. Постраждалі від кетколінгу відчувають сором, бо вигуки привертають до них увагу та знищують їхній образ людини, яку поважають, особливо якщо поруч із ними йдуть їхні друзі, колеги або партнери. У дослідженні університету Індіани виявили, що жінки, які пережили публічні домагання, мають нижчу самооцінку, не люблять своє тіло та соромляться його і часто хвилюються через свою зовнішність. Деякі нервують, відчувають себе некомфортно або бояться, що далі відбудеться не тільки вербальне, а й фізичне насилля, зокрема зґвалтування.
Ці страхи мають підстави. У 2019 році чоловік убив жінку, тому що вона не відповіла на його кетколінг, а у 2020 незнайомець стріляв у постраждалу через цю саму причину. Аня розповідає, що регулярно чує коментарі про своє тіло з 15 років, проте цим не обмежилося. Вона йшла з магазину ввечері та стояла на світлофорі, коли два чоловіка позаду почали обговорювати її тіло та спитали, чи не хоче вона з ними познайомитися. Коли загорілося зелене світло, Аня швидко почала переходити дорогу, а один із чоловіків різко схопив її за руку та порвав рукав куртки. «У той момент я просто боялася, що мене схоплять і поведуть у якісь провулки, – розповідає дівчина. – Але вони почали сміятися і сказали, що «таку навіжену навіть трахнути ніхто не захоче». Їм смішно, а я стою в сльозах посеред вулиці з важкими пакетами та розумію, що мені треба якось дійти самій додому. А я не можу зробити й кроку».
Саме тому жінки рідше активно протистоять чоловікам, які вдаються до кетколінгу. Вони ігнорують коментаторів або відповідають нейтрально, аби не загострювати конфлікт. Деякі також намагаються обходити темні вулиці або одягатися в речі, які менше відкривають їхнє тіло. Аня, наприклад, постійно ловить себе на думці, що вона не може дозволити собі надягнути відкриті речі, адже боїться, що це може привертати зайву увагу.
Холлі Кьорл, засновниця громадської організації Stop Street Harassment, розповідає, що вуличні домагання не дають людям жити на повну: «Занадто часто ми відчуваємо, що повинні – або нам говорять, що ми повинні – змінити своє життя, щоб уникнути переслідувань. Ми можемо змінити, куди ми йдемо, коли та з ким, як ми одягаємось. Ми можемо змінити свої хобі та звички, наші маршрути та розпорядок дня.
Вуличні переслідування можуть мати фінансовий уплив, наприклад, якщо ми відчуваємо, що повинні ходити в спортзал, а не займатися спортом на вулиці, або коли ми платимо за таксі пізно ввечері замість того, щоб їхати громадським транспортом чи ходити пішки. Це навіть призводить до того, що деякі люди мусили переїхати або звільнилися з роботи через переслідування в їхньому районі».
Як із цим можна боротися?
З кетколінгом можна боротися на індивідуальному та державному рівнях.
В індивідуальних випадках можна відповідати кетколеру, що його дії неприпустимі, що це домагання та вам це не подобається. Цей метод краще використовувати, якщо ви на людній вулиці та почуваєте себе в безпеці. Ви також можете допомогти жінці, до якої чіпляються тим, діючи на відволікання: підійдіть і вдайте із себе знайому людину або запитайте, котра година. Це одна з тактик, що робити, якщо ви стали свідком домагань у громадських місцях, розроблена з допомогою організації Hollaback. Ще серед способів допомогти: знайти людину, яка на виконанні службових обов’язків (наприклад, бармена чи водія автобуса) і попросити втрутитися. Проте ви не зобов’язані цього робити, якщо ви не почуваєтеся комфортно. Ви також можете підтримати проєкт Catcalls of Ukraine і поділитися там своєю історією, якщо хочете підвищувати обізнаність про кетколінг.
Держава може мати вплив на це явище також. У Франції, наприклад, запровадили закон про заборону кетколінгу. Це було буденним явищем у країні, тому закон уже готували, проте процес пришвидшило відео з камер спостереження. На ньому 22-річна Марі Лагер йшла вулицею, коли 25-річний чоловік почав викрикувати коментарі про її тіло. Дівчина сказала йому замовкнути, і тоді він її наздогнав і вдарив в обличчя. Закон ухвалили за декілька днів після випадку. Поліцію навчили розпізнавати кетколінг, і тепер вони можуть виписати штраф від 90 до 750 євро прямо на вулиці, якщо помітять непристойну поведінку.
Місцева влада може вжити заходів для вбезпечення публічних місць для жінок: краще освітлення вулиць, хороша оглядовість стоянок та інших публічних просторів, забезпечення безпечного транспорту тощо. Ви можете використовувати додаток Safetipin, де можна визначити найбезпечніший маршрут для жінок, і так уникнути можливого кетколінгу. Безпечність вулиць у застосунку оцінюється за такими критеріями: освітлення, оглядовість, людяність, охорона, доступність транспорту та пішохідних доріжок. Кожний користувач може внести інформацію про безпечність вулиць і так долучитися до проєкту. В Україні користувачі внесли ще мало даних, тому проєкт потребує допомогти кожного та кожної.
Та насамперед варто проводити інформаційну роботу про те, чому кетколінг – це не нормально. Це допоможе викоренити найпершу причину цього різновиду насильства – сексизм.
Коментарі
Підписатись