РівністьЖіночий робочий день довший, ніж чоловічий – усе через домашню працю. Як це на нас упливає

Що таке «подвійне навантаження»

«Подвійне навантаження», або «друга зміна», – це термін, винайдений соціологинею Арлі Хохшільд, який описує виконання неоплачуваної домашньої праці та батьківських обов’язків, які виконуються після робочого часу. Зазвичай він використовується щодо жінок, оскільки саме на них припадає 75% неоплачуваної домашньої роботи в усьому світі.

Щодня жінки витрачають на «другу зміну» від трьох до шести годин, тоді як чоловіки – в середньому від пів години до двох годин, пише Керолайн Кріадо Перес у своїй книзі «Невидимі жінки». «Від цього дисбалансу жінки страждають із раннього дитинства: дівчатка у віці до п’яти років виконують значно більше домашніх обов’язків, ніж їхні брати, – й за мірою їхнього дорослішання цей розрив тільки зростає. Навіть данські чоловіки, котрі витрачають на неоплачувану роботу більше часу, ніж у будь-якій іншій країні, досі відстають за цим показником від норвежок, що витрачають на неї менше часу, ніж жінки всіх інших країн».

Вартість неоплачуваної роботи

Неоплачувана домашня робота, яку виконують жінки, підтримує економіку та часто компенсує нестачу соціальних послуг, стверджують в ООН. Утім, це переважно не сприймається як «робота». За опитуванням в Україні, домашні та сімейні обов’язки – це «найважливіше завдання для жінки в суспільстві». Так вважають 83% українці, опитаних соціологічною групою «Рейтинг».

Основна особливість неоплачуваної роботи, власне, в тому, що вона ніяк не винагороджується. У теорії, її мали б враховувати як частину ВВП, стверджує експертка ООН Шахра Разаві. Вона наводить приклад: феміністичні економісти в Аргентині оцінюють неоплачувану домашню працю в 7% ВВП, тоді як у менш розвиненій країні, як-от Танзанія, – це приблизно 63%. Разаві розповідає, що якщо фінансово оцінити всю домашню роботу у Швейцарії, це майже зрівняється з банківською та страховою сферами в країні.

У матеріалі від The New York Times підрахували, скільки б жінки заробляли за рік у США, якби їм платили мінімальну заробітну плату за їхню неоплачувану роботу. Вартість цієї «невидимої праці» оцінили в $ 1,5 трильйонів доларів. Якщо брати весь світ – ця сума сягнула б 10,9 трильйона доларів. Це перевищує сукупний дохід 50 найбільших компаній зі списку Fortune Global 500, включно з Walmart, Apple й Amazon.

Втрачені можливості та гендерний розрив

Через те, що жінки займаються неоплачуваною домашньою роботою, в них менше часу та ресурсів для освіти та, власне, оплачуваної роботи та побудови кар’єри. «Коли жінки виконують всю неоплачувану роботу, в них не залишається ні енергії, ні «пропускної здатності», щоб виконувати роботу так зосереджено, як це вдається чоловікам», – каже Бріджид Шульте, директорка Better Life Lab за аналітичного центру New America. «Це позбавляє жінок можливості бути інноваторками, а економіки та компанії – можливості повною мірою скористатися перевагами талантів жінок».

Щоб поєднувати «другу зміну» з роботою, жінки можуть обирати роботу на неповний робочий день. Наприклад, у Великій Британії частка жінок у загальній кількості працівників на умовах неповної зайнятості становить 75%. До того ж така робота гірше оплачується, адже працівникам за гнучким графіком рідше пропонують відповідальні посади чи підвищення.

Дослідниця Перес у своїй книзі робить висновок: заради того, щоб встигати виконувати неоплачувану домашню роботу та доглядати за дітьми, жінки погоджуються працювати на посадах, які не відповідають їхній кваліфікації, й отримують менше, ніж заслуговують. Або ж через навантаження жінки взагалі відмовляються від кар’єри й оплачуваної роботи. Вони становлять лише 35% робочого населення у країнах, де витрачають майже у 8 разів більше часу на догляд за дітьми та домашню роботу, ніж чоловіки.

Раніше ми вже розповідали про гендерний розрив в оплаті праці: в середньому у світі жінка заробляє 81 цент на кожен долар, який заробляє чоловік. Гендерний розрив в оплачуваній роботі збільшується відповідно до різниці в розподілі «невидимої праці» між чоловіками та жінками.

Це підтверджує дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку: у країнах, де жінки витрачають більше часу, ніж чоловіки, на виконання «другої зміни», гендерний розрив у погодинній оплаті праці значніший. Наприклад, у країнах, де жінка витрачає вдвічі більше часу на виконання домашніх обов’язків, вона заробляє тільки 65% за від того, що заробляє її колега-чоловік за ту саму роботу (на повний робочий день). Це знижується до 40%, якщо жінки витрачають у п’ять разів більше часу на «подвійне навантаження».

Існує також такий феномен, як «штраф за материнство»: він може виявлятися у зменшенні зарплати на 7% за кожну дитину. Водночас у чоловіків спостерігається абсолютно протилежна ситуація – «бонус за батьківство». Тобто зарплата чоловіків із дітьми, навпаки, ймовірніше, буде вищою. Це все підкріплюється гендерними стереотипами про те, жінка після народження має присвятити себе сім’ї, а чоловік – забезпечувати їх.

Зростання частки жінок на ринку праці не супроводжується збільшенням внеску чоловіків у виконання домашніх обов’язків – просто збільшується сумарна тривалість робочого дня жінок. Незалежно від того, яку частку в дохід сім’ї привносять жінки, вони все одно виконують більшу частину неоплачуваної роботи.

Навіть у країнах, де практикують соціальні виплати жінкам за внесок в економіку у вигляді неоплачуваної роботи, за все життя вони все одно заробляють на 31–75% менше за чоловіків. Це також впливає на економічну ситуацію в літньому віці: через гендерний розрив жінки не можуть відкласти кошти на цей період та отримують менші пенсії за чоловіків.

Зокрема, в Україні пенсійні виплати для жінок в Україні становлять у середньому на 30% менше, ніж аналогічні для чоловіків. Верховна комісарка ООН із прав людини Мішель Бачелет зауважує, що гендерна нерівність у пенсійному забезпеченні підсилює бідність серед пенсіонерок. Серед причин такого становища вона називає якраз безкоштовну домашню роботу та стереотипи, які не дозволяють жінкам отримувати високооплачувану роботу з офіційним працевлаштуванням. Бачелет вважає, що пенсійні системи повинні враховувати непропорційну роботу жінок, зокрема, з догляду за дітьми.

Як це впливає на здоров’я жінок

«Подвійне навантаження» й те, що жіночий робочий день із ним є довшим за чоловічий, негативно впливає на здоров’я жінок. «Коли такі ділові видання, як журнал Inc, посилаючись на наукові дані, повідомляють читачам, що шкідливо працювати понад 40 годин на тиждень, а газета The Guardian попереджає, що робота може вбити, якщо працювати понад 39 годин на тиждень, вони, звичайно ж, не мають на увазі жінок, позаяк для жінок немає слова «якщо». Жінки працюють набагато більше. День у день. І робота справді їх убиває», – пише Перес у «Невидимих жінках».

Вона наводить приклад: жінки (особливо молодші від 55 років) гірше переносять операції на серці через домашні турботи. Це підтверджує канадське дослідження за 2016 рік: жінки після операції зазвичай одразу ж повертаються до домашньої роботи, тоді як за чоловіками в цей період зазвичай хтось доглядає.

У 2017 році Управління з охорони праці у Великій Британії опублікувало доповідь, де згадувалося, що жінки всіх вікових категорій частіше, ніж чоловіки, страждають від стресу, тривоги й депресії, пов’язаних із трудовою діяльністю. Вони перебувають у цих станах на 53% частіше за чоловіків.

Згадаймо також, що жінки частіше беруть на себе обов’язки з догляду за людьми похилого віку. Наприклад: удвічі частіше за чоловіків займаються родичами, що страждають на недоумкуватість. Водночас ця робота залишається «невидимою», тому жінки можуть не отримувати достатньо підтримки та страждати від відчуття соціальної ізоляції. Через це вони частіше за чоловіків опиняються на межі депресії, яка, до речі, є одним із чинників розвитку деменції.

«Друга зміна» та пандемія

Пандемія підсилює «подвійне навантаження». У 2020 році асоціація жінок-юристок «Юрфем» провела дослідження впливу пандемії COVID-19 на жінок в Україні. За його результатами, неоплачувана домашня праця у випадку дистанційної роботи погіршує становище жінок, призводить до надмірного їхнього навантаження. Зокрема, лише кожній п’ятій жінці вдалося розподілити домашню працю з чоловіком. А кожна десята жінка змушена була працювати вночі після того, як виконала всі справи з господарства. На думку ООН-Жінки збільшення хатніх обов’язків жінок під час пандемії може відкинути досягнення гендерної рівності на 25 років назад.

Також коли школи та дитячі садочки закривають на карантин, відповідальність за догляд за дітьми та їхню освіту теж непропорційно лягає на жінок. «Потрібно подбати про фінансовий тил і розподіл обов’язків у родині, щоб хатня праця й дистанційне навчання не лягли мармуровою плитою на жінок, про відкриті гарячі лінії для тих, хто потребує психологічної допомоги, про альтернативні рішення надання соціальних послуг вразливим групам», – пояснює Ірина Віртосу з Центру прав людини ZMINA.

Фото: Rawpixel