Власний досвід«Бути соняшником в полях Донбасу». Дівчата про свої патріотичні тату

Моє татуювання – це цитата We can be heroes з пісні Девіда Боуї Heroes. Ідея цього тату була в мене дуже давно, два роки я думала про те, щоб набити його. Але я ніяк не могла обрати, яку кількість рядків я хочу або на якому місці бити. А потім стався один випадок – 25 березня рашатудей затвітила цитату з іншої пісні Боуї Space Oddity, вони затвітили рядок: Ground Control to Major Tom. І син Девіда Боуї ретвітнув це й написав: «Чуваки, це не та пісня», – запостив рядки Heroes і присвятив їх Україні. Тоді я зрозуміла, що час бити татуювання настав.

Я написала майстрині, вона одразу ж зробила кілька ескізів. Місце, де бити, теж саме визначилося, це ліва рука. Важче було знайти вільний час, бо всі ми зайняті волонтерством. Але все вийшло, і тепер у мене є фраза We can be heroes. І вона наскільки містка, що більше не потрібно нічого додавати. Татуювання описує все, що ми відчули в ці дні і, найголовніше, що воно з тобою назавжди, як і відчуття того, що з нами відбувається зараз – також буде з нами назавжди. Я усвідомила, що в критичній ситуації ми можемо мобілізуватися й бути героями, бо кожен робить усе, що може.

Татуювання з контуром карти України я хотіла ще до війни. Тож тільки думала, як саме має виглядати ескіз, що додати, щоб картина була повною. Тату «Моя зона комфорту – це 603,548 кілометрів квадратних», я побачила в Олександра Грехова й відразу відчула, що він відображає мої внутрішні відчуття.

Написала знайомій тату-майстрині й домовилася про сеанс. На щастя, вона знайшла можливість працювати під час війни, до того ж частину коштів за роботу донатить ЗСУ. Тому від ідеї до втілення пройшло буквально кілька днів.

Це не перше моє тату, але вже улюблене. З’явилося відчуття, що воно завжди було на моїй шкірі, просто тільки зараз проявилося. Я жила в різних країнах, а коли почалася війна, волонтерила в Латвії. Мала працювати там до листопада, але моя зона комфорту – це Україна. Не можу бути далеко в складний для країни час, тому повернулася й займаюся волонтерством. Думаю зробити інші тематичні татуювання після нашої перемоги. У тату-майстра в українському Криму:)

Коли почалася війна, я поїхала під Київ, але за тиждень вирішила повернутися до столиці. Дорога, яка зазвичай займає в мене кілька годин, розтягнулася на дві доби. Я побачила багато чого жахливого та ще день відходила, ні з ким не говорила, нічого не робила. А потім прокинулася вранці й у мене з’являється шалена мотивація та віра в нашу армію. Подумала, що не час здаватися і в жодному разі не можна пробачати всі ті жахи, які скоїв агресор.

Якраз тоді я слухала пісню «Океана Ельзи» «Я не здамся без бою» й вирішила зробити тату з цією фразою. Вона символічна, тому що описує ці часи й нагадує, що я не хочу забувати й пробачати. А також передає мій вольовий підхід до життя. Тож вирішила зробити це тату на видному місці, щоб щоранку в дзеркалі бачити цю фразу й пам’ятати.

Я не хочу закликати всіх робити патріотичні тату, адже після процедури не можна бути донором крові протягом року. У листопаді я зробила пірсинг, і, як виявилося, після нього теж забороняється здавати кров для інших.

Тому я вирішила, що можу набити тату. Моя подруга, яка працює тату-майстринею, створює ескізи колосків, акварельних прапорів тощо. Я вирішила, що хочу відтворити мапу України, цільну, з усіма нашими частинами. [усміхається] Спочатку ми набили тільки контур і напис «Відбій тривоги», а наступного дня домалювали ще серденько на місці Києва. Саме тут я зараз знаходжуся й допомагаю.

Фразу «Відбій тривоги» я побачила в подруги. Вона мені дуже відгукнулася, адже це саме те, що ми всі так довго чекаємо. Думаю пізніше зробити на ногах ще листя каштана.

Свої попередні 3 татуювання я робила в переломні моменти життя. Мені здається, що зараз дуже багато українців як ніколи відчули любов і гордість за Україну та її народ через події, які відбуваються. Я особисто вперше в житті переживаю такі сильні емоції: любов, ненависть, страх, гордість, захоплення. Тож вирішила закарбувати це у вигляді татуювання.

Написала знайомій, чи хтось працює наразі у Львові. Вона порадила мені студію, я обрала ескіз хлопця, який виставив свої доступні роботи на українську тематику. Крім того, це хороший спосіб підтримати наших українців, у яких є можливість і потреба працювати. Спочатку йшла бити тільки синьо-жовті серця, але заразом зробила ще динозавра. Мені сподобався цей малюнок, такий по-дитячому милий. Поки не планую інші татуювання, але була думка зробити напис «свобода», бо це саме те, що нас тепер об’єднує, загартовує й надихає боротися.

Останнім часом запити на татуювання змінилися: багато людей хочуть щось патріотичне. Це точно про присутність блакитного та жовтого кольорів, флористичні орнаменти на зразок пшениці, квіти, які асоціюються з Україною (соняшники, маки). Чимало запитів на тату навколо мемів, які з’явилися за час війни, наприклад, легендарна фраза про «руський корабль».

Часто пишуть військові, які хочуть набити герб України, цитати латиною про удачу або інші важливі інсайди. Найпопулярнішими в мене стали контури карти України та рідного міста клієнта, а також київські каштани. Я роблю татуювання з ілюстрацією «Паляниця» Олександра Грехова й усі кошти за такий сеанс ідуть у фонд «Повернись живим» або комусь з моїх друзів-волонтерів, які замовляють амуніцію для бійців чи ліки.

Для військових і волонтерів штабу, у якому працюю, тату безкоштовні. Спочатку це так і задумувалося, щоб їх морально підтримати. А потім почали приходити комерційні запити, які я беру час від часу. Бійцям важко до мене вирватися, у них рідко буває звільнення та ротація, тому намагаюся підлаштовуватися під їхні можливості.

Щодо власних дизайнів, то я багато років працюю з флористичними мотивами. У мене є ескізи листя каштану з авторським шрифтом для підпису «Київ». А також варіант із колоссям, у яке вплітаються українські кольори. Насправді про натхнення зараз важко говорити, тому що голова весь час зайнята різними задачами. Нещодавно намалювала соняшники з фразою Жадана «Бути соняшником в полях Донбасу – це знати як жити й за що помирати». Хочу зробити собі це татуювання й зараз шукаю майстра. Мені подобаються вірші Сергія, з 2014 року він почав писати про війну в Україні й там дуже багато фраз, які я пропонувала людям для тату. Вони специфічні, але тут на власний розсуд клієнтів.

Моє улюблене татуювання з тих, що я встигла зробити, – це мапа України із серденьком на Києві й підписом «Відбій тривоги». Одна дівчина робила в мене схоже татуювання. А два тижні тому в її дім був приліт – і від нього майже нічого не лишилося. На щастя, вона була в бомбосховищі. Говорить, що після цього точно нікуди не поїде з України. Тому тату стають усе символічніші.