Власний досвід«Усередині порожнеча». Я втратила вагітність через війну
Власний досвід і коментарі гінекологині та психологині
Стрес може сильно повпливати на вагітність, а війна – його потужне джерело. Лікарі вже почали частіше помічати випадки передчасних пологів. Також стрес може поставити під загрозу і ранню вагітність, спричиняючи викидні та зупинку розвитку плода.
Ми поговорили з жінкою, яка втратила вагітність через війну, а лікарка-акушерка Елені Чолас розповіла про те, як запобігти втраті, які бувають симптоми переривання вагітності та за який час можна спробувати завагітніти знову. Психологиня Галина Сасин пояснила, які емоції може почувати жінка під час втрати вагітності та як із ними впоратися.
Ми змінили ім’я героїні на її прохання.
Текст: Анастасія Микитенко
Ілюстрація: Олеся Ковальчук
Інна, 21 рік
Я дізналася про свою вагітність під Новий рік. Дуже зраділа, а чоловік був навіть щасливіший за мене.
Я з маленького міста в Дніпропетровській області. У мене вже є син, скоро йому виповниться рік і вісім місяців. Ми планували другу дитину, але трохи пізніше. Вийшло раніше, але ми однаково дуже сильно зраділи.
Я дізналася про свою вагітність під Новий рік. Мені було погано, паморочилася голова, боліло серце, затримувалися місячні. Я пам’ятала, що в мене так само починалася перша вагітність, тому пішла робити тест. Він виявився позитивним, я ще пішла підтвердити новину в лікаря. Коли вона сказала, що я таки вагітна, то я дуже зраділа, а чоловік був навіть щасливіший за мене. Ми завжди хотіли мати сина та донечку.
У мене було якесь погане відчуття щодо початку війни, але я сподівалася, що у 2022 році такого не буде. Зранку 24 лютого я прийшла як завжди на роботу о шостій ранку – я працюю кухаркою в дитячому садочку. Та раптом мені подзвонила мама і сказала, що в Дніпрі прильоти та що почалася війна. Прийшли інші виховательки та також почали про це говорити.
Мені стало дуже страшно. Я не розуміла, що буде далі, що робити з дитиною, як її захистити. На себе було однаково, я таки вже доросла і впораюся, але що робити з малим? Я думала, що буду тут, поки в нас спокійно, а якщо що, то зберу сумки і відвезу себе та дитину подалі. На сина все дуже діє. Ми постійно нервуємо, і він почав нервувати. Я навіть не розумію, що з ним відбувається. Він починає сильно плакати, і я його не можу заспокоїти. Ми стараємося не показувати всього, що відбувається, чи що нам погано морально. Хотілося б, щоби дитина нормально жила та нічого того не знала. Проте він все однаково відчуває.
Коли тільки почалася війна, то я дуже сильно перенервувала. Одразу подумала, що чоловіка заберуть, що не буде як прогодувати дитину, а ще постійно лякалася сирен і можливої окупації.
Я думаю про втрату вагітності кожен день. Я вже звиклася з думкою, що я вагітна, і жила з надією. А потім цієї надії в один момент не стало.
У якийсь момент у мене почалися виділення. Я поїхала в лікарню, ми купили препарати для підтримки вагітності. Проте там також постійно були сирени, ми постійно спускалися в укриття, знову піднімалися, і так безліч разів. Потім я почала часто ходити в туалет, і в один момент дитина просто випала. А далі пустота. Я покликала лікарку, показала, що сталося. Вона сказала, що їй дуже шкода. Я була на 12 тижні вагітності, причиною викидня став стрес.
Я одразу подзвонила чоловікові, він також засмутився, але підтримував мене. Тоді я не спала цілу ніч, думала, за що мені це та що я зробила неправильно. Якщо чесно, я досі звинувачую себе в цьому викидні. Якби я якось по-іншому реагувала на війну та тримала себе в руках, то, може, усе було б добре.
Чоловік постійно мене підтримує і запитує, як я себе почуваю. Найбільше мене заспокоюють його обійми. Намагаюся новини не дивитися, хіба трохи послухати, бо там постійно кажуть про дітей, убитих або зґвалтованих, і це мені дуже болить.
Я думаю про втрату вагітності кожен день. Я вже звиклася з думкою, що я вагітна, і жила з надією. А потім цієї надії в один момент не стало. Сподіваюся, що колись це відпустить, а поки навіть не думаю про наступну вагітність – дуже боюся, що буде знову викидень.
Особливо стає погано, коли дивлюся на маленьких дітей або на вагітність сестри мого чоловіка. У неї термін менше всього на пів місяця. Постійно думаю про те, що зараз у неї такий термін, а в мене був би ось такий. Від цього стає ще гірше. Та я дуже сподіваюся, що в інших мам усе вийде, і вони народять уже в мирній країні.
Чому може статися викидень через війну та як цьому запобігти?
Статистики я не вела, але від початку війни почастішали скарги на головні болі, болі внизу живота, кров’янисті виділення. Не можу сказати, що діагноз «загроза переривання вагітності» різко почастішав, але тенденція була – особливо в перші місяці війни.
Якщо говорити про причини викиднів, пов’язані з війною, то це стрес, хронічний стрес і тривога. На жаль, війна принесла всім нам страх за себе і рідних, відчуття сильної тривоги, але вагітні відчувають це все ще гостріше. Вони переживають за себе та ще не народжену дитину. Гормональний фон під час вагітності також може загострювати будь-який емоційний стан.
Щоб запобігти викидню, варто спробувати контролювати свій рівень переживань. Слід дотримуватися режиму дня, гігієни сну, намагатися концентрувати увагу на щоденній рутині. Також допомагають пілатес, йога, дихальні практики. Зараз можна знайти багато безоплатних мобільних застосунків із різними дихальними вправами для медитації, рекомендую спробувати. Якщо все це не допомагає, є сенс звернутися до психотерапевта та пропрацювати свою тривогу та страхи.
Які перші симптоми переривання вагітності?
Зазвичай першими ознаками викидня є тягнучий біль внизу живота та кров’янисті виділення з піхви. Виділення можуть бути як яскраво-червоні, так і коричневі. Якщо ви маєте сукупність цих симптомів або біль внизу живота не проходить після відпочинку – варто звернутися по очний огляд до лікаря. Він проведе УЗД і за необхідності призначить терапію на підтримку вагітності. Шанс урятувати вагітність ще є, просто потрібно вчасно звернутися по допомогу і не зволікати після появи симптомів. Проте варто пам’ятати, що ці сипмтоми необов’язково означають викидень, причину потрібно з’ясовувати з лікарем.
Що робити, якщо викидень стався?
Якщо викидень уже стався, слід звернутися до лікаря. Він зробить УЗД, щоб ухвалити рішення про те, чи потрібні додаткові втручання.
Можна спробувати знову завагітніти з наступного циклу: організм відновиться фізично, немає ніяких чинників, що підвищують ризик викидню в цю плановану вагітність. Водночас варто попередньо порадитись із лікарем щодо прийому фолієвої кислоти, якщо ви ще її не приймаєте, та інших заходів з підготовки до вагітності. Зокрема варто перевірити, чи не викликаний викидень не стресом, а іншими причинами – патологіями статевих органів матері, інфекціями, збоями в гормональній системі або генетичними аномаліями плоду.
Проте головний аспект у рішенні спробувати знову – психологічний. Наступну вагітність треба планувати лише тоді, коли це комфортно жінці, коли вона відчуває, що готова.
Галина Сасин
практична психологиня
Викидень – велика втрата для жінки. Навіть якщо малюк ще не народився, мати однаково прив’язується до майбутньої дитини, будує плани та мрії про те, як вона буде за нею доглядати. Процес переживання втрати дуже індивідуальний, бо кожна людина знаходить власний шлях жити зі своїм болем, ми можемо відчувати дуже різні емоції, мати дуже різні почуття.
Зокрема, жінка може відчувати:
- горе втрати
- шок, особливо якщо вагітність протікала нормально, а потім раптово обірвалася
- провину, що вона не зробила достатньо, щоб зберегти вагітність або ж сама спровокувала викидень
- порожнечу всередині – фізичну та емоційну
- втрата контролю над власним тілом
- страх, що в неї буде викидень наступного разу
- заздрість до інших вагітних жінок або мам із дітьми
- самотність у своєму горі, особливо якщо вона ще нікому не розповідала про свою вагітність
Важливо усвідомлювати, що всі емоції є нормальними та важливими. Вони не означають, що з нами щось не так, вони засвідчують наші біль, втрату та горе.
Як психологічно відновитися після викидня?
Дозвольте собі пройти через втрату
Втрата вагітності є особливою, тому що це не втрата минулого, а майбутнього, переживання втрати когось, кого ти навіть не зустрів. Про цю втрату не говорять, ніхто не влаштовує церемонії прощання, усі просто очікують, що ти оговтаєшся та будеш пробувати знову. Жінки можуть відчувати, наче в них немає права горювати. Проте це не так.
Дозвольте собі відчувати сум і біль і заявити собі й іншим, що ви втратили дитину. Ви можете навіть влаштувати якусь церемонію, щоб відчути, що ви дійсно попрощалися: дайте їй ім’я, проведіть формальний похорон, запаліть свічку або ж збережіть пам’ять про дитину, посадивши дерево або створивши коробку з пам’ятними речами на кшталт позитивного тесту на вагітність, фото з УЗД, речами, які ви вже купили для дитини, тощо.
Не виніть себе
Провина – це типове відчуття для тих, хто пережив втрату вагітності, проте воно не є обґрунтованим. Причиною більшості переривань вагітності є хромосомні аномалії, на які неможливо вплинути та передбачити. Втрата вагітності не залежить від того, чи ви займалися спортом або сексом, підіймали щось важке, пили каву або їли не зовсім здорову їжу. Якщо йдеться про стрес через війну, то, на жаль, на це ви також не могли вплинути – неможливо влаштувати собі абсолютно безпечний простір, будучи громадянином країни, у якій війна.
Почуття провини дуже болісне, важливо плекати чутливе та доброзичливе ставлення до себе. Для цього можна уявити, що таким почуттям ділиться з вами якась дорога вам людина й уявити, що би ви сказали їй як добра та співчутлива подруга? Напевно, це не будуть слова осуду, іншій людині ми б сказали слова підтримки та співчуття. Однак у своїх внутрішніх діалогах до себе ми говоримо по-іншому. Важливо вчитися говорити до себе так, як би з нами говорив мудрий, добрий і співчутливий друг.
Говоріть про свої емоції
Важливо не тримати все горе в собі, водночас намагаючись показати, що все в порядку. Це забирає занадто багато ресурсу та може лише посилити відчуття самотності. Натомість ви можете звернутися по підтримку до свого партнера, друзів, груп підтримки для жінок, які пережили викидень. Ви також можете вести щоденник, де можете писати про емоції, про які вам важко або соромно сказати вголос.
Варто пам’ятати, що можна також звернутися до психолога, якщо відчуваєте потребу. Це може стати важливою підтримкою на шляху проживання втрати. Зараз є багато безоплатних ресурсів, ви також можете звернутися до спеціалізованої організації «Опіка ангела». У ній надають підтримку батькам, що переживають втрату дитини під час вагітності та до року життя, зокрема вони пропонують інформацію, групи підтримки та консультацію психолога безоплатно.
Коментарі
Підписатись