Власний досвід«Ніколи не були рівними». Жінки про те, як вони підлітками зустрічалися зі старшими чоловіками

Коли ми почали спілкуватися, мені було 14, йому – 23. Він залишив мені коментар в Instagram і написав повідомлення. Я на той час була дуже зацікавлена в корейській культурі й мові, побачила, що він з Південної Кореї, тому вирішила відповісти. Спочатку думала, що це просто буде практика мови, але потім ми почали спілкуватися на віддалені теми. У якийсь момент він був тиждень без зв’язку, а коли повернувся, то зізнався, що йому було дуже важко без розмов зі мною, розповів про свої почуття. Тоді я подумала, що це казка, що цей дорослий іноземець – це кохання всього мого життя. Я відповіла взаємністю, і ми почали зустрічатися онлайн.

Це була перша любов, мені все здавалося таким красивим. Протягом усього часу я слухала про те, як мої подружки зустрічаються з нашими однолітками, і думала, що виграла це життя, що в мене доросла людина з серйозними намірами. Мені завжди всі казали, що я мислю старше свого віку, про багато тем було цікавіше розмовляти з дорослими, тому це начебто підтвердило мої слова. Він також часто наголошував, що я набагато розумніша, ніж дівчата мого віку, що йому приємно зі мною розмовляти.

Уперше він приїхав за дев’ять місяців. Тоді почалися жарти й натяки про секс. Він часто казав, що ми в дорослих стосунках і секс – важлива його частина. Я почувала себе некомфортно, перші декілька разів казала, що мені не подобаються такі жарти і що я не готова до сексу. Він казав, що все розуміє, але натяки не зупинилися – він просто певний час робив їх рідше. З одного боку, я почувала себе не готовою, а з іншого – розуміла, що в нього є якісь потреби, що не могла дати йому те, що хоче. Зараз я розумію, що це його проблема, але тоді я думала, що це була моя провина.

Мені було 16, коли дійшло до сексу. Я відчувала, що вже час йому щось дати, що вже треба. Був страх, що якщо не буде сексу, то він може мене кинути, а я не хотіла відпускати цю казку.

За деякий час почалися сварки. Він часто говорив, що я ще не доросла, багато чого не знаю, а він уже бачив життя. Також вказував, з ким краще не дружити, нав’язував свою думку щодо певних рішень, маніпулював тим, що він до мене приїжджає, витрачає багато часу й сил, бо йому треба було летіти на двох літаках по 14 годин. Пізніше він переїхав до Польщі, щоб бути ближче до мене, і хотів, щоб я після закінчення школи жила з ним. Він казав, що йому подобається, що я слухняна.

Щоразу, коли люди дізнавалися, що я в стосунках, то питали, скільки хлопцеві років, а я відчувала, наче маю сказати менший вік, бо люди до цього погано поставляться. Проте я завжди захищала ці стосунки, казала, що він мене кохає, добре до мене ставиться, намагалася виправдати його.

Про сварки я не розповідала подружкам, щоб не псувати його імідж ще більше. Те, що я була в цьому сама, спотворило моє бачення всього. Тоді вже було зрозуміло, що це ні до чого не призведе, але я ж ні з ким про це не говорила, тому й проблем не бачила.

Ми розійшлися, коли мені було 18. Я просто втомилася від відстані. За певний час у мене було день народження, де я зібрала подружок, і ми говорили про ці стосунки. Тоді хтось зі знайомих нагадав мені різницю у віці. Я вже звикла до неї, але коли вони мені нагадали, скільки було йому й мені, коли ми познайомилися, я подумала, що це жах.

Мені зараз 21, і, якби я познайомилася з хлопцем або дівчиною, яким 14, у мене не було б навіть думки про стосунки з ними. З висоти свого віку я сприймаю їх як дітей. А він навіть старший, ніж я зараз. Я не розумію, що могло приваблювати в 14-річній дівчинці, це гидко.

Я познайомилася з ним, коли переїхала до гуртожитку. Мені було 16, йому – 23.

У нас були однакові цінності, він грав на гітарі, і мене це підкупило. Проте на той час у нього була повнолітня дівчина, і я вирішила не лізти в ці стосунки. Та він почав робити перші кроки до мене сам. Я розуміла, що це не правильно, але мені так хотілося турботи від когось. Він постійно повторював, що вони рідко спілкуються, постійно сваряться і що все однаково близиться до кінця. Тому я його залицяння приймала.

У школі, якщо чесно, однолітки майже не звертали на мене увагу. Тому ось я вирвалася з дому й заїхала в гуртожиток в іншому місті, і тут на мене звернув увагу такий дорослий хлопець. Чомусь я собі думала, що він старший і свідоміший, саме тому помітив, що я не така, як інші. Він до того ж часто казав про те, що я розумна не на свій вік. Тоді я справді вважала, що він мене розуміє й бачить, що я така доросла. Зараз мені здається, що хлопці в стосунках з неповнолітніми завжди так кажуть, тому що це якось їх виправдовує, напевно.

Ми ніколи не були рівними в стосунках. Він постійно вказував, що я роблю так, а що ні, самостверджувався за мій рахунок. З самого початку він був дуже домінантним. Коли ми почали вже офіційно зустрічатися, то він поїхав нібито на роботу й написав мені: «От такі фото мають бути вже в мене зараз». Це було не прохання, а наказ. Він дуже часто не чув «ні». Це починалося з того, що він не чув відмову від чогось під час самого сексу, а потім перейшло в те, що навіть коли я нічого не хотіла, він починав звинувачувати мене, і я собі думала: «У принципі, мені не важко». Було дуже багато таких сексуальних актів, де не було моєї активної згоди. Я постійно жила з почуттям провини, якщо хоч у чомусь йому відмовляла.

Ці стосунки також були здебільшого заради сексу. Він не хотів кудись зі мною виходити, з’являтися разом на людях. Мені було дуже погано ментально, я жила на емоційних гойдалках від того, що так не має бути, до того, що він вибачався і я знову думала, що все нормально. Останні два-три тижні я постійно плакала, і йому, мабуть, стало некомфортно, тому він ініціював розрив.

Після цього він однаково продовжував лізти до мене, робити те, що я не хотіла, і тоді я вже почала йому активно відмовляти, уже плакала й казала: «Чому ти мене не чуєш? Це не ок». Пізніше він ще писав мені, що сумує, любить мене, хоча я просила цього не робити. Одного разу мені навіть прилетіло чудове фото члена, якого я не просила.

Одразу після розриву я поїхала на зимові канікули додому, мало з ким бачилася й просто сиділа вдома, думала, що сталося. Одна головна думка була спочатку: «Як це могло трапитися саме зі мною?» Я тоді вже була дуже добре обізнана в токсичних стосунках, тому спочатку сварила себе за те, що не помітила те, що відбувалося. Та тоді потрапила в компанію старших студентів, вживала наркотики й алкоголь, водночас намагаючись пристосуватися до нового міста, що також було стресово. Я не могла тоді раціонально все осмислити.

Тільки за пів року я зрозуміла до кінця, що це було не нормально, і змогла назвати це насиллям. Це ж педофілія, коли ти зустрічаєшся з неповнолітньою, яка на сім років за тебе молодша. Деякі моменти досі до мене доходять, коли я порівнюю їх зі своїми теперішніми стосунками.

З того часу пройшло вже два роки. Я зустрічаюся з хлопцем, але в мене немає сексу. На початку я пробувала, але на другий чи третій місяць наших стосунків я зрозуміла, що мене тригерить від дотиків і прелюдій. У якийсь момент це стало вже настільки нестерпно й образливо, що я просто перестала мати інтимні стосунки з партнером. От нещодавно була в лікаря-чоловіка, і мені довелося роздягтися для огляду. Коли я вийшла з кабінету, то почала неконтрольовано плакати й до мене повернулося почуття, коли просто хочеться з себе все це змити, зірвати з себе шкіру, настільки мені дискомфортно. Тоді я не знала, що це так сильно на мене вплине.